Часовий парадокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Часовий парадокс (англ. Temporal paradox, також відомий як парадокс подорожі у часі) — це теоретична парадоксальна ситуація, яка трапляється при подорожі у часі. Таке мало б трапитися, якби мандрівник у часі подорожував у минуле і зробив там щось, що унеможливлює саму його подорож у часі у минуле. Якщо ж він не подорожує в часі у минуле, то він не робить щось у минулому, що унеможливлює його подорож у часі в минуле, таким чином, подорож у минуле для нього є можливою. Отже, виходить, що його подорож у часі спричинює заперечення самої можливості його перебування в минулому, адже він зробив щось таке, через що він не зможе здійснити цю подорож із нашого часу. Таким чином, будь-яка така можливість є власним запереченням, вона виключає саму себе — породжує логічний парадокс.

Типовим прикладом цього феномена є парадокс дідуся[1], коли хтось подорожує у минуле і вбиває свого дідуся перед тим, як той дідусь залишає біологічного нащадка — одного з батьків мандрівника в часі. Якщо йому це удається, один із його батьків би ніколи не існував, також і він сам би не міг народитися. Таким чином, це б унеможливлювало: саму його подорож у часі; убивство дідуся, який, згідно із природним історичним плином, народив би нащадка і "перезавантажив" нашу теоретичну ситуацію у початковий стан. Та проте, якби це сталося, і дідусь був би живий, то оцей хтось би помандрував би у минуле і його б убив: сценарій нашого випадку виконувався б по колу.

Рішення[ред.ред. код]

Часовий парадокс використовують, щоб заперечити можливість подорожей у часі, бо вони завжди створюють часовий парадокс. Американський фізик-пропагандист т.зв. "теорії ймовірності" Кіп Торн [2], однак, сказав, що жоден зі сформульованих парадоксів у історіях про подорожі в часі не може бути сформульованим у фізичному смислі [логічний парадокс суперечить законам природи і не станеться у реальності — Авт.]. Стосовно ж теорії про подорожі в часі, то в художніх творах такі ситуації із подорожжю в часі можуть мати багато способів вирішення — тож парадоксу не станеться.[3] Перелічимо ж основні рішення і проілюструємо їх.

Гіпотеза "захисту часової лінії"[ред.ред. код]

Ця теорія "захисту часової лінії" (англ. "Time line protection hypothesis") передбачає, що у просторово-часовому континіумі існує лише одна часова реальність, і нема жодної паралельної; а проте, часові подорожі не виключаються. Ця теорія постулює, що мандрівник у часі, незалежно від того, що він учинив, — не зможе створити часового парадоксу у зв'язку з ефектом "викривлення ймовірності" (англ. "distortion of probability"): всі події у минулому уже сталися, тож дії мандрівника відбуватимуться відповідно до того алгоритму подій, який уже відбувся у минулому. Особа, що подорожує у часі з метою змінити минуле (скажімо, аби знищити свого дідуся), не зробить цього: або він прибуде у невірне місце, або його пістолет не вистрілить, або станеться іще щось — іншими словами, його дідусь усе-одно залишить нащадків! Закони природи, за якими влаштовано Всесвіт, не дозволять змінити щось у тому пункті часу його подорожі, незважаючи на потенційну неймовірність ситуації. Іншими словами — усе, що він зробив чи має зробити в минулому, уже сталося; тому він просто виконує історичний алгоритм подій (стаються ті події, що і мали статися в історії).

Для прикладу можемо згадати серію коміксів про Супермена, де він намагався змінити минуле, та закони природи не дозволяють йому цього, захищаючи неперервність просторово-часового континіуму. У одному із коміксів, як ми пам'ятаємо, Супербой намагається запобігти убивству Лінкольна, та натрапляє на Лекса Лютора, який також здійснює подорож у часі. Лютор наражає Супербоя на дію червоного криптоніту — і цей шматок повністю паралізує Супербоя. Дія ефекту не закінчується, поки вмираючого президента не вивозять із Театру Форда.

У мультиплікаційному серіалі "Футурама" бачимо дуже несподівану сторону "захисту від парадоксу". У епізоді під назвою "Добре, що добре закінчується", головний герой Філіп Джей Фрай подорожує у минуле (в 1947р) у місто Розвелл, Нью Мексико. Фрай пам'ятає, що його дідусь працює на фабриці. Фрая попередили, що загибель дідуся призведе до зникнення самого Фрая, тож він намагається усіма силами захистити свого дідуся від наглої смерті. Зусилля Фрая виявилися даремними: він замикає дідуся у хатині, щоб захистити його, не знаючи, що тут відбувається випробування атомної бомби. Дідусь гине. Коли ж Фрай не зникає, він припускає, що той дідусь, можливо, і не був його біологічним дідом. На радостях Фрай кохається із чарівною жінкою, яка випадково від нього завагітніла. Тоді Фрай не знав, що та жінка — молодша сутність його бабусі. Тож, не усвідомлюючи того, він сам став своїм "дідусем".

У фільмі 1972 року "Доктор Хто" (у епізоді "День Делека"), на Сера Реджинальда Стайлза полює партизан із 22-го століття. Партизан вважає, що в особі Стайлза він зараз уб'є причину окупації Землі Делеком у майбутньому. Однак, справжньою причиною був інший партизан, котрий залишився у майбутньому, тож смерть Стайлза нічого не може змінити.

У відеогрі "Ratchet and Clank Future: A Crack in Time", герой Елістер Азимут намагається виправити свою помилку, яка спричинила падіння клану Ломбаксів (англ. the Lombaxes). Проте, якщо він успішно справиться зі своїм завданням — світ розірветься на частини і Всесвіт загине.

