Черкаси (морський тральщик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
U311 «Черкаси»
Історія

Радянський СоюзРосія

Назва: «Розвідник» (рос. «Разведчик»)
Власник: ВМФ СРСРВМФ Росії
Будівник: Середньоневський СБЗ, Ленінград СРСР СРСР
Будівельний номер: 950
Закладений: 1975 рік
Спуск на воду: 1976 рік
Прийнятий: 10 червня 1977 року
Доля: Переданий ВМС України 25 липня 1997 року
Історія
Україна
Назва: «Черкаси»
Однойменні: Черкаси
Власник: ВМС України
Отриманий: 25 липня 1997 року
Порт припису: Донузлав (1997 — 2014)
Ідентифікатор: U311 (1997 — 2014)
Захоплений: 20 березня 2014 року
Списаний: Червень 2023 року[1]
Статус: з 20 березня 2014 року перебуває під контролем російських військ
Емблема:
Основні характеристики
Клас і тип: проект 266М, морський тральщик
Водотоннажність: нормальний — 735 т
Повна
водотоннажність:
790 т
Довжина: 61,2 м
Ширина: 10,2 м
Осадка: 3,45 м
Двигуни:
Швидкість:
Дальність
плавання:
1500 миль (12 вузловим ходом)
Автономність: 10 діб по запасах провізії
Екіпаж: 68 осіб, у тому числі 6 офіцерів
Озброєння:
  • Артилерія:
    2х2 30-мм АУ АК-230М
    (2000 пострілів),
    2х2 25-мм 2М-3М
    (2000 пострілів);
  • Торпедно-мінне озброєння:
    2х5 252-мм РБУ-1200[en]
    (30 РГБ-12),
    трали БКТ, ТЭМ-3, АТ-3, Ш-3 або ін.,
    міноскидач на 10 ГБ або морських мін;
  • Зенітне озброєння:
    2х4 ПУ ПЗРК МТУ-4 «Стріла-3»
    (20 ракет 9К32);

«Черкаси» (U311) — морський тральщик проекту 266М (шифр «Аквамарин», англ. Natya class за класифікацією НАТО) корабель протимінної оборони морської зони Військово-Морських Сил України. У ВМФ СРСР мав назву «Розвідник».

Особливості проекту[ред. | ред. код]

Проект 266М — модернізація тральщиків проекту 266 — спеціалізованих кораблів, призначених для виконання завдань протимінної оборони загонів бойових кораблів, конвоїв, окремих кораблів і суден у морській і ближній океанській зонах через пошук та виявлення морських якірних і донних мін, їх тралення та знищення. Крім того, ці кораблі були пристосовані для постановки активних і оборонних мінних загороджень.

У результаті експлуатації тральщиків 266-го проекту було виявлено низку недоліків у порівнянні з аналогічними кораблями іноземного виробництва, зокрема, відсутність засобів гідроакустичного пошуку донних мін, недостатні мореплавальні характеристики. Разом з тим у 1960-х роках з'явилося нове корабельне озброєння і спеціальне обладнання — виникла потреба модернізації проекту.

У 1965 році тактико-технічне завдання на розробку проекту тральщиків 266М отримало Західне проектно-конструкторське бюро. Новий проект відрізнявся від попередника досконалішим протимінним озброєнням: замість електромагнітного тралу він був оснащений глибоководним тралом з апаратурою керування, тралом для знищення активних мін, телевізійним і комплексним шукачами мін, які тягнуться за судном, гідроакустичною станцією «Мезень», яка забезпечує виявлення донних мін. Облаштування в кормовій частині корабля сліпа забезпечило механізацію постановки і вибирання тралів. Використання сучасних слабомагнітних матеріалів корпусу, сучасних на той час конструктивних рішень для проектування рушійної установки, дозволили знизити до мінімуму власні акустичні поля корабля. Крім того, на нових тральщиках встановлювалися засоби ПЧО — дві РБУ-1200[2][3].

Морські тральщики проекту 266М будувалися Середньоневським і Хабаровським суднобудівними заводами в 19701978 роках. Усього було побудовано 31 корабель даного типу[4].

Історія корабля[ред. | ред. код]

2009 року
2012 року

Морський тральщик з заводським номером C-950 був закладений в елінгу Середньоневського суднобудівного заводу в 1975 році. Спущений на воду через рік. Зарахований у списки кораблів Військово-морського флоту СРСР 10 червня 1977 року. Наказом головнокомандуючого ВМФ зарахований до складу Чорноморського флоту[4].

