Черенковське випромінювання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Черенко́вське випромі́нювання — випромінювання електромагнітних хвиль зарядженою часткою, яка рухається у середовищі зі швидкістю більшою за швидкість розповсюдження світла в цьому середовищі.
Випромінювання назване на честь П. А. Черенкова, який отримав за його відкриття Нобелівську премію з фізики у 1958 р. разом із І. М. Франком та І. Є. Таммом, які дали теоретичне пояснення цього ефекту. Науковий керівник Черенкова С. І. Вавілов на той час уже помер, тож, хоча його заслуга у відкритті ефекту дуже велика, він не став Нобелівським лауреатом. В науковій літературі черенковське випромінювання іноді називають випромінюванням Вавілова-Черенкова.
Черенковським випромінюванням пояснюється слабеньке голубувате світіння радіактивних речовин.
За своєю природою черенковське випромінювання схоже на ударну хвилю, яка виникає, коли літак переходить звуковий бар'єр.
Частинка, яка рухається зі швидкістю 
, де c - швидкість світла у вакуумі, а n - показник заломлення середовища, випромінює під кутом, який визначається формулою
.
Цей кут дещо різний для променів різної частоти завдяки дисперсії світла. Випромінювання утворює конус у напрямку руху частинки.
Інтенсивність випромінювання в спектральному проміжку dω визначається формулою
,
де e - елементарний заряд.
Черенковське випромінюванння використовується для детектування заряджених частинок.
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|
