Червоний гірник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Червоний гірник
Тип тижневик
Формат А3

Власник комунальна газета
Головний редактор Ольга Калинюк
Заснована 1924
Мова українська
Головний офіс 50050, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 28
Наклад 55325 прим. (станом на 01.01.2012)

Веб-сторінка: http://www.girnyk.com.ua/


Основні відомості[ред.ред. код]

Червоний гірник — криворізька комунальна газета, що виходить з 7 грудня 1924 року і видається українською мовою. Видання з’явилося за радянських часів, пережило складний період перебудови і перші роки незалежності України, і зараз посідає гідне місце серед друкованих криворізьких ЗМІ. Газета висвітлює життя міста в різних його площинах: суспільство, життя міста, новини, спорт, культура, видатні особистості міста тощо. Видання виходить двічі на тиждень — у вівторок (скорочений випуск обсягом 8 шпальт) і в четвер (повне видання з телепрограмою обсягом 32 сторінки).

Історія газети

Перший номер «Красного горняка» побачив світ у неділю, 7 грудня 1924 року («Червоним» та україномовним він став у 1928 році). Його попередників – місцеві видання «Известия», «За руду!» и «Рудничный рабочий» – зламала фінансова скрута. А «Червоний гірник» вистояв і вкоренився, недарма ж таки був названий «червоним» – за кольором руди, життя і надій. Це вже пізніше він став легендарною й авторитетною газетою, а поки по великих буквах його заголовку, замість «Букваря», неписьменний робочий люд пізнавав ази грамоти.


Поліграфічне обладнання збирали по гвинтику, розшукували фахівців газетно-друкарської справи. Друкарня розмістилась на проспекті Карла Маркса, редакції відвели дві кімнати навпроти, але приміщення було майже неопалювальним, тому перші номери друкували в квартирі відповідального секретаря Захара Марголіса. Газета виходила двополосною, малим форматом тричі на тиждень. «Гірник» натужно долав труднощі з папером, електроенергією, паливом. Спочатку його тираж вміщувався у запряженій списаним коником Рєзвим (чи Смєлим) бричці, яку виділив редакції окрвиконком. Дефіцит грамотних людей змушував до вербування в журналісти позаштатних кореспондентів із шахт і сіл. Уже за 4 роки «Гірник» перетворився на щоденне видання тиражем у 7 тисяч з гаком. Його окрасою стали самородки Михайло Хазан, Іван Штукін, Василь Шаблій, Михайло Пронченко, Панас Ногін, Дмитро Синицький. «За правду стояли стіною!» – так охарактеризував бурхливу працездатність, сміливість, сатирично-карикатурну діяльність кореспондентів-гірничан фотокор Петро Дяченко. Зоряною годиною «ЧГ» стала наполеглива боротьба у подоланні теорії «затухання Кривбасу» (вичерпаність покладів руди). Журналісти вели полеміку, створювали ударні пости на шахтах – працювали на відсталих дільницях доти, поки там не починали виконувати план. Гірники оцінили зусилля газетярів, побачили в газеті друга й порадника. Незабаром на прапорі «ЧГ» з’явилась цілком заслужена нагорода – орден "Знак Пошани".

Тим часом Кривий Ріг набував міського обличчя. За роки свого існування, змінюючись, вдосконалюючись і набираючи суспільної ваги, «Червоний гірник» став його маяком: висвітлював простори робітничого краю в різних галузях – трудовій, науковій, культурній, соціальній. За цей чималенький відрізок часу в газеті відзначили тисячі знакових для Криворіжжя і всієї країни імен – будівничих, шахтарів, металургів, рекордсменів, визволителів, промисловців, медиків, освітян, видатних громадських діячів. Улюблений городянами чорно-білий сімейний «ЧГ» з теплотою і шаною оприлюднював життєпис талановитих земляків, впроваджував лінію Комуністичної партії, розповідав про робочі династії, дивував цікавинками, смішив гуморесками, висміював фейлетонами, критикував гострими репліками, оберігав турботливими застереженнями. Разом з країною жив клопотами минувшини й сьогодення, втрачав колег у горнилі Великої Вітчизняної, аналізував тривожні події політичних переворотів, зазнавав важких економічних негараздів.

Зіркове сузір’я «ЧГ»

Редакція завжди була для криворіжців і добрим другом, і осередком відновлення справедливості. Шанувальники «Гірничка» добре пам’ятають талановиті публікації Фелікса Дамського, Олександра Перекопського, Лариси Крупіної, Євгенії Борщової, Володимира Бухтіярова, Валерія Козака. На проблеми земляків миттєво відгукувався небайдужий заввідділом читацької пошти Василь Коваленко. Читачі добре впізнавали гостре перо Мотрони Панової, цінували майстерні фотоілюстрації заслуженого журналіста України Бориса Косигіна. До душі припала городянам історична рубрика «Ріднокрай», яку блискуче вела дослідниця історії Криворіжжя, Почесна громадянка Кривого Рогу Тетяна Воронова.

Стартовим трампліном газета стала для відомого українського гумориста Павла Глазового. У непрості 30-і роки в нашій газеті розпушилось перо Леоніда Юхвіда – українського письменника, сценариста, автора кількох повістей, п'єс та сценарію музичної комедії «Весілля в Малинівці». «Обростали пір’ям» у «Гірничку» і виходили на нові творчі орбіти журналісти національних телекомпаній: ведуча проекту «SEXмісія» на каналі «1+1» Світлана Усенко і авторитетний медіа-експерт, редактор, телеведучий Віктор Коваленко («Новий канал», радіо «Ера ФМ»). Уперше пробувала молодий голос у журналістиці кореспондент «ЧГ», а нині головний редактор шанованого слабкою статтю «Женского журнала» Тетяна Пєткова. Не раз заглядав до улюбленого криворізького часопису з найкращими побажаннями наш земляк – популярний шоумен, актор, художній керівник студії «Квартал-95» Володимир Зеленський.

«Червоний гірник» давав напутні настанови багатьом видатним людям сучасності, талановитим літераторам і світочам вітчизняної журналістики. Газета з багатющою історією і життєствердною філософією не збавляє обертів на медіапросторі, крок за кроком наближаючись до свого 100-річного ювілею.

Редактори газети[ред.ред. код]

1 Ян Крастинь.

2. Захар Марголіс.

3. Романовський.

4. Ханан Затучний.

5. І. Никитченко.

6. Іван Кулик.

7. Олександр Гриша.

8. Лазарев.

9. Чечель.

10. Скуйбіда.

11. Швець.

12. Іван Штукін.

13. Олександр Криворог.

14. Іван Соколовський.

15. Микола Зельський.

16. Олександр Береза.

17. Микола Миколаєнко.

18. Максим Горевий.

19. Олексій Пасічник.

20. Володимир Савруцький.

21. Володимир Штельмах -заслужений журналіст України

22. Сергій Соловйов.

23. Ольга Калинюк (з 2012 року)

Журналісти газети[ред.ред. код]

  • Володимир Бухтіяров - автор "Енциклопедії Криворіжжя"
  • Мотрона Панова
  • Едуард Білик
  • Віталій Ткачук
  • Микола Крамаренко
  • Володимир Скіданов
  • Тетяна Дрєєва

Посилання, джерела[ред.ред. код]

Про газету «Червоний гірник», 22 жовтня, 2011.