Чанак'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чанак'я

(चाणक्य)

Chanakya artistic depiction.jpg
Чанак'я
Інші імена * Вішнугупта
  • Ватсьяна
  • Каутілья
Народився бл. 340 р. до н.е.
Індія
Помер 275 до н. е.
Діяльність брахман, політик

Чанак'я (санскр. चाणक्य, Cāṇakya, *бл. 340–275 до н. е.) відомий також під іменами Каутілья, Вішнугупта і Ватсьяна — індійський брахман, який відіграв провідну роль у зведенні Чандрагупти на престол царства Магадха і в знищенні влади колишньої династії — Нанда. Брахман вирізнявся своєю хитрістю і тонким політичним розумом, і порівнюється істориками Індії з Макіавеллі. Перу Чанак'ї приписують трактат про політику і моральність, який відомий під назвою «Чанак'я-сутра», а також трактат «Чанак'я-раджанітішастра». Вважається, що з-під його пера вийшов трактат «Артхашастра» (у перекладі з санскриту — «Наука про користь»), що був створений протягом IV століття до нашої ери і вважається першою у світі книгою, в якій були сформульовані основні принципи діяльності спецслужб.[1] Чанак'я є головною дійовою особою у відомій драмі Вішакхадатти — «Мудраракшаса».

Дитинство, освіта[ред.ред. код]

Деталі життя Чанак'я відомі здебільшого з легенд, які різняться між собою у представників різних релігійних течій. Батько Чанак'ї ріші Санак, будучи сам учителем, знав про важливість освіти. У дуже ранньому віці малий Чанак'я почав вивчати Веди, які запам'ятав в повному об'ємі. Вже з дитинства був проникливим і цікавився політикою. В той час Таксіла була одним зі світових центрів освіти, яка існувала за підтримки царів та можновладців. Університетські викладачі, які навчали синів правителів, були обізнані і викладали свої предмети з використанням набутих ними практичних знань. Студентами ставали із 16 років і навчались більше восьми років. В університеті вивчали юриспруденцію, медицину, військову справу, філософію, граматику різних мов, математику, економіку, астрологію та ін. науки. Крім того, навчали 18 мистецтвам, серед яких знання чотирьох Вед, стрільба з лука, полювання, слонознавство. Цей видатний навчальний заклад став місцем, де і здобув освіту Чанак'я, студіюючи основи політики. Відомий як майстерний політичний стратег, він знав, як заслати представника свого народу у протилежний табір і шпигувати за противником без його відома, перш ніж знищити його назавжди. Вивчивши основи політики та релігії, він звернув свою увагу на економіку, яка залишилась його захопленням на все життя. «Нітішастра», трактат про ідеальний образ життя показує його глибокий інтерес у вивченні індійського суспільства.[2]

Діяльність в Таксіла[ред.ред. код]

По закінченню навчання Чанак'я став навчати учнів у Таксілі, тогочасному індійському центрі знання. Це робило його, на перший погляд, далеким від подій в країні, але насправді він був здатним впливати на діяльність уряду. Учні вважали його ідеальним учителем, який міг надихнути своїм прикладом і дати знання. Вони також були готові захистити вчителя щохвилини. Двоє із них стали особистими шпигунами і збирали інформацію про ворогів. Таким чином Чанак'ї стало відомо про можливість іноземного вторгнення. Александр Македонський готував свої війська, щоб напасти на розрізнені та ослаблені частини Індії. Правитель Паталіпутри більше дбав про власні інтереси, ніж про інтереси країни. Тому Чанак'я залишає Таксілу і перебирається до столиці.[2]

« «Тепер настав час покинути університет. Безславні правителі країни повинні бути вигнані з тим, зміцнити країну політично і економічно. Мій борг, насамперед, в тому, щоб врятувати країну від іноземних загарбників».[2]  »

Діяльність в Паліпутрі[ред.ред. код]

Імперія Нанда під час свого найбільшого розширення за часів Дхана Нанда, приблизно 323 р. до н. е.
Імперія Чандрагупти у ранні роки

