Черкаси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Черкаси
Герб Черкас Прапор Черкас
Черкаська облдержадміністрація
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Черкаська область
Район/міськрада	Черкаська міська рада
Код КОАТУУ	7110100000
Засноване	1284 року
Статус міста	з 1795 року
Поділ міста	2 міські райони
Населення	287 741 особа (1.07.2009)[1]
Площа	69 км²
Густота населення	4 170 осіб/км²
Поштові індекси	18000-18499
Телефонний код	+380-472
Координати	49°25′ пн. ш.; 32°3′ сх. д.
Водойма	Дніпро (Кременчуцьке водосховище)
Міста-побратими	Санта-Роза (США) Бидгощ (Польща) Сумгаїт (Азербайджан) Пірот (Сербія) Сомбор (Сербія) Шаторальяуйхей (Угорщина) Хрудим (Чеська Республіка) Павлодар (Казахстан)
День міста	6 червня
Відстань
Найближча залізнична станція	Черкаси
До Києва
- фізична	156[2] км
- залізницею	247[3] км
- автошляхами	188[4] км
Міська влада
Адреса	18000, м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, б.36, т.: 45-32-85
Веб-сторінка	http://www.rada.ck.ua

Черка́си — місто, обласний та районний центр України, культурний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району.

Черкаси розташовані над Кременчуцьким водосховищем, створеним у середній течії Дніпра.

Адміністративно місто поділяється на 2 міських райони: Придніпровський та Соснівський. Також до міської ради відноситься селище Оршанець.

Зміст 1 Походження назви 2 Географія і клімат 2.1 Географія 2.2 Клімат 3 Населення 3.1 Чисельність населення 4 Історія 4.1 Від давнини до заснування міста 4.2 Черкаси — осередок формування козацтва 4.3 Польське панування й участь у національно-визвольних змаганнях 4.4 Черкаси в ХІХ — на початку ХХ ст.ст. 4.5 Буремні і трагічні 1920—30-і рр 4.6 ІІ Світова і повоєнний час (радянський період) 4.7 Незалежність 5 Економіка 5.1 Промисловість 5.2 Транспорт 6 Медицина 7 Освіта 7.1 Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта 7.2 Вищі навчальні заклади 8 ЗМІ 8.1 Друковані ЗМІ 8.2 Електронні ЗМІ 8.3 Черкаські радіостанції 9 Культура і дозвілля 9.1 Музеї і планетарій 9.2 Бібліотеки 9.3 Театри і музика 9.4 Кінотеатри 9.5 Парки, пляжі і курорти 9.6 Фестивалі 9.7 Туристична мережа 10 Спорт 10.1 Черкаські спортсмени 10.2 Спортивні споруди 10.3 Спортивні змагання 11 Релігія 12 Архітектурне обличчя міста, пам'ятки і пам'ятники 12.1 Історичні та архітектурні пам'ятки 12.2 Пам'ятники 13 Персоналії 14 Міжнародне співробітництво 15 Галерея 16 Примітки 17 Джерела, посилання і література

[ред.] Походження назви

Походження топоніму Черкаси та його достеменна етимологія лишається нерозв'язаною і дотепер загадкою. Недарма популярний краєзнавець О.П. Знойко називав її «найцікавішою таємницею вітчизняної історії», яка здатна пролити світло не лише не заснування міста, а й витоки Козаччини та формування українського етносу як такого. Адже назва міста напряму пов'язана з етнонімом, точніше екзонімом черкаси — власне українці так себе не називали ніколи (з того, що відомо), це робили сусідні народи, зокрема росіяни-московити (в т.ч. у царських грамотах XVII ст.), а також татари, про що вперше повідомив 1245 року італійський посол Плано де Карпіні.

Дивіться також: розділ про історичні початки міста

Однак майже всі дослідники сходяться на тому і шукають коріння назви черкаси в тюркських мовах. На сьогодні існують такі версії:

• найбільш проста, висунута й активно підтримувана вже віддавна російськими та українськими істориками (Татіщев, Рігельман тощо), про те, що українські черкаси напряму походять від одного з етнонімів адигських народів^[5], але вона має, крім інших, не менш важливих недоліків (прив'язка географічна і часова, відсутність згадок у джерелах тощо) один величезний «мінус» — черкеси є так само екзонімом для адигських народів (автонімом є адиге), а власне черкеси — одна з гілок кабардинців, що відособились достатньо пізно (див. тж. тут);
• доволі оригінальна версія тлумачення етноніму черкаси, яку можливо підлаштувати під теорії заснування міста Черкаси і в домонгольський, і безпосередньо монгольський період — від осетинського зооетноніма черкасоги «орли», що потім дало початок таким окремим етнонімами, як «черкаси» та «касоги», а вже «полем для діяльності» є справа висунення і/або доведення теорій, кого під цими «черкасогами» мали на увазі давні яси-осетини, і як та чому ця назва отримала прив'язку са́ме до території Середньої Наддніпрянщини;
• також від тюркизмів виходить О. Знойко, стверджуючи, чи назва «черкаси» походить від чири киши або чири кисі (в залежності від діалекту), що означає «люди сили» або «люди армії». Це тлумачення повністю кореспондує ідеї тюрксько-слов'янського єднання в боротьбі проти половців (у домонгольський період), за якою Русь нерідко злучалася з тюрками, що селилися в ніжньому Подніпров'ї^[6].

[ред.] Географія і клімат

[ред.] Географія

Черкаси розташовані на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища.

Відтак, рельєф історичної частини міста сформували висока Замкова гора, на якій розташовувався Черкаський замок, численні яри в Соснівці. Але більша частина міста є рівнинною. З північного заходу та з півночі місто оточує великий лісовий масив — Черкаський бір, що є найбільшим (площа складає 28,5 тис. га) у державі сосновим лісом природного походження, який зберігся на південній природній межі сосни звичайної^[7].

Достатньо рано урбанізація призвела до спотворення історичного природного ландшафту дніпровських пагорбів у Черкасах. Особливо руйнівними для природно-історичного середовища Черкас виявилися дії радянських містобудівників.

Так, на початку 1960-х років зі знищенням вибухівкою Свято-Троїцького храму та городища по вулиці Слави й подальшим зведенням меморіального комплексу «Пагорб Слави» на місці Замкової гори, було втрачено не досліджений археологічний культурний шар, фактично зруйновано історичний ландшафт, адже історичний рельєф пагорба як складову ансамблю берегових фортифікацій поховали під великою купою ґрунту. Згодом було спотворено унікальний історико-ландшафтний комплекс берегових схилів між річковим портом та Черкаським замчищем. А вже в наш час замито піском історичний Чорний яр, посеред якого поставлені каналізаційні відстійники, а над ними спроектовано ще й кран-балку з пристроєм для вигрібання нечистот^[8]. І все-таки на території міста лишаються значні заповідні та природоохоронні ділянки — так, рішенням облвиконкому від 29 березня 1991 року створено заповідну територію «Черкаські берегові схили», чудовим взірцем впорядкування прибережної території є «Долина Троянд».

Площа міста Черкас у теперішній час становить 69 км². Місто простяглось на цілих 17 км уздовж берега Дніпра, притому завширки Черкаси лишень 8 км.

[ред.] Клімат

Кліматограма Черкас
С	Л	Б	К	Т	Ч	Л	С	В	Ж	Л	Г
36   -3 -8	33   -1 -6	29   3 -2	38   12 5	37   20 10	63   23 13	76   25 15	53   24 14	36   19 10	31   12 4	41   5 0	44   0 -5
Температура в °C • Сума опадів в мм Джерело: Клімат Черкас [9]

Клімат Черкас обумовлений географією міста — близькістю до степової зони помірного поясу та розташуванням на березі Кременчуцького водосховища. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом^[10].

Середньорічна температура повітря в місті становить +7,7 °C, найнижча вона у січні (-5,9 °C), найвища — у липні (+19,8 °C). Найнижча пересічна температура повітря в січні (-16,6 °C) зафіксована в 1963 році, найвища (+1,6 °C) — в 2007. Такі ж піки для липня становлять відповідно — найнижчий +17,6 °C (1978 і 1979 роки), а найвищий +25,8 °C (1936). Абсолютний мінімум температури повітря в Черкасах було зафіксовано в січні 1935 року і він склав −35,3 °C, тоді як абсолютний максимум (+37,4 °C) — 30 липня 1936 року^[10].

У середньому за рік у Черкасах випадає 517 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у липні. Мінімальна річна кількість опадів — 303 мм — спостерігалась у 1975 році, а максимальна — 948 мм — у 1952 році. Максимальну ж кількість опадів — 121 мм — протягом однієї доби було зафіксовано 3 серпня 1959 року. Пересічна кількість днів з опадами в місті — 135 (найбільша їх кількість припадає на грудень), крім того взимку в Черкасах зазвичай випадає сніг, однак значної висоти снігового покриву не буває майже ніколи^[10].

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 76 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша ж — у грудні (87 %).

