Червона Калина (видавництво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червона Калина
Тип видавництво
Форма власності видавництво
Галузь видавнича справа
Спеціалізація історія визвольних змагань та української державності
Засновано 1921
Закриття (ліквідація) 1939
Причина закриття радянська окупація Галичини
Штаб-квартира Львів, Польська республіка
Ключові особи Степан Шухевич (голова Надзірної Ради)
Осип Навроцький (головний директор)
Михайло Матчак (член управи)
Іван Тиктор (член управи)
Лев Лепкий (член управи)
Продукція книги, журнал «Літопис Червоної Калини»

«Червона Калина» — видавничий кооператив (кооператива), заснований у 1921 році у Львові, колишніми вояками УСС та УГА з метою збирати й видавати матеріали, документи, спогади з українських визвольних змагань та періоду української державності.

Надзірну Раду видавництва очолював Степан Шухевич, головним директором був Осип Навроцький, члени управи: Михайло Матчак, П. Постолюк, Іван Тиктор, Лев Лепкий. Число членів видавництва 1921 — 103, 1939 — понад 1 000.

«Червона Калина» видавала щорічні «Історичні Календарі-Альманахи Червоної Калини» (1921 — 1939 — 18; ред. Л. Лепкий і О. Навроцький, а 1937 Іван Іванець) і місячний журнал «Літопис Червоної Калини» (1929 — 1939), присвячений дослідженню української воєнної історії, переважно 1914 — 1921 pp. з цінною бібліографією.

Окрему групу становили матеріали з історії княжих і козацьких часів (автори: Микола Андрусяк, Марко Антонович, Микола Голубець, Теофіль Коструба, Іван Крип'якевич, Ігор Лоський, Володимир Січинський та ін.).

За 18 років «Червона Калина» видала близько 80 книг, у тому числі й белетристичні твори з воєнною тематикою, серед інших О. Бабія («Гуцульський курінь»), А. Вільшенка («Життя й пригоди Цяпки Скоропада»), Ф. Дудка (трилогія «В заграві»), Романа Купчинського (трилогія «Заметіль»), М. Брилинського, Богдана Лепкого, В. Софронова-Левицького, В. Лопушанського, М. Матієва-Мельника, Юрія Шкрумеляка; романізовані біографії І. Борщака («Мазепа», «Григор Орлик», «Наполеон і Україна») та інші.

«Червона Калина» видавала також багато спогадів: Миколи Ґалаґана, Всеволода Петріва, Степан Шухевича, Дмитра Дорошенка, Костя Левицького («Великий зрив»), Ганса Коха («Договір з Денікіном»), Івана Максимчука, Євгена Чикаленка, Віталія Юрченка («Шляхами на Соловки», «Пекло на землі»), А. Крезуба («Партизани»), Олени Степанів («Напередодні великих подій») та ін.;

Монографії — «Берестейський мир» і «Золоті Ворота» (ред. обидвох Іван Кедрин-Рудницький), «Історія Легіону УСС 1914 — 1918» Осипа Думіна і його (під псевд. А. Крезуб) «Нарис історії україно-польської війни», «Листопадові дні 1918 р.» О. Кузьми та ін.;

Добре документовані з багатим фотоматеріалом альбоми «Українські Січові Стрільці 1914 — 1920» (ред. Богдан Гнатевич), і «Пам'яті Вождя» (присвячений генералові Мирону Тарнавському; ред. Володимир Ласовський).

З музичної творчості українського вояцтва вийшли у с-ві співаник «Сурма» і «Великий Співанник Червоної Калини» (ред. З. Лисько).

Видання «Червоної Калини» мали велике значення для закріплення традицій української визвольної боротьби та державницьких ідеалів серед української громадськості.

Видавництво «Червона Калина» ліквідоване з приходом більшовиків 1939, відновлене заходами П. Постолюка в Нью-Йорку (1949).

За нью-йоркського періоду у видавництві «Ч. К.» вийшли:

Література[ред. | ред. код]