Чандра (телескоп)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рентгенівська орбітальна обсерваторія Чандра
Chandra X-ray Observatory.jpg
обсерваторія Чандра
Загальна інформація
Інші назви Advanced X-ray Astrophysics Facility (AXAF)
NSSDC код 1999-040B
Організація NASA, Смітсоновськая астрофізична обсерваторія
Виготовлено з участю TRW, Northrop Grumman
Дата запуску 23 липня 1999
Запущено з Космічний центр Кеннеді
Засіб запуску шатл Колумбія STS-93
Тривалість місії планувати час 5 років
Маса 4.8 тонн
Тип орбіти Високоапогейну орбіта
Орбітальний період 64,2:00
Розташування Геоцентрична орбіта
Довжина хвилі Рентгенівські промені
Інструменти
AXAF CCD Imaging Spectrometer ПЗС фотометр рентгенівського діапазону
High Energy Transmission Grating Дифракційна решітка для рентгенівських променів
High Resolution Camera мікроканальних камера високого просторового дозволу
Low Energy Transmission Grating дифракційні грати для м'яких рентгенівських променів
Зовнішні посилання
Інтернет сторінка Chandra X-ray Observatory Center

Космічна рентгенівська обсерваторія «Чандра» (космічний телескоп «Чандра») — космічна обсерваторія, запущена НАСА 23 липня 1999 (за допомогою шатла «Колумбія») для дослідження космосу у рентгенівському діапазоні. Названа на честь американського фізика та астрофізика індійського походження Чандрасекара, який викладав у університеті міста Чикаго з 1937 до своєї смерті 1995 року і був відомий, переважно, своїми роботами про білих карликів.

Чандра — третя обсерваторія з чотирьох запущених НАСА наприкінці 20 початку 21 століття. Першим був телескоп Габбл, друга Комптон та четвертим Спітцер.

Обсерваторія була задумана та запропонована НАСА 1976 року Ріккардо Джакконі та Гарві Тананбаумом як розвиток обсерваторії HEAO-2 (Ейнштейн), яка запускалася тоді. 1992 року, зважаючи на зменшення фінансування, дизайн обсерваторії був значно змінений — були прибрані 4 з 12 запланованих рентгенівських дзеркал і 2 з 6 запланованих фокальних приладів.

Злітна маса AXAF/Чандра становила 22 753 кг, що є абсолютним рекордом маси, коли-небудь виведеної в космос шатлами. Основну масу комплексу «Чандра» становила ракета, що дозволила вивести супутник на орбіту, апогей якої становить приблизно третину відстані до Місяця.

Станція проектувалася на період роботи у 5 років, проте 4 вересня 2001 року в НАСА було прийнято рішення продовжити термін служби на 10 років, завдяки видатним результатами роботи.

Інструменти[ред.ред. код]

HRC[ред.ред. код]

Камера високої роздільної здатності (HRC) має широке поле зору і високу роздільну здатність. Прилад є розвитком реєструючого детектора, що працює на обсерваторії HEAO-2. Кутова/просторова роздільна здатність інструменту становить близько 0,2 кутової секунди, що трохи найкраще, ніж якість зображення, створювана рентгенівськими дзеркалами обсерваторії (0,3 — 0,4 кутової секунди). Додатковою перевагою приймача HRC є його здатність реєструвати багато фотонів за секунду, що дуже важливо для спостереження неяскравих об'єктів, таких як чорні діри або нейтронні зірки у нашій Галактиці.

ACIS[ред.ред. код]

Спектрометри (ACIS, AXAF CCD Imaging Spectrometer) призначені для побудови зображень рентгенівських об'єктів з одночасним визначенням енергії кожного фотона. Принцип роботи спектрометрів заснований на приладах із зарядним зв'язком (ПЗС, CCD). Прилади є розвитком ПЗС-фотометрів, розроблених у Массачусетському технологічному інституті та вперше запущених у японській обсерваторії ASCA.

LETG/HETG[ред.ред. код]

Для вирішення завдань спектроскопії високої роздільної здатності на обсерваторії використовуються дифракційні ґрати, які відхиляють рентгенівські промені на різні кути залежно від їх енергії. Відхилені рентгенівські промені потім реєструються детекторами HRC-S. Висока енергетична роздільна здатність, що досягається за допомогою дифракційних решіток, дозволяє у деталях досліджувати, наприклад, властивості міжзоряного середовища у нашій та інших галактиках.

Відкриття[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]