Черкаси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Черкаси
Coat of Arms Cherkasy.PNG FlagCherkasy.png
Герб Черкас Прапор Черкас
Cherkasy kn.jpg
Черкаси на мапі України
Черкаси на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Черкаська міська рада
Код КОАТУУ 7110100000
Засноване 1284 року
Статус міста з 1795 року
Поділ міста 2 міські райони
Населення 285 170 (01.01.2014) [1]
Площа 69 км²
Густота населення 4 133 осіб/км²
Поштові індекси 18000-18499
Телефонний код +380-472
Координати 49°26′40″ пн. ш. 32°03′35″ сх. д. / 49.44444° пн. ш. 32.05972° сх. д. / 49.44444; 32.05972Координати: 49°26′40″ пн. ш. 32°03′35″ сх. д. / 49.44444° пн. ш. 32.05972° сх. д. / 49.44444; 32.05972
Висота над рівнем моря 110 м
Водойма Кременчуцьке водосховище
Назва мешканців Черкащанин, Черкащанка, Черкащани
Міста-побратими Бидгощ (Польща)
Сумгаїт (Азербайджан)
Санта-Роза (США)
День міста перші вихідні червня
Відстань
Найближча залізнична станція Черкаси
До Києва
 - фізична 156 км [2]
 - залізницею 242 км [3]
 - автошляхами 189 км [4]
Міська влада
Адреса 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, б.36, тел.: 45-32-85
Веб-сторінка Офіційний портал міської ради, міського голови, виконкому

Черка́си — місто, обласний та районний центр в Україні, регіональний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району, значний культурний та освітній осередок. Місто відоме з XIII століття і за час свого існування відіграло певну роль в історії всієї України. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині. Зростання міста, після отримання статусу обласного центру, призвело до перетворення його у великий промисловий центр та головний культурний осередок цілого регіону.

Черкаси розташовані на правому березі Кременчуцького водосховища, створеного у середній течії Дніпра. Адміністративно місто поділяється на 2 міських райони — Придніпровський та Соснівський, до останнього також належить селище Оршанець. Населення міста — 285 тис. осіб (2014).

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

Походження топоніму «Черкаси» та його істинна етимологія лишається нерозв'язаною і дотепер загадкою. Назва міста напряму пов'язана з етнонімом черкаси — так називали всіх українців сусідні народи, зокрема росіяни та татари, про що вперше повідомив 1245 року італійський посол Плано де Карпіні.

Проте більшість дослідників сходяться на тому і шукають коріння назви черкаси в тюркських мовах. На сьогодні існують такі основні версії:

  • найпростіша й активно підтримувана істориками (зокрема Василем Татищевим та Олександром Рігельманом) версія, про те, що назва напряму походить від одного з етнонімів адигських народів[5];
  • доволі оригінальна версія тлумачення етноніму черкаси, яку можливо підлаштувати під теорії заснування міста Черкаси в домонгольський період — від осетинського зооетноніма черкасоги — «орли», що потім дало початок таким окремим етнонімам, як «черкаси» та «касоги»;
  • також від тюркізмів виходить Олександр Знойко, стверджуючи, що назва «черкаси» походить від чири киши або чири кисі (в залежності від діалекту), що означає «люди сили» або «люди армії». Це тлумачення повністю доводить ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців у домонгольський період[6].

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Черкаси розташовані на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища, через яке збудовано чи не найбільший міст-дамбу в Україні. Рельєф історичної частини міста сформували Замкова гора, на якій розташовувався Черкаський замок, та численні яри в Соснівці. Але більша частина міста розташована на рівнині. Інтенсивна урбанізація спотворила історичний природний ландшафт дніпровських пагорбів у Черкасах. Особливо руйнівними виявилися дії радянських містобудівників.

Панорама з Пагорбу Слави і вид на Долину Троянд та водосховище

Так, на початку 1960-их років, із знищенням Свято-Троїцького храму та городища й подальшим зведенням меморіального комплексу «Пагорб Слави» на місці Замкової гори, було втрачено недосліджений археологічний культурний шар, оскільки історичний рельєф пагорба поховали під великою купою ґрунту. Згодом було спотворено унікальний історико-ландшафтний комплекс берегових схилів між річковим портом та Черкаським замчищем. А в 1990-их роках замито піском історичний Чорний яр, посеред якого поставлені каналізаційні відстійники[7]. Але на території міста лишаються і заповідні та природоохоронні ділянки — так, рішенням облвиконкому від 29 березня 1991 року створено заповідну територію «Черкаські берегові схили».

Площа міста Черкаси на 2010 рік становить 69 км². Місто простяглось на 17 км уздовж берега Кременчуцького водосховища, притому завширшки Черкаси лише 8 км.

З північного заходу та з півночі місто оточує лісовий масив — Черкаський бір, що є найбільшим (28,5 тисячі га) у державі сосновим лісом природного походження, який зберігся на південній природній межі сосни звичайної[8].

Клімат[ред.ред. код]

Кліматограма Черкас
С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г
 
 
36
 
-3
-8
 
 
33
 
-1
-6
 
 
29
 
3
-2
 
 
38
 
12
5
 
 
37
 
20
10
 
 
63
 
23
13
 
 
76
 
25
15
 
 
53
 
24
14
 
 
36
 
19
10
 
 
31
 
12
4
 
 
41
 
5
0
 
 
44
 
0
-5
Температура в °CСума опадів в мм
Джерело: Клімат Черкас [9]

Клімат Черкас обумовлений розташуванням на березі Кременчуцького водосховища. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом[10]. На особливості мікроклімату впливає розташування Черкас поблизу великої водойми.

Середньорічна температура повітря в місті становить +7,7 °C, мінімальна вона у січні (-5,9 °C), максимальна  — у липні (+19,8 °C). Найнижча пересічна температура повітря в січні (-16,6 °C) зафіксована в 1963 році, найвища (+1,6 °C) — в 2007. Такі ж піки для липня становлять відповідно — найнижчий +17,6 °C (1978 і 1979 роки), а найвищий +25,8 °C (1936). Абсолютний мінімум температури повітря в Черкасах було зафіксовано в січні 1935 року і він склав −35,3 °C, тоді як абсолютний максимум +37,4 °C — 30 липня 1936 року[10] та +38 °C — 7 липня 2012 року.

У середньому за рік у Черкасах випадає 517 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні. Мінімальна річна кількість опадів — 303 мм — спостерігалась у 1975 році, а максимальна — 948 мм — у 1952 році. Максимальну ж кількість опадів — 121 мм — протягом однієї доби було зафіксовано 3 серпня 1959 року. Пересічна кількість днів з опадами в місті — 135 (найбільша їх кількість припадає на грудень), крім того взимку в Черкасах зазвичай випадає сніг, однак значної висоти снігового покриву не буває майже ніколи[10].

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 76 %, мінімальна вона у травні (64 %), максимальна ж — у грудні (87 %). У Черкасах переважають вітри, що дмуть з північного заходу. Пересічна швидкість вітру в січні становить 4,5 м/с, у липні — 3,1 м/с[10].

Екологічний стан[ред.ред. код]

Визначення специфічних забруднювальних речовин проводиться за рішенням міськвиконкому з урахуванням екологічної ситуації та виробничої специфіки підприємств міста лабораторією спостережень за забрудненням атмосферного повітря Черкаського обласного центру гідрометеорології, яка має 3 пости спостереження у місті, контролює 4 основних та 20 специфічних забруднювальних речовин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 року № 343 «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря» основний обов'язковий обсяг визначень забруднення атмосферного повітря припадає на речовини, які мають найбільше розповсюдження — пил, двоокис сірки, оксид вуглецю, двооксид азоту, формальдегід, бензопірен, свинець.

Спостереження за станом атмосферного повітря в місті проводить Черкаський обласний центр з гідрометеорології. Департамент екології та безпеки населення міськвиконкому фінансує з міського цільового фонду охорони навколишнього природного середовища проведення вимірів специфічних забруднювальних речовин. Крім того, гідрометцентр контролює основні речовини, важкі метали та органічні сполуки. Спеціалістами відділу екології та раціонального природокористування департаменту екології та безпеки населення проводиться систематизація та аналіз даних спостережень. Систематичні спостереження за вмістом в атмосферному повітрі шкідливих речовин проводяться на 3 стаціонарних постах (ПСЗ № 2 — центр міста, вулиця Кірова, б.68; ПСЗ № 3 — мікрорайон Дніпровський, вулиця Ватутіна, б.146; ПСЗ № 4 — Південно-Західний мікрорайон, вулиця Конєва, б.4) з періодичністю відбору проб 4 рази на добу (1,00, 7,00, 13,00, 19,00) 6 разів на тиждень.

Очисні споруди ВАТ «Азот»

Стан навколишнього середовища у місті загалом характеризується як стабільний. Комплексний індекс забрудненості на 2008 рік склав 7,56, що приблизно дорівнює середньому забрудненню у містах України. Зниження індексу забруднення обумовлене зменшенням концентрацій аміаку та оксиду азоту в атмосфері. Найбільш забрудненими залишаються мікрорайони Дніпровський та Центр. Стан першого обумовлений близьким розташуванням до ВАТ «Азоту», а Центр більш завантажений автотранспортом. Подальше зменшення вмісту шкідливих газів в повітрі завдячує зупинці хімічного підприємства «Хімволокно» та зменшенні потужності інших заводів[11].

Результати спостережень води в Кременчуцькому водосховищі показують, що концентрації азоту нітритного, БСК5, хрому шести-валентного та фенолу перевищують свою граничну допустиму концентрацію. Решта контрольованих речовин знаходяться в межах допустимих норм. У 2008 році, в порівнянні з попередніми, зменшились концентрації фосфатів і фосфору загального в 3,2-3,8 раза, АСПАР в 1,6 раза, магнію в 1,4 раза, азоту амонійного і хлоридів в 1,3 раза, завислих речовин в 1,2 раза, але збільшились концентрації хрому шести-валентного, калію, гідрокарбонатів, БСК5 в 1,2-1,4 раза, натрію в 1,5 раза, азоту нітратного — удвічі[12].

Основними причинами забруднення поверхневих вод Черкас є скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації, надходження до водних об'єктів забруднювальних речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь, ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Якісний стан підземних вод унаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов'язано з існуванням фільтрувальних накопичувачів стічних вод, а також з широким використанням мінеральних добрив та пестицидів. З 1992 року місто для очищення стічних вод використовує очисні споруди ВАТ «Азоту»[13].