У Черкасах переважають вітри, що дмуть з північного заходу. Пересічна швидкість вітру в січні становить 4,5 м/с, у липні цей показник складає 3,1 м/с^[10].

[ред.] Населення

[ред.] Чисельність населення

Станом на 2001 рік згідно офіційних даних Всеукраїнського перепису чисельність населення міста склала 295,4 тис. осіб^[11]. Станом на 1 січня 2005 року населення міста становить 293 271 особа, з них у Придніпровському районі проживає 141 737 осіб, у Соснівському — 151 534 особи. Кількість населення поступово скорочується, що насамперед залежить від субурбанізації в регіоні. Мешканці виїжджають жити в приміські зони, тим самим збільшуючи кількість сільського населення.

Динаміку змінюваності чисельності населення Черкас демонструє нижче наведений графік:

[ред.] Історія

В історії Черкас досі є багато маловивчених сторінок. Значний вплив на сучасне розуміння історичного розвитку міста і краю має той факт, що воно переважно формувалось російською, а потому повністю радянською історіографією, через що деякі періоди міської історії лишаються невисвітленими, частина документів замовчуються, або й дотепер викривляються. І хоча про початки Черкас відомо мало, достеменним є факт існування і зростання міста вже в XIV столітті та перетворення його в подальшому на значний осередок Казаччини, відтак участь громади міста в усіх важливих подіях козацької історії України — від Хмельниччини до Коліївщини; значення міста Черкас як козацького центру було таким важливим, що якийсь час іменування черкаси правило етнонімом (точніше екзоетнонімом) українців. Безперечним також є економічне піднесення і українське культурне життя в Черкасах у 2-й половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст.. Місто не оминули ані жорстокі соціальні експерименти перших десятиліть радянської влади, ні тягар ІІ Світової війни. Вирішальним же для відбудови й подальшого розвитку Черкас стало те, що від 1954 року місто стало адміністративним центром «наймолодшої» області держави.

Дивись основну статтю: Історія міста Черкаси.

[ред.] Від давнини до заснування міста

Територія розташування сучасного міста Черкаси як місце проживання людей відома віддавна. Так, вона перебувала в зоні стійкої залюдненості і господарської діяльності первісної людини вже в пізньому палеоліті (40-10 тисяч років тому)^[12].

Однак щодо виникнення сталого історичного поселення на місці міста і заснування власне Черкас і донині точаться запеклі дискусії та суперечки. Беззаперечним лишається факт, що як постійне поселення Черкаси відомі принаймні від кінця XIII століття. Так, відомі західні мандрівники й географи кінця Середньовіччя — початку Новочасся Герберштейн та Боплан вважали Черкаси дуже древнім містом. Прикметно й те, що коли Великий князь Литовський Ягайло був визнаний польським королем в 1386 році, були засновані 3 гетьманства: Польське, Литовське і Руське. Останньому гетьману місцем перебування було призначене місто Черкаси, яке отже ніяк не могло бути новоствореним і/або невеликим поселенням.

Якраз проблематику заснування міста, точної дати якого не відомо, в різний час і різні вчені розв'язували в різний спосіб. Більшість із них, проте, схильні вважати, що поселення виникло у період Київської Русі, але при безпосередній участі неслов'янських елементів нижнього Подніпров'я, що пітверджується власне історичними даними. Отже, дату заснування Черкас, за дослідженнями різних вчених, можна віднести до 3 періодів:

• ряд дослідників обстоює заснування Черкас у дотатарську добу (до 1240 року): відтак поселення або місто могло бути закладено представниками войовничих племен, що увійшли в історію під загальною назвою чорні клобуки. На користь цього говорить те, що торки, берендеї, печеніги та інші сусідні з Київської Руссю народи, що жили нижче Києва по Дніпру, називались черкасами. Ця тюркська кіннота, на думку відомого історика Б.Д. Грекова, в ХІ—ХІІ ст.ст. масово осідала нижче Києва, і вже за часів київського князя Володимира Мономаха (1116 рік) тюрки й берендеї служили Русі проти половців. Ймовірно навіть, що ці племена, займаючи родючі дніпровські береги, могли мати своє головне місто, яке кияни називали Черкаськом — предтечею сучасних Черкас. У цьому разі, з огляду на близькість до Русі, при заснуванні міста вже тоді був присутній слов'янський компонент, та й не варто забувати про асиміляційні процеси (адже, й берендеї, і торки сходять з історичної арени до XIV ст.). Безвідносно до етнічної і культурної приналежності засновників Черкас, закладення міста або принаймні поселення до монголольської навали виглядає вірогідним, адже від кінця XIII ст. Черкаси відомі як постійне поселення Черкаси, а надалі — як значний міський осередок, та й за монголів уявити заснування міста на території їхнього панування видається важко. Втім, ця версія потребує додаткових доказів і здійснення досліджень, в першу чергу, археологічних. Її дотримується й розвиває оригінальний краєзнавець О.П. Знойко у своїх відомих «Міфах Київської землі та подіях стародавніх» (К.: «Молодь», 1989), прямо говорячи про Черкаси як «місто людей армії» (див. про походження назви міста).
• деякі вчені все ж відносять утворення Черкас безпосередньо до доби монголо-татар. Майже класичним став витяг зі «Статистичного опису Київського губернії» (1852, С-Пб., стор. 460), за яким:

«

«Баскак Ахмет, що панував у Липецькому князівстві, створив біля Рильська дві слободи, куди стікались різного штибу розбійники, щоб грабувати навколишні поселення. Князь Олег, що був нащадком давніх володарів Чернігівських, поскаржився на те хану Телебугу і той, давши йому загін монголів, звелів розорити слободи, що й було вчинено... Жителі Ахметових слобід були черкасами і називались казаками [«вільними людьми»], вони втекли до баскака в Канів і збудували містечко Черкаськ. Якщо це повідомлення справедливе, то заснування Черкас, що раніше називалися Черкаськом, слід відносити до приблизно 1284 року.»

»

Однак, це свідчення середини ХІХ століття ставить більше питань, ніж дає відповідей: по-перше, географічна розкиданість описуваних подій (Липецьке і Чернігівське князівства, а з іншого боку — Канів і Черкаси) ставить під сумнів достоворіність матеріалу; по-друге, черкасами, козаками/казаками називались у згадуваний час (і пізніше) різні території й народи, тому стверджувати, що мова йде саме про заснування сучасних Черкас доволі проблематично. Втім, варто визнати, що назва Черкас Черкаськ фіксується в поодиноких документах, наприклад, 1499 року в листі кримського хана Менглі-Герая до князя московського Івана III. Одним з авторів цієї другої теорії, тобто про заснування Черкас у монголо-татарську добу, яка також породила і різноманітні «відгалуження», став російський державний діяч та історик XVIII століття В.М. Татіщев, який стверджував, що Черкаси були засновані групою черкесів, які переселилися з Курського князівства (?) і в 1282—84 роках власне збудували місто-фортецю — майбутні Черкаси. Проте такі твердження, крім Татіщева й інших російських істориків, більшою мірою були покликані відкинути у процесі заснуванні Черкас як колиски українскього козацтва, саме українську основу.

• ще однією малоймовірною версією заснування Черкас є закладення міста аж у XIV столітті, що було запроваджено польською історіографією — так за польськими джерелами, Черкаси завдячують своїй появі саме привілеям польських королів. Зокрема, в привілеях, дарованих королем Станіславом-Августом, сказано:

«

«жителі Черкас між іншими документами представили на доказ своїх прав опис замка Канівського, зроблений 1552 року, з якого видно, що коли великий князь литовський Гедемін завоював над морем Кафу, Перекоп і Черкаси П'ятигорські, та привів частину черкасів, тоді, оселивши їх над Дніпром, місто Черкаси ними заселив і поклав йому початок.»

»

Останній опус є очевидною компіляцією, адже містить згадки про події, які не мали або не могли мати місце в історії.

Нарешті існує взагалі напівфантастична, переферійна і така, що її неможливо прив'язати ані до історичних дат, ні до загального історичного тла, версія, про те, що Черкаси ніби-то заснувала все-таки група слов'ян-русів, але яка повернулась із П'ятигір'я (?) на Північно-Західному Кавказі, причому до того там же перемішавшись з попердниками адигів-черкесів, від них отримавши назву, і маючи на додачу вже козацьку ментальність, що дозволила не лише звести міцну фортецю, а й стати ядром формування майбутньої української козацької народності^[13] (див. тж. про походження назви міста).

Перша достовірна згадка про Черкаси міститься в українському письмовому джерелі — Густинському літописі й датується 1305-м роком. У літописі Черкаси згадуються як уже існуюче місто в ряду інших українських міст — Києва, Канева, Житомира та Овруча.

