Чарнецький Стефан
| Стефан Чарнецький | |
Стефан Чарнецькі, портрет пензля Леона Каплінского 1863 |
|
| Народився | бл.1599 Чарнця |
|---|---|
| Помер | 16 лютого 1665 Соколівка |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Титул | шляхтич |
| Звання | Воєвода Руський Воєвода Київський |
| Батько | Криштоф Чарнецький Христина Жешовська |
| Матір | Софія Пясецька |
| Рід | Чарнецькі |
| Дружина | Софія Кобєжицька |
| Діти | Олександра Катерина, Констанція Іоанна |
Сте́фан Чарне́цький (*1599—†16 лютого 1665) — один із визначних польських полководців 17 століття, каштелян київський (1652), староста ковельский (1655), реґіментар (1656), воєвода руський (з 1657 року), староста тикоцина (1659), воєвода київський (1664), польний гетьман коронний (1665), родом зі середньої шляхти.
[ред.] Біографія
Стефан Чарнецький народився в родовому помісті Чарнца в місті Влощова на півдні Польщі в сім'ї небагатого шляхтича. Опановував військове мистецтво в кавалерійському корпусі. В 18 років став офіцером.
Примав участь в Хотинській битві яка поклала край війні 1620—1621 років. Потім служив під проводом гетьмана Станіслава Конєцпольського і брав участь в походах проти кримських татар в 1624 році, зокрема в битві під Мартиновим. Також отримав досвід в війні зі шведами та Смоленській війні. В 1637 брав участь в придавленні повстання Павлюка (Кумейківська битва). В 1644 разом з Конєцпольським брав участь в битві під Охматовим, в якій Річ Посполити завдала тяжкої поразки кримському хану Тугай-бею.
З 1648 року учасник боротьби проти повстання Хмельницького; у битві під Жовтими Водами (1648) потрапив у татарський, а потім козацький полон. Повернувшися з полонув 1649 році, брав участь у боях під Зборовом (1649), Берестечком (1651) і битві під Батогом (1652). В останній він ледве уникнув смерті, сховавшись в стозі сіна і спостерігаючи розправу над декількома тисячами поляків. Внаслідок цього він завжди дотримувався думки, що ніякі компроміси з ворогами неможливі. 1653 — зазнав поразки на Поділлі від козацьких військ під проводом Івана Богуна.
З 1655 року керував військом полським у боротьбі із шведами короля Карла X, і Юрія II Ракоція,Чарнецький відзначився при обороні Кракова. Він організував партизанську війну, яка виявилася ефективним засобом проти шведів. Чарнецький завдав шведам кілька серйозних поразок, зокрема при Ярославі та Козеніце в 1656 році, однак і сам був розбитий невеликим шведським загоном у Хойніце. Однак організоване під його керівництвом народне повстання проти шведів закінчилося успіхом. Завдяки Чарнецькому король Ян II Казимир зміг повернутися із заслання і знову стати на чолі держави.
Після відходу шведів з Польщі та укладення союзу з Данією і підписання Оливського миру, війна була припинена. Чарнецький був переведений на східний кордон Речі Посполитої, де йшла війна з Росією. У 1660 році командував польськими загонами в битвах під Полонка і на річці Басьо.
На початку 1661 польський сейм публічно відзначив заслуги Чарнецького. Король Ян II Казимир наділив Чарнецького титулами і багатствами. В 1665 році був призначений польним гетьманом коронним, але загинув від вогнепальної рани через 6 тижнів після цього призначення при облозі Ставищ, в яких після взяття він наказав вирізати всіх жителів.
[ред.] Зображення
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
| Попередник Станіслав Лянцкоронський |
Воєвода Руський 1657-1664 |
Наступник Станіслав Ян Яблоновський |
| Попередник Іван Виговський |
Воєвода Київський 1664-1665 |
Наступник Михайло Станіславський |