У відеофільмі "Machinima" (мультику, знятому за допомогою рушія гри), в серіЇ "Червоні проти Синіх", герой Чарч відправляється назад у часі з допомогою пристрою, що сполучає енергію бомби і погодної машини. Чарч намагається виправити події у часі, зокрема, запобігти вибуху; проте усі його зусилля приводять, у кінцевому рахунку, до виникнення більшості попередніх подій цієї серії, у тому числі його власної смерті.

У японській (манзі) "Дораемон", герой Севаші, майбутній онук головного героя Нобіти, здійснює переміщення у минуле, щоб зустрітися зі своїм дідом у часи навчання того у середній школі. Севаші хоче змінити своє життя. Нобіта (молодша сутність дідуся) ставить під питання факт існування свого онука: він хоче одружитися з Шизукою, дівчиною, яку він любить — замість того, щоб побратися із майбутньою матір'ю Севаші (матір'ю його біологічного онука). Нобіта запитує в Севаші — що ж буде у такому разі із його онуком? Севаші разом із Дораемоном (це кіт-кіборг і помічник Севаші) відповідають йому, що існує багато шляхів, які ведуть до того ж самого варіанту майбутнього, яке все-одно збудеться. Тож вони обоє все-одно існуватимуть, навіть якщо Нобіта одружиться із якоюсь іншою дівчиною. У сюжеті ніколи прямо не сказано, як історію було змінено; але пізніше в сюжеті показують майбутнє, в якому Нобіта одружився із дівчиною, яку він любить; у цьому майбутньому він живе кращим і заможнішим життям. А герої цього майбутнього не виявляють жодних ознак, що вони пам'ятають початкову історію. Однак, коли Дораемона запитали про причину його існування у минулому, він відповідає, що його роль у тому, щоб Нобіта одружився із дівчиною, яку він любить — і це виглядає логічним.

У телесеріалі "Загублені" 2004 року Джек і Локі заходять до підземної дослідницької установки на острові і бачать навчальний фільм, зроблений таємничою організацією "Ініціатива "Дхарма" у 1980 році. У фільмі є відсилання на якийсь "інцидент", що стався у минулому у якийсь період часу в 1970-ті, що зробив необхідним будівництво підземного бункера як способу й місця утримання безмежної кількості електромагнітної енергії, аби запобігти глобальній катастрофі. У п'ятому сезоні деякі головні герої починають хаотично переміщатися в часі перед тим, як кінцевому підсумку застрянути в 1974 році. Три роки по тому, ці ж персонажі мимоволі стануть причиною згаданого інциденту.

У грі Викрадач душ 2 вампір Разиель і дворянин лорд Кейн подорожують у минуле Носґота (так називається світ гри). Тут стається парадокс — коли Кейн рятує Разиеля, прибираючи меч із тіла Разиеля. Це завершає (розриває) петлю часу, бо Викрадач Душ (темна сутність сутність меча Разиеля — це демон-пожирач душ) — це і була, власне, власна душа Разиеля: душа не могла спожити саму себе. Долею Разиеля — було споживання його душі власним мечем (логічний парадокс); отож — не будучи спожитим, Разиель отримав свободу волі, тож він більше не буде обертатися в Колесі Долі. Історія намагається захистити себе від парадоксу, створюючи собі нового ворога для вампірської раси, відомого в грі під іменем Гілдан, приводячи до подій серії "Legacy of Kain Defiance".

Принцип самоузгодженості Новікова[ред.ред. код]

Цей принцип (принцип самоузгодженості Новікова) визначає: все, що б не зробив мандрівник у часі у минулому — неодмінно має стати частиної історії; тож щоб там мандрівник у часі не зробив — формально історії він не змінить.

Уперше про цю ідею згадують Я. Б. Зельдович і І. Д. Новіков у 1975 році[4], висловлюючи думку про те, що існування замкнутих часоподібних ліній не обов'язково призводить до порушення принципу причинності.[5] Події на такій лінії можуть впливати одна на одну у замкнутому циклі, тобто бути «самоузгодженими». Аналогічні міркування бачимо і в пізнішій книзі Новікова[6], однак строге формулювання принцип отримав лише у 1990 році:

«Ми формулюємо цю точку зору у вигляді принципу самоузгодженості, котрий постулює, що з усіх можливих моделей, що допускаються відомими законами фізики, у нашому Всесвіті локально можуть існувати лише ті, котрі глобально самоузгоджені. Цей принцип дозволяє дослідникам будувати рішення фізичних рівнянь лише за умови — що локальне рішення може бути розширено до частини глобального рішення (не обов'язково унікальної частини), котре визначено для всіх частин простору-часу, за винятком синґулярностей»[7]

Таким чином, наприклад, будь-яка спроба мандрівника в часі з метою убити свого предка перед тим, як він залишить нащадків, — неодмінно приречена на невдачу з тієї чи іншої причини; тож часовий парадокс не станеться. Проте ця теорія, тим не менш, може спричинити парадокс петлі (англ. Bootstrap paradox): таку ситуацію, в якій інформація або об'єкти можуть існувати, не будучи створеними.

Прикладом парадоксу петлі є відома всім серія фільмів "Термінатор", де існує ціла низка цих парадоксів. У першу чергу це стається при створенні образу головного лиходія, котрий родом із комп'ютерної мережі "Скайнет" (англ. "Skynet"). Так, у першому фільмі батько (Кайл Риз) виявляється молодшим за свого сина (Джона Коннора): зрілий син відправляє свого молодого батька в минуле для того, щоб він там запліднив його матір (Сару Коннор). Кайл Риз має захистити свою кохану, а разом із тим і свого ще ненародженого сина. Кіборга Термінатора ж відправили в минуле, щоб убити Сару Коннор. Його самого знищено, та його компоненти (головний процесор) буде врятовано, щоб у другій серії фільму сформувати основу Skynet (штучний інтелект), який контролюватиме військову оборонну мережу, а рука послужить для розроблення маніпуляторів самих термінаторів, яких люди і не плвнували розробляти. Знання про те, як створити сам штучний інтелект для машини, відповідно, не має свого джерела (до цього часу в науці немає рішення для створення штучного інтелекту) — ми отримуємо парадокс петлі: інформація і технологія з'являється нізвідки.

