Чарлз Хард Таунс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чарлз Хард Таунс
Charles Hard Townes
Charles Hard Townes.jpg
Народився 28 липня 1915(1915-07-28) (99 років)
Грінвілл, Південна Кароліна, США
Громадянство Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад Bell Labs
Institute for Defense Analyses
Колумбійський університет
МІТ
Берклі
Alma mater Фурманській університет
Університет Дьюка
Каліфорнійський технологічний інститут
Відомий завдяки: один з основоположників квантової електроніки
Нагороди

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1964)
Національна наукова медаль США (1982)

Темплтонівська премія (2005)
Nobel prize medal.svg

Чарлз Хард Таунс (англ. Charles Hard Townes; нар. 28 липня 1915, Грінвілл, Південна Кароліна) - американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964). Член Національної академії наук США (1956), іноземний член РАН (1994).

Біографія[ред.ред. код]

Таунс народився в Грінвіллі, там же навчався, в 1935 закінчив Фурманський університет, в 1939 - в Каліфорнійський технологічний інститут. У 1939 - 1948 він працював у фірмі «Белл телефон», в 1948 - 1961 - в Колумбійському університеті1950 на посаді професора). У 1961 - 1966 Таунс був професором і президентом Массачусетського технологічного інституту, з 1967 очолює фізичний відділ Каліфорнійського університету (Берклі) . У 1967 він був обраний президентом Американського фізичного товариства.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні праці Таунса присвячені радіоспектроскопії, квантової електроніки та її додатків, нелінійній оптиці, радіоастрономії. Незалежно від А. М. Прохорова і Н. Г. Басова висунув ідею нового принципу генерації та посилення електромагнітних хвиль і на його основі спільно зі співробітниками створив перший квантовий генератор - мазер на аміаку ( 1954). У 1958 спільно з А. Шавловим обґрунтували і запатентували можливість створення оптичного квантового генератора (лазера). У 1964 «за фундаментальні роботи в області квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі», Таунс спільно з Н. Г. Басовим і А. М. Прохоровим був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Створені лазери Таунс застосував для високоточної перевірки ефектів теорії відносності, для проведення досліджень в області біології і медицини. В області нелінійної оптики Таунс виявив вимушене розсіювання Мандельштама - Брілюена, ввів уявлення про критичну потужність пучка світла і явище самофокусування (1964), яке можна використовувати в хвилевідній техніці, експериментально спостерігав ефект автоколімації світла (1966)..

Таунс застосував методи квантової електроніки і нелінійної оптики в астрофізиці і спільно з іншими в 1969 відкрив мазерний ефект в космосі (Випромінювання космічних молекул води на довжині хвилі 1,35 см).

Нагороди[ред.ред. код]

Публікації[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ю.А. Храмов . Фізики: Біографічний довідник. - 2-е вид. - М.: Наука, 1983. - С. 259.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]