[ред.] Черкаси — осередок формування козацтва

Починаючи від 1360-х рр. XIV ст. в історії Черкас розпочинається якісно новий період, пов'язаний із входженням до Русько-литовського князівства. Відтоді Черкаси в складі автономного на той час від литовських урядників удільного Київського князівства стають важливим форпостом південних кордонів русько-литовської держави. Так, у 1384 році Черкаси згадуються вже як укріплене місто на південних окраїнах удільного Київського князівства, утворюючи разом з Вінницею, Брацлавом та Каневом лінію оборони на шляху кримсько-татарських нападників. В адміністративному відношенні місто стало центром староства, яким управляли призначені київським князем (від 1471 року — воєводою) намісники із боярсько-князівської знаті, що пізніше почали називатися старостами.

Роль Черкас, як важливого опорного пункту проти грабіжницьких нападів з боку Кримського ханства особливо зросла від кінця XV століття. Неодноразово мешканцям доводилось вступати в бій проти татарських загонів. Першого доволі серйозного нападу татар (про який дійшли звістки) місто зазнало 1483 року від орд Менглі-Герая, що спустошили майже всю Київщину, але Черкас не взяли. Після цього на початку XVI століття черкаську фортецю було значно укріплено. 1532 року місто витримало 30-денну облогу військ кримського хана Саадет-Герая.

Географічні й політичні умови впливали і на внутрішнє життя Черкас. В цей період Черкаси стають одним із осередків відходництва й формування нового соціального стану — українського козацтва. Ось як відомий український екзильний вчений Андрій Яковлів описує соціально-економічну атмосферу в Черкасах даного періоду:

«

«Життя серед невпинної боротьби з татарами, під засторогою щоденної небезпеки, утворювало відважні, уперті, витривалі характери, сприяло відновленню осібного класу людей, загартованих невпинною борнею з ворогом, — козаків. Цей численний вже наприкінці XV ст. клас весну, літо й осінь жив у степу, на своїх «уходах» — хуторах, на річках і озерах, або на шляхах та перевозах, ловив рибу, бив звіра усякого, не минав і своїх ворогів-татар, нападаючи на них за слушної нагоди: іноді грабував і громив татарські, турецькі і московські торговельні каравани. На зиму козаки верталися до міста і приносили разом з великою многоцінною здобиччю вільний дух степів, протест проти усякого зневолення...[14]»

»

Такі умови, як зовнішні чинники, так і внутрішня соціальна організація, надавали великого значення Черкаському замкові — відтак спонукали центральну владу тримати тут талановитих адміністраторів з певними, значно розширеними правами для місцевого населення. Са́ме тому в період кінця XV — в XVI ст.ст. посади черкаських намісників/старост обіймають, за деякими винятками, видатні особи свого часу, серед яких князь Богдан Федорович Глинський, Кмита Олександрович, князь Василь Дашкевич, Андрій Немирович, Остафій Дашкевич, Василь Тишкевич, Дмитро Вишневецький та інші.

Першим черкаським старостою 1514 року став Остафій Дашкевич, який до цього був старостою канівським. Таким чином два сусідніх міста — Київ і Черкаси були злучені надовго під орудою одного черкаського і канівського старости, який зазвичай жив у Черкасах. При Остафії Дашковичу місто продовжувало забудовуватись, а він не лише управляв містами, а й успішно очолював українську прикордонну варту в районі Середньої Наддніпрянщини. Так, він керував декількома вдалими походами черкасців проти кримських татар і турок, а 1533 року подав розроблений ним проект захисту південних кордонів від татарських вторгнень, в якому обґрунтовував необхідність спорудження за деіпровськими порогами укріплення з постійною сторожею. Дашкевич згуртував навколо себе багато козаків, зміцнив роль придніпровських міст і містечок як центрів формування українського козацтва, урядуючи в Черкасах і Каневі до своєї смерті 1535 року. А за 2 десятиліття ідеї О.Дашковича знайшли відображення в Запорозькій Січі, яку організаційно започаткував інший черкаський староста Дмитро Вишневецький.

Черкаси в ці часи не лише не були відірвані від загально-українських подій, а й фактично стали своєрідним плацдармом у заселенні волелюбними козаками пониззя Дніпра, а черкасці завжди брали участь у походах на татар і турків, в т.ч. і під проводом Івана Підкови. Водним шляхом Черкаси вже тоді сполучались не лише з прилеглими до Дніпра землями, а й з Волинню (через Прип'ять та її праві притоки). Центром міського життя був замок, збудований у 1549-52 роках на місці старого.

[ред.] Польське панування й участь у національно-визвольних змаганнях

Після Люблінської унії 1569 року Черкаси увійшли до складу Польщі. Від назви міста, навколо яких поселялись козаки, їх взагалі почали називати черкасами. А в російських документах XVІ-XVІІ століть черкасами називали вже всіх українців. В історії Черкас особливе місце посідає Черкаський полк, який утворений ще 1625 року як один з полків реєстрового козацтва. У роки Національно-Визвольної війни з 1648 року він набув значення адміністративно-територіальної одиниці (до 1686 року). Тоді Черкаський полк був одним з найбоєздатніших і брав участь в усіх важливих битвах козацького війська Богдана Хмельницького.

Ліквідація шляхетського панування позитивно відобразилась на розвитку міста. Виникають промислові підприємства. Після невдалих походів козаків проти Польщі, Богдан Хмельницький був вимушений підписати союзний договір з Росією. Підписання цього договору мало відбутись саме в місті Черкаси, але через напад польської шляхти дипломати терміново переїхали до Переяслава, де й була проведена Переяславська Рада.

Після поразки національно-визвольного руху Черкаси тривалий час перебували під владою Польщі, куди вони перейшли за Андрусівським мирним договором 1667 року. В 1791 році місто отримало магдебурзьке право, хоча існує версія, що такий привілей Черкаси мали й раніше. Тоді на початку XIX століття плануванням міста зайнявся відомий архітектор В.Гесте.

[ред.] Черкаси в ХІХ — на початку ХХ ст.ст.

Після другого поділу Польщі 1793 року Черкаси відійшли до складу Російської Імперії, ставши одним з повітових центрів Вознесенського намісництва. З 1797 року — це вже повітове місто Київської губернії. На другу половину XIX століття припало стрімке економічне піднесення міста. Зокрема, по завершенні 1876 року прокладання залізниці, з'явилися промислові підприємства. Неабиякого розвитку набули лісопереробна, цукрова (цукроварня збудована 1854 року), тютюнова (тютюнова фабрика — 1878 рік), металообробна, машинобудівна, борошномельна галузі та торгівля. Щороку у місті відбувалось до 7 ярмарків, а базари — один раз у тиждень. Зріс вантажообіг пристані на Дніпрі. Черкаси стали одним із головних перевалочних пунктів лісу, котрий сплавлявся з північних районів України. Зростання економіки сприяло розвиткові міста. Забудова Черкас велась за планом 1815 року, який передбачав створення кварталів з прямими вулицями.

В липні 1859 року в місті перебував Т. Г. Шевченко, якого заарештували біля Прохорівки і відвезли до Черкас. Тут поет склав свої вірші «Сестрі» та «Колись дурною головою», записав народну пісню «Чи бачиш ти, дядьку», виконав відомий малюнок «В Черкасах».

[ред.] Буремні і трагічні 1920—30-і рр

1917 року у Петрограді відбувся Жовтневий переворот. Через рік більшовицька революційна хвиля докотилась і до Черкас. На І Всеукраїнський з'їзд Рад делегатом від міста був Т. Г. Нестеренко. 16 січня 1918 року в Черкасах була встановлена радянська влада, а 18 січня створено місцеву Раду робітничих, солдатських та селянських депутатів. В кінці січня було створено Революційний комітет на чолі з Золотарьовим. Навесні війська гетьмана Скоропадського встановлюють свій контроль над містом, яким заважали червоні партизани на чолі яких стояли Ф. Н. Ільїн, К. Віхоть, Я. Краснощок. У січні 1919 року в місті знову була встановлена радянська влада, але в травні влада перейшла до війська Григор'єва. Було розстріляно багато більшовиків, серед яких Ф. Н. Ільїн та С. Г. Вербовецький. В роки громадянської війни понад 10 разів переходило місто з рук в руки, зазнавало обстрілів і руйнувань. Кілька тисяч жителів стали жертвами боїв і терору.

1 січня 1920 року Черкаси остаточно переходять під радянську владу. 1923 року вони стали центром Черкаського, а з 1927 року — Шевченківського) округу і району. Після ліквідації округів 1930 року місто залишилось центром району, який з 1932 року входив до складу Київської області. Як і всі міста й села краю, Черкаси пережили голодомор 1932-1933 років, сталінські репресії.

[ред.] ІІ Світова і повоєнний час (радянський період)

Нейтральність та неупередженість цього розділу є дискусійною. Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки.

Відчутних збитків і непоправних втрат завдала місту друга Світова війна. У серпні 1941 року тут пройшли кровопролитні бої за місто, а у грудні 1943 року воно було вже звільнене від німецької окупації.

