Чапля єгипетська
| Чапля єгипетська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Розведення дорослого підвиду
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Bubulcus ibis (Linnaeus, 1758) |
||||||||||||||||
 Мапа поширення жовтий: розведення зелений: цілий рік синій: такі, що не гніздяться |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| B. i. ibis(Linnaeus, 1758) B. i. coromandus(Boddaert, 1783) B. i. seychellarum(Salomonsen, 1934) |
||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ardea ibis Linnaeus, 1758 Ardeola ibis |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
Ча́пля єги́петська (Bubulcus ibis) — вид птахів родини чаплевих, єдиний представник монотипного роду Єгипетська чапля.
Зміст |
Опис [ред.]
Єгипетська чапля має у загальному біле забарвлення, але верхні частини голови, спини і зоба у неї винно-вохристі, вкриті видовженим розсученим пір'ям, яке до осені випадає. Дзьоб у цієї птиці лимонно-жовтий. Довжина крила 22-25 см.
Поширення і ареал [ред.]
Єгипетська чапля живе на всіх континентах крім Антарктиди (за винятком окремих зальотів[2]).
Рідкісний вид, в Росії проходить північна межа ареалу. Там він поширений в невеликій кількості і гніздиться в дельтах Волги і Терека. Періодичні зальоти відзначаються в південних районах Примор'я і Південних Курил (1 — 4).
Живе на водоймах степової зони.
Широко поширений вид: населяє країни північно-східної, тропічної і субтропічної Африки, Малу, Передню і Південно-Східну Азії, Індію, Південну Японію, США і південь Канади (5, 6). З середини XIX ст. спостерігається інтенсивне розширення ареалу з тропічних і субтропічних зон на північ і схід.
У Європі гніздиться на півдні Іспанії, у французькому заповіднику Камарг в дельті річки Рона, де досить рідкісна. В Азії зустрічається на Південному-Сході і на Аравійському півострові.
До останнього часу цей птах належав Старому Світу, тобто східній півкулі. Населяє Південну Азію, гніздиться на півдні Японії, на Філіппінських і Великих Зондській островах. В Африці поширена від Сенегалу до східних берегів материка і звідси на південь до самих південних частин Африки. Гніздиться і на Мадагаскарі. У недавні роки єгипетська чапля з'явилася в північних частинах Південної Америки, вкоренилася там і тепер поширюється з цього материка, через Центральну Америку та Антильські острови вона проникла також до Північної, де відома тепер до Великих озер (Мічиган) і Ньюфаундленду. Перша зустріч з цим птахом в Південній Америці (Британська Гвіана) датується 1911 і 1912 роками. Бурхливе розселення її почалося в 30-х роках. Вона розселяється також у Північній та Північно-Східній Австралії.
Поява єгипетської чаплі на цьому материку зобов'язана, мабуть, випуску близько 1933 року в околицях Кімберлі 18 птахів, привезених з Калькутти. У Південній Америці ці птахи з'явилися, ймовірно, випадково. Як всі чаплі, цей птах любить болотисті місцевості, але при цьому вона досить звичайна в культурному ландшафті, де постійно тримається серед домашньої худоби. Її нерідко можна побачити на спині корови, буйвола, а поза культурного ландшафту ця чапля йде слід за дикими копитними і без побоювання сідає на спину носорога, а інколи й на спину слона.
Спосіб життя [ред.]
Єгипетська чапля менше інших чапель прив'язана до води і може зустрічатися відносно далеко від водойм. Вона живе в степах, на луках, рисових полях. Зрідка цей птах зустрічається і в містах (в основному африканських), навіть у таких великих, як Каїр. Часто єгипетських чапель можна зустріти біля стад диких і домашніх копитних, на спинах яких вона збирає комах. Чисельність єгипетської чаплі в Африці росте синхронно із зростанням скотарства і оранки земель. Єгипетська чапля дуже полохлива і обережна. Злітаючи з спин диких або домашніх копитних, помітивши небезпеку, вона, тим самим дає тривожний сигнал про небезпеку самим копитним.
Живлення [ред.]
Живиться єгипетська чапля головним чином великими комахами, зокрема кониками, яких сполохала худоба, що пасеться. Їсть вона і водних мешканців, але в невеликій кількості. Вона поїдає також комах і кліщів, яких вибирає з вовни та шкури тварин. Таким чином, співдружність птахів і ссавців виявляється, мабуть, взаємно корисною. Їсть також дрібну рибу, земноводних, плазунів, деяких гризунів і пташенят, інших птахів.
Розмноження [ред.]
Статева зрілість настає в 2 роки. Як правило, гніздиться в змішаних колоніях з іншими видами голінастих, великими і малими бакланами. У кладці буває від 1 до 6 яєць. У південних районах проживання за один рік єгипетської чаплі вдається вивести 2 і навіть три виводка пташенят. Смертність пташенят відносно невелика, тому що батьки активно захищають гніздо від хижаків, а також від інших членів колонії.
Статус [ред.]
Рідкісний вид (III категорія)
Поширення [ред.]
Гніздиться на озерах, в заплавах і дельтах річок, де є зарості середньовікових верби або тополі, оповиті колючими та іншими ліанами. Нерідко поселяється поблизу мілководних водойм — в гаях широколистяних порід (дуб). Колонії, від кількох пар до кількох сотень пар, розташовуються спільно з іншими чаплями, бакланами і граками. Іноді утворюють самостійні поселення. Зимівлі єгипетських чапель, що гніздяться в Росії, розташовані, ймовірно, в Африці, Передній Азії.
Чисельність [ред.]
У дельті Волги гніздиться одинично. У 1950 р. на Демчинській ділянці Астраханського заповідника знайдено 2 гнізда, в 1951 р. — 3. У 1979 р. на Трьохізбенгській ділянці заповідника враховано 6 гнізд. У дельті Терека у 1970 р. гніздилось 25 пар єгипетських чапель, в 1973 р. — 3 пари. Загальна чисельність в Росії не перевищує 30 пар, що гніздились.
Лімітуючі фактори [ред.]
В умовах існування на межі ареалу чисельність і поширення виду лімітуються обмеженістю придатних місць існування і кліматичними умовами.
Заходи охорони [ред.]
Полювання заборонено. Доцільно заборонити рубки лісу в місцях гніздування.
Примітки [ред.]
- ↑ BirdLife International (2008). Bubulcus ibis. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 05 November 2008. Database entry includes justification for why this species is of least concern
- ↑ Bubulcus ibis (Cattle Egret)
Посилання [ред.]
