Ченстоховська ікона Божої Матері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ченстоховська (Белзька) ікона Божої Матері
Czestochowska.jpg
Дата появи: ?, XII-XIII ст. ?
Місце знаходження: Польща Ясна Гора, Ченстохова
Автор: Євангеліст Лука ?
Іконографічний тип: Одигітрія
Заступництво: Польща
Дата святкування: 26 серпня (Католицизм)
19 березня (Православ'я)
Commons-logo.svg Зображення ікони у Вікісховищі


Ченстоховська ікона Божої Матері або Белзька ікона Божої Матері — чудотворна ікона Богородиці, написана, за переказами, євангелістом Лукою в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства, в Сіонській світлиці. Одна з найбільш відомих і шанованих святинь Польщі і Центральної Європи. Шанується однаково католиками і православними. Через темний відтінок обличчя також відома як «Чорна Мадонна».

Ікона зберігається в монастирі паулінів Ясна Ґура, розташованому в польському місті Ченстохова.

Опис[ред.ред. код]

Ікона виконана на дерев'яній панелі розмірами 122,2 x 82,2 x 3,5 см. Належить до типу Одигітрія. Отрок-Христос сидить на руках Богородиці, правою рукою Він благословляє, а лівою — тримає книгу. На іконі залишилися кілька порізів, отриманих, ймовірно, від удару шаблею.

Історія[ред.ред. код]

Образ Богородиці Ченстоховськоі, виконаний народними майстрами (не пізніше 1714 р.). Барельєф, дерево. З колекції Музею української домашньої ікони в "Замку Радомисль"[1]

Легендарні версії і наукові дані[ред.ред. код]

Згідно з переказом, ікона Ченстоховської Божої Матері належить до тих, що писані євангелістом Лукою на дошках від столів. Це не відповідає науковим даним – перші ікони на дошках з’явилися не раніше IV ст.

Перекази також повідомляють, що в 66 — 67 роках, під час нашестя римських військ на чолі з Веспасіаном і Тітом, християни втекли в містечко Пеллу. Разом з іншими святинями вони зберігали в печерах і цей образ Богоматері. У 326 році, коли свята цариця Олена ходила до Єрусалиму для поклоніння святим місцям і знайшла Хрест Христовий, вона отримала в дар від християн цю ікону, привезла її до Костянтинополя і поставила в палацовій каплиці, де святиня знаходилася протягом п'яти століть.

В 1984 році польські дослідники Анна Ружицька-Бризек і Єжи Гадомський провели фундаментальний аналіз ікони. За їхніми даними, Богородиця Ченстоховська була перемальована щонайменше двічі і, відповідно, містить три шари письма, причому перший з’явився не раніше ХІІ-ХІІІ ст. Другий – середини або другої половини XIV ст., виник під впливом італо-венеційської традиції. Третій шар Ружицька-Бризек і Гадомський датують 1430-1434 роками, тобто часом, коли коштом короля Ягайла проводилися консервація і реставрація [2].

Остаточні висновки польських фахівців полягають у наступному: ікона має безсумнівно візантійське походження, але остаточно сформувалася під латинським, зокрема італійським впливом.

Ікона Руського королівства[ред.ред. код]

Появу ікони, визнаної за чудотворну, на руських землях джерела фіксують під другою половиною XII століття. За яких саме обставин, не уточнюється, але перед тим ікона ніби побувала в Болгарії, Моравії і Чехії. В другій половині ХІІІ ст. король Русі Лев Данилович (1228-1301), син короля Данила, привіз її до міста Белза і з великою честю помістив в Белзькому замку під опікою православного духовенства. Бартоломей Зиморович у своїй праці «Leopolis triplex» стверджував, що король Лев I Данилович віддав Святоонуфріївському монастирю на зберігання ікону Богородиці, мальовану нібито самим Лукою Євангелістом.

Після припинення галицької династії Рюриковичів, рештки Руського королівства займають по династичному праву успадкування споріднені з ними польські Пясти. В 1382 році (за іншими даними — в 1377-му) сілезький князь Владислав Опольський, який на той момент управляв Галичиною, перевіз ікону з Белза спочатку до Львова, а потім до заснованого ним у 1352 році Ясногорського кляштору отців-паулінів у Ченстохові. З того часу Богородиця Белзька стала називатися Богородицею Ченстоховською.

Переказ повідомляє, що коли Татари вдерлися на Русь і обложили замок Белз, князь Владислав, сподіваючись на допомогу Божої Матері, виніс святиню з церкви і поставив на міській стіні. Пронизаний ворожою стрілою, чудотворний образ зберіг назавжди сліди минулої крові. Шкідлива мла, що спустилася тоді на татарське військо, примусила їх зняти облогу замку і віддалитися в свої межі. Тоді Заступниця Небесна, з'явившись князеві уві сні, повеліла перенести чудотворну ікону на Ясну Гору Ченстоховську.

В Ясногорському кляшторі. Профанація образу[ред.ред. код]

На початку XV ст. обитель була пограбована гуситами. За однією з легенд[3], забравши всі монастирські скарби, вони хотіли викрасти і чудотворний образ, але невидима сила утримувала коней, і віз зі святинею не рушив з місця. У люті один з грабіжників скинув святу ікону на землю, а інший ударив шаблею по обличчю. Тут же справедлива кара спіткала всіх: першого розірвало на частини, у другого відсохла рука, інші впали як мертві або уражені були сліпотою.