У повоєнні роки, за перших п'ятирічок, почалася розбудова промисловості, відновився розвиток економіки та соціально-культурної сфери. З 1954 року місто стає центром новоствореної і наймолодшої Черкаської області УРСР. Провідними галузями промисловості обласного центру, які сформувались за час існування області є хімічна, машинобудівна, приладобудівна, переробна та харчова. З розвитком хімічної промисловості в 1960-их роках Черкаси поступово перетворюються з центра легкої промисловості на хімічного гіганта. В 1961 році будують найбільший завод з виробництва азотних добрив на Україні, після нього зводять «Хімволокно» (другий за величиною після Чернігівського), «Хімреактив» (завод військового значення) та ще декілька дрібніших. 1961 року, з будівництвом Кременчуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища, через новостворене «Черкаське море» зводять найдовшу в Україні дамбу з мостом довжиною до 15 км. Це перетворило Черкаси на значний транспортний вузол.

[ред.] Незалежність

Після здобуття Україною незалежності промисловість у місті частково занепадає, але швидко відновлюється наприкінці XX століття. Тоді в місті будується перший завод корпорації «Богдан» із збирання автобусів. На сьогоднішній день в Черкасах діє 3 великих заводи по збиранню автобусів, легкових та вантажних автомобілів, та декілька підприємств, які безпосередньо пов'язані з автомобілебудуванням. В цей же період починається занепад хімічної промисловості. Закривається «Хімволокно» та суттєво знижує свою діяльність «Хімреактив». Черкаси перетворюються на автомобілебудівний центр України.

28 листопада 2008 року в місті було демонтовано пам'ятник В. І. Леніну на центральному майдані перед Черкаською облдержадміністрацією. Центральні вулиці міста забудовуються сучасними будинками та скляними хмарочосами, великими торговими центрами, культурними закладами та житловими комплексами.

[ред.] Економіка

[ред.] Промисловість

Черкаси є важливим економічним центром, тут представлені різні галузі промисловості, проте традиційно найбільший розвиток отримали хімічна промисловість, автомобілебудування та харчова промисловість.

Головні підприємства міста за галузями промисловості:

• хімічна промисловість: ВАТ «Азот» (з 1964 року; найбільше в Україні підприємство з виробництва азотних добрив)^[15], завод хімічного волокна і ниток «Хімволокно» (1958—2008; другий в Україні після заводу в Чернігові, зараз закритий), завод хімічних реактивів (підприємство стратегічного значення, зараз працює на 25 % потужності), завод «Аврора» (виробництво лако-фарбової продукції), асфальтний завод;
• легка промисловість: шовковий комбінат «ЧШК» (з 1965 року); трикотажна фабрика «Любава», швейна фабрика «Вайсе», фабрики гігроскопічної вати, шкіряної галантереї, валяльна;
• машинобудівна промисловість: 3 заводи корпорації «Богдан» — завод легкових автомобілів (збирання автомобілів марок «ВАЗ» та «Hyundai»^[16]), автобусний завод (випуск автобусів марки «Богдан»^[17], планується випуск тролейбусів марки «Богдан») та завод вантажних автомобілів (збирання вантажівок марки «Isuzu»); завод з виробництва устаткування для харчової промисловості «Темп», завод пакувальних машин «УпМаш», приладобудівний завод (в радянські часи тут вироблялись запчастини для місяцеходу), завод радіоапаратури, завод «Фотоприлад» (виробництво оптики для військових танків та машин);
• харчова промисловість: цукрово-рафінадний «ЧЦРЗ» (в радянські часи один з таких 4 заводів в СРСР, зараз закритий), молочний завод «Юрія», 2 броварні (закриті — «Богдан» в 1990-их роках, «Черкаське пиво» в 2008 році), кондитерська фабрика (виробництво продукції під торговою маркою «Домашнє свято»), консервний комбінат корпорації «Верес» (з 1936 року, зараз один із найбільших в Україні), м'ясокомбінат «ЧПК» (один із найбільших у країні), макаронна фабрика, декілька підприємств з фасування круп, 2 хлібокомбінати (виробництво продукції під торговою маркою «Формула смаку»);
• виробництво будівельних матеріалів: 2 заводи ЗБВ, 2 заводи з виробництва силікатної цегли (з місцевої сировини), підприємства з виробництва будівельних матеріалів (металопластикові вікна «Круг», пінопласт, будівельні суміші тощо);
• деревообробна промисловість: деревообробний комбінат «ДОК» (виробництво меблів, фанери, пиломатеріалів та матраців «Венето»), декілька меблевих фабрик (Черкаська меблева фабрика, Romira, Lion, ПМ-Плюс тощо) та деревообробних підприємств;
• друкарнi — Прес-Iнформ та ін.;
• інші підприємства: тютюнова фабрика (з 1878 року, випуск цигарок марок LD та R1), фабрика мистецьких виробів, домобудівний комбінат, завод з виробництва картонної тари (з 2008 року, українсько-австрійське підприємство, на відкриття якого приїздив канцлер Австрії) тощо.

Всього промисловими підприємствами міста в 2007 році реалізовано продукції на 7 894,3 млн. грн., що становить 64,0 % від обсягу реалізованої продукції всієї області.

[ред.] Транспорт

Черкаси — значний транспортний вузол України, що характеризується його розташуванням в центрі держави. Через місто проходить залізниця, що зв'язує дві магістралі — Київ-Харків та Київ-Дніпропетровськ. Залізниця проходить по дамбі та мосту через Кременчуцьке водосховище, що є стратегічним об'єктом державного значення. В самому місті знаходиться залізничний вокзал, з якого здійснюється регулярний зв'язок із сусідніми залізничним вузлами — Смілою та Гребінкою, та 2 залізничні станції. До великих промислових підприємств прокладені додаткові залізничні колії для вивезення продукції.

Через місто проходять 2 значні автошляхи — Умань-Золотоноша (Р-14) та Канів-Кременчук (Р-15). Між Черкасами та Смілою, що є частиною Черкаської агломерації, збудована автомагістраль європейського рівня — по 2 смуги руху в різні боки з широкою, місцями засадженою деревами, розподілювальною смугою. Навколо міста збудована об'їзна дорога.

Через вигідне розташування Черкас на березі Кременчуцького водосховища, місто має річковий вокзал та вантажний річковий порт, через який здійснюється збут продукції місцевих підприємств. На західній околиці міста знаходиться аеропорт, посадочна смуга якого займає 3 місце в Україні після Борисполя та Жулян за рівнем можливості прийому різних типів літаків. Тут можуть сідати всі можливі типи літаків, як пасажирських, так і вантажних. В травні 2009 року аеропорт отримав статус міжнародного.

Громадський транспорт міста представлений тролейбусами, парк яких є одним з найрозвиненіших в Україні, та маршрутними таксі (з весни 2009 року, до того — міськими автобусами). Тролейбусний парк має як старі, так і нові моделі тролейбусів. Маршрутні таксі представлені в основному автобусами марки «Богдан», «Еталон» та «ПАЗ». З прилеглими селами здійснюються регулярні сполучення на рівні міста.

[ред.] Медицина

Найстарішим лікувальним закладом міста стала відкрита наприкінці 1805 року повітова лікарня (її спадкоємицею є сучасна міська лікарня № 1). Основними її завданнями були надання медичної допомоги військовим Черкаської «військово-штатної команди» та боротьба з інфекційними захворюваннями й епідеміями місцевого населення. Лікарня в той час займала одну кімнату звичайної сільської хати, у якій було всього 4 ліжка для хворих^[18]. Пізніше велике кам'яне приміщення повітової лікарні знаходилась на розі вулиць Гоголя та Остафія Дашкевича (зараз тут знаходиться станція швидкої допомоги).

Сучасна система закладів охорони здоров'я у місті включає^[19][20]:

• міські лікарні № 1, № 2 та № 3;
• пологові будинки № 1 та № 2;
• інфекційна лікарня;
• дитяча лікарня;
• черкаські міські поліклініки №№ 2, 3 і 5;
• 2 стоматполіклініки № 1 і № 2;
• станція швидкої медичної допомоги — у 1931 році в Черкасах було створено першу станцію швидкої допомоги. Спочатку для викликів використовувалася кінна лінійка, а пізніше обладнали карету, в якій можна було транспортувати лежачих хворих. 1935 року станція швидкої медичної допомоги отримала автокарету, змонтовану на вантажній автомашині. А у період від 1975 по 1988 роки станція існувала як відділення при лікарні ШМД та 3-ій міській лікарні м. Черкаси. Від 1 січня 1987 року станцію було реорганізовано в самостійний заклад^[21].
• медико-санітарна частина НВК «Фотоприлад».

[ред.] Освіта

У старих Черкасах, дорадянських, було декілька освітніх закладів, хоча закладів вищої освіти не було.

Провідною освітньою устновою міста наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.ст. була Перша міністерська чоловіча гімназія.

І дотепер у деяких зі «старих» шкіл отримують освіту — так у приміщенні, де була приватна жіноча гімназія Самойловської, зараз міститься спеціалізована школа 1-3 ступенів N17 (Асоційована школа ЮНЕСКО).