Паліпутра на той час була і дуже важливим політичним і стратегічним містом. Відомий китайський мандрівник Фа Сянь, який відвідав місто в 399 р. до н. е. описав його як процвітаючу столицю, яка володіє багатими природними ресурсами. Коли Чанак'я з'явився в місті, де був знаний і шанований, до нього на раду були запрошені вченні з усієї країни для того, щоб висунути нові ідеї розвитку держави. Країна потребувала змін, тому що Нанда, правитель Паліпутри був жорстоким і ненаситним. Він завжди був зайнятий збором грошей, яких йому було мало і не думав про наслідки, встановивши податки на шкури, податок на деревину та навіть на камінь. Кошти, які йшли до царської казни були великими і використовувались для вдоволення особистих потреб царя, і це викликало невдоволення населення. Чанак'я в цих умовах формує благодійні організації для потреб бідних людей, пізніше очолює їх. Однією з функцій організації був розподіл коштів, які виділяла казна для благодійності, тому Чанак'ї доводилось часто зустрічатись із царем.[2]

« «Щастя простих людей це щастя царя. Цар ніколи не повинен думати про свої особисті інтереси

або благополуччя, але повинен спробувати знайти свою радість в радості своїх підданих».[2]

 »

Під час зустрічей Чанак'я був спокійний, говорив лаконічно і це викликало презирство імператор, він усунув брахмана від обов'язків голови благодійних організацій. Переказ свідчить, що коли цар Нанда завдав Чанак'ї особистої образи, то останній поклявся, що його довга шікха буде розв'язана до тих пір, поки цей безчинний цар і його сини — п'яниці не заберуться геть. Повертаючись із образою з палацу, Чанак'я зустрів молодого принца Чандрагупту.[3] В його особі він зайшов справжнього вождя. Незважаючи на те, що Чандрагупта був сином служниці царя Магадхи Нанди, він був високоосвічений, хоробрий та фізично сильний. Чанак'я вважав, що низьке походження Чандрагупти не стане причиною відсутності прав на трон. Він бачив перед собою здібного правителя, який зійде на трон Магадхи і прожене чужоземних завойовників. Незабаром сталося так, що царя Нанду і його династію спіткала швидка смерть, і тільки після цього Чанак'я зміг знову зав'язати волосся.[3] Після повалення Нанди люди відчули прихильність до нового царя, красивого юного героя Чандрагупти, і він швидко здобув популярність серед народу. Сусідні царі теж визнали його і зі свіжими силами їм вдалося впоратися з залишками македонців, яких очолював генерал Селесіус. Фактично, успіх був заслугою Чанак'ї, під керівництвом якого цар Чандрагупта правив 24 роки. Після зникнення з політичної арени Нанди та вигнання Александра Македонського, Чанак'я використовував усі свої здібності в політиці і дипломатії для того, щоб возз'єднати індійські землі. Умілі настанови прем'єр-міністра Чанак'ї дали можливість царю Чандрагупті Маур'ї завоювати землі від Ірану у північно-західній частині Індії до кордону штату Мусорі на півдні. Завдяки цьому худому і хворобливому брахману велика імперія Індії знову здобула незалежність, ставши ще могутнішою. Таким чином, було захищено ведичну священну культуру, яка продовжувала існувати ще 120 років під управлінням Біндусари, сина Чандрагупти. За імператора Ашоки, онука Чандрагупти, в країні поширюється буддизм.[3]

Трактати Чанак'ї[ред.ред. код]

