Чариш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чариш
Долина Чаришу у верхній течії
Долина Чаришу у верхній течії
Витік с. Мендурсоккон, Республіка Алтай, Росія
Гирло с. Усть-Чариш, Усть-Пристанський район Алтайського краю, Росія (ліва притока Обі)
Басейн ОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Прирічкові країни Росія: Республіка Алтай, Алтайський край
Довжина 547 км
Середньорічний стік 185 м³/с
Площа басейну 22 200 км²
Притоки Іня (л.), Бєлая (л.), Мараліха (пр.), Локтевка (л.), Порозіха (л.).
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 33,57
 
лютий: 29,98
 
березень: 43,40
 
квітень: 401,17
 
травень: 591,92
 
червень: 428,80
 
липень: 197,37
 
серпень: 135,92
 
вересень: 115,71
 
жовтень: 124,33
 
листопад: 81,90
 
грудень: 42,81
 
Чариський зернорадгосп (82 км від гирла), 1948–2000

Чари́ш (рос. Чары́ш) — річка в Росії, ліва притока Обі, тече у Республіці Алтай і Алтайському краї.

Фізіографія[ред.ред. код]

Чариш починається злиттям кількох струмків на північному схилі Коргонського хребта (Алтайські гори) на заході Республіки Алтай поблизу села Мендурсоккон. Спочатку тече на північ, але незадовго до села Усть-Кан зливається з кількома притоками і повертає на північний захід; тече по вузькій гірській долині удовж північного краю Коргонського хребта, приймаючи до себе води численних малих приток, що стікають з нього. Після села Харлово Чариш робить широку петлю, повертаючи спочатку на захід, потім на північ, потім — на схід. В цих місцях річка вже набуває рівнинного характеру і тече через степи Передалтайської рівнині; його плин уповільнюється, а русло стає звивистим, часто розгалужуючись на рукави. Звідси Чариш тече на схід, поступово відхиляючись до півночі; перед впадінням в Об повертає майже точно на північ. Чариш впадає в Об біля села Усть-Чариш Усть-Пристанського району Алтайського краю.

Основні притоки: Іня, Бєлая, Локтевка — зліва, Мараліха — справа.

Гідрологія[ред.ред. код]

Довжина річки 547 км, площа басейну 22 200 км². Живлення мішане з переважанням снігового. Середньорічний стік, виміряний за 82 км від гирла (біля Чариського зернорадгоспу), становить 185 м³/с; максимум спостерігається у травні (592 м³/с), мінімум — у лютому (30 м³/с). Чариш замерзає у низов’ях наприкінці жовтня — у листопаді, у верхів’ях — у грудні, скресає наприкінці березня — у квітні.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Басейн Чаришу в його середній і нижній течії густо населений, по берегам Чаришу та його приток існує велика кількість сіл, хоча значних міст немає. Верхова ділянка річки населена рідко. Населені пункти на річці: Мендурсоккон, Усть-Кан, Коргон, Чариське, Мараліха, Харлово, Краснощеково, Тугозвоново, Усть-Калманка, Єлбанка, біля гирла — Усть-Чариш. Село Усть-Чариська Пристань розташоване на лівому березі Обі за декілька кілометрів нижче гирла Чаришу.

Чариш судноплавний на 80 км від гирла (до села Усть-Калманка).[1] Річкові води використовуються для зрошення.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)
Ліві притоки Обі
→ → Ануй Чариш Алей → →