Чень Кайге
| Чень Кайге | |
|---|---|
| кит. 陈凯歌 | |
 | |
| Народився |
12 серпня 1952 (71 рік) Пекін |
| Громадянство |
 КНР |
| Національність | китаєць |
| Місце проживання | Пекін |
| Діяльність | режисер |
| Alma mater | Пекінська кіноакадеміяd |
| Знання мов | китайська[1][2] |
| Роки активності | 1984 — тепер. час |
| Напрямок | Китайське кіно п’ятого поколінняd[3][4] |
| Magnum opus | Прощавай, моя наложнице і Yellow Earthd |
| Посада | член комітету Народної політичної консультативної ради КНРd |
| Батько | Чен Хуай'ай |
| У шлюбі з | Chen Hongd |
| Діти | Артур Чень |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0155280 |
Чень Кайге (陈凯歌, 12 серпня 1952 ) — китайський кінорежисер, неоднаразовий лауреат міжнародних премій.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1952 році у Пекіні. Був сином відомого режисера Чень Хуай'ая. За часи культурн революції долучився до хунвейбінів. Виступив проти діяльності батька. У 1978 році поступив до Пекінської кіноакадемії, яку закінчив у 1982 році.
Дебютним повнометражним фільмом Ченя стала «Жовта земля», яку він випустив у 1984 році. Цією стрічкою молодий режисер одразу привернув до себе увагу: «Жовта земля» була включена до конкурсу фестивалю в Локарно і отримала там приз «Срібний леопард». У 1988 році Чень вперше був запрошений на Каннський кінофестиваль, але справжній міжнародний успіх принесла йому картина «Прощай, моя наложниця» у 1993 році, що зібрала велику кількість нагород, включаючи «Золоту пальмову гілку» та премію BAFTA.
Після успіху «Прощавай, моя наложнице» Чень у 1990-ті поставив ще два історичних фільми: «Місяць-спокусник» (1996 рік) та «Імператор і вбивця» (1998 рік). У 2002 році вийшов його перший (і натепер єдиний) англомовний фільм «Убий мене ніжно». Стрічка «Клятва» у 2005 році окреслила перехід режисера до нового стилю, що значно відрізняється від попередніх його робіт.
Чень також знявся в декількох фільмах, зокрема у фільмі Бернардо Бертолуччі «Останній імператор» у 1987 році та його власних «Імператор і вбивця» й «Разом».
Його фільм 2012 року «Спіймана в тенета», був обраний на 85-ту церемонію вручення премії Оскар в номінації "Найкращий фільм іноземною мовою".
Джерела[ред. | ред. код]
- Stefan Kramer: Geschichte des chinesischen Films, Stuttgart und Weimar: Metzler, 1997, S. 156ff.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.youtube.com/watch?v=JsA4aiJ8owM
- ↑ https://web.archive.org/web/20200501203917/https://gbtimes.com/fifth-generation-directors-and-their-journey-recognition