Ще одна жіноча гімназія знаходилась в старому корпусі будинку юнацької творчості (його досі за старою звичкою називають «будинком піонерів»).

У Черкасах у ХІХ столітті ще було церковно-приходське училище — зараз у приміщенні цієї будови знаходиться Національний банк України в Черкаській області, на розі вулиць Хрещатика та О. Дашковича.

[ред.] Дошкільна, шкільна і позашкільна освіта

У Черкасах функціонують заклади дошкільної, шкільної, як загальної так і нового типу, та позашкільної освіти, причому як державні, так і приватної форми власності.

Система дошкільних закладів у місті представлена розгалуженою мережею ясел і дитячих садочків — 50 закладів)^[22].

Заклади середньої освіти в Черкасах представлені як загальноосвітніми (21 ЗОШ та єдина міська вечірня школа)^[23], так і спеціалізованими та закладами нового типу (загалом 14), до яких, зокрема, належать^[24]:

• Черкаська перша міська гімназія, Асоційована школа ЮНЕСКО;
• Черкаська міська гімназія № 9 імені О. М. Луценка;
• Черкаська міська гімназія № 31;
• Черкаський фізико-математичний ліцей;
• Черкаський гуманітарно-правовий ліцей;
• Черкаський колегіум «Берегиня»;
• Спеціалізована школа І№ 3;
• Спеціалізована школа № 13;
• Спеціалізована школа № 17, Асоційована школа ЮНЕСКО;
• Спеціалізована школа № 18;
• Спеціалізована школа № 20;
• Спеціалізована школа № 27;
• Спеціалізована школа № 28;
• Спеціалізована школа № 33.

До приватних шкільних закладів належать^[25]:

• Черкаська приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Перлина»;
• Приватна школа з поглибленим вивченням окремих предметів 2 ступеня;
• Приватна школа № 770;
• Приватна школа «Софія».

Позашкільні освітні заклади Черкас^[26]:

• Центр дитячої та юнацької творчості;
• Міська станція юних техніків;
• Клуб юних моряків з флотилією;
• Міський позашкільний навчальний заклад;
• Центр туризму та спорту.

[ред.] Вищі навчальні заклади

Вищу освіту в Черкасах надає розгалужена система вишів, причому як державних, так і приватних^[27]:

Вищі навчальні заклади ІІІ–ІV рівнів акредитації:

державні:

• Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (бульвар Шевченка, 81, м. Черкаси-18031) — надає освіту за напрямками біологія, економіка, історія та юриспруденція, математика, психологія, інформаційні технології, філологія, фізика, хімія, фізична культура; діє Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів^[28];
• Черкаський державний технологічний університет (бульвар Шевченка, 460, м. Черкаси-18006) — факультети: комп'ютеризованих систем у машинобудуванні електронних технологій, інформаційних технологій і систем, економіки і управління, лінгвістичний, будівельний, фінансово-економічний, довузівської підготовки молоді, по роботі з іноземними студентами, перепідготовки фахівців; надає освіту за спеціальностями: «фінанси», «облік і аудит», «економіка підприємств», «менеджмент організацій», «програмне забезпечення автоматизованих систем», «комп'ютерні системи», «радіотехніка», «прилади точної механіки», «технологія машинобудування», «металорізальні верстати та системи», «промислове та цивільне будівництво», «екологія», «хімічна технологія неорганічних речовин», «прикладна лінгвістика», «економічна кібернетика», «електротехнічні системи електроспрживання», «дизайн», «медичні прилади», «управління проектами»^[29];
• Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м.Київ);
• Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України — вищий навчальний заклад у системі МВС України.

недержавні:

• Східноєвропейський університет економіки і менеджменту
• відокремлений підрозділ Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу;
• Черкаська філія Міжрегіональної академії управління персоналом;
• Черкаський інститут управління.

Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації:

державні:

• Черкаський медичний коледж;
• Черкаський комерційний технікум;
• Черкаський політехнічний технікум;
• Черкаське музичне училище ім. С.С. Гулака-Артемовського.

недержавні:

• Коледж економіки і управління;
• Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж.

[ред.] ЗМІ

У Черкасах активно розвивається сектор ЗМІ, причому особливого поширення набула мережа комерційного і місцевого телебачення. У місті значне число друкованих і електронних засобів масової інформації^[30].

[ред.] Друковані ЗМІ

Основні місцеві (міські і обласні) періодичні видання Черкас:

• газета «Вечірні Черкаси»^[31];
• газета «Місто»;
• газета «Молодь Черкащини»;
• газета «Нова Доба»;
• газета «Черкаський край»;
• газета «Прес-Центр»;
• інформаційний щотижневик «Новини тижня»;
• газета «Черкаські вісті»;
• газета «Вечірні Черкаси»;
• газета «УЮТ»;
• газета «Сiльськi Вiдомості»;
• газета «Акцент»;
• газета «Губернські Відомості»;

Комерційну пресу представляють газети «Авізо», «Нерухомість Черкащини», «Ділова Черкащина» «От и До» (щотижнева газета реклами) та інші. Дитячо-юнацьку пресу репрезентує газета «Шкільна Оригінальна Класна» (ШОК).

[ред.] Електронні ЗМІ

У місті діють наступні місцеві комерційні телерадіокомпанії:

• «Вікка»;
• «Рось»;
• «ТЕТ-Черкаси»;
• «Антена Плюс».

[ред.] Черкаські радіостанції

• «Рось Радіо» (Черкаси)
• Радіо «101 D@LM@TIN» (Черкаси)
• Радіо РОКС (Черкаси і Тальне)
• Радіо DJ FM 68,15 MHz (Черкаси)
• Радіо "Ера FM" 103,3 MHz (Черкаси)
• "Русское радио" 103,7 MHz (Черкаси)
• Радіо "XIT FM" 104,1 MHz (Черкаси)
• Радіо "Love Radio" 104,5 MHz (Черкаси)
• Радіо "KISS FM" 105,0 MHz (Черкаси)
• Радіо "Люкс FM" 106,1 MHz (Черкаси)
• Радіо "Шарманка" 107,1 MHz (Черкаси)
• "Добре Радіо" 107.5 MHz (Черкаси)

А також у Черкасах є регіональні інтернет радіостанції:

• "Шансон" Весь світ 192 kb/s
• "Shara Radio" Весь світ 48 kb/sВесь світ 64 kb/s

[ред.] Культура і дозвілля

Черкаси — значний культурно-освітній центр, тут працють декілька театрів, обласна філармонія, кінотеатри, численні музеї та заклади культури клубного типу, зокрема, відомчі; черкащани мають змогу відпочити у багатьох парках і скверах, відвідати планетарій і зоопарк.

[ред.] Музеї і планетарій

Головні черкаські музеї:

• Черкаський обласний краєзнавчий музей (вул. Слави, 1) — головне зібрання Черкащини матеріалів і предметів з природи та історії, етнографії, культури і сучасності краю, один із найбільших краєзнавчих музеї держави;
• Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка (вул. Хрещатик), 219;
• Черкаський художній музей — вул. Хрещатик, 259;
• Черкаський літературно-меморіальний музей В. Симоненка (вул. Хрещатик, 251).

Черкаси є одним з небагатьох міст України, котре має свій планетарій.

[ред.] Бібліотеки

Міська мережа бібліотек у Черкасах включає наступні заклади:

• Центральна бібліотека ім Л. Українки (вул. Хрещатик, 200) з відділом обслуговування читачів й бібліотеками-філіалами (№№ 2, 4, 8);
• Центральна міська бібліотека для дітей з бібліотеками-філіалами для дітей №№ 1, 2, 3, 4;
• Обласна універсальна наукова бібліотека ім Т. Г. Шевченка;
• Обласна бібліотека для юнацтва ім. В. Симоненка;
• Обласна наукова медична бібліотека з бібліотекою-філіалом № 2^[30].

[ред.] Театри і музика

У Черкасах працюють наступні театри:

• музично-драматичний ім. Т. Г. Шевченка;
• обласний академічний ляльковий театр;
• Молодіжний театр «Сучасник»;
• творча майстерня Тамари Гордової.

У місті діє обласна філармонія— створена 11 червня 1955 року. У її складі працюють:

• Черкаський державний заслужений український народний хор (створений у травні 1957 року);
• камерний оркестр;
• ансамбль народної музики «Росава» — створений 1983 року; за час існування в ньому плідно працювали народні артистки України Р. О. Кириченко та О. Павловська, заслужені артисти Т. Халаш, Є. Крикун, вокальний дует, заслужені працівники культури Діана та Василь Матющенки;
• тріо «Вербена»— лауреати всеукраїнського і міжнародного конкурсів; колектив створено 1983 року професором Національної музичної академії Сергієм Баштаном, а від 1987 року тріо бандуритсок працює в Черкаській обласній філармонії.

Значним культурним осередком у місті є Палац культури «Дружба народів». Для молоді діє Палац культури молоді (у Південно-Західному районі міста, по вул. Сумгаїтська).

