Частини мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Части́ни мо́ви — це основні лексико-граматичні розряди (категорії, класи, групи) слів; це великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.

Частина мови — це лексико–граматичний клас слів. Тобто це клас слів

  1. з подібним характером називання і, відповідно,
  2. з подібними граматичними ознаками, морфемною будовою і словозміною[1].

Характер називання встановлюється на основі питань до слова[1].

Зміст

Принципи поділу на частини мови [ред.]

  • 1. Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.
  • 2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.
  • 3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.
  • 4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

Отже в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.

Класифікація [ред.]

В українській мові виділяються десять частин мови; 6 самостійних, 3 – службових і вигук:

  • самостійні (повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини)
    • іменник — хто? що? Змінювана за відмінками.
    • прикметник — який? чий? котрий? Змінювана за відмінками.
    • числівник — скільки? Змінювана за відмінками.
    • займенник — хто? що? який? чий? котрий? скільки? Змінювана за відмінками.
    • дієслово — що робити? що зробити? Змінювана за особами.
    • прислівник — де? коли? чому? як? Незмінювана.
  • службові (неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними
  • Окремо стоїть вигук.

П’ять частин мови об’єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) – це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови є класами незмінюваних слів[1].

Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це – іменник, прикметник, числівник і займенник[1].

Див. також [ред.]

Література [ред.]

  • Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінг­вістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
  • Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001))

Примітки [ред.]

  1. а б в г Алексієнко Людмила Антонівна; Дарчук Наталія Петрівна; Зубань Оксана Миколаївна. «Електронний підручник української мови > Морфологія > Поняття про частини мови». Кафедра сучасної української мови Інституту філології Київського університету імені Тараса Шевченка. Лінгвістичний портал mova.info. Процитовано 2012-11-20.