Прикладом часової петлі є серіал "Артеміс Фаул". У книзі №6I Артеміс подорожує у часі в минуле, зустрічає там свою молодшу сутність, щоб урешті знайти фей ("спричинюючи", таким чином, події Книги №1). Він також дозволив супер-ученій Опал Кобой із минулого переміститися в будинок шляхом подорожі у тим же самим часовим потоком, яким повернувся додому Артеміс. Книга показує, що якби Артеміс не подорожував в часі в минуле у перше місце, він би не знайшов фей — і таким чином, ніколи б не міг узагалі здійснити подорож у часі.

Гіпотеза Мультивсесвіту[ред.ред. код]

Ця теорія Мультивсесвіту (англ. "Multiple universes hypothesis") вказує, що є безкінечна кількість Всесвітів, які разом називають Мультивсесвіт[8]. Якщо мандрівник подорожує у часі в минуле — то він опиниться у паралельному Всесвіті. Отож, якщо він уб'є "свого" дідуся, парадокс не станеться, бо той дідусь, якого він уб'є, — не є його власним дідусем, що живе у часі, із якого мандрівний убивця прибув.

Приклад цьому бачимо у японському аніме-серіалі Перлина дракона, у якому Транкс, син Веґети і Бульма, прибуває з майбутнього. У цьому "сьогоденні" — Транкса ще навіть не народжено. Він запобігає прибуттю андроїдів, які потужніші навіть за героїв Ґоку і Веґету, і запобігає смерті Ґоку в "сьогоденні" (Транкс дає ліки, які можуть вилікувати Ґоку), і влаштовує інтенсивне тренування, таким чином Транкс і Зед-файтери (Z Fighters) змогли завдати поразки і андроїдам, і Селлу (антагоніст фільму). Проте, коли Транкс повертається у своє власне сьогодення (майбутнє стосовно описуваного часу) — він виявляє, що у його часі нічого не змінилося: і Ґоку і решта Зед-файтерів мертві. А різниця полягає лише у тому, що завдяки своєму тренуванню із Зед-файтерами, Транкс стає настільки могутнім, що перемагає андроїдів і Селла у власному вже часі.

Іншим прикладом є манґа/аніме-серіал "Reborn!" про школяра Тцунаїсі (Тцуну) Саваду, який має стати босом мафії і навчається мистецтву бути хрещеним під наглядом професійного кілера-карапуза Реборна. Особлива зброя, що називається Базука "Десять-років" (бо якщо когось поцілити цією зброєю, то він переміститься у майбутнє на 10 років і перебуватиме там на протязі 5 хвилин), дозволяє герою Тцуні і його Гвардійцям, разом із деякими друзями, подорожувати в майбутнє. Проте, з допомогою спеціального пристрою, винайденого вченим Айрі Шоуічі, вони мають змогу залишатися у майбутньому набагато довше. Вони дізнаються, що це стає можливим завдяки кільцям Вонґола (сім чудодійних кілець для членів мафіозної сім'ї), які на цей час знищено Тцуною, щоб уникнути конфліктів з конкуруючими сім'ями мафії. Герої також дізнаються, що сила колець потрібна, щоб знищити Б'якурана, персонажа, який (через подорожі в часі згаданого Шоуічі) розуміє, що він сам не лише є паралельною версією самого себе, а ще й побував у всіх інших паралельних Всесвітах, названих у манзі "паралельними світами". Це надало йому можливість використовувати уміння, які випереджають сучасні знання; тож він завойовує всі світи окрім того майбутнього, у яке подорожував Тцуна. Однак, убивши Б'якурана у одному Всесвіті, Тцуна тим самим знищив усі інші сутності Б'якурана у всіх інших Всесвітах, бо вони всі метафізично були однією і тією ж особою. Незважаючи на це, Всесвіт, де Б'якурана було вбито, усе ще існує у незмінному вигляді.

Гіпотеза "розгалуження Всесвіту"[ред.ред. код]

Припущення про "розгалуження Всесвіту" (англ. "Branching universe hypothesis") постулює, що подорож назад у часі спричинить розгалуження часу.

Прикладом цього можна вважати епізод із "Легенди про Зелду". Десь усередині гри Лінк (протагоніст), засинає на сім років. Коли він прокидається — то бачить світ зруйнованим. Він починає "наводити порядок". Наприкінці гри Ґенона (антагоніста) було переможено і ув'язнено у Священнім царстві. Принцеса Зельда (англ. Zelda) посилає Лінка у минуле, щоб виправити шкоду, скоєну Ґеноном. Зробивши це, вона створює два паралельні світи: в одному із них Ґенона ув'язнено у Священнім царстві, а в другому — Ґенон просто ув'язнений Королем. Світ, що має спільне минуле — розгалужується на два паралельні світи. Додатковим доказом цього "розгалуження Всесвіту" є свідчення Ейджі Аонуми, розробника гри: він сказав, що "Легенда про Зельду: Пробуджувач вітрів" і "Легенда про Зельду: Сутінкова принцеса" — це дві гри про один і той самий час у двох паралельних світах.

Таке ж мало місце у антології "DC", там є один комікс про Супермена. У цьому коміксі Супермен намагається змінити багато великих подій, що сталися у світі, включаючи вбивство Лінкольна. Зробивши задумане, Супермен повертається у своє сьогодення — та тут нічого не змінилося. Тим не менше, потім він знаходить паралельну версію світу зі зміненою історією.

У Марвелівських коміксах (див: Marvel Comics) коли Канґ-завойовник (злочинець із циклу "Месники") подорожує в часі і рятує Принцесу Равонну (англ.:Ravonna) від загибелі, він створює світ, у якому натомість убивають його. До цього він з'ясовує, що через його численні подорожі у часі, він створив безліч Всесвітів і версій самого себе.

