Червонопартизанськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Червонопартизанськ
Chervonopartyzansk gerb.png Chervonopartyzansk prapor.png
Герб Червонопартизанська Прапор Червонопартизанська
Шахта Червоний Партизан
Шахта Червоний Партизан
Червонопартизанськ
Червонопартизанськ на карті Луганської області
Червонопартизанськ на карті Луганської області
Червонопартизанськ
Червонопартизанськ на мапі України
Червонопартизанськ на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Свердловська міськрада
Рада Червонопартизанська міська рада
Код КОАТУУ 4412770600
Засноване 1879
Статус міста з 1960 року
Населення 15 659 (01.01.2013)[1]
Площа 6,91 км²
Густота населення 2293 осіб/км²
Поштові індекси 94834
Телефонний код +380-6434
Координати 48°04′17″ пн. ш. 39°47′53″ сх. д. / 48.07139° пн. ш. 39.79806° сх. д. / 48.07139; 39.79806Координати: 48°04′17″ пн. ш. 39°47′53″ сх. д. / 48.07139° пн. ш. 39.79806° сх. д. / 48.07139; 39.79806
Висота над рівнем моря 296 м
Відстань
Найближча залізнична станція Красна Могила
До обл./респ. центру
 - залізницею 124 км
 - автошляхами 88,3 км
До Києва
 - автошляхами 854 км
Міська влада
Адреса 94831, Луганська обл., Свердловська міськрада, м. Червонопартизанськ, вул. Комсомольська, б. 1
Міський голова Петренко Петро Володимирович

Червонопартиза́нськ — місто Луганської області, підпорядковане Свердловській міськраді, 25 000 мешканців. (1974), 17 680 (2001). Видобуток кам'яного вугілля і збагачувальна фабрика. Краєзнавчий музей. Засноване 1947.

Географія[ред.ред. код]

Географічні координати: 48°4' пн. ш. 39°47' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа міста — 6,91 км².

Місто розташоване у східній частині Донбасу. Відстань до облцентру становить близько 88 км і проходить автошляхом E40. Неподалік від міста розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Червонопартизанськ — Гуково. Також у місті на станції Красна Могила діє залізничний пункт контролю Червона Могила — Гуково.

Червонопартизанськ розташований у вододілі басейнів річки Велика Кам'янка на півночі та річок Кундрюча і Бургуста на півдні. Ця місцевість отримала назву Провальського степу за глибоку мальовничу долину. Її круті схили поросли дубняком, кленом, дикою грушею, а над річками — буйним лозняком. На території міста є група курганів, в одному з яких знайдено поховання пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.).

Історія[ред.ред. код]

Церква

Заселення Провальський степу почалося в 18761879 роках з початком будівництва залізничної лінії Дебальцеве — Звєрево і станції Провалля.

1906 року поблизу станції з'явилися невеликі хутори: Вознесенівка, Новомиколаївка і Василівка.

У 1930-х роках тут було знайдено великі поклади антрациту, освоєння яких почалося вже після закінчення Другої світової війни.

У 1947 році було відкрито шахту «Червоний партизан», 1948 року — шахту № 63 з добовим видобутком 1650 тонн[2],а в період з 1949 по 1955 роки були споруджені шахти «Провалля № 1» та «Провалля № 2», які разом давали 2,2 тис. тонн антрациту на добу[3]

У вересні 1956 року населені пункти: Вознесенівка, Новомиколаївка, Василівка, селище залізничної станції Червона Могила і селище шахти «Червоний партизан» були об'єднані в місто Червонопартизанськ.

З 1956 року розпочалося активне будівництво шахт, серед яких: «Одеська-комсомольська», «Одеська-комсомольська № 2», «Молдавська-комсомольська», «Чернівецька-комсольска», «Ворошиловградська-комсомольська».

Статус міста районного підпорядкування Червонопартизанську було надано в листопаді 1960 року.

Події 2014 року[ред.ред. код]

7 серпня біля міста виривалися з оточення проплаченими проросійськими терористами та російськими військами українські прикордонники, прорив тривав 3 доби, бійці вийшли до українських сил в районі Савур-могили та Амвросіївки. Під час обстрілу колони при виході з оточення в «Довжанському котлі» біля Червонопартизанська та КПП «Довжанський» полягло 7 бійців, 17 зникли безвісти.

Станом на 6 вересня 2014 року після 50-денної зупинки, зумовленої вторгненням російських найманців та військових, відновлено видобуток вугілля в двох лавах із трьох. 3 вересня гірники вийшли на видобуток у 1345 тон — 17% від середнього добового навантаження шахти до початку бойових дій[4].

Голод та бунти[ред.ред. код]

16 листопада 2014 року мешканці, які зібрались на центральному майдані в Червонопартизанську, заявили місцевій владі, що в місті від голоду померло 64 особи.[5][6]

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення міста становило 17 524 особи, з них 22,63% зазначили рідною мову українську, 76,67% — російську, а 0,7% — іншу[7].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Загальноосвітні навчальні заклади:[8]

  • Червонопартизанська гімназія (Шкільна, 1)
  • Червонопартизанська ЗОШ № 1 (Гагаріна, 25а)
  • Червонопартизанська ЗОШ № 3 (Корчагіна, 9)
  • Червонопартизанська ЗОШ № 2 (вул. Спортивна)

Дошкільні навчальні заклади:[9]

  • Ясла-садок «Теремок» № 4 (Гагаріна, 50)
  • Ясла-садок «Казка» № 3 (Київська, 16)
  • Ясла-садок «Супутник» № 1 (Піонерська, 1)

Пам'ятки[ред.ред. код]

Поблизу міста виявлено 2 курганних могильники з 8 курганами.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003.— 196 с.

Посилання[ред.ред. код]