Черемшина Марко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Марко Черемшина | |
| Дата народження: | 13 червня 1874 |
|---|---|
| Місце народження: | Кобаки |
| Дата смерті: | 25 квітня 1927 |
| Місце смерті: | Снятин |
| Рід діяльності: | український письменник, новеліст |
| Magnum opus: | «Карби. Новели з гуцульського життя» |
Марко́ Черемши́на, (справжнє ім'я: Іван Семанюк) (*13 червня 1874, Кобаки — †25 квітня 1927, Снятин) — український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права.
[ред.] Біографія
Народився в с. Кобаки Косівського повіту (Галичина).
Закінчив Віденський Університет (1906) і працював адвокатським помічником у Делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.
[ред.] Літературна діяльність
Навчаючись у Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям в Галичині і на Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму «Несамовиті» і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом «Зоря». Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текст її загубився, збереглося лише два уривки чорнового автографа. Спроба сил у драматургії не пройшла марно для Черемшини: не ставши драматургом у повному розумінні, він став згодом визначним майстром психологічних новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм.
Перше оповідання «Керманич» надрукував 1896 у газеті «Буковина».
Впродовж 1900—1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» було надруковано ряд оповідань, які склали першу книгу присьменника — «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15), — присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.
Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 почали з'являтися його оповідання, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями першої світової війни: «Село вигибає», «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» та ін.
Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина», «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.
Сучасна йому критика відзначала високу майстерність письменника і багатство народної, часто ритмізованої мови. Зважаючи на спільне їм усім селянське походження і тематику творчості та дружні особисті зв'язки, в історії літератури Черемшину, В. Стефаника й Л. Мартовича часто об'єднують під назвою «покутської трійці».
У Львові до другої світової війни окремими виданням після «Карбів» вийшла збірка оповідань Черемшини: «Вибрані твори» (1929), «Твори. Повне видання», т. І—III (1937), «Вибрані твори» (1938). Перше видання в УССР «Село вигибає» зі вступною статтею М. Зерова вийшло 1925. Після того вибрані твори Черемшини видавано багато разів.
Нині у Кобаках в рідній хаті письменника створено музей. Є музей Марка Черемшини і в Снятині, де також споруджено пам'ятник-погруддя.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Грушевський М. Новини нашої літератури. Іван Семанюк. ЛНВ, IX. Л. 1902;
- Зеров М. Марко Черемшина і галицька проза. Передмова до зб. М. Черемшини «Село вигибає». X. 1925;
- Музичка А. Марко Черемшина. «Червоний Шлях», ч. 6. X. 1927;
- його ж Марко Черемшина. X. 1928:
- Крушельницький А. Про життя і творчість Івана Семанюка — Марка Черемшини. Передмова до зб. М. Черемшини «Вибрані твори». Л. 1929;
- Гуменюк М., Кравченко Є. Марко Черемшина. 1874 — 1927. Короткий бібліографічний покажчик. Л. 1955.
- ДЖЕРЕЛА ПРО ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МАРКА ЧЕРЕМШИНИ (1874 - 1927 рр.. ЛІЛІЯ ШОЛОГОН // Схід (журнал), 2008 .
| Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