Населення[ред.ред. код]

Станом на 2001 рік згідно з офіційними даними Всеукраїнського перепису чисельність населення міста складала 295,4 тисяч осіб[14], а вже станом на 1 грудня 2012 року воно становило 286 452 особи (за інформацією Головного управління статистики в Черкаській області). Станом на 1 січня 2005 року населення міста становило 293 271 особа, з них у Придніпровському районі проживало 141 737 осіб, у Соснівському — 151 534 особи. До 2012 року кількість населення поступово скорочувалась, що залежало як від збільшення смертності відносно народжуваності, так і від субурбанізації в регіоні, але за останні 2 роки населення почало збільшуватись.

Динаміку змінюваності чисельності населення Черкас демонструє нижче наведений графік:

За національним складом, більшість населення міста становлять українці, значна частка росіян та євреїв. На 1959 рік дані розподілились таким чином: українці — 70%, росіяни — 22% та євреї — 6%. У порівнянні з попередніми роками частка євреїв значно скоротилась, у 1897[15] році — вона становила 38,9, а в 1926 році вже 27,6%, тоді як українців було відповідно 43,6% та 61,9%, росіян 16,6% та 8,6%[16].

Щодо статевого складу населення, то згідно з переписом населення 2001 року в місті проживає 137 500 чоловіків та 158 700 жінок, у відсотках відповідно 46,4% та 53,6%. Для порівняння з 1989 роком чоловіків побільшало (було 46,1%), а жінок стало менше (було 53,9%). У розрізі міських районів, у Соснівському районі проживає 46,6% чоловіків та 53,4% жінок (у 1989 році відповідно 46,2% та 53,8%), а у Придніпровському — 46,3% чоловіків та 53,7% жінок (у 1989 році відповідно 46% та 54%)[17].

За даними міського управління охорони здоров'я, у Черкасах діти до 14 років становлять 15%, а пенсіонери відповідно 19%, що вказує на старіння населення міста. При цьому спостерігається підвищення народжуваності. Якщо у 2002 році у Черкасах народилось 2 044 немовлят (0,69% до всього населення), то у 2003 році цей показник підвищився до 2 290 немовлят (0,78%).

Історія[ред.ред. код]

В історії Черкас досі є багато маловивчених сторінок. Значний вплив на сучасне розуміння історичного розвитку міста і краю має той факт, що воно переважно формувалось російською, а тому повністю радянською історіографією, через що деякі періоди міської історії лишаються невисвітленими, частина документів замовчуються, або й дотепер викривляються. І хоча про початки Черкас відомо мало, достеменним є факт існування і зростання міста вже в XIV столітті та перетворення його в подальшому на значний осередок Козаччини, відтак участь громади міста в усіх важливих подіях козацької історії України — від Хмельниччини до Коліївщини. Значення міста як козацького центру було таким важливим, що якийсь час іменування черкаси правило етнонімом всіх українців. Безперечним також є економічне піднесення і українське культурне життя в Черкасах у 2-й половині XIX — на початку ХХ століття. Місто не оминули ані жорстокі соціальні експерименти перших десятиліть радянської влади, ні тягар Другої Світової війни. Вирішальним же для відбудови й подальшого розвитку Черкас стало те, що від 1954 року місто стало адміністративним центром «наймолодшої» області держави.

Від давнини до заснування міста[ред.ред. код]

Територія сучасного міста як місце проживання людей відома віддавна. Так вона перебувала в зоні стійкої залюдненості і господарської діяльності первісної людини вже в пізньому палеоліті (40-10 тисяч років тому)[18]. Тут виявлено 22 археологічні пам'ятки: поселення доби мезоліту, знахідки доби неоліту, дві групи курганів з 9 насипами, поселення і могильник бронзового віку, чотири городища та сім поселень зарубинецької культури, два поселення та могильник черняхівської культури, два поселення ранніх слов'ян, городище ХІІІ-XIV ст.ст., поселення та два городища XIV–XVII ст.ст. та інші. Дві з них мають національне значення. Декілька з цих пам'яток було досліджено археологами. Найстародавніші з них датовані 1-2 тисячоліттям до н. е. Частина міста затоплена водами Кременчуцького водосховища, що унеможливлює вивчення саме найдавнішої частини міста, розташованої на березі Дніпра. Щодо виникнення сталого історичного поселення і заснування власне Черкас й донині точаться запеклі дискусії та суперечки. Беззаперечним лишається факт, що як постійне поселення Черкаси відомі принаймні з кінця XIII століття. Так відомі західні географи кінця Середньовіччя — початку Новочасся Герберштейн та Боплан вважали Черкаси дуже древнім містом. Прикметно й те, що коли Великий князь Литовський Ягайло був визнаний польським королем в 1386 році, були засновані 3 гетьманства: Польське, Литовське і Руське[Джерело?]. Останньому гетьману місцем перебування було призначене саме місто Черкаси, яке отже ніяк не могло бути новоствореним і/або невеликим поселенням.

Діорама «Старі Черкаси» в Черкаському краєзнавчому музеї

Проблематику заснування міста, точної дати якого не відомо, в різний час і різні вчені розв'язували по-різному. Більшість із них схильні вважати, що поселення виникло у період Київської Русі, але при безпосередній участі неслов'янських елементів нижнього Подніпров'я, що підтверджується історичними даними. Отже, дату заснування Черкас, за дослідженнями різних вчених, можна віднести до трьох періодів:

  • ряд дослідників обстоює заснування Черкас у дотатарську добу (до 1240 року) — поселення або місто могло бути закладено представниками войовничих племен, що увійшли в історію під загальною назвою чорні клобуки. На користь цього говорить те, що торки, берендеї, печеніги та інші сусідні з Руссю народи називались черкасами. Ця тюркська кіннота, на думку відомого історика Б. Д. Грекова, в ХІХІІ століттях масово осідала нижче Києва, і за часів князя Володимира Мономаха (1116) вели боротьбу проти половців. Ймовірно, що ці племена могли мати своє головне місто, яке кияни називали Черкаськом. У цьому разі при заснуванні міста вже тоді був присутній слов'янський компонент. Цю версію підтримує й розвиває краєзнавець Олександр Знойко у книзі «Міфи Київської землі та події стародавні» (1989).
  • деякі вчені відносять утворення Черкас безпосередньо до доби монголо-татар. Майже класичним став витяг зі «Статистичного опису Київського губернії» (1852), за яким:
« «Баскак Ахмет, що панував у Липецькому князівстві, створив біля Рильська дві слободи, куди стікались різного штибу розбійники, щоб грабувати навколишні поселення. Князь Олег, що був нащадком давніх володарів Чернігівських, поскаржився на те хану Телебугу і той, давши йому загін монголів, звелів розорити слободи, що й було вчинено... Жителі Ахметових слобід були черкасами і називались казаками [«вільними людьми»], вони втекли до баскака в Канів і збудували містечко Черкаськ. Якщо це повідомлення справедливе, то заснування Черкас, що раніше називалися Черкаськом, слід відносити приблизно до 1284 року.»  »
Однак, це свідчення середини XIX століття ставить більше питань, ніж дає відповідей: по-перше, географічна розкиданість описуваних подій (Липецьке і Чернігівське князівства, а з іншого боку — Канів і Черкаси) ставить під сумнів достовірність матеріалу; по-друге, черкасами та козаками називались у згадуваний час різні народи, тому стверджувати, що мова йде саме про заснування сучасних Черкас доволі проблематично. Втім, варто визнати, що назва Черкаськ фіксується в поодиноких документах, наприклад, 1499 року в листі кримського хана Менглі-Герая до князя московського Івана III. Одним з авторів цієї теорії став російський державний діяч та історик XVIII століття Василь Татищев, який стверджував, що Черкаси були засновані групою черкесів, які переселилися з Курського князівства і в 128284 роках власне збудували місто-фортецю.
  • ще однією малоймовірною версією заснування Черкас є закладення міста аж у XIV столітті, що було запроваджено польською історіографією. Так за польськими джерелами, Черкаси завдячують своїй появі саме привілеям польських королів. Зокрема, в привілеях, дарованих королем Станіславом-Августом, сказано:
« «жителі Черкас між іншими документами представили на доказ своїх прав опис замка Канівського, зроблений 1552 року, з якого видно, що коли великий князь литовський Гедемін завоював над морем Кафу, Перекоп і Черкаси П'ятигорські, та привів частину черкасів, тоді, оселивши їх над Дніпром, місто Черкаси ними заселив і поклав йому початок.»  »
  • нарешті існує взагалі напівфантастична версія про те, що Черкаси ніби-то заснувала все-таки група слов'ян-русів, але яка повернулась із П'ятигір'я на Північно-Західному Кавказі, причому до того там же асимілювавшись з попередниками адигів — черкесів. Від них вони отримали назву і козацьку ментальність, що дозволила не лише звести міцну фортецю, а й стати ядром формування майбутньої української козацької народності[19] (див. тж. про походження назви міста).

Перша достовірна згадка про Черкаси міститься в українському письмовому джерелі — Густинському літописі — й датується 1305 роком. У літописі Черкаси згадуються як уже існуюче місто в ряду інших українських міст — Києва, Канева, Житомира та Овруча.

Черкаси — осередок формування козацтва[ред.ред. код]

Починаючи з 1360-их років XIV століття в історії Черкас розпочинається новий період, пов'язаний із входженням міста до Русько-литовського князівства. Відтоді Черкаси, в складі автономного на той час від литовських урядників удільного Київського князівства, стають важливим форпостом південних кордонів. Так, у 1384 році місто згадується як укріплене місто на південних окраїнах, утворюючи разом з Вінницею, Брацлавом та Каневом лінію оборони на шляху кримсько-татарських нападників. Автори «Старожитної Польщі» називають Олександра Кмiту І черкаським намісником 1434 року[20].В адміністративному відношенні місто стало центром староства, яким управляли призначені київським князем (від 1471 року — воєводою) намісники із боярсько-князівської знаті, що пізніше почали називатися старостами.

Роль Черкас, як важливого опорного пункту проти грабіжницьких нападів з боку Кримського ханства, особливо зросла з кінця XV століття. Неодноразово мешканцям доводилось вступати в бій проти татарських загонів. Першого, доволі серйозного, нападу татар місто зазнало 1483 року від орд Менглі-Герая, що спустошили майже всю Київщину, але Черкас не взяли. Після цього на початку XVI століття черкаську фортецю було значно укріплено. 1532 року місто витримало 30-денну облогу військ кримського хана Саадет-Герая.

