Чебриков Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чебриков Віктор Михайлович
Народився 27 квітня 1923(1923-04-27)
Дніпропетровськ
Помер 1 липня 1999(1999-07-01) (76 років)
Москва
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Звання Генерал армії Генерал армії
Нагороди

Герой Соціалістичної Праці

Ві́ктор Миха́йлович Чебри́ков (*27 квітня 1923, Дніпропетровськ — †1 липня 1999, Москва) — голова КДБ СРСР з грудня 1982 по 1988, в 1988 — 1989 — секретар ЦК КПРС. Генерал армії (1983), Герой Соціалістичної Праці (1985), лауреат Державної премії СРСР (1980).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Дніпропетровську. Після закінчення школи вступив у Дніпропетровський металургійний інститут, але провчився там всього лише один рік до початку війни. В 1941 році вступив на прискорені курси Житомирського військово-піхотного училища, де здобув спеціальність командира взводу 82-міліметрових мінометів.

Після випуску брав участь у бойових діях під Сталінградом на Воронезькому фронті, під Харковом на Курській дузі, при форсуванні Дніпра. Війну закінчив в Чехословаччині у званні майора. Переніс три поранення, в тому числі два важких, а також контузію і обмороження. Був нагороджений багатьма нагородами, в тому числі орденом Олександра Невського.

Після війни документи Чебрикова були відправлені в Москву у Військову академію імені М. В. Фрунзе, але не пройшов по зору. Після демобілізації в 1946 році повернувся додому і відновився в Дніпропетровському металургійному інституті, який закінчив у 1950. Рік працював інженером на металургійному заводі.

В 1951 році був узятий в Дніпропетровський райком партії завідувачем промисловим відділом. В 1958 році обраний другим секретарем, а в 19611963 роках — першим секретарем міськкому партії. З 1964 з 1967 рік Чебриков працював секретарем Центрального Комітету обкому КПРС. За ці роки домігся певних результатів. Працюючи одночасно парторгом ЦК на металургійному заводі, за три роки його вивів із збиткового у рентабельний. Завідуючи промисловим відділом, постійно знаходився на будівництвах рудників і заводів. Чебриков займався в місті водопостачанням, брав участь у будівництві набережної, пуску телебачення. До 50-річчя Жовтня була закінчена електрифікація області.

В 1967 році був був взятий на зміцнення органів держбезпеки генеральним секретарем ЦК КПРС Л. І. Брежнєвим. Його призначили начальником відділу кадрів управління КДБ СРСР. Працюючи під керівництвом Андропова, Чебрикову довелося вирішувати багато проблем. Кадрова політика була не на висоті. Через рік одночасно був заступником голови КДБ при Раді Міністрів СРСР. За роботу в 1980 році був удостоєний Державної премії СРСР. У січні 1982 року став першим заступником голови КДБ СРСР.

У грудні 1982 року, незабаром після смерті Брежнєва, був затверджений на посаді голови КДБ СРСР. Забезпечуючи безпеку країни до 1989 року, Чебриков продовжував лінію Андропова. В 1985 році за роботу був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Одночасно з 1988 року був секретарем ЦК КПРС і головою Комісії ЦК КПРС з питань правової політики. Депутат Верховної Ради СРСР 9-11 скликань, народний депутат СРСР з 1989 року. Після виходу на пенсію працював главою охорони Іосифа Кобзона.

Помер 1 липня 1999 року у Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]