Євген Кароль Червінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Кароль Червінський
Архітектор Євген Червінський.jpg
Дата народження 7 жовтня 1887(1887-10-07)
Місце народження Львів
Дата смерті 20 лютого 1930(1930-02-20) (42 роки)
Місце смерті Львів
Працював у містах Львів
Архітектурний стиль неокласицизм, функціоналізм
Євген Кароль Червінський у ВікіСховищі

Євге́н Ка́роль Черві́нський (пол. Eugeniusz Karol Czerwiński, 7 жовтня 1887, Львів — 20 лютого 1930, Львів) — український архітектор.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Львівську політехніку (1909). Співпрацював із будівельною фірмою Альфреда Захаревича і Юзефа Сосновського. Пізніше, до 1914 співробітник майстерні Івана Левинського. Від 1911 року до початку Першої світової війни працював асистентом на кафедрі будівницва у Львівській політехніці. 1920 року став компаньйоном у фірмі Альфреда Захаревича (замість Юзефа Сосновського). У 19201925 роках офіс фірми знаходився на нинішній вулиці Князя Романа, 32.1925 року до спілки було прийнято Карла-Ольгерда Юраша. Спільно було спроектовано ряд споруд. Близько 1926 року Червінський вийшов зі спілки. У 19211930 роках викладач, а згодом — доцент у Політехніці. Став відомий у 1922 році завдяки конкурсу на найкращий проект Сілезійського сейму в Катовіцах, на котрому здобув друге місце (співавтор проекту Мар'ян Нікодемович). Будував громадські і житлові будинки у Львові, Ворохті, Дрогобичі, Яремчі. У спорудах застосовував модернізований класицизм, пізніше перейшов до функціоналізму. Помер 20 лютого 1930 року. Похований у родинному склепі власного проекту (за іншими даними — М. Нікодемовича[1]) на Личаківському цвинтарі, поле 60.[2]

Будівлі[ред.ред. код]

  • Реконструкція Головпоштамту у Львові спільно з архітектором Альфредом Захаревичем (1923)[3].
  • Ряд павільйонів «Східних торгів» у Львові: Чехословацький павільйон (ранній функціоналізм), павільйон «Нафта», центральний павільйон (пошуки в національно-романтичній течії), павільйон-ротонда фірми «Пациків» (класичні форми). Усі павільйони збудовані у 19211924 роках.
  • Колишній будинок дирекції Ходорівського цукрового заводу на розі нинішніх вулиць Стефаника і Дудаєва у Львові (1924)[3].
  • Будинки № 11 і 13 на вул. Я. Стецька у Львові. Останній, збудований у 1930 році, прикрашено декоративними вставками виконаними Казимежем Пьотровичем у техніці сграфіто. Дім належав особисто Червінському.[4].
  • Проект переобладнання залу глядачів кінотеатру «Коперник» на вул. Коперника 9 у Львові (1925)[5].
  • Телефонна станція на вул. Дорошенка 26 у Львові (1926)[6].
  • Житловий будинок, початково призначений для працівників ощадних кас на нинішній вулиці Івана Франка 23 у Львові (1926)[7].
  • Будинок видавництва «Wiek Nowy» на нинішній вулиці Ковжуна, 10 (проект 1924 року)[6].
  • Дерев'яний костел святого Миколая в селі Лановичах Самбірського району (1927)[8].
  • Комплекс гуртожитку № 1 Львівського політехнічного інституту на нинішній вулиці Бой-Желенського (19211927, спільно з Альфредом Захаревичем)[9].
  • Санаторій «Львігруд» у Криниці на вулиці Нітрібітта, 6. Спорудженню передував конкурс 1926 року, на якому робота Євгена Червінського і Альфреда Захаревича посіла одне з трьох перших місць.[10].


Нереалізовані проекти
  • Конкурсний проект ратуші в Дрогобичі (1913, співавтор Ян Хойновський)[11]
  • Перше місце на конкурсі проектів Купецької палати у Кракові (1913, співавтор Ян Хойновський)[12].
  • Конкурсний проект двору родини Яна і Софії Влодків у селі Негович Малопольського воєводства. На організований 1914 року Краківським колом архітекторів конкурс надіслано 56 робіт. Проект Червінського, виконаний спільно з Яном Хойновським не здобув призових місць, але був відзначений «першою почесною згадкою журі»[13].
  • Перша премія на конкурсі проектів палацу мистецтв у Львові (1920). Будинок мав постати неподалік Домініканського костелу.[14]
  • Друга премія на конкурсі проектів Сілезійського сейму в Катовіцах (1922, співавтор проекту Мар'ян Нікодемович).
  • Третя премія серед 16 проектів конкурсу на будівлю Празького кредитного банку у Львові, що на розі нинішнього проспекту Свободи і вулиці Гнатюка[15].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786–2010. — Opole : Wydawnictwo MS, 2011. — S. 290. — ISBN 978-83-61915-07-2.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів: 2006. — С. 341. — ISBN 966-8955-00-5
  3. а б Архітектура Львова… — С. 548.
  4. Архітектура Львова… — С. 533; Ґранкін П. Е. Сграфіто у Львові // Будуємо інакше. — 2000. —№ 3. — С. 16.
  5. Архітектура Львова… — С. 446.
  6. а б Архітектура Львова… — С. 555.
  7. Архітектура Львова… — С. 558.
  8. Мер'є-Шеремета О. Архітектура дерев'яних костелів та каплиць Львівщини // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 15, Львів, 2005. — С. 56. — ISBN 966-95066-4-14.
  9. Архітектура Львова… — С. 436, 545.
  10. Lwów dla Krynicy // Cracovia Leopolis. — 2007. — № 3. — S. 59. — ISSN 1234 8600; Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 8, 10, 31.
  11. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — С. 41. — ISBN 966-7022-44-7; Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — tabl. XLV.
  12. Rozstrygnięcie konkursu na dom Stow. kupców i młodzieży handl. w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 164; Protokół śądu konkursowego na dom Stowarzyszenia kupców i młodzieży handlowej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 183.
  13. Architekt. — 1914. — № 1-2. — S. 22—23, tabl. 3.
  14. Архітектура Львова… — С. 500.
  15. Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu Banku pragskiego we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 2. — S. 33.

Література[ред.ред. код]