Географічні й політичні умови впливали і на внутрішнє життя Черкас. В цей період місто стає одним із осередків відходництва й формування нового соціального стану — козацтва. Ось як відомий український екзильний вчений Андрій Яковлів описує соціально-економічну атмосферу в Черкасах даного періоду:

« «Життя серед невпинної боротьби з татарами, під засторогою щоденної небезпеки, утворювало відважні, уперті, витривалі характери, сприяло відновленню осібного класу людей, загартованих невпинною борнею з ворогом, — козаків. Цей численний вже наприкінці XV ст. клас весну, літо й осінь жив у степу, на своїх «уходах» — хуторах, на річках і озерах, або на шляхах та перевозах, ловив рибу, бив звіра усякого, не минав і своїх ворогів-татар, нападаючи на них за слушної нагоди: іноді грабував і громив татарські, турецькі і московські торговельні каравани. На зиму козаки верталися до міста і приносили разом з великою многоцінною здобиччю вільний дух степів, протест проти усякого зневолення...[21]»  »
Дмитро Байда-Вишневецький
(портрет аноніма 1563 року)

Такі умови, як зовнішні чинники, та внутрішня соціальна організація, надавали великого значення Черкаському замкові — відтак спонукали центральну владу тримати тут талановитих адміністраторів з певними, значно розширеними правами для місцевого населення. Саме тому в період кінця XV — початку XVI століть посади черкаських старост обіймають, за деякими винятками, видатні особи свого часу, серед яких князь Богдан Федорович Глинський, Кмита Олександрович, князь Василь Дашкевич, Андрій Немирович, Остафій Дашкевич, Василь Тишкевич, Дмитро Байда-Вишневецький та інші.

Першим черкаським старостою 1514 року став Остафій Дашкевич, який до цього був старостою канівським. Таким чином два сусідніх міста — Канів і Черкаси були злучені надовго під орудою одного старости, який зазвичай жив у Черкасах. При Остафії Дашкевичу місто продовжувало забудовуватись, а він не лише управляв містами, а й успішно очолював українську прикордонну варту в районі Середньої Наддніпрянщини. Так він керував декількома вдалими походами черкасців проти кримських татар і турків, а 1533 року подав розроблений ним проект захисту південних кордонів від татарських вторгнень, в якому обґрунтовував необхідність спорудження за дніпровськими порогами укріплення з постійною сторожею. Дашкевич згуртував навколо себе багато козаків, зміцнив роль придніпровських міст і містечок як центрів формування українського козацтва, урядуючи в Черкасах і Каневі до своєї смерті 1535 року. А за 2 десятиліття ідеї О. Дашковича знайшли відображення в Запорозькій Січі, яку організаційно започаткував на острові Мала Хортиця інший черкаський староста Дмитро Байда-Вишневецький.

Черкаси в ці часи не лише не були відірвані від загально-українських подій, а й фактично стали своєрідним плацдармом у заселенні волелюбними козаками пониззя Дніпра. Вони завжди брали участь у походах на татар і турків, в тому числі і під проводом Івана Підкови. Водним шляхом Черкаси вже тоді сполучались не лише з прилеглими до Дніпра землями, а й з Волинню (через Прип'ять та її праві притоки). Центром міського життя був Черкаський замок, збудований у 1549-52 роках на місці старого.

Польське панування й участь у національно-визвольних змаганнях[ред.ред. код]

Після Люблінської унії 1569 року Черкаси увійшли до складу Польщі. Від назви міста, навколо яких поселялись козаки, їх взагалі почали називати черкасами. А в російських документах XVIXVII століть черкасами називали вже всіх українців. В історії міста особливе місце посідає Черкаський полк, який утворений ще 1625 року як один з полків реєстрового козацтва. У роки Національно-Визвольної війни з 1648 року він набув значення адміністративно-територіальної одиниці (до 1686 року). Тоді Черкаський полк був одним з найбоєздатніших і найчисленніших і брав участь в усіх важливих битвах козацького війська Богдана Хмельницького.

Ліквідація шляхетського панування позитивно відобразилась на розвитку міста. Виникають промислові підприємства. Після невдалої для козаків Берестецької битви 1651 року, Богдан Хмельницький був вимушений підписати союзний договір з Росією. Підписання цього договору мало відбутись саме в місті Черкаси, але через напад польської шляхти дипломати терміново переїхали до сусіднього Переяслава, де й була проведена Переяславська Рада.

Після поразки національно-визвольного руху Черкаси тривалий час перебували під владою Польщі, куди вони перейшли за Андрусівським мирним договором 1667 року. В 1791 році місто отримало магдебурзьке право, хоча існує версія, що такий привілей Черкаси мали й раніше. Тоді на початку XIX століття плануванням міста зайнявся відомий архітектор Вільям Гесте.

Черкаси в XIX — на початку ХХ століть[ред.ред. код]

План міста Черкаси Київської губернії, затверджено 21 квітня 1826 року, Санкт-Петербург

Після другого поділу Польщі 1793 року Черкаси відійшли до складу Російської Імперії, ставши одним з повітових центрів Вознесенського намісництва. З 1797 року — це вже повітове місто Київської губернії. На другу половину XIX століття припало стрімке економічне піднесення міста. Зокрема, після завершення в 1876 році прокладання залізниці, з'явилися нові промислові підприємства. Неабиякого розвитку набули лісопереробна, цукрова (цукроварня збудована 1854 року), тютюнова (тютюнова фабрика — 1878 рік), металообробна, машинобудівна, борошномельна галузі та торгівля. Щороку у місті відбувалось до 7 ярмарків, а базари — один раз у тиждень. Зріс вантажообіг пристані на Дніпрі. Черкаси стали одним із головних перевалочних пунктів лісу, котрий сплавлявся з північних районів України. Зростання економіки сприяло і розвиткові самого міста. Забудова Черкас велась за планом Вільяма Гесте 1815 року, який передбачав створення рівних кварталів з прямими вулицями.

В липні 1859 року в місті перебував Т. Г. Шевченко, якого заарештували біля Прохорівки і відвезли до Черкас. Тут поет склав свої вірші «Сестрі» та «Колись дурною головою», записав народну пісню «Чи бачиш ти, дядьку», виконав відомий малюнок «В Черкасах».

Початок XX століття[ред.ред. код]

Пам'ятний знак жертвам Голодоморів та політичних репресій на Черкащині

1917 року у Петрограді відбувся Жовтневий переворот. Через рік більшовицька революційна хвиля докотилась і до Черкас. На І Всеукраїнський з'їзд Рад делегатом від міста був обраний Т. Г. Нестеренко. 16 січня 1918 року в Черкасах була встановлена радянська влада, а 18 січня створено місцеву Раду робітничих, солдатських та селянських депутатів. В кінці січня було створено Революційний комітет на чолі з Золотарьовим. Навесні війська гетьмана Скоропадського встановлюють свій контроль над містом, яким заважали червоні партизани, на чолі яких стояли Ф. Н. Ільїн, К. Віхоть та Я. Краснощок. У січні 1919 року в місті знову була встановлена радянська влада, але в травні влада перейшла до війська Григор'єва. Було розстріляно багато більшовиків, серед яких Ф. Н. Ільїн та С. Г. Вербовецький. В роки громадянської війни понад 10 разів переходило місто з рук в руки, зазнавало обстрілів і руйнувань, декілька тисяч жителів стали жертвами боїв і терору.

1 січня 1920 року Черкаси остаточно переходять під радянську владу. 1923 року вони стали центром Черкаського, а з 1927 року — Шевченківського округу і району. Після ліквідації округів 1930 року місто залишилось центром району, який з 1932 року входив до складу Київської області. Як і всі міста й села краю, Черкаси пережили голодомор 1932-1933 років та сталінські репресії.

Вигляд із Дніпра, 1936 рік
Цвяховий завод, 1936 рік

Друга Світова і повоєнний час (радянський період)[ред.ред. код]

Пам'ятний знак воїнам-визволителям 254 Черкаської стрілецької дивізії

Відчутних збитків і непоправних втрат завдала місту Друга Світова війна. 22 червня німецькі літаки бомбардували місто. Були знищені залізнична станція, мости через Дніпро. У серпні 1941 року німецькі війська впритул підійшли до міста. На захоплення Черкас були кинуті піхотна дивізія СС, румунські та італійські з'єднання, батальйон мотоциклістів, танкові підрозділи. Радянські 196-та та 116-та стрілецькі та 212-та моторизована дивізії відбили атаку і організували наступ по шосе Черкаси-Сміла, відігнавши німців до села Білозір'я. Після відступу військ 38-ої армії, нацисти ще 2 дні не наважувались увійти в спорожніле місто. 22 серпня, після знищення Червоною армією мостів через Дніпро, німці увійшли в місто. У черкаських лісах діяв партизанський загін на чолі з Ф. Р. Савченко, в липні-серпні 1943 року в місті були організовані підпільні диверсійні групи. В кінці вересня з'єднання Червоної Армії підійшли до Дніпра. Форсування річки було покладено на 52-гу армію 2-го Українського фронту під командуванням генерал-лейтенанта К. А. Коротеєва. 25 вересня поблизу міста були висаджені 3-тя та 5-та авіадесантні бригади, які об'єднались з партизанами. Форсування Дніпра почалось 13 листопада, армією командував М. Ф. Ватутін. Вже до кінця зими Черкаси відійшли під радянський контроль.

У повоєнні роки, за перших п'ятирічок, почалася розбудова промисловості, відновився розвиток економіки та соціально-культурної сфери. З 1954 року місто стає центром новоствореної і наймолодшої Черкаської області УРСР. Провідними галузями промисловості обласного центру, які сформувались за час існування області стали хімічна, машинобудівна, приладобудівна, переробна та харчова. З розвитком хімічної промисловості в 1960-их роках Черкаси поступово перетворюються з центра легкої промисловості на хімічного гіганта. В 1961 році будують найбільший завод з виробництва азотних добрив в Україні, після нього зводять «Хімволокно» (другий за величиною після Чернігівського), «Хімреактив» (завод військового значення) та ще декілька дрібніших. 1961 року, з будівництвом Кременчуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища, через новостворене Черкаське море зводять найдовшу в Україні дамбу з мостом довжиною до 15 км. Це перетворило Черкаси на значний транспортний вузол.

