Чапля єгипетська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чапля єгипетська
Розведення дорослого підвиду
Розведення дорослого підвиду
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Чаплеві (Ardeidae)
Рід: Єгипетська чапля (Bubulcus)
Bonaparte, 1855
Вид: Чапля єгипетська
Біноміальна назва
Bubulcus ibis
(Linnaeus, 1758)
Мапа поширенняжовтий: розведеннязелений: цілий ріксиній: такі, що не гніздяться
Мапа поширення
жовтий: розведення
зелений: цілий рік
синій: такі, що не гніздяться
Підвиди
B. i. ibis(Linnaeus, 1758)
B. i. coromandus(Boddaert, 1783)
B. i. seychellarum(Salomonsen, 1934)
Синоніми
Ardea ibis Linnaeus, 1758

Ardeola ibis
Bubulcus bubulcus
Buphus coromandus
Cancroma coromanda
Egretta ibis (Linnaeus, 1758)
Lepterodatis ibis (Linnaeus, 1758)

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bubulcus ibis
ITIS logo.jpg ITIS: 174803
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 110668
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bubulcus ibis

Ча́пля єги́петська (Bubulcus ibis) — вид птахів родини чаплевих, єдиний представник монотипного роду Єгипетська чапля.

Опис[ред.ред. код]

Єгипетська чапля має у загальному біле забарвлення, але верхні частини голови, спини і зоба у неї винно-вохристі, вкриті видовженим розсученим пір'ям, яке до осені випадає. Дзьоб у цієї птиці лимонно-жовтий. Довжина крила 22-25 см.

Поширення і ареал[ред.ред. код]

Єгипетська чапля живе на всіх континентах крім Антарктиди (за винятком окремих зальотів[2]).

Рідкісний вид, в Росії проходить північна межа ареалу. Там він поширений в невеликій кількості і гніздиться в дельтах Волги і Терека. Періодичні зальоти відзначаються в південних районах Примор'я і Південних Курил (1 — 4).

Живе на водоймах степової зони.

Широко поширений вид: населяє країни північно-східної, тропічної і субтропічної Африки, Малу, Передню і Південно-Східну Азії, Індію, Південну Японію, США і південь Канади (5, 6). З середини XIX ст. спостерігається інтенсивне розширення ареалу з тропічних і субтропічних зон на північ і схід.

У Європі гніздиться на півдні Іспанії, у французькому заповіднику Камарг в дельті річки Рона, де досить рідкісна. В Азії зустрічається на Південному-Сході і на Аравійському півострові.

До останнього часу цей птах належав Старому Світу, тобто східній півкулі. Населяє Південну Азію, гніздиться на півдні Японії, на Філіппінських і Великих Зондській островах. В Африці поширена від Сенегалу до східних берегів материка і звідси на південь до самих південних частин Африки. Гніздиться і на Мадагаскарі. У недавні роки єгипетська чапля з'явилася в північних частинах Південної Америки, вкоренилася там і тепер поширюється з цього материка, через Центральну Америку та Антильські острови вона проникла також до Північної, де відома тепер до Великих озер (Мічиган) і Ньюфаундленду. Перша зустріч з цим птахом в Південній Америці (Британська Гвіана) датується 1911 і 1912 роками. Бурхливе розселення її почалося в 30-х роках. Вона розселяється також у Північній та Північно-Східній Австралії.

Поява єгипетської чаплі на цьому материку зобов'язана, мабуть, випуску близько 1933 року в околицях Кімберлі 18 птахів, привезених з Калькутти. У Південній Америці ці птахи з'явилися, ймовірно, випадково. Як всі чаплі, цей птах любить болотисті місцевості, але при цьому вона досить звичайна в культурному ландшафті, де постійно тримається серед домашньої худоби. Її нерідко можна побачити на спині корови, буйвола, а поза культурного ландшафту ця чапля йде слід за дикими копитними і без побоювання сідає на спину носорога, а інколи й на спину слона.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Колонії птахів на полі, Колката

Єгипетська чапля менше інших чапель прив'язана до води і може зустрічатися відносно далеко від водойм. Вона живе в степах, на луках, рисових полях. Зрідка цей птах зустрічається і в містах (в основному африканських), навіть у таких великих, як Каїр. Часто єгипетських чапель можна зустріти біля стад диких і домашніх копитних, на спинах яких вона збирає комах. Чисельність єгипетської чаплі в Африці росте синхронно із зростанням скотарства і оранки земель. Єгипетська чапля дуже полохлива і обережна. Злітаючи з спин диких або домашніх копитних, помітивши небезпеку, вона, тим самим дає тривожний сигнал про небезпеку самим копитним.

Живлення[ред.ред. код]

Живиться єгипетська чапля головним чином великими комахами, зокрема кониками, яких сполохала худоба, що пасеться. Їсть вона і водних мешканців, але в невеликій кількості. Вона поїдає також комах і кліщів, яких вибирає з вовни та шкури тварин. Таким чином, співдружність птахів і ссавців виявляється, мабуть, взаємно корисною. Їсть також дрібну рибу, земноводних, плазунів, деяких гризунів і пташенят, інших птахів.

Розмноження[ред.ред. код]

Доросла птаха годує пташеня, Нідерланди
Bubulcus ibis

Статева зрілість настає в 2 роки. Як правило, гніздиться в змішаних колоніях з іншими видами голінастих, великими і малими бакланами. У кладці буває від 1 до 6 яєць. У південних районах проживання за один рік єгипетської чаплі вдається вивести 2 і навіть три виводка пташенят. Смертність пташенят відносно невелика, тому що батьки активно захищають гніздо від хижаків, а також від інших членів колонії.

Статус[ред.ред. код]

Рідкісний вид (III категорія)

Поширення[ред.ред. код]

Гніздиться на озерах, в заплавах і дельтах річок, де є зарості середньовікових верби або тополі, оповиті колючими та іншими ліанами. Нерідко поселяється поблизу мілководних водойм — в гаях широколистяних порід (дуб). Колонії, від кількох пар до кількох сотень пар, розташовуються спільно з іншими чаплями, бакланами і граками. Іноді утворюють самостійні поселення. Зимівлі єгипетських чапель, що гніздяться в Росії, розташовані, ймовірно, в Африці, Передній Азії.

Чисельність[ред.ред. код]

У дельті Волги гніздиться одинично. У 1950 р. на Демчинській ділянці Астраханського заповідника знайдено 2 гнізда, в 1951 р. — 3. У 1979 р. на Трьохізбенгській ділянці заповідника враховано 6 гнізд. У дельті Терека у 1970 р. гніздилось 25 пар єгипетських чапель, в 1973 р. — 3 пари. Загальна чисельність в Росії не перевищує 30 пар, що гніздились.

Лімітуючі фактори[ред.ред. код]

В умовах існування на межі ареалу чисельність і поширення виду лімітуються обмеженістю придатних місць існування і кліматичними умовами.

Заходи охорони[ред.ред. код]

Полювання заборонено. Доцільно заборонити рубки лісу в місцях гніздування.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International (2008). Bubulcus ibis. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 05 November 2008. Database entry includes justification for why this species is of least concern
  2. Bubulcus ibis (Cattle Egret)

Посилання[ред.ред. код]