Чарлз Хард Таунс
| Чарлз Хард Таунс | |
| Charles Hard Townes | |
 |
|
| Народився | 28 липня 1915 (97 років) Грінвілл, Південна Кароліна, США |
|---|---|
| Громадянство |  США |
| Галузь наукових інтересів | фізика |
| Заклад | Bell Labs Institute for Defense Analyses Колумбійський університет МІТ Берклі |
| Alma mater | Фурманській університет Університет Дьюка Каліфорнійський технологічний інститут |
| Відомий завдяки: | один з основоположників квантової електроніки |
| Нагороди |
|
Чарлз Хард Таунс (англ. Charles Hard Townes; нар. 28 липня 1915, Грінвілл, Південна Кароліна) - американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964). Член Національної академії наук США (1956), іноземний член РАН (1994).
Зміст |
Біографія [ред.]
Таунс народився в Грінвіллі, там же навчався, в 1935 закінчив Фурманський університет, в 1939 - в Каліфорнійський технологічний інститут. У 1939 - 1948 він працював у фірмі «Белл телефон», в 1948 - 1961 - в Колумбійському університеті (з 1950 на посаді професора). У 1961 - 1966 Таунс був професором і президентом Массачусетського технологічного інституту, з 1967 очолює фізичний відділ Каліфорнійського університету (Берклі) . У 1967 він був обраний президентом Американського фізичного товариства.
Наукова діяльність [ред.]
Основні праці Таунса присвячені радіоспектроскопії, квантової електроніки та її додатків, нелінійній оптиці, радіоастрономії. Незалежно від А. М. Прохорова і Н. Г. Басова висунув ідею нового принципу генерації та посилення електромагнітних хвиль і на його основі спільно зі співробітниками створив перший квантовий генератор - мазер на аміаку ( 1954). У 1958 спільно з А. Шавловим обґрунтували і запатентували можливість створення оптичного квантового генератора (лазера). У 1964 «за фундаментальні роботи в області квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі», Таунс спільно з Н. Г. Басовим і А. М. Прохоровим був удостоєний Нобелівської премії з фізики.
Створені лазери Таунс застосував для високоточної перевірки ефектів теорії відносності, для проведення досліджень в області біології і медицини. В області нелінійної оптики Таунс виявив вимушене розсіювання Мандельштама - Брілюена, ввів уявлення про критичну потужність пучка світла і явище самофокусування (1964), яке можна використовувати в хвилевідній техніці, експериментально спостерігав ефект автоколімації світла (1966)..
Таунс застосував методи квантової електроніки і нелінійної оптики в астрофізиці і спільно з іншими в 1969 відкрив мазерний ефект в космосі (Випромінювання космічних молекул води на довжині хвилі 1,35 см).
Нагороди [ред.]
- Медаль Б. Румфорда (1961)
- Медаль Т. Юнга (1963)
- Нобелівська премія з фізики (1964)
- Золота медаль Н. Бора (1979)
- Національна наукова медаль США (1982)
- Темплтонівська премія (2005)
Публікації [ред.]
- Ч. Таунс, А. Шавлов . Радіоспектроскопія. - М.: Изд-во іноз. лит., 1959.
- Ч. Таунс. Отримання когерентного випромінювання з допомогою атомів і молекул. (1966).
- Ч. Таунс. Квантова електроніка і технічний прогрес. (1969).
- Д. Ренк, У. Уелч, Ч. Таунс. Молекули і щільні хмари в міжзоряному просторі. (1974).
- Ч. Таунс. Міжзоряні молекули. (1979).
Література [ред.]
- Ю.А. Храмов . Фізики: Біографічний довідник. - 2-е вид. - М.: Наука, 1983. - С. 259.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- Інформація з сайту Нобелівського комітету (англ.)
- 52328 .ln-ru Персональна сторінка Чарлза Харда Таунса на офіційному сайті РАН