Незалежність[ред.ред. код]

Після здобуття Україною незалежності промисловість у місті частково занепадає, частково ж відбувається переорієнтація міської економіки. Так, припинила діяльність низка виробництв, зокрема — Черкаський цукрово-рафінадний завод (збудований наприкінці XIX століття), завод ім. Петровського (більш відомий як «Машбуд»), Черкаський деревообробний комбінат (ДОК). І хоча ці підприємства були приватизовані, нові власники не спромоглися налагодити їхню роботу за нових економічних умов та збанкрутували. Схожа доля спіткала і колись потужні підприємства ВПК — «Імпульс», «Приладобудівний завод», «Завод СТО», «Фотоприлад», «Радіозавод», які натепер (2010) фактично перебувають у стані бездіяльності та руйнації. В цей же період почався занепад хімічної промисловості — закрився «Хімволокно», набагато зменшив свої потужності «Хімреактив». Зараз (2010) із хімічних виробників у Черкасах більш-менш продовжує працювати лише «Азот».

Натомість на виробництвах, де до менеджменту прийшли далекоглядні господарники і чия продукція виявилась потрібною в нових економічних умовах, справи пішли вгору. Так на запущеному в роки перебудови НВО «Ротор», попри скрутний стан, банкрутство, розпродаж активів підприємства, на його промисловому майданчику почало інтенсивно розвиватися автомобілебудування — 2005 року зведено перший завод корпорації «Богдан» зі збирання легковиків. І на сьогоднішній день (2010) у Черкасах діє 3 великих заводи цієї корпорації зі збирання автобусів, легкових та вантажних автомобілів (через кризу не працює), та декілька підприємств, які безпосередньо пов'язані з автомобілебудуванням. Відтак, Черкаси з «хімічного гіганта», яким місто стало у радянський час, за сучасності перетворилося на український центр автомобілебудування. Також у місті, як і раніше, працює декілька підприємств харчової та легкої промисловості.

28 листопада 2008 року в місті з центрального майдану (перед будівлею Черкаської облдержадміністрації) було демонтовано пам'ятник В. І. Леніну, що супроводжувалося зруйнуванням скульптури, й викликало неоднозначну реакцію громадськості міста. За роки незалежності України архітектурне обличчя Черкас зазнало змін — однак не всі з новобудов вписалися в міський ландшафт, що склався упродовж XX століття.

Фінансово-економічна криза в Україні наприкінці 2000-х років сильно вплинула на економіку Черкас — тенденції розвитку змінилися стагнаційними, що зачепили в тому числі й найуспішнішу промислову галузь міста — автомобілебудування.

Адміністрація та поділ[ред.ред. код]

До складу Черкаської міської ради входять 60 депутатів, що обираються громадою міста строком на 5 років. Станом на 2010 рік у Черкаській міській раді 6-го скликання представлені 8 політичних сил[22]:

Депутатська група «Вільні Демократи» Депутатська група Партії регіонів Депутатська фракція «Батьківщина» Депутатська фракція "Політична партія «Фронт змін» Депутатська фракція «Комуністична партія України» Депутатська фракція «УДАР Віталія Кличка» Депутатська фракція «Екологія та соціальний захист» Позафракційні
27 14 10 5 3 2 2 2

Секретарем Черкаської міської ради та виконуючим обов'язки міського голови є Віктор Білоусов, виконавчий комітет (виконком), який складається з 9 членів[23] Склад виконавчого комітету Черкаської міської ради]</ref Члени виконавчого комітету: секретар міської ради Віктор Білоусов, перший заступник міського голови Віктор Беззубенко, заступники міського голови Павло Карась та Борис Євмина, керуючий справами Валерій Герасименко, члени виконкому на громадських засадах — Борис Райков, Анатолій Бондаренко, Станіслав Овчаренко, Олег Кашко

Черкаській міській раді підпорядковані 9 департаментів, кожен з яких відповідає за певну сферу міського життя: департамент управління справами; департамент містобудування; департамент житлово-комунального комплексу; департамент освіти та гуманітарної політики; департамент бюджетної політики; департамент муніципальної інспекції; департамент охорони здоров'я; департамент соціальної політики[24]. Також сюди входять 10 управлінь, 29 відділів, управління з питань державної реєстрації суб'єктів господарювання, юридичне управління, відділ «Оперативна служба», відділ «Патронатна служба», Служба у справах дітей, Апарат міської ради[25]. У 2 районах міста (Соснівський і Придніпровський) та підпорядкованому міськраді селищі Оршанець органами виконавчої влади є Черкаська міська рада[26]


Поділ міста[ред.ред. код]

Райони міста

В адміністративному відношенні місто поділяється на 2 міських райони — Придніпровський та Соснівський.

Економіка[ред.ред. код]

ВАТ «Азот»
Швейна фабрика «Вайсе»
Машинобудівний завод «Темп»

Черкаси є важливим економічним центром України, тут представлені різні галузі промисловості, проте традиційно найбільший розвиток отримали хімічна промисловість, автомобілебудування та харчова промисловість. Всього промисловими підприємствами міста в 2007 році реалізовано продукції на 7 894,3 млн грн., що становить 64,0% від обсягу реалізованої продукції всієї області.

Серед головних підприємств міста за галузями промисловості виділяються[27]:

  • хімічна промисловість — ВАТ «Азот»1964 року; найбільше в Україні підприємство з виробництва азотних добрив)[28], завод «Аврора» (виробництво лако-фарбової продукції), асфальтний завод котрий у 2012 році оновив свою матеріально-технічну базу і зараз забезпечує місто щебнево-мастиковим матеріалом[29], ТОВ «Черкаський завод автохімії»;
  • легка промисловість — шовковий комбінат «ЧШК» (з 1965 року, один з найбільших в державі), швейна фабрика ім. Лесі Українки, взуттєва фабрика «Лавента», фабрики гігроскопічної вати, шкіряної галантереї, валяльна;
  • машинобудівна промисловість — ЗАТ «Черкасиелеватормаш», 3 заводи корпорації «Богдан» — завод легкових автомобілів (збирання автомобілів марок «ВАЗ» та «Hyundai»[30]), автобусний завод (випуск автобусів марки «Богдан»[31]) та завод вантажних автомобілів (збирання вантажівок марки «Isuzu»); завод з виробництва устаткування для харчової промисловості «Темп», приладобудівний завод (в радянські часи тут вироблялись запчастини для місяцеходу), завод «Фотоприлад» (виробництво оптики для військових танків та машин);
  • харчова промисловість — лікеро-горільчаний завод ТОВ «Буассон Еліт» Бельведер Груп, компанія з переробки кукурудзи ТОВ «Альтера Ацтека Мілінг Україна», молочний комбінат «Юрія», ЗАТ з виробництва пива та безалкогольних напоїв «Черкаське пиво», кондитерська фабрика «Світ ласощів» (виробництво продукції під торговою маркою «Домашнє свято»), консервний комбінат корпорації «Верес» (з 1936 року, зараз один із найбільших в Україні), м'ясокомбінат «ЧПК» (один із найбільших у країні), декілька підприємств з фасування круп, 2 хлібокомбінати (виробництво продукції під торговою маркою «Формула смаку»);
  • виробництво будівельних матеріалів — завод ЗБВ, 2 заводи з виробництва силікатної цегли (з місцевої сировини), підприємства з виробництва будівельних матеріалів (металопластикові вікна «Круг», пінопласт, будівельні суміші тощо);
  • деревообробна промисловість — ТОВ «Мареллі» (виробництво меблів, фанери, пиломатеріалів та матраців марки «Венето»), декілька меблевих фабрик (Черкаська меблева фабрика, Romira, Lion, ПМ-Плюс тощо) та деревообробних підприємств;
  • інші підприємства — фабрика мистецьких виробів, домобудівний комбінат, завод з виробництва картонної тари (з 2008 року, українсько-австрійське підприємство, на відкриття якого приїздив канцлер Австрії), підприємство вторинної сировини «Черкасивторресурси» тощо.

Транспорт[ред.ред. код]

Черкаси є транспортним вузлом України, що пов'язано, зокрема, з його розташуванням у центрі держави.

Через місто пролягають 2 важливі автошляхи — Р10 Канів-Кременчук (регіонального значення), а також Н16 Золотоноша-Умань (національного значення), побудований новомиргородською ШЕД-722 під керівництвом інженера Степана Кожум'яки[32]. Між Черкасами та Смілою, що є частиною Черкаської агломерації, збудована новітня автомагістраль європейського рівня — по 2 смуги руху в різні боки з широкою, місцями засадженою деревами, розподільною смугою. Навколо міста зведено й функціонує об'їзна дорога.

Через місто проходить залізниця, що зв'язує дві швидкісні магістралі — Київ-Харків та Київ-Дніпропетровськ. Залізниця проходить дамбою та мостом через Кременчуцьке водосховище, що є стратегічним об'єктом державного значення. У Черкасах функціонують залізничний вокзал, з якого здійснюється регулярне сполучення з сусідніми залізничним вузлами — Смілою та Гребінкою, та 2 залізничні станції. До великих промислових підприємств прокладені додаткові залізничні колії для вивезення продукції.

Річковий вокзал

У зв'язку з вигідним розташуванням Черкас на березі Кременчуцького водосховища, місто має річковий вокзал та вантажний річковий порт, через який здійснюється збут продукції місцевих підприємств. 19 вересня 2011 року річковий вокзал був офіційно відкритий після багаторічної реставрації.

На західній околиці міста розташований міжнародний аеропорт «Черкаси», посадкова смуга якого посідає 3-є місце в Україні після «Борисполя» та «Жулян» за спроможністю прийняти різні типи літаків. Тут можуть сідати всі можливі типи літаків, як пасажирських, так і вантажних. Аеропорт наразі не працює і пасажирських перевезень не виконує.

Громадський транспорт міста представлений тролейбусами, парк яких є одним з найрозвиненіших в Україні, та маршрутними таксі (з весни 2009 року, до того — міськими автобусами). Тролейбусний парк має як старі, так і нові моделі тролейбусів. Маршрутні таксі представлені переважно автобусами марки «Богдан», «Еталон» та «ПАЗ». З прилеглими селами здійснюються регулярне приміське автобусне сполучення.

Медицина[ред.ред. код]

Обласна лікарня
Міська поліклініка № 2

Найстарішим лікувальним закладом міста стала відкрита наприкінці 1805 року повітова лікарня (її спадкоємицею є сучасна міська лікарня № 1). Основними її завданнями були надання медичної допомоги військовим Черкаської «військово-штатної команди» та боротьба з інфекційними захворюваннями й епідеміями місцевого населення. Лікарня в той час займала одну кімнату звичайної сільської хати, у якій було всього 4 ліжка для хворих[33]. Пізніше велике кам'яне приміщення повітової лікарні знаходилась на розі вулиць Гоголя та Остафія Дашкевича (зараз тут знаходиться станція швидкої допомоги).