У місті працюють як професійні (при філармоні, Черкаській обласній раді), так і аматорські музичні, театральні і фольклорні колективи.

Відомими музичними колективами Черкас є:

• Камерний хор «Канон» — колектив створений 1991 року як ансамбль духовної музики. Від 1994 працює в складі творчого об'єднання художніх колективів Черкаської обласної ради. У репертуарі хору — доробок вітчизняних та зарубіжних композиторів від XVI століття і до наших днів — твори культової музики, авторські твори, хорові обробки інструментальних творів, а також класичні та авнгардні обробки українських народних пісень;
• Капела бандуристів — колектив працює в складі об'єднання художніх колективів Черкаської обласної ради. Капела має у своєму складі колективи так званих «малих форм» — чоловічий квартет, тріо бандуристок «Мальви» та «Черкащанки»^[32].

[ред.] Кінотеатри

У місті функціонують 3 сучасних кінотеатри^[33]:

• кінопалац «Салют» (вул. Хрещатик, 170) — насправді давня споруда, що навіть не змінила свого призначення — це був перший міський кінотеатр, який працює і донині, однак докорінно змінила зовнішній вигляд (зазнала перебудови);
• кінотеатр в ТРЦ «Дніпро Плаза» (вул. Героїв Сталінграда, 34);
• кінотеатр «Україна» (вул. Смілянська, 21).

[ред.] Парки, пляжі і курорти

Головні парки Черкас:

• парк Перемоги;
• Соборний парк (колишній Першотравневий);
• Черкаський міський парк "Ювілейний";
• Парк Хіміків;
• "Долина Троянд";
• Черкаський міський парк на Митниці (вул. Жужоми, Митниця);
• Черкаський міський дитячий парк (Сад Ярової)^[34];

У західній частині парку Перемоги діє зоопарк.

Традиційним місцем відпочинку черкащан і гостей міста є дніпровські пляжі (на Кременчуцькому водосховищі). У комунальній власності міста сьогодні перебуває п'ять ділянок пляжу^[35]. Ще один пляж планується обладнати на території мікрорайону Митниця, поряд із церквою на вул. Героїв Дніпра — міська влада має намір не лише повноцінно облаштувати його, а й зробити одним із найкращих у місті^[36]. Проте, слід визнати, що на кін. 2000-х рр. через здачу в оренду окремих пляжних ділянок і встановлення новими «власниками» поборів за користування пляжами для багатьох містян вони стали недоступними.

На південних околицях Черкас розташований у сосновому лісі над Дніпром кліматичний курорт Соснівка (показання: туберкульоз легень, кістковий туберкульоз).

[ред.] Фестивалі

В місті проводиться низка фестивалів різних рівнів та напрямків. Серед них вирізняються ті, що присвячені різьбленню (з найрізноманітніших матеріалів — криги, каміння, дерева):

• «Черкаський фестиваль крижаних скульптур» — фестиваль скульптур з криги. Проводиться від 2008 року взимку у центрі міста;
• «Живий камінь» — фестиваль скульптур із каменю. Проводиться починаючи з 2008 року влітку;
• «Древляндія» — фестиваль скульптур з дерева. Започатковано 2009 року. Організовується в Парку Перемоги.

[ред.] Туристична мережа

В місті діє низка різнорівневих готелів, які приймають туристів та відвідувачів міста:

• Готельний комплекс «Дніпро» — найкращий чотиризірковий готельний заклад України.

[ред.] Спорт

Черкаси — спортивне місто, відоме талановитими спортсменами, олімпійськими чемпіонами та призерами престижних спортивних змагань, які представляють Україну на міжнародній арені^[30].

В 50—60 роках ХХ століття в місті успішно розвивався спорт — місцеві спортивні колективи здобувають свої перші перемоги в міжнародних змаганнях. Так футбольна команда «Колгоспник» стала чемпіоном України серед аматорів, завоювала право виступати в першості СРСР, жіноча гандбольна команда «Освіта» стала бронзовим призером Чемпіонату СРСР. На початку 1970-их років широкого розвитку в місті набув веслувальний спорт. На XVIII Літній Олімпіаді в Токіо (1964) Черкаси представили свого першого олімпійського чемпіона — Андрія Хіміча. У 1980—90 роки особливого поширення серед мешканців міста набув волейбол. В результаті було створено чоловічу волейбольну команду «Азот», неодноразового призера волейбольної першості СРСР та переможця кубку з волейболу СРСР, підготовлено 7 майстрів спорту міжнародного класу.

Вже за незалежності України, у період 1990—2000 років жіноча волейбольна команда «Хімволокно-Круг» виграє Кубок України та займає призові місця в суперлізі Чемпіонату України. Нині з перемінним успіхом виступають професіональні спортивні клуби міста — баскетбольна команда «Черкаські Мавпи» ^[37], волейбольні «Азот», «Круг» та «Хімволокно», ФК «Мінора» (жіночий міні-футбол), «Лекс-Навігатор-ШВСМ» (хокей на траві). В травні 2009 року припинив своє існування єдиний професіональний футбольний клуб міста «Дніпро».

Лідерами організації спорту в місті є спортивні товариства «Україна», «Спартак» та «Динамо», а найкращі спортивні школи — СДЮСШОР і ДЮСШ «Олімпія»^[38]. Щорічно до 100 спеціалістів готує факультет фізичного виховання Черкаського національного університету.

[ред.] Черкаські спортсмени

Серед відомих спортсменів міста можна виділити:

• Н. Сіробаба та О. Кваша — учасниці Олімпійських ігор, чемпіонки Європи;
• Валерій Перешкура — спортивна гімнастика, срібний призер XXVII Олімпійських ігор, Сідней, 2000);
• Феденко Олександр Олександрович — велоспорт, срібний призер XXVII Олімпійських ігор, Сідней, 2000);
• О. Скачков — легка атлетика, срібний призер Параолімпійських ігор);
• Віталій Снесар — майор, майстер спорту міжнародного класу з морського багатоборства, старший викладач кафедри фізичної підготовки Академії пожежної безпеки, золотий призер чемпіонату ЦР ФСТ «Динамо» з офіцерського триборства (2008) та кульової стрільби (2008);
• Наталія Калашник — підполковник, майстер спорту з морського багатоборства, бойової та спортивної зброї, начальник кафедри фізичної підготовки Академії пожежної безпеки, золотий призер у ПМ-III (стрільба з бойової зброї) на чемпіонаті «Динамо» (2008) та бронзовий призер на чемпіонаті України (2008);
• Максим Коміренко — вихованець Академії пожежної безпеки, майстер спорту міжнародного класу, срібний призер на чемпіонаті «Динамо» (2008) у вправі АКА-III (стрільба з бойової зброї) та бронзовий призер на чемпіонаті з офіцерського триборства та кульової стрільби (2008).
• Ігор Приходько — золотий переможець Всеукраїнського турніру з боксу пам'яті майстра спорту СРСР з боксу Михайла Шкоди (2008).
• Олег Степаненко — бронзовий переможець Всеукраїнського турніру з боксу пам'яті майстра спорту СРСР з боксу Михайла Шкоди (2008).

[ред.] Спортивні споруди

комплексні:

• Водно-спортивна станція (вул. Гагаріна, 7);
• Палац спорту «Спартак» (вул. Остафія Дашкевича, 23);
• Комплекс технологічного університету (вул. Добровольського, 5);
• Фізкультурно-оздоровчий комплекс (вул. Ярославська, 5);
• Палац спорту «Будівельник» (просп. Хіміків, 50/2) — ігровий зал площею 1408 м, зал боксу, зал боротьби.

стадіони:

• «Спартак» (вул. Добровольського, 5) — нині належить ЧДТУ;
• «Центральний» (вул. Смілянська, 78) — територія складає 8,7 га, має футбольне поле з біговими доріжками, секторами для стрибків та метань, вміщує 15 тисяч глядачів, є місцем проведення різнорівневих змагань з футболу.

басейни:

• «Астра» (вул. Гоголя, 368);
• «Сокіл» (вул. Смілянська, 78);
• «Свят» (вул. Академіка Корольова, 4).