Гіпотеза "спотворення часової лінії"[ред.ред. код]

Іншою ідеєю є припущення, що будь-яка зміна на часовій лінії, навіть без особистої взаємодії, за інших рівних умов, спричинить "ефект метелика"[9] у часовій лінії. Уся історія після подорожі мандрівника у часі миттєво зміниться у залежності від того, що зробив мандрівник у минулому. А сама історія, залежно від серйозності дій мандрівника, раніше чи пізніше спричинить повну зміну історичних подій. Цей ефект і названо гіпотезою "спотворення часової лінії" (англ. "Timeline corruption hypothesis"). У фільмі 2004 року "[[Ефект метелика (фільм)]Ефект метелика]" і в RPG-грі "Multiverser" використано саме цю ідею. У фантастичній новелі Рея Бредбері "Удар грому" і у фільмі з однойменною назвою ефект метелика спричинює справжній метелик, якого роздушили "часові туристи" у мезозойській ері під час сафарі на тиранозавра.

Примітно, що гіпотеза спотворення часової лінії не вирішує часового парадоксу. Вона є різновидом гіпотези Мультивсесвіту, у якій внесення змін до часової лінії створює новий мультивсесвіт.

Найвідоміщим прикладом цієї теорії, напевно, можна вважати фільм 1985-го року "Назад у майбутнє", у якому Марті МакФлай (протагоніст) мандрує в часі у минуле, випадково перешкоджає своїм батькам у їхньому першому побаченні, тим самим стираючи існування своїх братів, сестри і його власне у його "сучасності". У фільмі це стається поступово, це ми бачимо із сімейної фотографії: у кожного старшого брата і сестри починає зникати кінцівка за кінцівкою, починаючи із старшого — а потім черга доходить і до нього, наймолодшого із трьох: сам Марті бачить, що він уже не на фото, а в реальності починає наче розчинятися у повітрі. Той факт, що він не раптово зникає — дає йому час виправити помилки і відтворити часову лінію, у котрій є незначні відхилення від початкової внаслідок його втручання в минуле. Цей ефект має одне протиріччя: якщо особа якимось чином НЕ є народженою в минулому, то ж вона не матиме змоги спричинити ситуацію, за якої вона не народиться — адже її ніколи не існуватиме, таким чином вона не зможе спричинити спотворення часової лінії.

Ця теорія також займає чільне місце у продовженні згаданого щойно фільму, сиквелі 1989-го року "Назад у майбутнє-2", в якому ворог МакФлая, тепер уже підстаркуватий Біфф Таннен, подорожує в часі з 2015-го року назад у минуле, в 1955 рік, щоб передати своїй молодшій сутності, котра живе у цьому році, екземпляр спортивного альманаху із результатами головних спортивних змагань із 1950-го по 2000-й рік. Молодший Біфф використовує цю інформацію, щоб змінити історію. Таким чином, коли Док і МакФлай повертаються у 1985-ий рік зі своєї місії в 2015-му, вони бачать у їхньому містечку Гіл Воллі (Hill Valley) разючі зміни. Марті пропонує Докові повернутися у 2015-ий і зупинити Біффа; проте Док пояснює, що з цієї ідеї не вийде нічого путнього: оскільки вони знаходяться зараз у іншій часовій лінії, то вони помандрують у інший 2015-й рік, який також знаходиться у іншій (спотвореній) часовій лінії, де буде існувати нова версія Біфа. Єдиний спосіб усе виправити — повернутися у 1955 рік і відібрати альманах у Біффа-молодшого до того, як він спотворив історію. Примітно, що це не створює парадоксу петлі: Біфф із часової лінії "А" мандрує у часі в минуле і створює часову лінію "Б", таким чином зберігається логічна причина існування спортивного альманаху (він існує у часовій лінії "А"). Неуважність авторів сценарію призводить до того, що Біфф зі зміненої часової лінії "Б" повертається якимось чином у незмінену іще часову лінію "А" — а проте, ми разом із авторами сценарію просто заплющимо на це очі із вдячності за чудовий фільм.

Ця ідея також з'являється в епізоді "Гріфіни", у якому головний герой Пітер переміщається в минуле з допомогою перссонажа Смерті, де він може пережити своє життя підлітка. Коли він прибуває в минуле, — то замість того, щоб проводити час зі своэю дружиною (Луїс), Пітер ігнорує її. Його дії спричинюють викривлення часової лінії; і коли Пітер повертається у свою "сучасність", вся реальність радикально відрізняється від відомої йому. Також маємо посилання на цю теорію у фільмі "Початковому коді", де військового офіцера повертають у минуле, щоб запобігти вибуху бомби у поїзді. Після того, як бомбу знешкоджено, офіцер усе ще знаходиться в минулому — яке розвивається інакше, аніж це відомо у тому часі, звідки прибув офіцер. Іншими словами, офіцер залишається у повністю новому Всесвіті.

У серіалі "Симпсони", в епізоді "Хата жахів V" (історія "Час і покарання"), головний герой Гомер намагається відремонтувати тостер, та випадково створює машину часу і подорожує в минуле — в еру динозаврів. Там він випадково змінює історію, роздушивши комара, — і історія змінюється на гірше для Гомера і його родини. Спроби Гомера відновити часову лінію до попереднього русла — лише змінюють ситуацію у різні дивовижні способи.

Гіпотезу спотворення часової лінії також використано телесеріалі "Червоний карлик" (англ. "en:Red Dwarf"), у першому епізоді сьомої серії під назвою "Карусель" (англ. "en:Tikka to Ride"): команда "Червоного карлика" мандрує у минуле (із наміром Лістера замовити 500 каррі), де вони випадково вбивають Лі Гарві Освальда, зберігаючи життя Кеннеді. Три роки по тому, у паралельній реальності виявляється, що через низку ланцюгових подій СРСР виграє космічні перегони, висаджує першу людину на місяці; а цео значить, що екіпаж корабля "Червоний карлик" ніколи не полетить першим у світі у далекий космос і застряне в альтернативному 1966-му році. Екіпажеві вдалося виправити це, змусивши в новій реальності Освальда стріляти із іншого поверху перед тим, як Кеннеді вчинить самогубство через імпічмент.

