Чебачок амурський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чебачок амурський
Pseudorasbora parva
Pseudorasbora parva
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Підродина: Gobioninae
Рід: Pseudorasbora
Вид: Чебачок амурський
Біноміальна назва
Pseudorasbora parva
Temminck & Schlegel, 1846
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pseudorasbora parva
EOL: 209182
ITIS logo.jpg ITIS: 689761
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51549
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pseudorasbora parva

Чебачок амурський (Pseudorasbora parva) — риба родини коропових (Cyprinidae).

Розповсюдження[ред.ред. код]

Амурський чебачок з Дністровського лиману

Природний ареал виду охоплює Японію, східну частину Азії, від басейну Амура на півночі, Китай, Корея, до островів Тайвань і Хайнань на півдні[1]; непідтверджені дані з північного В'єтнаму[2]. У ХХ сторіччі був випадково завезений разом із молоддю травоїдних риб до водойм України, де успішно акліматизувався та почав розширювати свій ареал. Зараз зустрічається у водосховищах дніпровського каскаду (починаючи з Кременчуцького та нижче за течією), також у Дністрі та Дунаї.

Будова[ред.ред. код]

Дрібна риба довжиною до 10 см, зазвичай до 8 см. Самці крупніші за самиць. Тіло витягнуте, голова невелика. Ротовий отвір невеликий, подовжений, верхній. Нижня щелепа довша за верхню. Глоткові зуби однорядні, 5-5. Зяброві тичинки зачаткові, їх 12-14 на першій зябровій дузі. Луска порівняно крупна. У бічній лінії 35-40 лусок. Забарвлення сріблясто-жовтувате, молоді особини мають вздовж тіла темну смугу, у дорослих особин по краях лусок розташовані темні плями у вигляді півмісяця. Плавці прозорі.

Спосіб життя та розмноження[ред.ред. код]

Вид має дуже високу екологічну пластичність, здатний пристосовуватись до несприятливих умов існування. Типовий бентофаг. Живиться детритом, ікрою риб, водними рослинами. Нерест у кілька етапів, з квітня по липень, при температурі води 18-26 °C. Ікра донна, відкладається на тверді предмети (каміння, затонулі гілки тощо). Плодючість 300 — 3000 ікринок. Самець охороняє кладку. Молодь, що з'явилася, живиться планктоном.

Значення[ред.ред. код]

Промислового значення не має. У водоймах України є шкідливою рибою через те, що швидко збільшує свою чисельність у водоймах, активно знищує ікру інших видів риб та конкурує з молоддю промислових видів риб за кормову базу. Рибалки називають чебачка «синькою» і не люблять за миттєве об'їдання майже будь-якої м'якої наживки. Рибалки також використовують чебачка у якості живця для лову хижих видів риб. Крім того, чебачок є об'єктом розведення у акваріумістів.

Література[ред.ред. код]

  1. Kottelat, M. and J. Freyhof, 2007. Handbook of European freshwater fishes. Publications Kottelat, Cornol, Switzerland. 646 p.
  2. Мовчан Ю. В. Риби України. — Київ, 2011. — 420 с.

Посилання[ред.ред. код]