Червонозаводське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Червонозаводське
Cervonzav Герб.gif
Герб
У центрі Червонозаводського, жовтень 2010 року
У центрі Червонозаводського, жовтень 2010 року
Червонозаводське
Червонозаводське на мапі Лохвицького району
Червонозаводське на мапі Лохвицького району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область Полтавська область
Район/міськрада Лохвицький район
Рада Червонозаводська міська рада
Код КОАТУУ 5322610600
Засноване 1928
Населення 8 724 (01.01.2011)[1]
Площа 12,34 км²
Поштові індекси 37240
Телефонний код +380-5356
Координати 50°24′07″ пн. ш. 33°22′36″ сх. д. / 50.40194° пн. ш. 33.37667° сх. д. / 50.40194; 33.37667Координати: 50°24′07″ пн. ш. 33°22′36″ сх. д. / 50.40194° пн. ш. 33.37667° сх. д. / 50.40194; 33.37667
Водойма річки Сула, та Артополот
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Сула
До обл./респ. центру
 - залізницею 177 км
 - автошляхами 161 км
Міська влада
Адреса 37240 м. Червонозаводське, вул. Леніна, 4/6
Веб-сторінка http://ch-zavodska-mr.at.ua/
Міський голова Сидоренко Віталій Володимирович

Червонозаводське́, місто (з 1977) Лохвицького району Полтавської області, над р. Сулою; 9024 мешканців (2001), засноване 1928 у зв'язку з будівництвом цукрового комбінату.

Зміст

Історія [ред.]

Місто Червонозаводське (до 1962 року селище Сталінка) у 1962 році перейменоване на селище Червонозаводське. З 1977 року є містом. Місто розташоване на півночі Полтавської області в межріччі річок Сула та Артополот в лісостеповій зоні України, за 160 км від м. Полтави та 12 км від м. Лохвиця (районний центр). Через місто проходить залізнична лінія Бахмач-Кременчук Південної залізниці зі ст. Сула (до 1962 року ст. Сталінська цукроварня). Площа міста - 1234 га населення 8870 чол. Місто засноване в 1928 році як селище Сталінка в зв'язку з будівництвом цукрового заводу. 7 листопада 1928 року відбулася урочиста закладка заводу, а вже 3 жовтня 1929 року розпочався перший виробничий сезон. Скорочення строку будівництва заводу дало державі економію чотирьох мільйонів карбованців (в цінах 1929 року). У 1931 році в місті засновується механічний технікум, при цукровому заводі створюється МТС, споруджується маслозавод. У 1934 році споруджується спиртзавод, який працює на переробці меляси цукрового заводу, завод ціанистих сполук, одночасно споруджується житлова зона, клуб та інші об'єкти соціально-побутового призначення. У 1936 році споруджується хлібоприймальний пункт та пункт відгодівлі великої рогатої худоби. Збудована міська лікарня із стаціонаром, поліклінікою та реабілітаційним відділенням, працює водолікарня, фельдшерсько-акушерський пункт.

Сьогодення [ред.]

Працюють дві середні [2] та дитяча музична (керівник - Микитенко Жанна Вікторівна) школи, два дитячих садочки,ПТУ-32, три будинки культури (два з них міські), вузол зв'язку "Укрпошти" та "Укртелеком", автостанція, три стадіони (один з штучним покриттям), хокейний майданчик, тенісний корт, діє телерадіокомпанія "Астра", Лохвицький технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії (є філія Сумського державного університету), комунальне підприємство "Комунсервіс". При будинках культури працюють різні самодіяльні колективи. Танцювальний колектив будинку культури цукрового заводу "Пролісок" в 1967 році здобув звання народного, в 1998 році це ж звання отримали самодіяльний духовий оркестр та самодіяльний хор "Явір". Самодіяльний вокально-хореографічний ансамбль "Веселка" будинку культури Лохвицького спирткомбінату отримав звання народного в 1997 році та став Лауреатом II премії Полтавського обласного конкурсу-фестивалю "Шукаємо таланти" в номінації "Народна хореографія" та луреатом I премії разом з Євгеном Амаріцою в "Естраді" у 2008 році. Колектив БК спиртокомбінату "Веселий вулик" 2009 року також отримав звання народний. У 2010 році став другим творчим колективом міста, який здійснив успішну гастрольну подорож за кордон (Польща), а першим був самодіяльний народний ансамбль танцю "Пролісок" БК цукрозаводу (1971 рік - Болгарія).З 1998 року працює дитяча концертна студія "Сонячний зайчик" [3], керівник Сеник Петро.

Промисловість [ред.]

У місті розвинена харчова промисловість: цукровий (ТзОВ "РАЙЗ-Цукор") і спиртовий комбінати. Функціонують: приладобудівний завод (тепер - ПАТ "Склоприлад"), комбікормовий, хлібозавод,ТОВ "Агросервіс" та елеватор.
У центрі міста встановлений пам'ятник робітнику.
У 1960 році стає до ладу Лохвицький приладобудівний завод, нині ПАТ "Склоприлад"[4], що виробляє лабораторний посуд, термометри різних типів та інші прилади.
У 1972 році будується Лохвицьке міжгосподарське підприємство по виробництву яловичини.
У 1978 році вступив до ладу завод сухих кормових дріжджів, нині ТОВ "Агросервіс" (також випускає реагенти для нафтогазових бурових свердловин).
У 1975 році будується міжгосподарський комбікормовий завод.
У 1980 році першу продукцію дає хлібозавод.
У місті працюють приймальне відділення ВАТ "Гадячсир" та автоколона Східно-регіонального відділення "Райз-Максимко", ПАТ "Райагропостач".
У 1986 році с. Брисі (засноване в XVI столітті як козацьке поселення; у середині XVIII ст. - центр Янишпільської сотні Лубенського полку) було приєднане до міста Червонозаводське.
У місті встановлено два пам'ятники на могилах загиблих воїнів 1941-1945 рр. та пам'ятна стела робітникам спирткомбінату загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни.
На кладовищі в мікрорайоні Брисі встановлено пам'ятний знак жертвам голодомору 1932-1933 рр. Є дві декоративні водойми біля стадіонів.

Примітки [ред.]

Посилання [ред.]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

http://super-city.at.ua/