Філіп Дік також використовував парадокси спотвореної часової лінії. В історії "Орфей на глиняних ногах" Слейд, герой із майбутнього, їде у відпустку в часову подорож у минуле, де він хоче відвідати відомого письменника-фантаста Джека Дауланда (псевдонім Філіпа Кіндреда Діка), щоб надихати його на написання нового твору. Слейд, однак, не зміг стати музою для письменника, як він сподівався: Дауланд розчаровується у фантастиці — і ніколи не стає тим генієм, яким він міг би стати.

Спотворення часової лінії є важливим мотивом і в фільмі "Зоряний шлях: Ентерпрайз". Капітана Арчера і команду зорельота "Ентерпрайз" утягнуто у "часову холодну війну" із сулібанцями, ворожою до людства расою із майбутнього. Ця раса маніпулює змінами в часовій лінії у власних інтересах. Одним із результатів цих маніпуляцій було те, що історія планети Земля на початку 20 століття змінилася таким чином, що нацистська Німеччина підкорила всю Європу і вторгається в Північну Америку. Людство спромагається зупинити сулібанців і відновити початкову часову лінію. Подібні алюзії на гіпотезу спотворення часової лінії стаються і в інших серіях "Стартрек".

У комп'ютерній грі "World of Warcraft" дракони Bronze Dragonflight ("Бронзові дракони", завданням яких є зберігати часові лінії) часто просять героїв (гравців) допомогти їм боротися із іншими драконами Infinite Dragonflight ("Дракони нескінченності"), котрі хочуть змінити важливі події в минулому. І хоча оцінка подій може варіюватися залежно від точки зору гравця, більшість подій є негативними: втеча Тралла (герой-орк Thrall) із ув'язнення в резервації, що призвело до утворення нової Орди, ворогів Альянсу людей і чарівників; відкриття Чорного Порталу, через який одержимий чаклун Медівх установив зв'язок зі червоним світом Драенор, що спричинило вторгнення орків у світ людей, гномів і ельфів Азерот; подальші війни і кривава бійня під назвою "Очищення Стратхольма" (англ. "Culling of Stratholme"): визначний момент гри, коли принц Артас упав у безумство, вирізав заражене населення містечка — і це призвело до воскресіння умертв'я Чуми (англ. Scourge) і його можливого злиття з Королем мертвих (англ. Lich King), а самого принца перетворено на Рицара Смерті (некроманта). Це все є катастрофічними подіями для світу Азерот. Проте "Бронзові дракони" наполягають, що запобігання цим подіям матиме "набагато гірші наслідки".

Комп'ютерна гра "Command & Conquer" має мінісеріал під назвою "Command & Conquer: Red Alert " ("Червона тривога"). Тут розказується, що сталося, коли Ейнштейн подорожував у минуле, щоб запобігти Адольфові Гітлеру досягти влади. Це спричинило ситуацію, коли нацисти ніколи не захопили владу в Німеччині, тому СРСР став серйозною загрозою для Об'єднаних націй; замість розв'язання Холодної війни, совіти починають широкомасштабне вторгнення до Сполучених Штатів. Пізніше у другій грі серії совіти викрадають технологію подорожі в часі, вбивають Ейнштейна, аби ця технологія не допомогла Аліантам, і захоплюють Європу. Однак, у цей час постає Японська Імперія Сонця, що Сходить — і вже вона вторгається в землі Радянського Союзу.

У відеогрі "Проект "Мандрівник" (англ. "The Journeyman Project"), "Хвиля викривлення часу" (англ. Temporal Distortion Wave) загрожує викривити сучасність. Гравцю потрібно знайти CD-ROM-диск, на якому міститься правильна часова лінія. Повернувшись у сучасність із давно минулого часу, гравець бачить, що часову лінію дуже спотворено чотирма ключовими подіями у нещодавньому минулому. Ідея запобігання спотворенню часової лінії проходить червоною стрічкою крізь усю трилогію "Проекту".

Гіпотеза "Часового злиття"[ред.ред. код]

Ця гіпотеза часового злиття (англ. "Temporal merging hypothesis") за суттю є протилежною гіпотезі Мультивсесвіту: у ній кожна подія, що сталася піл час часової подорожі, на практиці перекриває одну реальність іншою. Наприклад, коли мандрівник у часі має зустрітися зі своїм двійником у іншому часі, то "двійник" зіллється із ним, тому мандрівник стане частиною світу у часі, куди він здійснює подорож. Те ж саме справедливо і щодо подій. Дві події зливаються у найближчу подію, що і не приводить до парадоксу (мертвий дідусь у одному всесвіті, але живий у іншому, — або спричинить смерть дідуся у обох всесвітах і стирає спадщину цієї людини шляхом злиття обох часових ліній — або ж змінює спадщину героя і (щоб це уможливити парадокс) зливає дві часові лінії, таким чином мандрівник опиняється десь між життям і смертю, наприклад, у комі.

Прикладом цього може бути фільм "Протистояння" (англ. "The One"), у якому головний герой-антагоніст подорожує крізь час і виміри, знищцючи копії самого себе, спричинюючи злиття своїх сутностей, — таким чином він збільшує свою міць і могутність (усі версії особистостей у Мультивсесвіті розділяють життєву енергію між собою). Схожу ідею можемо бачити у Марґарет Петерсон Гаддікс (англ. Margaret Peterson Haddix), у її серії новел "Згублені" (англ. "The Missing"), у якій будь-який запис про початковий час зберігається у "трасерах"; ті, хто подорожують у часі в минуле, можуть зливатися із власними трасерами.