Система закладів охорони здоров'я у місті включає[34][35] міські лікарні № 1, № 2 та № 3; пологові будинки № 1 та № 2; інфекційну лікарню, дитячу лікарню, міські поліклініки № 2, № 3 та № 5, 2 дорослі та дитяча стоматполіклініки, Центр матері та дитини[36]. Існує також відділ сімейної медицини та приватні медичні установи (наприклад «Айболит»).

У 1931 році в Черкасах було створено першу станцію швидкої допомоги. Спочатку для викликів використовувалася кінна лінійка, а пізніше обладнали карету, в якій можна було транспортувати лежачих хворих. 1935 року станція швидкої медичної допомоги отримала автокарету, змонтовану на вантажній автомашині. В період з 1975 по 1988 роки станція існувала як відділення при лікарні ШМД та 3-ій міській лікарні. Від 1 січня 1987 року станцію було реорганізовано в самостійний заклад[37].

Також на території міста знаходяться районні та обласні медичні заклади. Зокрема, в Соснівці знаходиться обласна лікарня, яка займає одне з перших місць в Україні за розвитком медицини. Зараз дитяча обласна лікарня почала приймати перших пацієнтів[38].

Освіта[ред.ред. код]

Черкаська жіноча гімназія, 1910
Докладніше: Освіта в Черкасах

У старих дорадянських Черкасах було декілька освітніх закладів, хоча ВНЗ не було. Провідною освітньою установою міста наприкінці XIX — на початку ХХ століть була Перша міністерська чоловіча гімназія, в добудованому приміщенні якої зараз міститься Черкаське музичне училище ім. С.С. Гулака-Артемовського. І дотепер у деяких зі «старих» шкіл отримують освіту — так у приміщенні, збудованої на місті зруйнованої під час Другої світової війни приватної жіночої гімназії Самойловської, зараз міститься найбільша в Черкасах школа — спеціалізована школа № 17 (Асоційована школа ЮНЕСКО). Ще одна жіноча гімназія знаходилась в старому корпусі (збудованому за проектом відомого архітектора В. В. Городецького) нинішнього будинку юнацької творчості. У XIX столітті в місті ще було церковно-приходське училище — зараз на цьому місці знаходиться Національний банк України в Черкаській області.

Дошкільна, середня та позашкільна освіта[ред.ред. код]

У сучасних Черкасах функціонують заклади дошкільної, шкільної, як загальної так і нового типу, та позашкільної освіти, причому як державні, так і приватної форми власності. Окрім того в місті присутня велика кількість вищих навчальних закладів різних рівнів.

Система дошкільних закладів у місті представлена розгалуженою мережею ясел і дитячих садочків — 50 закладів[39].

Заклади середньої освіти в Черкасах представлені як загальноосвітніми (21 загально-освітня школи та єдина міська вечірня школа)[40], так і спеціалізованими та закладами нового типу (загалом 14), до яких, зокрема, належать[41] ліцеї (2), гімназії (3), спеціалізовані школи (8), колегіум — Перша міська гімназія, Асоційована школа ЮНЕСКО, Міська гімназія № 9 імені О. М. Луценка, Міська гімназія № 31, Черкаський фізико-математичний ліцей, Черкаський гуманітарно-правовий ліцей, Черкаський колегіум «Берегиня», спеціалізовані школи № 3, № 13, № 17, № 18, № 20, № 27, № 28 та № 33.

До приватних шкільних закладів належать[42] приватні школи «Перлина», № 770 та «Софія».

Позашкільні освітні заклади Черкас[43] представлені Центром дитячої та юнацької творчості, міською станцією юних техніків, Клубом юних моряків з власною флотилією, Центром туризму та спорту (ЦТКСУМ).

Вищі навчальні заклади[ред.ред. код]

Черкаський державний технологічний університет
Черкаський медичний коледж

Вищу освіту в Черкасах надає розгалужена система ВНЗ, причому як державних, так і приватних[44]. До вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації відносяться:

  • Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (ЧНУ) — надає освіту за напрямками біологія, економіка, історія та юриспруденція, математика, психологія, інформаційні технології, філологія, фізика, хімія, фізична культура; діє Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів[45];
  • Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ) — надає освіту за спеціальностями: «фінанси», «облік і аудит», «економіка підприємств», «менеджмент організацій», «програмне забезпечення автоматизованих систем», «комп'ютерні системи», «радіотехніка», «прилади точної механіки», «технологія машинобудування», «металорізальні верстати та системи», «промислове та цивільне будівництво», «екологія», «хімічна технологія неорганічних речовин», «прикладна лінгвістика», «економічна кібернетика», «електротехнічні системи електроспрживання», «дизайн», «медичні прилади», «управління проектами»[46];
  • Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ);
  • Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України — вищий навчальний заклад та єдиний у системі МВС України, який готує рятувальників та пожежників тощо.

Серед вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації виділяються:

Бібліотеки[ред.ред. код]

Перша бібліотека у Черкасах була відкрита 11 липня 1899 року у двоповерховому будинку № 14 по сучасній вулиці О. Дашковича. Спочатку це була маленька бібліотека, про яку столичні газети писали:

« Вибір книг та періодичних видань у названій бібліотеці вкрай невдалий. Немає творів Успенського, Маміна-Сибіряка, Короленка, Чехова. Із російських класиків є, наприклад, Лєсков, а про Тургенєва і згадки немає. Така ж справа і з періодичними виданнями. Щоденні газети отримують в бібліотеці лише у кількості 4 штук: одне петербурзьке видання «Новое время», одне одеське «Одесский листок» і два київських «Киевлянин» та «Жизнь и искусство»  »

З 1910 року бібліотека значно поповнює книжковий фонд до декількох тисяч томів, велась передплата більшості столичних газет та журналів. Для цього у бібліотеці був запроваджений платний річний абонемент у розмірі 3 карбованців, місячний — 30 копійок, денний — 2 копійки. Освітяни та учні мали право на безкоштовне відвідування.

Сучасна міська мережа бібліотек у Черкасах включає Центральну міську бібліотеку імені Лесі Українки з відділом обслуговування читачів й бібліотеками-філіалами, Центральну міську бібліотеку для дітей з бібліотеками-філіалами, Обласну універсальну наукову бібліотеку імені Т. Г. Шевченка, Обласну бібліотеку для юнацтва імені В. Симоненка та Обласну наукову медичну бібліотеку з бібліотекою-філіалом[47].

Культура і дозвілля[ред.ред. код]

Черкаси — значний культурно-освітній центр, тут працюють декілька театрів, обласна філармонія, 3 кінотеатри, численні музеї та заклади культури клубного типу. Для мешканців міста збудовано 3 льодові криті ковзанки. Черкащани мають змогу відпочивати у багатьох парках і скверах, відвідувати місцевий зоопарк. Черкаси є одним з небагатьох міст України, котре має свій планетарій.

Музеї[ред.ред. код]

Серед найбільших музеїв міста виділяються:

Театри та музика[ред.ред. код]

Театральне життя Черкащини розпочалось 1897 року у Золотоноші відкриттям театру у приміщенні чайної, 1904 року театральний гурток створили в Умані. Черкаси не мали власного театру, а трупи зі своїми виставами виступали на сценах заможних жителів. Так, декілька сезонів поспіль сцену власного будинку для гастролей надавав купець Житомирський (нині на місці його будинку розташований Черкаський медичний коледж). Згодом для виступів був обладнаний цирк Фастівського, дерев'яна споруда на місці сучасного універмагу Центрального ринку по вулиці Гоголя. 1900 року тут виступала Марія Заньковецька. 1902 року підприємець Іван Яровий збудував театр по вулиці Дубасівській (нині Хрещатик). Однак він згорів у Громадянську війну. Вистави проводились на сцені Народного дому, який розташовувався навпроти входу до Центрального ринку з вулиці Благовісної. 1909 року у місті працювали драматичні гуртки «Гайдамаки», «Любителі» та колектив В.Нестеровського. 1920 року у місті розпочав роботу колектив драматичного театру імені Івана Франка, першою виставою стала комедія Миколи Гоголя «Ревізор» 1921 року. 1933 року у Черкасах створено робітничо-колгоспний театр групою вихідців майстерні мистецького об'єднання «Березіль» із Житомирщини. Цей театр став початком нині відомого і за межами України Черкаського академічного українського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. Першою виставою стали п'єси Максима Горького «Вороги» та Олександра Пушкіна «Борис Годунов».

У Черкасах діють такі театри:

У місті працює Черкаська обласна філармонія— створена 11 червня 1955 року. У її складі працюють Черкаський державний заслужений український народний хор (створений у 1957 році), Черкаський малий симфонічний оркестр, Ансамбль народної музики "Росава" (створений 1983 року) та тріо «Вербена» (колектив створено 1983 року).

Відомими музичними колективами Черкас є:

  • Камерний хор «Канон» — колектив створений 1991 року як ансамбль духовної музики. Від 1994 працює в складі творчого об'єднання художніх колективів Черкаської обласної ради. У репертуарі хору — доробок вітчизняних та зарубіжних композиторів від XVI століття і до наших днів — твори культової музики, авторські твори, хорові обробки інструментальних творів, а також класичні та авангардні обробки українських народних пісень;
  • Капела бандуристів — колектив працює в складі об'єднання художніх колективів Черкаської обласної ради. Капела має у своєму складі колективи так званих «малих форм» — чоловічий квартет, тріо бандуристок «Мальви» та «Черкащанки»[49].

У місті функціонують 3 сучасних кінотеатри[50] — кінопалац «Салют» (насправді давня споруда, що навіть не змінила свого призначення — це був перший міський кінотеатр), кінотеатр «Україна» та новий в ТРЦ «Дніпро Плаза» на Митниці.

Значним культурним осередком у місті та архітектурною прикрасою Черкас є Палац культури «Дружба народів». В міському ПК працюють численні культурно-мистецькі і творчі колективи Черкас. У 2012 році ПК «Дружба народів» було реконструйовано. Відкриття оновленого палацу культури відбулося 8 вересня 2012 року і було приурочено до 50-річчя з дня закладки Черкаського «Азоту». І сам комплекс, і майдан перед ним, є традиційним місцем проведенням різноманітних культурних заходів. Фактично «Дружба народів» є головною сценою (концертним майданчиком) міста й області, на якій виступають всі відомі виконавці України та ближнього зарубіжжя.[Джерело?] Окрім того існує декілька палаців та будинків культури, а саме Палац культури молоді у південно-західному районі міста.

