Червона шапочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілюстрація Гюстава Доре

Червона Шапочка (фр. Le Petit Chaperon rouge; нім. Rotkäppchen) — народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка. Літературно оброблена Шарлем Перро, пізніше була записана братами Грімм.

Походження сюжету[ред.ред. код]

Ілюстрація Гюстава Доре

Сюжет про дівчинку, яку підманув вовк, була розповсюджена у Франції та Італії з Середньовіччя. У фольклорних записах сюжет виглядає наступним чином [1][2]:

Мати посилає доньку до бабусі з молоком та хлібом. Дівчинка зустрічає вовка, розповідає йому куди вона прямує. Вовк обігнавши дівчинку, вбиває стару, готує з її тіла страву, а з крові — напій, одягається в її одежу і лягає в її постіль. Коли дівчинка приходить, вовк пропонує їй поїсти. Кішка старої намагається попередити дівча про те, що вона їсть, але вовк запускає в кішку дерев'яні черевики і вбиває її. Потім вовк каже дівчинці роздягтися і лягти поруч з ним, а одежу кинути у вогонь. Та так і робить, лягаючи поруч з вовком, дівчинка запитує, чому у нього багато волосся, широкі плечі, довгі ноги, великі зуби. На останнє питання вовк відповідає: «Це для того, щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!» і з'їдає дівчинку. Так закінчується більшість записаних варіантів, хоча в деяких, за допомогою хитрощів, дівчинка тікає від вовка.

Літературна обробка[ред.ред. код]

Червона Шапочка зустрічає вовка; ілюстрація Волтера Крейна

Шарль Перро[ред.ред. код]

Шарль Перро літературно обробив народний сюжет, він прибрав мотив канібалізму, персонаж-кішку та її вбивство вовком, додав червону шапочку - шаперон[3], яку одягала дівчинка, а головне — додав моралі казці, увівши мотив порушення дівчинкою пристойностей, за що вона й була покарана, і завершив казку віршованою мораллю, яка навертала дівчат утримуватися від спокуси[4]. Хоча грубі натуралістичні моменти народної казки були значно пом'якшені, статтеві взаємовідносини були підкреслені.

Казка була надрукована в 1967 в Парижі, в збірці «Казки моєї матінки Гуски, або Історії минулих часів із повчаннями», відомішої як «Казки матінки Гуски».

Брати Грімм[ред.ред. код]

Дві різні версії казки були переказані братам Грімм, перша Джанетт Хассенпфлаг (1791–1860) і друга Марією Хассенпфлаг (1788–1856). Брати використали перший варіант як головну частину казки, а другу як продовження. Казка під назвою «Rotkäppchen» була включена в перше видання «Kinder- und Hausmärchen» (Дитячі і сімейні історії, 1812).[5]

Перша частина казки у варіанті братів була майже однакова з варіантом Перро, але із щасливим кінцем: мисливці, які проходили повз хатку, почули галас, вбили вовка, розрізали йому живіт і врятували бабусю із онукою. Цей епізод однаковий із закінченням казки «Вовк і семеро козенят», яка, ймовірно, і є джерелом цієї частини.[6], також можливо, що закінчення було взято з п'єси «Життя і смерть Червоної Шапочки», яка була написана в 1800 німецьким письменником-романістом Людвигом Тіком.

Ілюстрація до німецького варіанту казки, Rotkäppchen, від нім. Käppchen — «ковпачок»

Моралізаторство Перро на тему статтевих взаємовідносин зникло, як і всі сексуально забарвлені мотиви з тексту. В тексті казки Червона Шапочка порушує не правила пристойної поведінки, наказ матері, яка просила доньку йти до бабусі, ні на що не відволікаючись. Мораль у завершені як попередження неслухняним дітям: «Відтепер я ніколи не стану в лісі звертати в бік зі своєї стежки і буду твердо дотримуватись того, що наказувала матінка».

Червона Шапочка в сучасній культурі[ред.ред. код]

В сучасному фольклорі, Червона Шапочка — героїня декількох анекдотів, зазвичай з сексуальною тематикою або чорним гумором:

У Червоної Шапочки шапочка насправді була сіра, з вовка. Просто вона носила її м'ясом назовні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jack Zipes, «The Trials and Tribulations of Little Red Riding Hood»
  2. Robert Darnton, "The Great Cat Massacre"
  3. В оригіналі — фр. chaperon, за часів Перро вже немодний в містах, але популярний у жінок в селах.
  4. Charles Perrault, "Le Petit Chaperon Rouge"
  5. Jacob and Wilheim Grimm, "Little Red Cap"
  6. Harry Velten, «The Influences of Charles Perrault’s Contes de ma Mère L’oie on German Folklore», p 967, Jack Zipes, ed. The Great Fairy Tale Tradition: From Straparola and Basile to the Brothers Grimm, ISBN 0-393-97636-X

Посилання[ред.ред. код]