Авторство трактату «Артхашастра» достеменно не відоме, оскільки в самому трактаті автор називається Каутільєю або Вішнугуптою. Але більшість дослідників вважає, що «Артхашастра» була написана саме Чанак'єю (Каутільєю) у IV ст.. до н. е., деякі створення цього трактату відносять до більш пізнього часу. Про те, що брахман Каутілья скинув панування Нанди і звів Чандрагупту на трон, а також про те, що Вішнугуптою (він же Чанак'я, або Каутілья) складено керівництво з політики для Царя Маур'ї згадується у різних літературних пам'ятках: в Вішнупурані, в «Нітісарі» («Компендіум політики») Камандакі, який вважав себе учнем Каутільії, (XV ст.), в «Нітівакьямріті» («Нектар з висловів з політики»), що належить перу джайнського автора Самадевасурі, сучасника царя Яшодхарі, в романі Дандіна (XVI ст.) «Даша кумарачаріта» («Пригоди десяти принців»), в «Катхасаріт Сагарі» («Океан з річок оповідань»), в «Мудраракшасі» («Печатка міністра Ракшаса»), драмі Вішакхадатті, в «Чанак'якатсі» («Розповіді про Чанак'ю»), написаному Равінартакою, і в інших. З цього вченні роблять висновок, що Каутілья був першим міністром Чандрагупти і написав для нього керівництво з політики в період між 321 і 298 рр. до н. е.. Відносно самого Чандрагупти Маур'ї, який правив царством в ці роки, то це підтверджується і індійськими епіграфічних даними.[4] «Артхашастра» являє собою нормативний трактат про правила та принципи управління державою. Характер опису в «Артхашастрі» дає підставу вважати, що пам'ятник стосується ранньофеодального суспільства, яке ще зберегло залишки рабовласництва. «Артхашастра» містить цінний матеріал для характеристики ідеології і філософської думки того часу та вирізняється раціоналізмом. Релігії в трактаті відводиться підпорядковане місце порівняно з економікою і політикою та доводиться, що тільки матеріальні блага, цінності (артха) забезпечують людське існування.[5] Авторству Чанак'ї належить Ніітішхастра, яка також відома як Чанак'я Нііті. Ніітішхастра є трактатом про ідеальний спосіб життя та поглибленим дослідженням індійського способу життя. Чанак'я також розробив Нііті-Сутри (афоризми — змістовні пропозиції), складені у вигляді афоризмів, де він описує науку про політику і моральності, навчає людей правильно поводитись. З них добре відомі 455 сутр, 216 з яких розповідають, як не потрібно поводитись. Напевно ці сутри були складені з метою навчити царів правити народом, в тому числі і Чандрагупту:

  • Бажання збагачення не вважається пороком.
  • Набуття багатства пов'язане з активністю.
  • Розсудливо обрана мета легкодосяжна.
  • Той, хто нездатний контролювати себе, буде знищений власним гнівом.
  • Коли втрачається можливість, виникають перешкоди.
  • З дурним говоріть на його мові.[6]

Політико-правові вчення[ред.ред. код]

Друга половина I тисячоліття до н. е. була надзвичайно важливим етапом у розвитку політичної організації і державності стародавньої Індії. Цей період пов'язаний з утворенням першої з великих держав у долині Гангу, а потім і об'єднаної імперії. Розробляються принципи управління, теорії державної влади, з'являються політичні школи і політичні трактати. Найбільший інтерес становить трактат «Артхашастра», авторство якого індійська традиція приписує Каутільї — головному сановнику маурійського царя Чандрагупти. В цілому цей політичний твір, як вже зазначалося, склався на межі нашої ери. Викладені у ньому ідеї та принципи державної політики були відбиттям і маурійскої епохи. Найважливішим вважав Каутілья практичні інтереси. Виходячи з цього, він допускав навіть відхід від усталених норм брахманських Шастра. Якщо закон, на його думку, знаходиться в протиріччі з урядовими розпорядженнями, то перевагу слід віддати останнім. Каутілья радив цареві у важких фінансових ситуаціях забирати майно храмів та поповнювати таким чином свою скарбницю. Цікаво, що Каутілья розробив ряд методів, які міг застосовувати цар для того, аби, використовуючи марновірство народу, переконати його в магічній силі царя. У цей період детально розробляються різні методи взаємин між державами, способи ведення війни та мирних переговорів. Одними з найважливіших стають питання зовнішньої політики. «Артхашастра» обгрунтовує шість головних методів зовнішньої політики: мир, війну, вичікувальне становище, наступ, пошук засобів захисту і подвійна політика. Спеціальна увага приділяється діяльності послів, коло обов'язків яких було дуже широким. Поряд з дотриманням договорів і підтримкою престижу своєї держави Каутілья вважав обов'язком посла викликати суперечки союзників, здійснювати приховані переговори, таємне перевезення військ, діяти всілякими засобами. Докладно розроблялися методи боротьби з сусідами, які розглядалися звичайно як вороги. Говорячи про найбільш вигідну ситуацію для нападу, Каутілья радив брати до уваги фінансовий стан майбутнього супротивника і його взаємини з підданими: "Якщо піддані, — пише він, — порушено проти свого правителя, то вони можуть привести його до загибелі, навіть якщо він є могутнім. Тому варто виступати саме проти того правителя, чиї піддані відносяться до нього вороже ".[4]
Ряд політичних проблем піднято у трактаті «Артхашастра» («Книга про користі»). В цьому трактаті містяться поради цареві стосовно організації адміністрації та суду, законодавства й управління, зовнішньої та внутрішньої політики. Згідно з «Книгою Ману» і висловлюваннями Каутільї, державу визначає сім елементів: цар, міністри, територія, столиця, державна казна, військо і міжнародні союзники. Зародження державної організації пов'язується із занепадом моральності серед людей, оскільки існували часи, коли люди підлягали тільки законам і коли не було ніякої влади. І власне влада «запевняє мирне існування як філософії, так і святим Ведам, а також економічному життю. Оскільки там, де немає влади, сильний пожирає слабшого». В «Артхашастрі» підкреслено, що влада є найважливішим елементом, без якого суспільство не могло б існувати. «Влада оберігає сонного, панує над всіма істотами, охороняє їх, стоїть на сторожі загального порядку». Фактично доктрина доходить до самої суті державної влади і права: «Цар спирається на фінанси і примус; примус — на фінанси; на примус спирається право; врешті, на право спираються люди».