Серед творчих колективів, що працюють у «Дружбі народів», чия діяльність відома не лише в місті, а й у країні:

  • зразковий самодіяльний ансамбль танцю «Дружба» — створений у 1976 році. Керівник — заслужений працівник культури України Ольга Золотарьова. У складі колективу 200 дітей. У програмі — танці народів світу, українські народні й сучасні танці, хореографічні композиції, сюжетні танці, хороводи;
  • зразковий хор хлопчиків «Дружба» — створений у 1971 році. Керівник — заслужений працівник культури України Петро Мигда. Склад хору — 100 осіб (гастролюючий склад 70 осіб). Репертуар хору: український фольклор, стародавні козацькі пісні, українські народні пісні, пісні часів війни 1812 року та Німецько-радянської війни, пісні народів світу, дитячі пісні. Колектив активно гастролює по Україні й за кордоном, має численні нагороди;
  • ансамбль бального танцю «Лілея» — керівники — заслужені працівники культури України Валентин i Віра Фролови. У складі колективу 54 особи. Колектив — багаторазовий учасник, призер і лауреат вітчизняних і міжнародних танцювальних оглядів і конкурсів;
  • народний самодіяльний шоу-балет «Каприз» — створений у 1989 році. Керівник — Лілія Тихомирова. Кількість учасників — 75 осіб. У програмі колективу танці різноманітних стилів. Учасник, призер і лауреат різноманітних конкурсів;
  • народний самодіяльний театр хореографічних мініатюр «Артанія» — керівник Анатолій Рубан. Основний склад театру — 18 осіб. У репертуарi — українські та народів світу танці, танцювальні твори на основі сучасної хореографії. Учасник різноманітних конкурсів;
  • камерний ансамбль «Акварелі» — створений у 1994 році. Керівник — Євген Гречка. Виконує популярну класичну музику (квартети Моцарта, Вівальді й ін.), популярну джазову, легку естрадну музику, популярну народну музику.

Відпочинок[ред.ред. код]

У Парку Перемоги

Серед основних парків та скверів міста: Парк Перемоги із зоопарком, Соборний парк (колишній Першотравневий), Черкаський міський парк «Ювілейний», Парк Хіміків, Долина Троянд, 2 дитячих парки.[51].

Традиційним місцем відпочинку черкащан і гостей міста є дніпровські пляжі на Кременчуцькому водосховищі. Берегова смуга водосховища має більше ніж 15 км в межах міста. Ця територія в більшості своїй є неупорядкованими ділянками піщаних пляжів. Інфраструктура міст відпочинку біля води перебуває в стадії розбудови.

На південних околицях Черкас у сосновому лісі над Дніпром розташований кліматичний курорт Соснівка. У сосновому лісі діє санаторій «Україна», а поруч — тризірковий готель «Україна», клуб «Космос-боулінг», спорт-готель «Селена»[52].

У центрі міста діє низка різнорівневих готелів. Серед них: готельний комплекс «Дніпро», «Апельсин», «Росава».

Фестивалі[ред.ред. код]

Фігури на «Древляндії»-2009

Упродовж багатьох років місто відоме проведенням численних фестивалів. У Черкасах неодноразово проходили музичні фестивалі — «Через терни до зірок», фестивалі джазової та рок музики «Черкаські джазові дні». Також вже традиційні фестивалі: «Сила Борщу»[53], «Черкаська Масляна»[54], «Іван та Марічка»[55], «Черкаська Смакота»[56], «Полуниця — насолода смаку»[57], котрі проходять у Долині Троянд та парку 50-річчя.

Останніми роками в місті започатковані фестиваль крижаних скульптур «Крижталь», «Древляндія» — фестиваль скульптур з дерева[58], «Живий камінь» — фестиваль скульптур із каменю[59]. Паралельно з останнім у літньому театрі тривають «Черкаські співочі вечори».

З 2003 року в передмісті Черкас проводиться традиційний міжнародний байк-фестиваль «Тарасова Гора», який щорічно збирає в перші дні літа до кількох тисяч мотоциклістів з України, Росії та інших країн Європи. Це найчисельніший з мотофестивалів, які проводилися в Україні за останні роки.

В одному із парків Черкас 10 вересня 2011 року відбулася перша в Україні ніч аніме[60].

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Так як місто є значним бізнесовим та економічним центром з великою чисельністю населення, то в Черкасах на високому рівні знаходяться засоби масової інформації. Насамперед це друковані періодичні видання.

В Черкасах видається низка обласних газет. Це громадсько-політичний тижневик «Антена»[61] , газети «Вечірні Черкаси»[62], «Акцент», «Молодь Черкащини», «Нова Молодь Черкащини», «Нова Доба», «Місто», «Черкаський край», «Прес-Центр», інформаційний щотижневик «Новини тижня», «УЮТ», «Губернські Відомості» та громадсько-політичний тижневик «Черкасский курьер». Комерційну пресу представляють газети «Aviso-Черкаси», «От и До». Дитячо-юнацьку пресу репрезентує газета «Шкільна Оригінальна Класна» (ШОК) та газета «Альтаїр», яка видається учнями спеціалізованої школи № 17.

В Черкасах діють 5 телерадіокомпанії — «Антена-плюс»[63], «Вікка», ТРК «Медіа Центр», кабельна «Експо-ТВ» та обласна державна «Рось». Більшість редакцій та телекомпаній мають свої сайти в мережі Інтернет.

Місто має велику кількість FM-радіостанцій, які в переважній більшості є ретрансляторами мережевих загальнонаціональних мовників: Бізнес Радіо, KISS FM, Europa Plus, Авторадіо, РОКС, XIT FM, Люкс FM, Шансон, Рось, Ера FM, Радіо Мелодія, Перець FM, Ретро FM, Super Radio, Радіо Че, Наше радіо, Русское радио, Улюбене радіо

Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт у Черкасах

Черкаси — спортивне місто, відоме своїми талановитими спортсменами, олімпійськими чемпіонами та призерами престижних спортивних змагань, які представляють Україну на міжнародній арені[47].

Пам'ятник в Черкасах на честь 100-річчя футболу на Черкащині

В 5060 роках ХХ століття в місті успішно розвивався спорт — місцеві спортивні колективи здобували свої перемоги в міжнародних змаганнях. Так футбольна команда «Колгоспник» стала чемпіоном України серед аматорів, завоювала право виступати в першості СРСР, жіноча гандбольна освітянська команда «Буревісник» стала бронзовим призером Чемпіонату СРСР. На початку 1970-их років широкого розвитку в місті набув веслувальний спорт. На XVIII Літній Олімпіаді в Токіо (1964) Черкаси представили свого першого олімпійського чемпіона — Андрія Хіміча. У 198090 роки особливого поширення серед мешканців міста набув волейбол. В результаті було створено чоловічу волейбольну команду «Азот», неодноразового призера волейбольної першості СРСР та переможця кубку з волейболу СРСР, підготовлено 7 майстрів спорту міжнародного класу.

Уже за Незалежності, у період 19902000 років, жіноча волейбольна команда «Хімволокно-Круг» вигравала Кубок України та займала призові місця у суперлізі Чемпіонату України. Нині з перемінним успіхом виступають професіональні спортивні клуби міста — баскетбольна команда «Черкаські мавпи»[64]. У 2011 році припинила своє існування жіноча волейбольна команда «Круг»[65], а у 2012 році чоловічий клуб «Імпексагро Спорт Черкаси» теж закрили[66]. У травні 2009 року припинив своє існування єдиний професіональний футбольний клуб міста «Дніпро». На його заміну прийшов ФК «Славутич»[67].

Лідерами організації спорту в місті є спортивні товариства «Україна», «Спартак» та «Динамо», спортивні школи — СДЮСШОР і ДЮСШ «Олімпія»[68]. Щорічно факультет фізичного виховання Черкаського національного університету готує до 100 спеціалістів.

Центральний стадіон

Спортивне життя міста проходить на аренах його спортивних закладів. Це насамперед стадіони «Центральний» та «Спартак», водно-спортивна станція, фізкультурно-оздоровчий комплекс, палаци спорту «Спартак», «Україна» та ін., спорткомплекс «Будівельник» (з боксерським рингом), басейни «Астра», 2 критих льодових катки. Планується зведення льодового палацу у Південно-Західному мікрорайоні. На березі Дніпра збудовано спортивно-розважальні центри — «Селена», «Бочка», «Спортохота» та ін.

Щороку[47] в Черкасах проводяться понад 200 спортивних заходів, спартакіад, змагань, турнірів, в яких беруть участь до 10 тисяч дітей, молоді та дорослого населення міста й гостей. Серед них:

Останніми роками в місті з'являються прибічники нових видів спорту. Так, в 2006 році, в Черкасах була заснована обласна федерація бейсболу та софтболу. Хоча вона включає в себе тільки дитячі команди, але вони вже встигли заявити про себе в усій Україні, в 2009 році команді було присвоєно II юнацький розряд. За ініціативи президента федерації в червні 2010 року в місті пройде XI Чемпіонат України з бейсболу серед команд Дитячої Ліги[77][78]. У 2007 році була створена і Черкаська обласна федерація хокею, куратором якої виступає Євгеній Імас[79].

Також у Черкасах потужно розвивається дитячий баскетбол. На сьогодні клуб «Черкаські Мавпи» має шість дитячих команд, які виступають в чемпіонатах України. Це такі команди, як: «Черкаські Мавпи-01», «Черкаські Мавпи-00», «Черкаські Мавпи-99», «Черкаські Мавпи-98», «Черкаські Мавпи-97», та «Черкаські Мавпи-96». Уже зараз перед цими колективами ставлять вагомі завдання в чемпіонатах України та Європейській Юнацькій Лізі. Так, «Черкаські Мавпи-96» тричі поспіль ставали чемпіонами України, а в сезоні 2011–2012 зуміли посісти п'яте місце у Суперфіналі Євроліги! В результаті шестеро гравців цієї команди та головний тренер — Максим Міхельсон — утворили кістяк кадетської збірної України, яка взяла участь в «Євробаскеті-2012»[80].