Іншим прикладом є фільм 2000-го року "Частота" (англ. "Frequency"). У ньому чоловік, який виріс без батька, бавиться радіолюбительськими передачами. Завдяки періодичним атмосферним радіоефектам (вони виглядають як північне сяйво) герой фільму випадково посилає повідомлення у минуле; його послання так само випадково приймає інший радіолюбитель — його батько. Таким чином, чоловікові удається врятувати життя своєму батькові. Коли батько виживає, син раптом виявляє в себе нові спогади про дитинство, а також усе ще пам'ятає оригінальні події.

Гіпотеза "вибору часової лінії"[ред.ред. код]

У гіпотезі вибору часової лінії (англ. "Choice timeline hypothesis") історія змінюється так, що дії мандрівника в минуле виглядають наперед визначеними: мандрівник діє в минулому відповідно до того, як події й відбувалися історично, без можливості щось змінити. Виглядає так, що мандрівника у минуле позбавлено свободи вибору. Ця теорія виглядає найбільш відповідною фізичному (науковому) уявленню про час як вимір.

У фантастичній комедії "Дивовижні пригоди Білла і Теда" (англ. "Bill & Ted's Excellent Adventure"), так само як і в телевізійній версії фільму, бачимо численні приклади цієї гіпотези. Білл і Тед постійно реалізують свій хитрий план (вони мають підготувати доповідь у школі на тему: "Як би висловилися відомі історичні особистості про їхнє місто"), проте постійно відчувають потребу у різних речах, зокрема, у реальних особистостях, яких вони викрадають у свій час, знайомлять їх зі своїм світом, а потім просто розпитують про враження. Виконуючи цей план, вони усвідомлюють, що діють ніби за сценарієм: куди б вони не мандрували, вони знаходять необхідне; також на початку фільму із ними розмовляють їхні копії із недалекого майбутнього — потім же вони самі дають ті ж самі настанови самим собі з минулого (коли вони вже опанували ситуацію і розуміють, що роблять).

У фільмі Тіма Бартона "Аліса у Низокраї" Алісі показують звиток про історію Низокраю під назвою Віщуваріум. У цьому звитку є всі події, які сталися в Низокраї, включаючи майбутню битву Аліси із Жербельковтом, драконом Червоної Королеви у Приварний день. Аліса уникає йти "путівною стежкою", увесь час не бажаючи ставати до бою із драконом — але що б вона не робила, всі події підштовхують її до того, щоб одягти обладунок, узяти до рук Зрублавмеч і зрубати голову Жербельковтові у Приварний день.

Гіпотеза "неможливо, бо цього не сталося"[ред.ред. код]

Ця теорія (англ. "Can-Not Because Has-Not") стверджує, що сьогодення іще тільки твориться, — а ми-сучасні є минулим для нас-майбутніх. Таким чином, якби коли-небудь у майбутньому пристрої для подорожі в часі було б створено, хтось із майбутніх людей би давно вже прибув у наш час, тим самим надавши нам купу доказів про можливість побудувати таку машину. Ці їхні свідчення, звичайно ж, було б скопійовано і поширено у пресі чи в науковій літературі. А оскільки ми до цього часу гадаємо, чи можливі подорожі в часі, чи ні — це значить лише одне: машину часу ніколи не буде побудовано. Бо оскільки жодний мандрівник у часі до цього часу не об'явився в нашому часі (чи в минулому) — то, безсумнівно, у майбутньому такого пристрою ніколи не буде. Бо за більш, ніж 5 тисяч років історії людства не було зафіксовано жодного факту часової подорожі чи доказу існування в історії людства мандрівників із майбутнього. Назва цієї гіпотези випливає із того, що "ніхто ніколи НЕ побудує машину часу, бо ніколи НЕ ЗМІГ її побудувати (в майбутньому).

Цю теорію демонструє епізод у телешоу "Теорія великого вибуху", де Леонард і Шелдон укладають договір, який говорить, що якщо один із них винайде подорожі в часі, то їхньою першою подорожжю буде перенесення їх на те ж саме місце через 5 секунд після того, як вони уклали угоду. Це, за угодою, мало б і бути підтвердженням, що подорожі в часі існують. Ця теорія, однак, створює петлю причинності. Якби машина часу існувала б, то не могла б перемістити мандрівника у ту точку часу, ДО якого машини часу не існувало (бо в тому часі машини часу реально не існувало — це порушує фізичний "закон причинності"). Подорожі у часі стали б можливими лише в майбутнє, а повернутися мандрівник би міг лише до тої точки (не раніше), коли машину часу створено. Відповідно до цієї гіпотези, інакша мандрівка в часі буде неможливою. Космічні "кротовини" (червоточини), які, як припускають вчені, можуть бути засобом переміщення мандрівника в минуле, ілюструють цей приклад: ти не можеш проникнути у минуле далі, ніж у той час, коли кротовини було кимось створено, чи вони самі виникли.

Є й інші приклади пояснень: хтось у майбутньому побудує машину часу, і багато людей будуть використовувати її, щоб подорожувати назад у минуле, але ми не знаємо цього, бо:

  • або «ніхто не може подорожувати так далеко в минуле, щоб досягти нашого часу»;
  • або «ніхто із людей, хто з'ясував, що подорожі в минуле можливі, — не викликає довіри»
  • або ж «той, хто має достатньо знань для створення пристрою для подорожів у часі, — одночасно є достатньо свідомим, щоб не втручатися у розвиток подій у наш час» або «машину часу буде знищено, якщо ви повернетеся до того часу, як машину буде створено» і т.ін.

Гіпотеза "самозцілення"[ред.ред. код]

Гіпотеза "самозцілення" (пнгл. "Self-Healing hypothesis") стверджує, що час "вилікує" себе від парадоксу. Припустимо, що якийсь чоловік хоче змінити реальність шляхом подорожі в минуле і зміни там якихось подій. Та після цього станеться інша низка подій (якої не було в історії), наслідком котрої буде повернення у кінцевому результаті до status quo, до тої ситуації, яка була перед подорожжю в часі. Також виникне якась причина для того, щоб мандрівник повернувся у свій час, а отже, часового парадоксу не станеться.

