Чагга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чагга
Chagga
Wadshagga-Tribesman.jpg
Вояк чагга, фото 1890
Загальна кількість бл. 1,8 млн чол. (оцінка)
Найбільші розселення Танзанія Танзанія
Кенія Кенія
Близькі етнічні групи народи банту
Мова чагга, кісуахілі
Релігія традиційні культи (Анімізм)

Ча́гга (кічага, джагга, кішака) — об'єднуюча назва для низки народів банту у Східній Африці

Територія проживання і чисельність[ред.ред. код]

Люди чагга проживають на відрогах гори Кіліманджаро на північному сході Танзанії і в прикордонні з Кенією.

Загальна чисельність — бл. 1,8 млн осіб (оцінка, 2006)

Субетноси, мова і релігія[ред.ред. код]

У складі чагга вирізняють ряд субетносів:

  • власне чагга (джагга, мова кічагга)
  • мочі (моші)
  • мачамбе (машамі)
  • меру (руо, мова руа)
  • вунджо
  • ромбо (усері)
  • руша
  • кахе
  • ґвено.

Люди чагга розмовляють на споріднених банту мовах (мові) чагга (кічагга). Чагга — нерідко білінґви — поширені кісуахілі та англійська.

У ХХ ст. для мови/мов чагга сворено писемність (на основі латинки).

Чагга формально є християнами (католиками), насправді додержуються традиційних культів — анімізм, культ предків. Частина чагга — мусульмани-суніти.

Дані з історії і господарства[ред.ред. код]

Історично чагга розселилися на землях, які займають в даний час, до приходу сюди нілотських народів, зайнявши у ХІІІXV ст.ст. землі, заселені кушитами. Відтак, традиційна культура чагга зазнала істотного кушитського впливу.

Під час міжкланових сутичок з масаями у період між 1830 і 1875 рр. чагга абсорбували в свій склад різні групи масаїв; це саме стосується народів тавета, камба, меру та кікуйю.

Попри різне походження, етнічна спільнота чагга розвинула спільну мову та культуру, що вирізняється від оточуючих народів.

Традиційні заняття чагга — ручне терасне землеробство (банани, просо, ямс) і скотарство. Експортне значення має кава, яку почали вирощувати з кін. XIX ст..

Серед ремесел розвиток набули різьбярство на дереві (посуд, щити), ковальство (мотики, списи, прикраси) тощо.

Сьогодні серед чагга поширено відхідництво. Частина чагга проживають у містах (Аруша, Дар-ес-Салам тощо), де зайняті в бізнесі, працюють в різних галузях економіки, існує національна інтелігенція.

Соціальна організація і культура[ред.ред. код]

Хатина чагга

У чагга вкорінилися вождівства — общини управлялися вождями (мангі), на поч. XX ст. були об'єднані під владою верховного вождя (мангі мкуу), титул яких зберігся серед чагга і до наших днів.

До поч. XX ст. практикувалися чоловічі (нґасі) та жіночі (шиджа) ініціації, які включали обряд обрізання.

У чагга поселення сільського типу без чіткого планування. Житло чагга — хатина з соломи і трави шоломоподібної форми, без вікон.

Традиційний одяг чагга — цільна коров'яча шкура або хутряні накидки, численні головні убори.

У чагга розвинуті міфологія і фольклор. Головним персонажем усних оповідань виступає верховне божество Сонця Рува. Відомі також історичнні перекази і легенди, пісні тощо.

Основні музичні інструменти — флейти і барабани. Багата танцювальна культура.

Найвідоміший дослідник народу чагга — німецький антрополог і етнограф Бруно Гуттман (Bruno Gutmann), який здійснював польові дослідження у 1-й пол. XX ст.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У кухні чагга численні заборони і обмеження, до того ж статевий розподіл — так, банани вважаються чоловічою їжею, а молоко, ямс — жіночою. Як і нілоти, чагга споживають свіжу коров'ячу кров. Пиво (мбеґе), крім традиційного проса, також варять, як і народи-сусіди з бананів.
  • Колоритний костюм воїна чагга — зав'язки і браслети на кісточках та зап'ястках і причепні «хвости» і «роги».

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]