[ред.] Спортивні змагання

Щороку ^[30] в Черкасах проводяться понад 200 спортивних заходів, спартакіад, змагань, турнірів, в яких беруть участь до 10 тис. дітей, молоді та дорослого населення міста й гостей. Серед них:

• Змагання на Кубок України з аквабайку — 2008 року проводились при розважальному комплексі «Бочка». У змаганнях брали участь аквабайкери з Черкас, Одеси, Києва, Дніпропетровська.
• Змагання на Кубок Кременчуцького водосховища — 2008 року проводились при крейсерському яхт-клубу «Парус». У змаганнях брало участь 27 екіпажів із Світловодська, Кременчука, Черкас та Комсомольська.
• Чемпіонат України з пляжного волейболу — 2008 року проводився на волейбольних майданчиках «Рибка»
• Всеукраїнський фестиваль сучасної хореографії «Весняний вітер» — проводиться навесні в місті з 1997 року, з 2003 року під патронатом міського голови на Кубок черкаського мера.
• Чемпіонат України з карате за версією FSKA — П'ятий чемпіонат проводився в місті 2008 року.
• Змагання на Кубок Девіса з тенісу — 2008 року змагання у Другій групі Євро-Африканської Зони проводились на кортах спортивного комплексу «Селена»

[ред.] Релігія

До Жовтневого перевороту 1917 року на 30 тисяч населення в Черкасах було близько 20 церков. В центрі Черкас, де зараз знаходиться Черкаська облдержадміністрація, колись була церква, а навколо — Соборний майдан, інша назва площі — базарна, адже тут була найбільша торговиця міста. На найвищому пагорбі Черкас, де сьогодні площа і вулиця Слави та Меморіал Слави, колись також стояла Свято-Троїцька церква — місце, де завжди було велелюдно. Крім того в місті діяли старообрядницькі храми, в тому числі і жіночий монастир.

Але в радянський час релігійне життя в місті зазнало занепаду. Черкаси, за свідченнями, стали єдиним обласним центром в усьому колишньому СРСР, де в результаті знищення духовенства і руйнування церков у 1930-х роках, не залишилося жодного храму^[39]. З демократизацією громадського життя наприкінці 1980-х років, пожвавилось і релігійне життя. Оскільки відновлювати в місті не було що, всі черкаські храми є новобудовами.

Православні святині Черкас:

УПЦ КП

• Свято-Троїцький кафедральний собор (площа Слави, 10);
• Храм Святої великомучениці Варвари (вул. Руставі, 25);
• Свято-Анатоліївський храм (вул. Менделєєва, 16/2);
• каплиця Святих Кирила та Мефодія (б-р Шевченка, 81);
• каплиця Сергія Радонезького та Всіх Святих Землі Української (на перетині вул. Добровольського та Гоголя).

УПЦ МП

• Свято-Михайлівський кафедральний собор (Соборний сквер, вул. Ільїна, 212);
• Храм Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Благовісна, 374);
• Храм Різдва Христового (Південно-Західний район, вул. Сумгаїтська);
• Храм Святого апостола Андрія Первозванного (мікрорайон Митниця, вул. Сержанта Смирнова, 3);
• Храм Святого апостола Луки (на території ІІІ міської лікарні, вул. Рози Люксембург, 210);
• Храм на честь ікони Божої Матері «Всецариця» (на території І міської лікарні, вул. Дахнівська, 32, Дахнівка);
• Храм на честь ікони Божої Матері «Неопалима купина» (р-н Луначарського, на території Черкаської академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля);
• Храм Святого Іоанна Воїна (при військовій частині автобат, вул. Ільїна, 221);
• Свято-Преображенський храм (мікрорайон Дахнівка, вул. ІІ Українського фронту, 153)^[40].

У Черкасах у дорадянську добу було також декілька синагог — одна з них була на місці теперішнього палацу спорту «Спартак» — від 1946 року приміщення синагоги використовували як спортзал, поки 1967 року не спорудили сучасний спорткомплекс. Ще одна синагога була розташована на місці, де тепер знаходиться приміщення Драмтеатру — це була синагога Зарицьких, саму синагогу зруйнували. Існує свідчення, що 1903 року в місті було аж 22 синагоги^[41], втім і раніше, і особливо на початку ХХ ст. єврейське населення міста потерпало від погромів; ще більших втрат воно зазнало в часи Другої Світової війни. Однак, попри значно меншу кількість євреїв (юдеїв) у Черкасах у теперішній час проти давнішого все одно доволі нелогічним є факт, що в місті не існує жодної синагоги на кінець 2000-х рр., відтак членам юдейської громади навіть ніде поминати померлих, та й «Об'єднана єврейська громада» діє виключно як громадська організація^[42].

В місті розташований найбільший в Європі буддистський храм однієї з необуддистських сект «Білий лотос»^[43], зведення якого розпочато ще в 1990-х роках. Біля входу в храмовий комплекс «чатують» привезені спеціально з Тибету статуї воїнів. На початку своєї діяльності цей релігійний комплекс був закритий для сторонніх, але наприкінці 2000-их відкрив свої двері для всіх охочих, туди навіть здійснюються щонедільні екскурсії. У храмі також відкрито спеціальну келію «для цивільних», а не адептів общини «Білий Лотос», таким чином, будь-хто може скористатися з наданої можливості долучитися до духовного самозаглиблення. Однак, на думку ряду місцевих спостерігачів і ЗМІ, крок до «відкритості» комплексу радше є продуманим піар-ходом, що має на меті сприяти поліпшенню іміджу громади в місті. Адже раніше керівництво та рядових членів общини «Білий Лотос», переважно поза Україною, не раз намагалися звинуватити в зберіганні вогнепальної й холодної зброї, у зв'язках із криміналітетом, і навіть підозрювали в діях з підготовки державного перевороту в одній із прибалтійських держав^[44][45].

[ред.] Архітектурне обличчя міста, пам'ятки і пам'ятники

Сучасні вулиці та споруди Черкас органічно пов'язуються з чентральною частиною міста, яку ще на початку ХІХ століття планував відомий архітектор В. Гесте^[46].

Докладніше у статті: Вулиці Черкас

Велика забудова тривала в місті на початку радянської доби — за генеральним планом 1932 року.

Черкаси були містом, яке доволі сильно потерпіло внаслідок руйнувань у Другу Світову війну, але ще більше через вандалізм будівничих, які до кінця 1930-х знесли всі культові споруди міста та чимало громадських і приватних будівель (останні руйнували навіть у 1960-і рр., що могли являти історичну та архітектурну цінність.

У 1950—80 рр. у місті багато будували:

• Будинок Рад (1959, арх. В. Штокмар);
• Музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка (1964, арх. Б. Кучер та ін.);

• залізничний вокзал (1965, арх. Л. Чуприн);
• Будинок зв'язку (1965, арх. С. Рец);
• готель «Турист» (1970, арх. Н. Чмутіна та ін.);
• Будинок політосвіти (1973, арх. М. Черненко);
• палац культури «Дружба народів» (1980, арх. Л. Кондрацький, М. Собчук, С. Фурсенко)^[47].

Відтак, Черкаси є регулярно і модерно забудованим містом завдяки кількаразовим реконструкціям і перебудовам за генеральними планами забудови вже у повоєнний час — 1950 рік і 1962—65 роки (остання забудова здійснювалась київським ДІПроМістом). Однак, у центрі, зокрема, на вулицях Хрещатик і Б. Вишнивецького окремими вкрапленнями зберігаються чудові архітектурні пам'ятки старої забудови.

[ред.] Історичні та архітектурні пам'ятки

У місті залишилися цікаві зразки громадської забудови кінця ХІХ — початку ХХ ст.ст., що переважно представляють еклектизм, проте є й збудоване в модерні:

• окремі будівлі на центральній вулиці Хрещатик (кол. Дахнівська), зокрема, колишній будинок грабаря Щербини (зараз Палац одружень) на самому її початку; також будівля колишнього готелю «Слов'янський», споруда сучасної філармонії, будинок колишнього громадського банку (Хрещатик, 251; збуд. 1914, автор — відомий арх. В. В. Городецький; стиль модерн) — тепер це редакція газети «Черкаський край»^[48] та деякі інші;
• низка інших споруд, зокрема по вулиці Б. Вишневецького, 34 будинок колишньої Першої музичної школи, зведений коштом грабаря Лисенка, де у 1914 році знаходився військовий шпиталь, пізніше архів і краєзнавчий музей; зберігся також будинок, який на початку ХХ століття належав грабарю Лисенку, потім тут містились майстерні трудової школи № 1, у 1930—34 роках — шляховий технікум, згодом неповна середня школа № 15, зараз це приміщення міського планетарію та центру Товариства «Знання»; збереглись будинки міських чоловічої (В.В. Городецький, 1903) та жіночої гімназій.

У радянський час було зведено монументальний Пагорб Слави (початок робіт 1975 року) поблизу площі Слави (поруч з колишньою Замковою горою). Це — великий меморіальний комплекс з центральним монументом «Батьківщина-мати»^[49].

Сучасною архітектурною перлиною міста є Свято-Архангело-Михайлівський кафедральний собор у Соборному парку, збудований у візантійському стилі в 1994—2002 роках за проектом митрополита Черкаського владики Софронія, що є найвищим храмом в Україні^[50].

[ред.] Пам'ятники

У Черкасах встановлено низку пам'ятників — Т. Г. Шевченку, меморіальний комплекс Пагорб Слави, Б. Хмельницькому, І. Підкові, пам'ятні знаки і хрести на честь загиблих воїнів-учасників війни в Афганістані, Жертвам Голодоморів та політичних репресій на Черкащині тощо.

Дивіться основну статтю: Пам'ятники Черкас.

