Чариш
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Чариш | |
|---|---|
 Долина Чаришу у верхній течії |
|
| Витік | с. Мендурсоккон, Республіка Алтай, Росія |
| Гирло | с. Усть-Чариш, Усть-Пристанський район Алтайського краю, Росія (ліва притока Обі) |
| Прирічкові країни | Росія: Республіка Алтай, Алтайський край |
| Довжина | 547 км |
| Середньорічний стік | 185 м³/с |
| Площа басейну | 22 200 км² |
| Притоки | Іня (л.), Бєлая (л.), Мараліха (пр.), Локтевка (л.), Порозіха (л.). |
Чари́ш (рос. Чары́ш) — річка в Росії, ліва притока Обі, тече у Республіці Алтай і Алтайському краї.
Зміст |
[ред.] Фізіографія
Чариш починається злиттям кількох струмків на північному схилі Коргонського хребта (Алтайські гори) на заході Республіки Алтай поблизу села Мендурсоккон. Спочатку тече на північ, але незадовго до села Усть-Кан зливається з кількома притоками і повертає на північний захід; тече по вузькій гірській долині удовж північного краю Коргонського хребта, приймаючи до себе води численних малих приток, що стікають з нього. Після села Харлово Чариш робить широку петлю, повертаючи спочатку на захід, потім на північ, потім — на схід. В цих місцях річка вже набуває рівнинного характеру і тече через степи Передалтайської рівнині; його плин уповільнюється, а русло стає звивистим, часто розгалужуючись на рукави. Звідси Чариш тече на схід, поступово відхиляючись до півночі; перед впадінням в Об повертає майже точно на північ. Чариш впадає в Об біля села Усть-Чариш Усть-Пристанського району Алтайського краю.
Основні притоки: Іня, Бєлая, Локтевка — зліва, Мараліха — справа.
[ред.] Гідрологія
Довжина річки 547 км, площа басейну 22 200 км². Живлення мішане з переважанням снігового. Середньорічний стік, виміряний у 82 км від гирла (біля Чариського зернорадгоспу), становить 185 м³/с; максимум спостерігається у травні (592 м³/с), мінімум — у лютому (30 м³/с). Чариш замерзає у низов’ях наприкінці жовтня — у листопаді, у верхів’ях — у грудні, скресає наприкінці березня — у квітні.
[ред.] Інфраструктура
Басейн Чаришу в його середній і нижній течії густо населений, по берегам Чаришу та його приток існує велика кількість сіл, хоча значних міст немає. Верхова ділянка річки населена рідко. Населені пункти на річці: Мендурсоккон, Усть-Кан, Коргон, Чариське, Мараліха, Харлово, Краснощеково, Тугозвоново, Усть-Калманка, Єлбанка, біля гирла — Усть-Чариш. Село Усть-Чариська Пристань розташоване на лівому березі Обі в кількох кілометрах нижче гирла Чаришу.
Чариш судноплавний на 80 км від гирла (до села Усть-Калманка).[1] Річкові води використовуються для зрошення.
[ред.] Джерела
- Велика радянська енциклопедія: Чарыш (рос.)
- R-ArcticNET, дані виміряння стоку: Карпово, Бєлоглазово , Усть-Камишинка, Чариський зернорадгосп (англ.)
[ред.] Примітки
- ↑ Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)