Прикладом цього є фільм "Машина часу" (англ. "The Time Machine"), де головний герой створює машину часу, щоб урятувати свою загиблу кохану. Однак попри всі його зусилля, дівчина все таки умирає. Здійснивши мандрівку у далеке майбутнє, головний герой виявляє, що причина невдач — він сам: якби його кохана не загинула, то він би ніколи не зміг створити машину часу. Отож, принципово неможливо її врятувати, і це не створює фізичний парадокс.

Іншим прикладом є мультсеріал, який ми раніше згадували, "Дораемон". У одному з його епізодів головний герой поавертається у часі, щоб урятувати особу, яку збила машина. Дораемон (кіт-робот) повчає: «якщо історію змінити, вона неодмінно повториться, щоб сталися події, які мандрівник намагався змінити, — бо вони не можуть не статися». Та він також стверджує: «Ця подія може статися не лише із мандрівником, а й із іншою особою, або ж є наслідком низки абсолютно різних подій; тож звідки мандрівник знає, що саме потрібно змінити, і що ж точно сталося у його власному часі?»

Ця теорія також має місце у телесеріалі "Загублені", коли герой фільму-провидець Дезмонд Г'юм бачить, як інший герой Чарлі Пейс гине від удару блискавки. Дезмонд рятує його, побудувавши велику палю з металу, щоб поглинула енергію блискавки замість Чарлі. Коли Чарлі виживає, Дезмонд бачить інше видіння, у якому він сам гине, коли рятує Чарлі від утоплення, намагаючись дістати пташку для Клер (англ. Claire), отримавши постріл стрілою із пастки в джунглях — в усіх випадках, коли він би мав урятуватися. Та випадково Чарлі підкоряється своїй долі і тоне в пристрої організації DHARMA Initiative "Око для споглядання".

Гіпотеза "Вирішення знищенням"[ред.ред. код]

Гіпотеза "вирішення знищенням" (англ. "Destruction resolution") стверджує, що будь-який парадокс спричинить знищення Всесвіту чи, принаймні, частини часу і простору, які зачіпляє парадокс. Згідно з цією гіпотезою, якщо особа подорожує в минуле убити дідуся до народження її батьків, то це спричинить зникнення цієї особи. Історія зітре всі сліди існування цієї особи, а смерть дідуся станеться із іншої причини. Отож, з історичної точки зору парадоксу не станеться у жодному випадку.

Варіацією на цю тему є приклад із фіналу 3-го сезону серіалу "Межа", коли Пітер Бішоп (англ. Peter Bishop) користується "Машиною судного дня". Коли він розповідає Волтерові й Волтернейтові, що він пробив отвори в обох Всесвітах у минулому і створив міст між всесвітами, щоб виправити завдану шкоду, Пітер зникає, бо його дії спричинили смерть його молодшої версії у обох нових лініях часу в 1985 році.

Теорія недопущення часової зміни[ред.ред. код]

Теорія недопущення часової зміни (англ. Temporal Modification Negation Theory) частково схожа на інші теорії про подорожі в часі. Хоча вона припускає, що подорожі в часі можливі, вона також стверджує, що подорож у часі не відбудеться, якщо має статися подія, яка заперечує саму себе. Наслідки такої події якимось чином не допустять таку подію: або стерши пам'ять про те, що особа робить пере тим, як вона це зробить; або запобіганню цій подію якимось чином; або навіть через знищення Всесвіту як кінцевий спосіб вирішення проблеми. Гіпотеза передбачає, однак, що випадкові, не спрямовані на створення парадоксу дії мандрівника в часі, цілком припустимі. Наприклад, якщо хтось спробує запобігти вбивству своїх батьків, які таки загинули, — то він не зможе цього зробити. З іншого боку, якщо, повернувшись у часі і зробивши щось для якоїсь випадкової особи, — що в результаті діяльності цієї іншої людини матиме наслідком порятунок її батьків від загибелі (тобто порятунок чужих батьків є наслідком дій іншої особи, хоч і спричинених втручанням мандрівника в часі) — мандрівник у часі не створить парадоксу.

На додаток, якщо ці події спричинять колосальні історичні зміни для людства (при тому, що ці події не можуть призвести до позбавлення можливості або мети подорожі в часі), то такі події відбудуться. У такому випадку пам'ять про цю подію у мандрівника буде негайно модифіковано.

Прикладом цього може бути таке. Припустімо, хтось подорожує в минуле спостерігати життя населення Аравійського півострова 13 століття до н.е. Від побаченого він вирішує влаштувати маленьке сафарі і вбити 5 чоловік, одним із яких має стати автор однієї правдивої книги. Таким чином, цю книгу ніколи не написано, не відбудеться невеличкого переселення народів, різанини в Палестині, не виникнуть три близькосхідні реліїї, хрестові походи, Середньовіччя, інквізиція, свято спалення жінок на площах і купа інших радостей життя. Такий перебіг подій, згідно з теорією, цілком можливий і парадоксу він не створює. За умови, що кожен елемент, який спричинив подорож, буде збережено. Однак, якщо хтось переконає іншого здійснити подорож і убити там когось, не знаючи, кого він убив — то нічого із цієї затії не вийде: бо якщо та жертва загине, то смислу такої подорожі б не було початково.

Теорія типу: "Зміни в часі дозволено, а парадокси — ні"[ред.ред. код]

Розглянемо іншу теорію, що формулюється за схемою: "Зміни дозволено, без дозволу парадоксів" (англ. "Changes allowed, without resolution to paradoxes"). Ця теорія допускає зміни у минулому, навіть якщо вони потягнуть за собою логічний парадокс.

