Чаплеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чаплеві
Чепура велика(Egretta alba)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Чаплеві (Ardeidae)
(Leach, 1820)
Поширення чаплевих.
Поширення чаплевих.
Роди
16—17, див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ardeidae
EOL: 8013
ITIS logo.jpg ITIS: 174771
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8899
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ardeidae

Чаплеві (Ardeidae) — родина птахів ряду Лелекоподібних (Ciconiiformes). Прибережні птахи великих і середніх розмірів з довгим дзьобом, шиєю та ногами.

Поширення[ред.ред. код]

Поширені на всіх континентах (відсутні в Арктиці й Антарктиці). Населяють береги водойм і болота.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Птахи від крупних до дрібних розмірів: сіра чапля масою до 2 кг, індійський бугайчик — близько 100 г. Характерна довга шия, у якій до 20 видовжених хребців; особливості будови шиї обмежують бічні рухи та визначають здатність різко згинати та розгинати її, діючи дзьобом, як списом. Дзьоб довгий, конічний, загострений та стиснутий з боків, з наскрізними ніздрями та довгим, тонким язиком. Кігті лап довгі, на внутрішньому боці середнього пальця є зазубрини у вигляді гребінця. Куприкова залоза у чаплевих розвинута слабко, та для попередження оперення від намокання виробляється так званий порошковий пух, що виділяється пудретками — особливими ділянками шкіри на грудях, попереку та (рідше) на череві. З пудреток безперервно ростуть особливі розгалужені та крихкі пухові пера, вершини яких постійно обламуються, утворюючи пудру, що нагадує тальк. Гребінцем середнього пальця птахи зішкрібають пудру з пудреток та поширюють по оперенню, яке завдяки цьому не намокає. Крило тупе, першорядних махових пер 11, хвіст короткий, прямий з 5—6 пар стернових пер.

Літають повільно, при цьому витягують лапи назад, а шию втягують та вона виглядає S-подібно, чим відрізняються у польоті від схожих на них лелек, ібісів та косарів, які, навпаки, витягують шию.

Біологія[ред.ред. код]

Моногами. Гніздяться переважно великими колоніями, іноді змішаними з іншими видами даної родини та бакланами. Гнізда будують на деревах великих кущах, заломах очерету, рідше на землі. Кладка у крупних видів складається з 2—5 зеленувато-блакитних яєць, у дрібних — до 9. Кількість відкладених яєць варіює по роках та залежить від географічного положення. У птахів, які мешкають в екстремальних умовах, кладки більші (ймовірно, цим компенсується велика загибель молодих птахів). Насиджують обидва члени пари. Тривалість інкубації 17—30 днів. Пташенята вилуплюються голими або з рідким пухом та не повністю відкритими очима. На початку постембріонального періоду самка обігріває та захищає пташенят, а годує їх самець, в подальшому корм приносять обидва партнери. Пташенята залишаються у гнізді до 4—5 тижнів у дрібних видів та до 8 у великих видів.

Живлення[ред.ред. код]

Живляться чаплі переважно дрібною рибою, земноводними, молюсками, ракоподібними, великими комахами, дрібними рептиліями, деякі великі види - гризунами, розміром до ховраха. Як і більшість рибоїдних птахів, жертву заковтують з голови.

Основний спосіб полювання — завмирання і вистежування здобичі із засідки за допомогою зору, а потім - удар крізь воду. Іноді здобич не захоплюється дзьобом, а протикається, втім, це трапляється рідко. При ударі чапля робить поправку на спотворення напрямку світлових хвиль під водою і бере нижче видимої здобичі. Іноді чапля здатна годинами стояти нерухомо у напруженій «незручній» позі. Такий спосіб полювання характерний у видів, які схильні до одиночного способу життя. Відомі й групові полювання без довгого чатування, деякі види постійно рухаються, каламутячи воду і хапаючи сполоханих риб.

Систематика[ред.ред. код]

Родина включає 16—17 родів:

Посилання[ред.ред. код]

  • Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М.: Агропромиздат, 1991. — 311 с.
  • Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго / Смогоржевський Л. О. — К.: Наукова думка, 1979. — 188 с.