Релігія[ред.ред. код]

Соборний майдан, 1910

До Жовтневого перевороту 1917 року в Черкасах було близько 20 церков. В центрі, де зараз знаходиться Черкаська облдержадміністрація, колись був Свято-Миколаївський собор, а навколо — Соборний майдан. На найвищому пагорбі Черкас, де сьогодні знаходиться Меморіал Слави, колись стояла Свято-Троїцька церква. На Троїцькому цвинтарі (між вул. Франка і Пушкіна) діяла кладовищенська Петропавлівська церква. Крім того в Черкасах діяли старообрядницькі храми, в тому числі чоловічий і жіночий монастирі по вул. Монастирській (нині Вербовецького).

В радянський час релігійне життя в місті зазнало занепаду. Черкаси, за свідченнями, стали єдиним обласним центром в усьому колишньому СРСР, де в результаті знищення духовенства і руйнування церков у 1930-их роках, не залишилося жодного храму[81]. З демократизацією громадського життя, наприкінці 1980-их років, пожвавилось і релігійне життя. Оскільки відновлювати в місті не було що, всі черкаські храми є новобудовами.

Православні святині Черкас:

УПЦ КП
  • Свято-Троїцький кафедральний собор;
  • Храм Святої великомучениці Варвари;
  • Свято-Анатоліївський храм;
  • каплиця Святих Кирила та Мефодія;
  • каплиця Сергія Радонезького та Всіх Святих Землі Української.
УПЦ МП
  • Свято-Михайлівський кафедральний собор — найвищий православний храм України. Зараз ведеться будівництво найвищої дзвіниці у Європі;
  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці;
  • Храм Різдва Христового;
  • Храм Святого апостола Андрія Первозванного;
  • Храм Святого апостола Луки;
  • Храм на честь ікони Божої Матері «Всецариця»;
  • Храм на честь ікони Божої Матері «Неопалима купина»;
  • Храм Святого Іоанна Воїна;
  • Свято-Преображенський храм[82].
УАПЦ
  • Храм Покрови Пресвятої Богородиці.

Римсько-Католицька Церква:

«Білий лотос»
Дім Євангелія

У Черкасах, у дорадянську добу, було також декілька синагог — одна з них була на місці теперішнього палацу спорту «Спартак». Ще одна синагога була розташована на місці, де тепер знаходиться приміщення Драмтеатру — це була синагога Зарицьких. Існує свідчення, що 1903 року в місті було аж 22 синагоги[83], втім і раніше, і особливо на початку ХХ століття єврейське населення міста потерпало від погромів. Однак, попри значно меншу кількість євреїв у Черкасах у теперішній час не існує жодної синагоги, а «Об'єднана єврейська громада» діє виключно як громадська організація[84].

В місті розташований найбільший в Європі буддистський храм однієї з необуддистських сект «Білий лотос»[85], зведений який був в 1990-их роках. Біля входу в храмовий комплекс «чатують» привезені спеціально з Тибету статуї воїнів. На початку своєї діяльності цей релігійний комплекс був закритий для сторонніх, але наприкінці 2000-их відкрив свої двері для всіх охочих, туди навіть здійснюються щонедільні екскурсії. У храмі також відкрито спеціальну келію «для цивільних», таким чином, будь-хто може скористатися з наданої можливості долучитися до духовного самозаглиблення[86][87].

Протестантизм

В Черкасах також існує принаймні близько 30 церков євангельського/протестантського спрямування. До найбільших належать:

Архітектурне обличчя міста та пам'ятники[ред.ред. код]

Сучасні вулиці та споруди Черкас органічно пов'язуються з центральною частиною міста, яку ще на початку XIX століття планував відомий архітектор Вільям Гесте[88]. Велика забудова тривала в місті і на початку радянської доби — за генеральним планом 1932 року.

Докладніше: Вулиці Черкас
ТБЦ «Сіті-Центр»

Черкаси були містом, яке доволі сильно потерпіло внаслідок руйнувань у Другу Світову війну, але ще більше через вандалізм будівничих, які до кінця 1930-их знесли всі культові споруди міста та чимало громадських і приватних будівель (останні руйнували навіть у 1960-ті роки, що могли являти історичну та архітектурну цінність.

У 195080 рр. у місті було зведено багато відомих будівель:

Відтак, Черкаси є регулярно і модерно забудованим містом завдяки кількаразовим реконструкціям і перебудовам за генеральними планами забудови вже у повоєнний час — 1950 рік і 196265 роки (остання забудова здійснювалась київським ДІПроМістом). Однак, у центрі, зокрема, на вулицях Хрещатик і Б. Вишневецького окремими вкрапленнями зберігаються архітектурні пам'ятки старої забудови. Історичні будови доповнюють сучасні будівлі торговельних та бізнесових центрів. Сучасною візиткою міста став зведений у 2008 році ТБЦ «Сіті-Центр», де знаходиться офіс Київського інтернет-провайдера «Воля-Бродбенд». Зараз закінчується зведення першого черкаського хмарочоса на 20 поверхів в мікрорайоні Митниця.

Історичні та архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Готель «Слов'янський»

У місті знаходяться зразки громадської забудови кінця XIX — початку ХХ століть, що переважно представляють еклектизм:

  • окремі будівлі вулиці Хрещатик, зокрема, колишній будинок грабаря Щербини (зараз Палац одружень); також будівля колишнього готелю «Слов'янський», споруда сучасної філармонії, будинок колишнього громадського банку (1914, архітектор В. В. Городецький; стиль модерн) — тепер це редакція газети «Черкаський край»[90] та інші;
  • низка інших споруд, зокрема будинок Лисенка — будівля колишньої Першої музичної школи, зведений коштом грабаря Лисенка, де у 1914 році знаходився військовий шпиталь, пізніше архів і краєзнавчий музей; зберігся також будинок Лисака, який на початку ХХ століття належав Лисаку, потім тут містились майстерні трудової школи № 1, у 193034 роках — шляховий технікум, згодом неповна середня школа № 15, зараз це приміщення міського планетарію; збереглись будинки міських чоловічої (В. В. Городецький, 1903) та жіночої гімназій.

У радянський час було зведено монументальний Пагорб Слави поблизу площі Слави (поруч з колишньою Замковою горою). Це — великий меморіальний комплекс з центральним монументом «Батьківщина-мати»[91]. Сучасною архітектурно-релігійною візиткою міста є Свято-Архангело-Михайлівський кафедральний собор у Соборному парку, збудований у візантійському стилі в 19942002 роках за проектом митрополита Черкаського владики Софронія, що є найвищим храмом в Україні[92].

Пам'ятники[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятники Черкас

У Черкасах встановлено низку пам'ятників — Т. Г. Шевченку, меморіальний комплекс Пагорб Слави, Богданові Хмельницькому, Івану Підкові, пам'ятні знаки і хрести на честь загиблих воїнів-учасників війни в Афганістані, Жертвам Голодоморів та політичних репресій на Черкащині тощо.

В місті мало монументальних скульптур та пам'ятників, що возвеличували б діячів радянської доби, крім того місто є чи не одиним з великих українських, де немає жодного пам'ятника Леніну — великий монумент вождя пролетаріату на центральному однойменному майдані перед будівлею облради було знесено 28 листопада 2008 року[93].

Загалом у місті досить багато пам'ятників і пам'ятних знаків на честь видатних осіб, історичних подій, збиральних і навіть вигаданих образів. Найвідомішими пам'ятниками міста є пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) та пам'ятник Богдану Хмельницькому (1995), а найоригінальнішими — варенику (2006) і жіноцтву (2009) перед готелем «Росава», та фігури Проні Прокопівни та Голохвастова перед міським «Будинком мод».

Загалом у Черкасах встановлено 52 пам'ятники, бюсти, погруддя, обеліски тощо. Три пам'ятники присвячені події і поняттям, ще три — тваринам і предметам, а решта 45 — людям, на честь військових з'єднань, політичним та громадським діячам України, поетам, персонажам творів тощо. 20 пам'ятників присвячені військовій тематиці: звільненню міста, на честь героїв-визволителів, військових з'єднань. Існують навіть пам'ятні знаки на честь моряків Дніпровського загону Пінської флотилії, які захищали Черкаси в 1941 році (розташований на території річкового порту), та на честь відбудови мосту через Дніпро військовими частинами в роки Другої світової війни (в'їзд на Черкаську дамбу з боку міста).

Персоналії[ред.ред. код]

З історією Черкас тісно пов'язані імена цілої низки визначних представників науки, культури і мистецтва України, історичних постатей, які в різний час народилися і жили тут, або чия діяльність безпосередньо пов'язана з містом.

Черкаси не раз відвідував Т. Г. Шевченко у 18451846 рр. — він зупинявся в будинку Цибульських. Дерев'яну будівлю було перебудовано на початку ХХ століття, споруда існує і донині. До 175-річчя від дня народження Шевченка тут відкрито Музей однієї книги — «Кобзаря», а на будинку встановлено меморіальну дошку. З містом тісно пов'язана біографія першого козацького ватажка Дмитра Байди-Вишневецького, керівника козацького повстання 1593 року Криштофа Косинського, організатора Коліївщини Максима Залізняка. У Черкасах працював відомий український поет і письменник Василь Симоненко, тут він помер і похований, а в місті діє присвячений його життю і творчості літературно-меморіальний музей.

Серед інших персоналій, чиї життя або творча кар'єра пов'язані з Черкасами: видатний український драматург І. Карпенко-Карий, який відвідував Черкаси та працював тут, на сцені місцевого театру виступала славетна Марія Заньковецька, у місті бував єврейський письменник Шолом Алейхем. Тут народилися художник-графік В. Замирайло, письменник Лесь Гомін, видатна співачка Лілія Лобанова, один із перших наших стратонавтів Я. Український, фізіолог М. Вітте, учений у галузі будівництва О. Неровецький. У Черкасах деякий час перебував П. Тичина, виступали визначні актори А. Бучма та Г. Юра[47]. Шраменко Микола — український військовий, громадсько-політичний діяч, полковник Армії УНР. У Черкасах також жив і працював український інженер-автошляховик, громадський діяч, публіцист Степан Кожум'яка.

На Черкащині в часи Другої світової війни точились запеклі бої, багато героїв походять з черкаського краю. Сьогодні багато вулиць носять назви видатних воїнів ВВВ — так, у центрі міста є вулиця, названа на честь героя Радянського союзу Лазарєва, — саме його танкова дивізія першою зайшла в місто, на цій вулиці знаходяться дві меморіальні дошки на честь Лазарєва. В мікрорайоні Дніпровському є вулиця Ватутіна, названа на честь генерала, який командував армією, яка звільняла місто.

