Цукровий буряк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
SugarBeet.jpg

Цукро́вий буря́к (Beta vulgaris saccharifera) — найважливіша в Україні технічна рослина, сировинна база цукрової промисловості; різновид буряка звичайного.

Його коренеплід, який досягає 500 г і більше ваги містить 11% — 19% цукру.

З цукрового буряку виробляють, крім цукру, патоку, з якої одержують спиртові дріжджі, гліцерин тощо. Гичку використовують як корми для свійських тварин.

Історія[ред.ред. код]

В Україні[ред.ред. код]

Початок вирощування цукрового буряку в Україні припадає на 1820-і pp.; у 1840-их pp. Україна стала основним районом виробництва цукру, завдяки сприятливим ґрунтовим умовам, а також наявності поміщицьких маєтків і робочої сили. Посівна площа цукрового буряку зростала (у розрізі по роках; у 9 українських губерніях; у тис. та): 1880 — 90 pp. — 323, 1908 — 09 — 378, 1911 — 12 — 574, 1913–558; вона становила 82% посівної площі під цукровим буряком у Російській Імперії (без Польщі).

Цукровий буряк був поширений у смузі Лісостепу на Правобережжі (Київська і Подільська губернія) і на Лівобережжі (Сумщина). Найбільшу площу мали поміщицькі плантації, менше — заводські; селянські становили до 20%. Врожайність цукрового буряку за дореволюційних часів дорівнювала в середньому 165 центнерів з 1 га, загальна продукція — близько 10 млн ?.

Цукрове буряківництво в УРСР[ред.ред. код]

Після занепаду за революції посівна площа цукрового буряку невдовзі перевищила довоєнну (1928–630 000 га) і після нового занепаду під час другої світової війни досягла 1950 стану 1940; значного зростання вона зазнала у 1960 — 65 pp.; a далі залишилася без змін. У тис. га: 1940–820, 1950–828, 1955 — 1 092, 1960–1457, 1965–1863, 1975–1769, 1980–1775, 1981–1742; останнього часу вона становить 49% посівної площі Ц. б. в усьому СРСР. Значно зросла посівна площа під Ц. б. на Західній Україні: до 333300 га на 1940, до 346700 га 1964.

За зонами: 77% посівів цукрового буряку припадає на Лісостеп, 15% на Степ (переважно північний і центральний), 7% на Передкарпаття. Більше зріс валовий збір завдяки зростанню врожайності, що видно з таблиці (також для всього СРСР): Валовий збір у тис. т:

1940 | 1971-1975 | 1976-1980 | 1981

(пересічно)

УРСР | 13052 | 45957 | 53891 | 36612

СРСР | 18018 | 75983 | 88732 | 60843

Урожайність з 1 га у центнерах

УРСР | 159 | 268 | 300 | 211

СРСР | 146 | 217 | 237 | 168

Валовий збір в Україні становив 60 — 61% від всього СРСР (разом з укр. землями в РРФСР бл. 70%) і стояв на першому місці у світі. На колгоспи припадало 95,2% всієї посівної площі, на радгоспи  — 4,7%.

Для збільшення врожайності впроваджувалася механізація обробки посівів, удосконалення насінницької справи, технології вирощування і переробки цукрового буряку. Наукові проблеми, пов'язані з буряківництвом, досліджував Всесоюзний науково дослідний Інститут Цукрових буряків у Києві та ряд наукових станцій, серед інших дослідницькі селекційні станції: Уладово-Люпинська, Білоцерківська, Веселоподолянська, Верхнянська; Ялтушівський та Уманський дослідно-селекційні пункти. В Україні були районовані такі сорти цукрового буряку: Верхняцький 031, 038 і 072, Рамонський 06, Ялтушинський однонасінний, Білоцерківський однонасінний.

Шкідники[ред.ред. код]

Шкідниками цукрового буряку є: бурякова мінуюча міль, буряковий довгоносик-стеблоїд, довгоносик буряковий звичайний, довгоносик чорний буряковий, довгоносик сірий буряковий, західна бурякова муха, північна бурякова муха, сліпняк буряковий.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.

  • Свекловодство, тт. 1-3. — К., 1940–1959;
  • Паламарчук М. Свеклосахарное производство Украинской ССР. — К., 1964;
  • Цукрові буряки. — К., 1964;
  • Свекловодство на Левобережной Украине. — X., 1970;
  • Сахарная свекла. — К., 1972;
  • Каневский. Экономика производства сахарной свеклы. — М., 1973.