Прикметною особливістю монументальної скульптури Черкас є майже відсутність пам'ятників, що возвеличують діячів радянської доби, крім того місто є чи не єдиним з великих українських, принаймні за винятком Західної України, де немає жодного пам'ятника Леніну — великий монумент вождя пролетаріату на центральному однойменному майдані перед будівлею облради було знесено наприкінці осені 2008 року^[51].

Загалом по місту досить багато пам'ятників і пам'ятних знаків на честь видатних осіб, історичних подій, збиральних і навіть вигаданих (Проні Прокоповні і Голохвастову) образів. Найприкметнішими і наймонументальнішими пам'ятниками міста є пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) та пам'ятник Богдану Хмельницькому (1995), а найоригінальнішими — варенику (2006) і жіноцтву (2009) перед готелем «Росава», фігури Проні Прокопівни та Голохвастова перед міським «Будинком мод».

[ред.] Персоналії

З історією Черкас тісно пов'язані імена цілого ряду визначних представників науки, культури і мистецтва України, які в різний час народилися і жили тут, або чия трудова діяльність проходила у цьому місті.

Черкаси не раз відвідував Т. Г. Шевченко у 1845—1846 рр. — він зупинявся в будинку Цибульських; до 175-річчя від дня народження українського генія тут відкрито Музей Великого Кобзаря, а на будинку встановлено меморіальну дошку.

З містом тісно пов'язана біографія першого козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байди), керівника козацького повстання 1593 року Криштофа Косинського, організатора Коліївщини Максима Залізняка.

У Черкасах працював відомий український поет і письменник Василь Симоненко, тут він помер і похований, а за адресою вул. Хрещатик, 251 діє присвячений його життю і творчості літературно-меморіальний музей.

Серед інших персоналій, чиї життя або творча кар'єра пов'язані з Черкасами: видатний український драматург І. Карпенко-Карий, який відвідував Черкаси та працював тут, на сцені місцевого театру виступала славетна Марія Заньковецька, у місті бував єврейський письменник Шолом Алейхем. Тут народилися художник-графік В. Замирайло, письменник Лесь Гомін, видатна співачка Лілія Лобанова, один із перших наших стратонавтів Я. Український, фізіолог М. Вітте, учений у галузі будівництва О. Норовецький та інші. У Черкасах деякий час перебував П. Тичина, виступали визначні актори А. Бучма та Г. Юра^[30].

див. тж.: Категорія:Персоналії:Черкаси

На Черкащині в часи Великої вітчизняної війни точились запеклі бої, багато героїв походять з черкаського краю. У наш час багато вулиць носять назви видатних воїнів ВВВ — так, у центрі міста є вулиця, названа на честь героя Радянського союзу Лазарєва, — саме його танкова дивізія першою зайшла в місто, на цій вулиці знаходяться дві меморіальні дошки на честь Лазарєва.

У Черкасах народилися Герої Радянського Союзу:

• Атамановський Петро Юхимович (*1899 — † 30 січня 1945)^[52];
• Воішин Юхим Андрійович (* 20 жовтня 1920 — † 10 січня 1982)^[53];
• Кириченко Іван Федорович (* 22 січня 1902 — † 23 вересня 1981)^[54];
• Кульбашний Сидір Захарович (* 15 травня 1911 — † 1947)^[55];
• Куперштейн Ізраіль Григорович (* 14 серпня 1915 — † 16 березня 1995)^[56];
• Рувинський Веніамін Абрамович (* 1 травня 1919 — † 24 червня 2001)^[57].

[ред.] Міжнародне співробітництво

Для розвитку економічної та культурної співпраці між громадою Черкас та містами інших держав, місто активізує вже напрацьовані зв'язки, розширює та розвиває міжнародне співробітництво. Черкаси мають наступні міста-побратими:

Санта-Роза	США	Партнерські стосунки розпочато 1989 року, відтоді вони здійснюються в різноманітних напрямках. Безстрокову угоду про споріднення міст було підписано мерами міст 6 березня 1991 року. За час, що минув, відбувся обмін делегаціями різного спрямування, реалізовано низку програм і проектів — створення першого в Україні жіночого центру (зареєстрований у 1997 році), Черкаси підключено (з 1998 року) до Програми Партнерства Громад з поширення досвіду місцевого самоврядування (проект Фундації «Україна-США»), в рамках якої проводились стажування представників обох сторін, було розроблено стратегічний план дій Черкаського водоканалу строком на 25 років тощо.
Бидгощ	Польща	Угоду про співробітництво між містами підписано 17 вересня 2000 року. Співпраця реалізується переважно в гуманітарній сфері — обмін творчими колективами, групами художників тощо, а також в економічній сфері — на рівні підприємців обох міст.
Сумгаїт	Азербайджан	Безстрокову угоду про відновлення дружніх братерських зв'язків між містами було підписано 3 вересня 2003 року. Сторони розвивають співробітництво в галузях виробництва, розвитку малого і середнього бізнесу, зовнішньоекономічних зв'язків, культури та спорту.

Черкаси підтримують співпрацю з представниками торгово-економічних місій, дипломатичними представниками Посольств зарубіжних країн в Україні, зокрема на постійній основі з Посольствами Франції, Німеччини, Польщі, Китайської Народної Республіки, Латвії, Болгарії, Молдови, Росії, Чехії, Азербайджану та США^[58].

[ред.] Галерея

Святопокровський жіночий монастир, XIX століття	Вулиця Хрещатик у Черкасах, кінець XIX століття	Вулиця Хрещатик, 1910	Старо-Чигиринська вулиця, 1910
Будинок Щербини, 1910	Сучасний Будинок Щербини — Палац одружень	Готель «Слов'янський» у Черкасах (стара поштівка)	Будинок колишнього готелю «Слов'янський» у 2009 році
Черкаський художній музей	Тильна сторона будівлі облдержадміністрації та місцева цікавинка — «співочий» фонтан.	Кінотеатр «Україна»	Тривають роботи зі зведення великого торговельного центру біля будівлі Черкаської ПДА (червень 2009 року)

[ред.] Примітки

[ред.] Джерела, посилання і література

	Портал «Черкащина»
	Черкаси в Вікісловнику?
	Черкаси на Вікісховищі?

• Сокоренко В.Г. Черкаси //
• Українська радянська енциклопедія / ред. М. Бажан; 2-е видання. — К., 1974-1985. . Том 12., К., 1985, стор. 270—271
• Ткаченко О., Найдем С. Черкаси., К., 1956
• Місто Черкаси на who-is-who.com.ua
• Кілессо С. Черкаси., К. 1966
• Міський портал
• Черкаси. Міський інформаційний портал
• Ястребова Л. Пам'ятні місця Черкас., Дніпропетровськ, 1971
• Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область., К., 1972
• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Місто Черкаси на www.mestectvo.com
• Черкаси, липень 2004 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)

п • о • р Черкаси
Райони:	Придніпровський · Соснівський
Селища:	Оршанець

п • о • р   Міста і смт Черкаської області
Міста:	Ватутіне · Городище · Жашків · Звенигородка · Золотоноша · Кам'янка · Канів · Корсунь-Шевченківський · Монастирище · Сміла · Тальне · Умань · Христинівка · Черкаси · Чигирин · Шпола
Смт:	Бабанка · Буки · Верхнячка · Вільшана · Драбів · Єрки · Ірдинь · Катеринопіль · Лисянка · Маньківка · Стеблів · Цвіткове · Цибулів · Чорнобай · Шрамківка

п • о • р Черкаська область
Райони:	Городищенський • Драбівський • Жашківський • Звенигородський • Золотоніський • Кам'янський • Канівський • Катеринопільський • Корсунь-Шевченківський • Лисянський • Маньківський • Монастирищенський • Смілянський • Тальнівський • Уманський • Христинівський • Черкаський • Чигиринський • Чорнобаївський • Шполянський
Міста обласного значення:	Ватутіне • Золотоноша • Канів • Сміла • Умань • Черкаси

п • о • р Міста і смт над Дніпром (від джерела до гирла)
Росія	Бочарово¹ • Верхньодніпровський • Дорогобуж • Смоленськ
Білорусь	Дубровно • Орша • Копись • Шклов • Могильов • Бихов • Рогачов • Жлобин • Стрешин • Речиця • Лоєв • Комарин²
Україна	Радуль • Любеч • Вишгород • Київ • Козин • Українка • Ржищів • Переяслав-Хмельницький • Канів • Черкаси • Світловодськ • Кременчук • Комсомольськ • Верхньодніпровськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ • Запоріжжя • Василівка • Дніпрорудне • Енергодар • Нікополь • Кам'янка-Дніпровська • Нововоронцовка • Горностаївка • Берислав • Каховка • Нова Каховка • Дніпряни • Таврійськ • Цюрупинськ • Херсон • Гола Пристань • Очаків³
1. Бочарово — село біля джерела ріки. 2. Комарин розташований нижче Любеча: від Лоєва до гирла р.Прип'ять Дніпро тече по кордону. 3. Очаків — порт на Дніпровському лимані.