За іншою версією, яку, до речі, наводить відомий польський хроніст Ян Длугош, це зробили в 1430 році шляхтичі Якуб Надобний гербу Дзялоша і Ян Куропатва гербу Сренява, котрі, аби вилізти з боргів, викрали коштовності з монастиря, в тому числі здерли коштовний оклад з ікони, а потім пробили її мечем наскрізь, аби зіпхнути свій злочин на чехів [4].

З того часу на багатьох її списках Діву Марію зображують із двома шрамами на правій щоці. Хай там як, але дошка з образом тоді дуже сильно постраждала. Реставратори, котрі в 1430-1434 рр. обстежували і відновлювали ікону коштом короля польського Владислава Ягайла, засвідчили, що на той момент від східної «грецької» традиції в іконі мало що залишилося[5].

Власну версію цього випадку наводить польський письменник Анджей Сапковський у трилогії «Саґа про Рейневана»: золоту оздобу було здерто князем Федором Острозьким, а порубано краківським єпископом Збіґнєвом Олесницьким, щоб показати гуситів «як слуг антихриста. Бо тільки, мовляв, слуги антихриста підіймають святотатську руку на символи і негідно їх калічать» [6].

Подальша доля ікони[ред.ред. код]

В 1655 році, під час "шведського потопу" У середині XVII століття шведський король Карл Х Густав, узявши Варшаву і Краків, програв під Ченстоховським монастирем на Ясній Горі. Ясногорський кляштор став символом опору Речі Посполитої проти шведської навали, чим надихнув країну на спротив. Допомога і заступництво Цариці Небесної підбадьорили поляків, а король Ян II Казимир, повернувшись до Львова, оприлюднив маніфест, у якому доручав свою державу заступництву Божої Матері, називаючи Ченстоховський Її образ «Небесною Королевою Польщі». Війна з шведами в 1656 році закінчилася для Речі Посполитої успішно.

З другої половини XVII ст. ікону стали прикрашати спеціально виготовленими для неї змінними ризами.

Рицарі елітної кавалерії Речі Посполитоїкрилаті гусари мали на своїх кірасах, окрім традиційного рицарського хреста, образ Матері Божої Ченстоховської. Цей же образ прикрашав ринграфи (нагрудники) польських вояків часів Барської конфедерації і повстання Тадеуша Костюшка.

8 вересня 1717 року на підставі акту папи римського Климента ХІ ікона була коронована і тим офіційно визнана чудотворною. Це був перший випадок коронації ікони поза Римом. В ніч з 22 на 23 жовтня 1909 року корони були викрадені. Повторна коронація відбулася 22 травня 1910 року на підставі акту папи Пія Х.

У 1813 році, коли російські війська увійшли в Ченстоховську фортецю, настоятель і братія Лаври піднесли генералові Сакену список (копію) з чудотворного образу. Згодом список з Чудотворної ікони був поставлений в Санкт-Петербурзі в Казанському соборі і був загублений після перевороту 1917 року.

В грудні 2012 року мала місце спроба псування ікони. Невідомий чоловік кинув в образ лампочками, наповненими чорною фарбою. На щастя, ікона не постраждала, а невідомого захопила охорона [7].

Вшанування[ред.ред. код]

Ікона Богородиці Ченстоховської шанується однаково католиками і православними.

Ченстоховська ікона згадується в піснях українських лірників.

До Богородиці Ченстоховської звертаються по допомогу від припадків, інфекційних хвороб, вогнестрільних і від холодної зброї ран, глухоти і німоти. Митці звертаються до неї за натхненням.

День вшанування ікони у католиків – 26 серпня – був затверджений лише в 1931 році папою Пієм ХІ. У православних Богородицю Ченстоховську вшановують 19 березня і 9 вересня.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Чудотворна ікона "Цариця Карпат", що знаходиться у Гошівському монастирі є копією Ченстоховської ікони.[8]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Богомолець. О. "Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia". — Київ, 2013
  2. A. Różycka-Bryzek, J. Gadomski, Obraz Matki Boskiej Częstochowskiej w świetle badań historii sztuki, "Studia Claromontana" 5, 1984, s. 27-52
  3. Michael P. Duricy. Black Madonnas: Our Lady of Czestochowa [1] (англ.)
  4. Roczniki, czyli kroniki sławnego Królestwa Polskiego. T. 4. - Kraków, 1869. - S. 376.
  5. A. Różycka-Bryzek, J. Gadomski, Obraz Matki Boskiej Częstochowskiej w świetle badań historii sztuki, "Studia Claromontana" 5, 1984, s. 27-52
  6. Сапковський Анджей. Lux perpetua: Роман / Пер. А. Поритко. — К.: Гамазин, 2007. — с. 570. — ISBN 978-966-2938-55-5 [2]
  7. http://www.youtube.com/watch?v=v4AeR4VmPnk
  8. Про чудотворну ікону Божої Матері в Гошеві, на Ясній Горі

Зовнішні посилання[ред.ред. код]