Черепиця

Черепи́ця чи натуральна черепиця (також дахівка) — вид будівельних покрівельних матеріалів.

Історія керамічної черепиці нараховує кілька тисячоліть. Нею крили дахи вже в Давніх Римі та Греції.

Відносно нещодавно, у 1844 році, в Німеччині Адольфом Крохером била розроблена технологія цементно-пісчаної черепиці та налагоджена перша линія з її виготовлення.

Термінологія

Дахівка — діалектизм на означення черепиці (подекуди взагалі покрівельного матеріалу або покрівлі). За однією версією походить від пол. dachówka (черепиця), хоча слово дах походить від нім. Dach, вживаного німцями-міщанами.

Останнім часом в Україні набуває поширення металочерепиця, на її означення іноді використовують слово металодахівка (переважно в західних регіонах).

Види

За технологією виготовлення розрізняють стрічкову і штамповану черепицю, за формою — плоску, пазову, жолобчасту і хвилясту; за сировиною, з якої її виготовляли, — глиняну, цементно-піщану, м'яку (зі скловолокна) і металочерепицю, за призначенням — рядову, гребінчасту, половинчасту, бокову тощо.

Черепиця буває виготовлена з обпаленої глини (глиняна черепиця), термопласткомпозиту, цементно-піщаного розчину (цементна черепиця) або вапняно-піщаного розчину з обробкою виробу в автоклаві (силікатна черепиця). Найпоширенішеною є глиняна черепиця, виробляється з пластичних легкоплавких глин (інколи з добавкою шамоту).

Форма черепиці

Гребінь даху

За формою і методом пресування, черепиця підрозділяється на пазову (штамповану і стрічкову) і плоску (стрічкову); крім того, для покриття гребенів даху випускається гребенева черепиця.

Колір черепиці

Гра колорів — елемент архітектурного рішення

Сучасні умови виробництва дають змогу випускати черепицю різних кольорів. Залежно від складу глин і режиму випалювання черепиця може мати натуральне забарвлення — від цегельно-червоного до жовто-сірого кольору.

Крім класичних червоних, коричневих, чорних і кам'яно-сірих відтінків вона може бути блакитного, темно-зеленого, кольору фісташок, темно-синього, пофарбованою як по всій товщині, так і лише по поверхні. Фарби, які використовують для виготовлення кольорової черепиці, стійкі до атмосферних явищ і не впливають негативно на її міцність.

У декоративних цілях черепицю інколи покривають кольоровою глазурю або ангобом. Цементна черепиця може бути забарвлена атмосферостійкою фарбою по всій товщі або по поверхні.

Покриття черепиці

Залежно від вигляду покриття, черепиця буває натуральна (без додаткового покриття), ангобована або глазурована.

• Ангоб — це змішана з водою порошкоподібна глина, в яку додані різні мінеральні речовини, що дають при випаленні відповідні кольори і відтінки. Ангоб мав широке поширення в античному керамічному виробництві.
• Глазур — склоподібна маса, що містить оксиди металів, яку наносять на поверхню заготовки черепиці перед випаленням. При високих температурах глазур (полива) твердне, утворюючи глянсовий захисний шар по всій поверхні черепиці.

Виробництво черепиці

Процес виробництва керамічної черепиці можна розділити на п'ять етапів — глиняній заготовці спочатку надають форму, її сушать, зверху наносять покриття (ангоб або глазур), за винятком варіанту натуральної черепиці (без додаткового покриття), а потім обпалюють в печі тунельного типу при температурі близько 1 000 °C.

За стандартом глиняна черепиця повинна мати правильну форму, гладку поверхню і рівні краї, якщо ви легко стукнете по ній сталевим молотком — звук має бути чистий, а не уривчастий чи дрижачий.

Переваги і недоліки черепиці

• Переваги черепиці — довговічність, вогнестійкість, водонепроникність, морозостійкість, екологічність, малі експлуатаційні витрати (не вимагає періодичних фарбувань), не нагромаджує статичної напруги, інертна до біологічної дії, термін служби більше 100 років.
• Недоліки — крихкість і порівняно велика вага; покрівля з черепиці повинна мати крутий схил (більш 30°) для стоку води.