Чака (цар Болгарії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чака
Цар Болгарії
1299 — 1300
Попередник: Смілець
Спадкоємець: Феодор Святослав Тертер
 
Народження:  ?
Золота Орда
Смерть: 1301
Велико-Тирново, Болгарія
Династія: Чингізіди
Батько: Ногай
Мати: Алака
Дружина: Єлена, дочка Георгія I Тертера
Діти: Кара-Кісек

Чака (Джека, Джукі[1], болг. Чака; ?—1301) — болгарський цар у 12991300 роках. Син беклярбека Золотої Орди Ногая та його дружини Алаки.

Після 1285 року Чака одружився з Єленою, дочкою болгарського царя Георгія I Тертера.

1299 року під час тривалої боротьби за владу в Золотій Орді війська хана Токти здобули перемогу над силами беклярбека Ногая. Сам Ногай був убитий, однак його синам удалось втекти. Найбільшу небезпеку для ханської влади в Орді являв старший син Ногая Чака. Передусім, повернувшись до володінь батька, той навів у них лад, розправившись із повсталими тисячниками, які відкололись від Ногая, звільнив свого полоненого брата Теке. Однак, невдовзі сам же убив свого брата разом з однією з дружин Ногая Яйлак-хатун, матір'ю Теке, які умовляли Чаку визнати владу Токти. Убивство брата налаштувало проти нього багатьох воєначальників, двоє з яких — Таз, зять Ногая, і Тунгуз — підбурили війська та відкрито виступили проти Чаки.

Чака був змушений з невеликим військовим загоном тікати на Північний Кавказ, де розміщувались віддані йому війська. Окрім того, війська Чаки значно доповнили й загони найманців-ясів (осетин). Відновивши сили, він виступив проти заколотників та розбив їх. Повстанці нойони з рештками військ утекли до хана Токти.[1]

Усунувши у володіннях батька заколотників, Чака не став на цьому зупинятись й наприкінці 1299 з невеликим військом вторгся до Болгарії. В цьому поході брав участь і Феодор Святослав Тертер, брат його дружини. У цей час в Болгарії помер (імовірно, що був убитий в бою чи за наказом Чаки) цар Смілець, та номінально влада перейшла до сина останнього Івана Смільця. Феодор Святослав зумів підкупити бояр, зрештою вдова Смільця та її син Іван Смілець утекли з Тирново до Крина, а потім до Візантії. Чака став правителем Болгарії, але невдовзі, до початку 1301 року, був скинутий Федором Святославом та ув'язнений.[1]

Хан Токта, переслідуючи нащадків беклярбека Ногая, прийшов із військом до Болгарії. Феодор Святослав, виявивши покірність, заказав стратити Чаку й видав Токті його голову, після чого війська Токти залишили Болгарію.[1][2]

Родина[ред.ред. код]

Достовірно не відомо, чи були у Чаки діти від його дружини Єлени. Однак, відомий принаймні один син Чаки:

  • Кара-Кісек — керував після 1301 року частиною володінь, що раніше належали Ногаю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Почекаєв Р. Ю. Царі ординські. Біографії ханів та правителів Золотої Орди. — СПб.: Евразия, 2010. — 408 с. — ISBN 978-5-91852-010-9.
  2. Селезньов Ю. В. Еліта Золотої Орди. — Казань: «Фэн» АН РТ, 2009. — 232 с. — ISBN 978-5-9690-0068-1.

Посилання[ред.ред. код]