Проілюструємо цю ситуацію. Припустімо, що мандрівник у часі таки вбиває свого власного сердешного дідуся до народження ним нащадка. Таким чином, один із його батьків ніколи не народиться. Здавалося б, що і сам мандрівник у часі ніколи не народиться (і не буде жодної мандрівки) — бо виникає логічний парадокс петлі. Однак мандрівник сам нікуди не зникне (це по-перше), повернеться у свій час, якщо ніщо йому не завадить (це по-друге), і житиме спокійно далі (це по-третє) — адже ніде у минулому не виникатиме парадокс петлі. Єдине що зміниться, згідно з цією теорією, то це майбутнє, відповідно до причинно-наслідкового зв'язку. Мандрівника у часі в майбутньому ніхто не впізнає — ніби його там ніколи й не існувало: він буде прибульцем у зміненому майбутньому.

Теорія "приреченої часової лінії"[ред.ред. код]

Теорія "приреченої часової лінії" (англ. "Doomed Timeline Theory") не допускає виникнення Мультивсесвіту. Будь-яка особистість чи часова лінія, яка спричинює відхилення від основної часової лінії, знищується: будь-яка часова подорож яка відхиляється від стабільної часової петлі (парадоксальної чи ні), приречена на невдачу. Наприклад, якщо якийсь чоловік подорожує в минуле, щоб запобігти чиїйсь смерті в майбутньому, то в разі його успіху така часова лінія припинить існування.

Численними прикладами цього можемо вважати вебкомікс Ендрю Гассі (англ. Andrew Hussie) "Хоумстак" ("Homestuck"). Дейв Страйдер (англ. Dave Strider), чия роль Рицаря Часу дозволяє йому подорожувати в часі регулярно, має зберігати стабільною часову петлю своєї часової лінії. Наприклад, якщо він подорожує в часі, аби врятувати самого себе, його минула особистість неодмінно має стати майбутньою особистістю, яка неодмінно помандрує в часі, щоб свого часу врятувати самого себе. Будь-яке відхилення від цього перебігу подій спричинить створення альтернативного Дейва. А всі альтернативні Дейви приречені померти. Так само, будь-які альтернативні герої чи всесвіти також приречені на знищення.

Теорія "часової лінії Саммервілля"[ред.ред. код]

Теорія "часової лінії Саммервілля" (англ. "Summerville's Timeline Theory") постановляє, що є лише один Всесвіт, який деформується внаслідок подорожей у часі подібно до випрямленої скріпки для паперу. Якщо здійснюється часова подорож — то відбувається відповідна хімічна реакція, внаслідок чого Всесвіт назавжди змінюється. Будь-яка зміна чи відхилення від природного розвитку подій не загрожує безпосередньо існуіванню мандрівника. Мандрівник у часі є реальним у тому часі і місці, бо його існування підкріплюється хімічними змінами Всесвіту, який "висадив" цього "десантника в часі" у цій точці часової лінії. Тому, якщо під час часової подорожі в минуле гине "минула сутність мандрівника", "майбутня його сутність" буде жити далі, бо минула сутність — це не сам мандрівник. Це інша людина у цьому часі, починаючи з точки "десанту" у цей час. Якщо ж "минула сутність" доживає до часової точки, з якої почалася подорож у часі, то — припускає ця теорія — вона починає створювати каскад подорожей, і в кожній із цих подорожей (незважаючи на їхню схожість) можливі різні зміни у плині подій. І хоча ці циклічні події повторюватимуться кожного разу, та проте вони будуть тривати лише до тієї пори, поки не станеться така зміна минулого, яка усуне причину чи потребу самої мандрівки у це минуле.

Дивись також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Строение и эволюция Вселенной. — М.: Наука, 1975. — 736 с.
  2. Новиков И. Д. Эволюция вселенной. — 2-е изд., переработанное. — М.: Наука, 1983. — 192 с.
  3. John Friedman, Michael Morris, Igor Novikov, Fernando Echeverria, Gunnar Klinkhammer, Kip Thorne, Ulvi Yurtsever, Cauchy problem in spacetimes with closed timelike curves. — Vol. 42. — № 6. — doi:10.1103/PhysRevD.42.1915
  4. Thorne, K. S., in 300 Years of Gravitation, (Eds.) S. W. Hawking and W. Israel, 1987, (Chicago: Univ. of Chicago Press), Gravitational Radiation.
  5. Thorne, K. S., Price, R. H. and Macdonald, D. M., Black Holes, The Membrane Paradigm, 1986, (New Haven: Yale Univ. Press).
  6. Friedman, J., Morris, M. S., Novikov, I. D., Echeverria, F., Klinkhammer, G., Thorne, K. S. and Yurtsever, U., Physical Review D., 1990, (in press), Cauchy Problem in Spacetimes with Closed Timelike Curves.
  7. Bunge, Mario (1959). Causality: the place of the causal principle in modern science. Cambridge: Harvard University Press.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Див.: Barjavel, René (1943). Le voyageur imprudent ("The imprudent traveller"). ; насправді, книга згадує предка мандрівника у часі, а не дідуся: так легше для розуміння.
  2. Кіп С. Торн, Біографія
  3. Див.: Misner, Charles W.; Kip S. Thorne, John Archibald Wheeler (September 1973). Gravitation. San Francisco: W. H. Freeman. ISBN 0-7167-0344-0. 
  4. Зельдович, Новиков, 1975, С. 679
  5. Див.: Green, Celia (2003). The Lost Cause: Causation and the Mind–Body Problem. Oxford: Oxford Forum. ISBN 0-9536772-1-4. Книга включає 3 розділи про причинність на мікрорівні у фізиці.
  6. Новиков, 1983, С. 176
  7. Friedman et al, 1990, С. 1916-1917
  8. Aurélien Barrau, Physics in the Multiverse.
  9. Some Historical Notes: History of Chaos Theory