Смерть[ред.ред. код]

Згідно з текстами джайнів, Чанак'я прожив довге життя і помер близько 275 р. до н. е. Був кремований своїм учнем Радхагуптою.

Індійські пророцтва[ред.ред. код]

«Шрімад-Бхагаватам», літературне втілення Бога Шрі Крішни, яке було складене за 2,5 тис. років до них передбачало:

« «Один Брахман (Чанак'я) змінить царя Нанді і його вісім синів і погубить їх династію. Після них в це століття Калі правити будуть нащадки царя Маур'ї . Цей брахман зведе на трон царя Чандрагупту, сина якого будуть кликати Варісарою (Біндусарою), а його сином стане Ашокавардхана (імператор Ашока)».[3]  »
Хоча тут немає самого імені «Чанак'я», проте вайшнавські коментатори Шрідхара Свамі, Вішванатх Чакраварті Тхакур, а в наш час і Хрідаянанда дас Госвамі, стверджують, що ні про кого іншого, крім Чанак'ю, в цьому вірші не може йти мова.[3]

У пуранах Вішну (Четверта Пісня, 24 глава), які трактував перекладач англійської версії Артхашастри д-р. Р. Шамашастрі, цитується пророцтво про появу Чанак'ї Пандіти. В пророцтві, яке було написано близько 5 тис. років тому, сказано:

« «(Спочатку) Махападма, а потім дев'ятеро його синів будуть правити на Землі сотні років. Брахман Каутілья вб'є цих Нандо. Після їх смерті, Маур'ї будуть насолоджуватися царством. Каутілья сам зведе на трон Чандрагупту. Його сином буде Біндушара, а внуком - Ашокавардхана».[3]  »

Легенди про Чанак'ю[ред.ред. код]

Історик Томас Траутман перераховує наступні елементи, загальні для різних варіантів легенд про Чанак'я[7]:

  • Чанак'я народився з повним набором зубів, на знак того, що він стане верховним правителем, але це не пасувало народженому в касті брамінів. Тому йому вирвали зуби, після чого було сповіщено, що Чанак'я буде царювати за допомогою іншого.
  • Повалений згодом цар з династії Нанда виключив Чанак'я з числа своїх наближених, спровокувавши того дати клятву про помсту.
  • Чанак'я шукає гідного кандидата, щоб проводити через нього свою політику. На цьому шляху він зустрічає молодого Чандрагупта Мауро, який навіть будучи дитиною проявляє якості природженого лідера.
  • Первісна спроба Чанак'я до повалення династії Нанда зазнає невдачі, після чого він зустрічає матір, що сварить свою дитину, котра обпеклася кашею, зачерпнути в середині миски, а не з її краю, де каша не така гаряча. Чанак'я розуміє в чому була його початкова стратегічна помилка і, замість того, щоб нападати на центральні частині території, підконтрольній династії Нанда, починає поступово відривати від неї околиці.
  • Чанак'я розірвав союз з гірським царем Парваті через його впертості і недотримання ним угоди щодо спільних дій двох союзницьких сторін.
  • Чанак'я вдається до послуг фанатичного ткача, щоб позбутися від бунтівників.
  • Чанак'я додає отруту в їжу Чандрагупти, щоб зробити того невразливим для отруйників[8]. Не знаючи про це, Чандрагупта подає частину отруєної їжі цариці, яка була на 9-ому місяці вагітності. Для того, щоб врятувати майбутнього спадкоємця престолу, Чанак'я розсікає царицю і витягує плід. Царевича, народженого таким способом, нарікають Біндусара[9].
  • Політичне суперництво Чанак'я з Субандху призводить до його смерті.