У Черкасах народилися Герої Радянського Союзу: Атамановський Петро Юхимович[94], Воіншин Юхим Андрійович[95], Кириченко Іван Федорович[96], Кульбашний Сидір Захарович[97], Куперштейн Ізраїль Григорович[98], Рувинський Веніамін Абрамович[99], Якубовський Ізраїль Семенович та Галкін Олексій Вікторович — Герой Росії.

Серед українських спортсменів міжнародного класу є також вихідці з Черкас. Це Н. Сіробаба та О. Кваша — учасниці Олімпійських ігор, чемпіонки Європи, Валерій Перешкура — срібний призер XXVII Олімпійських ігор, Феденко Олександр Олександрович — срібний призер XXVII Олімпійських ігор, Сідней, 2000), О. Скачков — срібний призер Параолімпійських ігор), Віталій Снесар — золотий призер чемпіонату ЦР ФСТ «Динамо» з офіцерського триборства (2008) та кульової стрільби (2008), Наталія Калашник — золотий призер у ПМ-III (стрільба з бойової зброї) на чемпіонаті «Динамо» (2008) та бронзовий призер на чемпіонаті України (2008), Максим Коміренко — срібний призер на чемпіонаті «Динамо» (2008) у вправі АКА-III (стрільба з бойової зброї) та бронзовий призер на чемпіонаті з офіцерського триборства та кульової стрільби (2008), Ігор Приходько — золотий переможець Всеукраїнського турніру з боксу пам'яті майстра спорту СРСР з боксу Михайла Шкоди (2008), Олег Степаненко — бронзовий переможець Всеукраїнського турніру з боксу пам'яті майстра спорту СРСР з боксу Михайла Шкоди (2008), Стаднюк Олександра Олександрівна — стрибки в довжину та потрійний стрибок.

Міжнародне співробітництво[ред.ред. код]

Для розвитку економічної та культурної співпраці між громадою Черкас та містами інших держав, місто активізує вже напрацьовані зв'язки, розширює та розвиває міжнародне співробітництво.

Черкаси мають такі міста-побратими:

Санта-Роза США США Партнерські стосунки розпочато 1989 року, відтоді вони здійснюються в різноманітних напрямках. Безстрокову угоду про споріднення міст було підписано мерами міст 6 березня 1991 року.
Бидгощ Польща Польща Угоду про співробітництво між містами підписано 17 вересня 2000 року. Співпраця реалізується переважно в гуманітарній сфері — обмін творчими колективами, групами художників тощо, а також в економічній сфері — на рівні підприємців обох міст.
Сумгаїт Азербайджан Азербайджан Безстрокову угоду про відновлення дружніх братерських зв'язків між містами було підписано 3 вересня 2003 року. Сторони розвивають співробітництво в галузях виробництва, розвитку малого і середнього бізнесу, зовнішньоекономічних зв'язків, культури та спорту.
Руставі Грузія Грузія Підписано 28 березня 2012 року[100].
Орша Білорусь Білорусь Підписано 5 червня 2012 року[101].

Черкаси підтримують співпрацю з представниками торгово-економічних місій, дипломатичними представниками Посольств зарубіжних країн в Україні, зокрема на постійній основі з Посольствами Франції, Німеччини, Польщі, Китайської Народної Республіки, Латвії, Болгарії, Молдови, Росії, Чехії, Азербайджану та США[102]. У 2010 році почались перемовини щодо побратимства Черкас із французьким містом Пуатьє.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Навпроти мерії встановлено дороговказ до чудес світу, України та області.[103]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. Топографическая карта Украины, России, Беларуси на сайті ua.vlasenko.net
  3. Карта залізниць України
  4. Google Maps
  5. див., наприклад, Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі., К.: «Либідь», 1994, стор. 45
  6. Знойко О. П., Міфи Київської землі та події стародавні, К.: «Молодь», 1989, стор. 284
  7. Рець Сергій (старший науковий співробітник археологічної інспекції Черкаської облдержадміністрації, член Українського географічного товариства, архітектор) Біль Замкової гори // газ. «День», за 10 березня 1999 року (№ 43)
  8. Місто Черкаси на www.mestectvo.com
  9. (підготовлено Вишневським В.І.) на www.meteoprog.ua (Погода в Україні й світі. Прогноз погоди.)
  10. а б в г Клімат Черкас (підготовлено Вишневським В. І.) на www.meteoprog.ua (Погода в Україні й світі. Прогноз погоди.)
  11. Офіційний сайт міста Черкаси
  12. Офіційний сайт міста Черкаси
  13. Черкаський прес-клуб реформ
  14. Про кількість та склад населення Черкаської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року (на офіційному сайті результатів перепису)
  15. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 года
  16. Моє місто Черкаси
  17. Сайт Державного комітету статистики України. Дані перепису 2001 року
  18. Поліщук Н., Самков О. та ін. Мандри Україною. Золота підкова Черкащини. 2007
  19. Бас Віталій Шевченків край., К.: «Мистецтво», 1989, стор. 203
  20. Некороновані королі. Кміти.//Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва
  21. Яковлів А. Намісники, державці і старости господарського замку Черкаського в XV і в XVI віках., К., 1907
  22. Офіційний сайт Черкаської міської ради
  23. [http://www.rada.cherkassy.ua/ua/text.php?s=2&s1=26&s2=30
  24. [1]
  25. Департаменти, управління та відділи Черкаського міськвиконкому
  26. [2]
  27. [Державна служба статистики України. Головне управління статистики у Черкаській області]
  28. Офіційна веб-сторінка ВАТ «Азот»
  29. [3]
  30. http://www.autocentre.ua/ac/Practice/News/15288.html
  31. http://www.bogdan.ua/ukr/structure/
  32. «Планида Степана Кожум'яки». Сер.: Життя славетних / Упоряд. та авт. передм. Ю. Колісник. — Черкаси: Брама, 2004. — 224 с.
  33. Перша Черкаська міська лікарня, найстаріший лікувальний заклад в області на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  34. Лікарні на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  35. Поліклініки на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  36. [4]
  37. Станція швидкої медичної допомоги м. Черкаси на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  38. Президент ознайомився з будівництвом лікарні
  39. Дошкільні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  40. Загальноосвітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  41. Нового типу та спеціалізовані освітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  42. Приватні освітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  43. Позашкільні освітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  44. Навчальні заклади України // Черкаська область на www.profi.org.ua/ (Портал професійного консультування)
  45. Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького на www.profi.org.ua/ (Портал професійного консультування)
  46. Черкаський державний технологічний університет на www.profi.org.ua/ (Портал професійного консультування)
  47. а б в г Деякі статистичні дані про місто Черкаси на Черкаси. Міський інформаційний портал
  48. Нікітенко Людмила Енергетика добра. У Черкаському музеї рушника є раритети, які вишивали, щоб позбутися хвороби чи прикликати щасливу долю або багатство // «Україна Молода» № 016 за 2 лютого 2011 року. — с. 11
  49. Музичні колективи, гурти на www.nashekolo.org.ua («Наше коло». Творчі ресурси Черкащини.)
  50. Кінотеатри в Черкасах на KINO.ukr.net
  51. Парки Черкащини на www.landarchitecture.org.ua (Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини)
  52. [5]
  53. [6]
  54. [7]
  55. [8]
  56. [9]
  57. [10]
  58. [11]
  59. [12]
  60. Перша в Україні ніч аніме відбудеться в Черкасах
  61. Антена
  62. Електронна версія газети «Вечірні Черкаси»
  63. Антена
  64. Офіційний сайт баскетбольного клубу «Черкаські мавпи»
  65. [13]
  66. [14]
  67. [15]
  68. Словін Ігор Лідери черкаського спорту // повідомл. за 17 грудня 2003 року на Сайт медіа-групи «Антена»
  69. [16]
  70. [17]
  71. [18]
  72. [19]
  73. [20]
  74. [21]
  75. [22]
  76. [23]
  77. Сайт Черкаської Федерація бейсболу та софтболу
  78. Неофіційний сайт Черкської ФБС
  79. Керівництво Федерації хокею України
  80. [24]
  81. Нікітенко Людмила Черкаська Голгофа. До червня 1938 року в Шевченковому краї не залишилося жодного храму, жодного монастиря, жодного живого священика // «Україна Молода» № 231 за 13 грудня 2007 року
  82. Де освятити паску // повідомл. за 16 квітня 2009 року на www.vechirka.ck.ua (електронна версія газети «Вечірні Черкаси»)
  83. Стаття «Черкаси» в Електронній Єврейській Енциклопедії (рос.)
  84. На Черкащині святкують Хануку на www.buket.ck.ua («Букет». Черкаський святковий портал)
  85. Білий Лотос на crazysas.org.ua
  86. http://www.sunhome.ru/journal/13364
  87. http://www.city.ck.ua/cherkassy-n-704.html
  88. Місто Черкаси /3 на who-is-who.com.ua
  89. Сокоренко В. Г. Черкаси // Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К.: Головна редакція УРЕ, 1985., стор. 271
  90. Черкаські вулиці у давнину. Вулиця Хрещатик (колишня Дахнівська) на www.mestectvo.com/cherkassy/
  91. Історичні та архітектурні пам'ятки Черкас на офіційному сайті Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників
  92. Протоієрей Анатолій Чортополох (Черкаси) ЧЕРКАСИ. Найбільший храм України відзначив престольне свято. // інф. за 22 листопада 2006 року на www.orthodoxy.org.ua «Православіє в Україні» (Інтернет-видання УПЦ)
  93. Пам'ятник Леніну знесли у Черкасах // повідомлення за 1 грудня 2008 року на gazeta.ua
  94. www.warheroes.ru(рос.)
  95. www.warheroes.ru(рос.)
  96. www.warheroes.ru(рос.)
  97. www.warheroes.ru(рос.)
  98. www.warheroes.ru(рос.)
  99. www.warheroes.ru(рос.)
  100. http://pro-vincia.com.ua/novini/news_podyi/942-cherkasi-y-rustav-pdpisali-ugodu-pro-spvpracyu.html
  101. http://pro-vincia.com.ua/novini/news_podyi/1791-cherkasi-pdpisali-ugodu-pro-spvrobtnictvo-z-bloruskoyu-orsheyu.html
  102. Міста-партнери на Офіційний сайт Черкаської міської ради
  103. http://www.golosua.com/ru/main/article/kultura/20110517_cherkassyi-potratili-70-tyisyach-griven-na-izgotovlenie-ukazatelya-s-informatsiey-o-rasstoyanii-do-chudes-sveta

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]

  • Літ-ра: Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010. -С.932-935.