Чавуновоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чавуновоз місткістю 80 т

Чавуново́з — чавуновозний ківш, встановлений на залізничній платформі особливої конструкції, призначений для транспортування рідкого чавуну від доменної печі до розливних машин або сталеплавильних цехів (мартенівського або конвертерного).

Чавуновози відрізняються як формою ковша, так і місткістю. За формою ковші діляться на конічні, грушоподібні, бочкоподібні і сигароподібні. Найбільш розповсюдженими є грушоподібні ковші стрімкістю 100 і 140 тон. Чавуновоз такого типу являє собою ківш, встановлений на платформі, що спирається на два двохосні візки.

Історія[ред.ред. код]

Ливарний двір під час випуску чавуну на одній з доменних печей у США 1871 року. Ковші ще не використовуються. Типова картина для свого часу

З моменту виникнення доменного виробництва і до кінця XIX століття, коли продуктивність доменних печей була не дуже високою, чавун під час випуску з пічі випускали на ливарний двір, а шлак на спеціальний шлаковий майданчик (шлаковий двір), розташовані безпосередньо біля печі на землі. Чавун, що випускався з доменної печі, розливали по жолобках у піскові форми або у спеціальні виливниці. У цих формах чавун застигав у вигляді довгих плиток вагою приблизно по 30 або 40—80 кг кожна. Для скорішого охолодження чушок (бабок) їх поливали водою. Остиглий чавун витягали з форм і у візках відправляли для подальшої переробки у інші цехи. Таким чином на прибирання чавуну і шлаку витрачалося багато часу і фізичної праці. Це стримувало зріст продуктивності доменних печей.

Проблему швидкого прибирання чавуну і шлаку було вирішено лише після того, як продукти плавки почали розливати по ковшах. Крім того, можливість перевезення рідкого чавуну дозволила використовувати теплоту рідкого гарячого чавуну у сталеплавильних печах, що дозволило зменшити час і зайві витрати палива на процеси переробки.

З початком використання чавуновозних і шлаковозних ковшів ливарний двір разом з доменною піччю був піднятий над рівнем нульової позначки, щоб чавун і шлак, випущені з печі, могли по жолобах стікати у ковші, встановлені на залізничних коліях під ливарним двором.

Чавуновози ємкістю 100 і 140 тон[ред.ред. код]

Платформа чавуновозу складається з двох лафетів, з'єднаних поміж собою вигнутими продольними балками (зазвичай у розмовній мові доменників лафетом називається вся платформа). На торцях лафетів розташовані автозчепи для з'єднування з іншими чавуновозами або тепловозом. У вертикальних стінках лафетів є поглиблення, у які входять опорні цапфи ковша. Так ківш тримається на лафеті.

Ковші виготовляють зварними з сталевих листів завтовшки 24 мм. Зсередини ківш футерується вогнетривною цеглою. Футеровка запобігає перш за все контактові ковша з рідким чавуном бо при такому контакті відбувається псування ковша (рідкий чавун при контакті з металом «ріже» його). Футеровка також запобігає втратам тепла. Товщина футеровки стінок становить 280 мм, днища — 310 мм.

Окрім чотирьох нижніх опорних цапф, на корпусі ковша є дві горішні цапфи і дві пари лап. Нижніми цапфами ківш спирається на лафети. При обертанні ковша для зливання чавуну на розливній машині він спирається спочатку двома нижніми цапфами на лафети, а потімлапами на стенд розливної машини. Горішні дві цапфи призначені для піднімання ковша мостовим краном. На цих цапфах ківш провертається при зливанні чавуну у міксер мартенівського цеху або безпосередньо у мартенівську піч.

У нижній частині ковша з боків прикріплено кронштейни, що слугують для провертання ковшу за допомогою кантовальної лебідки розливної машини або допоміжного візка мостового крану.

Чавуновози міксерного типу[ред.ред. код]

Чавуновоз міксерного типу
Транспортування чавуновозів міксерного типу в Іспанії, Астурія, місто Авілес, завод «Aceralia»

Ковші чавуновозів міксерного типу мають діжкоподібну і сигароподібну форму. Особливостями таких чавуновозів є менше утворення скрапу, більш однорідний склад чавуну і менша відносна вага тари на 1 т чавуну.

Чавуновози міксерного типу використовуються для транспортування рідкого чавуну не тільки у межах окремого заводу, а й за потреби від одного заводу до іншого.

Чавун з ковша міксерного типу зливають у міксер сталеплавильного цеху або на розливну машину через проміжний ківш. Ємкість ковшів миксерного типу становить понад 350 тон. Кількість осей ходових візків у таких чавуновозів становить від 4 до 12. По конструкції чавуновози цього типу розділяють на чавуновози з спільною платформою і з роздільною платформою. Для обертання ковша при його розвантаженні на платформі чавуновоза встановлюють спеціальний механізм кантування. У СРСР у середині XX століття було зроблено проект міксерного чавуновозу ємкістю 175–200 тон. У інших країнах у середині XX століття використовувалися миксерні чавуновози, зокрема, системи Поллока ємкістю 120, 150 і 185 тон, системи Тведвелла ємкістю 345 тон та інші.

Ківш сигароподібної форми зварюють з сталевих листів і футерують зсередини вогнетривкою цеглою. Товщина футеровки стінок становить 200–315 мм, а днищ 315–380 мм. На горі ковша є отвір овальної форми, через який чавун заливають у ківш і виливають. Для зливання чавуну з ковша його необхідно повертати навколо поздовжній осі. Для обертання ковша слугує механізм обертання, розміщений на одній з площадок чавуновозу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В.П.Мовчан, М.М.Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.