Чанак'я був проникливим спостерігачем за природою. Одного разу воїнам Маур'їв довелося сховатися в печері, де не було ніякої їжі. Вийти з печери вони не могли, оскільки це загрожувало їх життю. Тоді Чанак'я побачив що мураха ніс рисове зернятко, хоча ніде поблизу не було ніякого рису. Крім того, зернятко було зварене. Чанак'я послав розвідати, і знайшли, що їхні вороги зійшлися обідати під печерою. Отримавши звістку про це, воїни вибралися з печери і бігли, таким чином врятувавшись.

Образ Чанак'ї в літературі[ред.ред. код]

Чанак'я — герой історичної драми «Печатка міністра Ракшаса» (VIII ст.), яка написана мовою санскрит драматургом Вішакхадаттою, а також низки оповідних творів пізнішого часу, що стосуються того сюжету, що і згадана п'єса. Дія її розвивається в часи після провалу походу Александра Македонського і в період боротьби між династіями Нанда і Маур'їв за панування над Індією. В п'єсі розповідається про змагання двох міністрів — Чанак'ї і Ракшаса, в якому перемагає Чанак'я, реальний історичний діяч. Міністр прославився за мудру підтримку імператора Чандрагупти Маур'ї та написанням політико-економічного трактату «Артхашастра» («Наука про багатство»).[10]

Образ Чанак'ї у мас-медіа[ред.ред. код]

  • Історія Чанак'я і Чандрагупта була показана у фільмі мовою телугу 1977 року під назвою Chanakya Chandragupta. Akkineni Nageswara Rao грав роль Чанак'я, а N. T. Rama Rao грав роль Чанагупта.[11]
  • Телевізійний серіал Chanakya розповідає про життя Чанак'я, базується на «Mudra Rakshasa» (The Signet Ring of «Rakshasa»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://wiki-linki.ru/Page/89772
  2. а б в г д Chanakya-Historical Background
  3. а б в г д е Нити-шастра Этикет Чанакьи Пандита
  4. а б Артхашастра важнейший памятник индийской культуры.
  5. Философский словарь
  6. http://shoyher.narod.ru/Portret_fajl/Chanakyapandit.html
  7. Trautmann: «The Chāṇakya-Chandragupt-Kathā», 1971
  8. Bibliotheca Indica, Volume 96, Issue 5. Asiatic Society (Calcutta, India). Baptist Mission Press, 1891.
  9. Jainism in South India by P. M. Joseph. International School of Dravidian Linguistics, 1997. ISBN 978-81-85692-23-4
  10. Серебряков І. Д. Нариси староіндійської літератури. М, 1971. С.155-164.
  11. Chanakya Chandragupta, 1977 Telugu film at IMDb.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Бонгард-Левін Г. М. Индийский брахман Чанакья в античной традиции // Вестник древней истории. 1982. № 1. С. 13-26.
  • Вигасин А. А. «Устав о рабах» в «Артхашастре» Каутильи // Вестник древней истории. 1976. № 4. С. 3-19.
  • Лелюхин Д. Н. Государство, администрация, политика в Артхашастре Каутильи // Вестник древней истории.1993. № 2. С. 4-25.
  • Burrow T. Canakya and Kautalya // Annals Bhandarkar Oriental Research Institute, Poona. 1968.48-49. P. 17-31.
  • Goyal S. R. Kautiliya and Megasthenes. Meerut,1985.
  • Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу: Навчальний посібник // Харків: Консум, 2004.- 432 c.