Неодноразово брав участь у бойових траленнях у Перській затоці, Суецькому каналі, Червоному і Середземному морях. Виходив на бойову службу в Атлантичний і Індійський океан. За період з січня по серпень 1990 року мтщ «Развєдчик» неодноразово виконував бойове тралення мінонебезпечних районів Червоного моря. Здійснив 29 проведень тралами і конвоювань цивільних суден у Червоному морі, провів 52 судна. З них 11 конвоїв проводилися під обстрілом реактивними снарядами, з зайнятих еритрейцями островів[5].

14 травня 1990 року «Развєдчик», яким командував капітан-лейтенант Віктор Носенко, здійснював конвоювання танкера «Інтернаціонал» у Червоному морі. Танкер був атакований чотирма катерами, оснащеними 106-мм артустановками. Моряки тральщика відкрили загороджувальний вогонь з кормової 25-мм АУ 2М-3М і двох 12,7-мм НСВТ «Утес», встановлених на тильній стороні ходового містка, а також автоматниками групи вогневого протидії. Бій тривав вісім хвилин. Був знищений один катер противника. Поранення отримав один з кулеметників, що вели вогонь з НСВТ. За результатами бойових служб 17 членів екіпажу корабля були нагороджені орденами і медалями, а сам корабель був нагороджений Вимпелом МО СРСР «За мужність»[6].

Емблема

25 липня 1997 року увійшов у склад Військово-Морських Сил України, де отримав назву «Черкаси» на честь однойменного українського міста з присвоєнням бортового номера U311. Корабель неодноразово брав участь у різних міжнародних навчаннях, зборах-походах кораблів ВМС України, активаціях ЧВМГ БЛЕКСІФОР[7].

Корабель базувався в пункті базування Новоозерне.

У складі ВМС України кораблем командували:

  • капітан 3 рангу Володимир Білоусов;
  • капітан 3 рангу Дмитро Деренський
  • капітан 3 рангу Олександр Бойко;
  • капітан 3 рангу Олексій Неїжпапа;
  • капітан 3 рангу Роберт Шагєєв;
  • капітан 3 рангу Олексій Заєць;
  • капітан 3 рангу Юрій Федаш.

Під час Російського вторгнення в Україну перебував на озері Донузлав. 6 березня 2014 року на виході з бухти Донузлав було затоплено два російські кораблі «Очаков» і «Шахтёр», 7 березня було затоплено ще одне судно, а 13 березня було затоплено четверте списане судно. Таким чином було створено барикаду, що заблокувала вихід з бухти кораблям Військово-Морських Сил України. Після початку тимчасової анексії Криму, 20 березня російські військові висунули ультиматум українським військовим про перехід на бік Росії. 21 березня написали рапорт на звільнення й зійшли з корабля 2 офіцери, один мічман і 9 людей особового складу. Екіпаж корабля відмовився виконати вимоги російських військових та здійснив спробу вирватися з Донузлава під пісню «Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“». Проте спроба була невдалою і корабель став на якір, щоб не сісти на мілину. Після цього корабель став тримати кругову оборону[8]. 23 березня екіпаж здійснив повторну спробу прорвати блокаду. Корабель спробував пройти поміж двох затоплених російських кораблів. «Черкасам» це майже вдалося, однак до них підійшов російський катер і вдарив у бік. Після цього носова частина «Черкас» опинилася на мілині[9]. 24 березня після захоплення російськими військовими корабля «Костянтин Ольшанський» «Черкаси» залишався єдиним військовим кораблем на Донузлаві під українським прапором. 25 березня ввечері російські військові захопили корабель. Штурм здійснювався за допомогою двох вертольотів Мі-35 та трьох швидкісних катерів. Він тривав понад дві години[10].

Станом на лютий 2020-го, викрадений корабель було пришвартовано російськими військовими в бухті Стрілецька в тимчасово окупованому Севастополі[11].

Відзнаки[ред. | ред. код]

27 березня 2014 року рішенням сесії Черкаської міської ради командиру корабля Юрію Федашу присвоєне звання почесного громадянина міста Черкаси, а команду корабля вирішено нагородити за заслуги перед Черкасами[12].

У кінематографі[ред. | ред. код]

За мотивами подій, що відбувалися на кораблі в березні 2014 року, режисером Тимуром Ященком було знято фільм «Черкаси». Його прем'єра відбулася 25 лютого 2020 року[13].

У культурі[ред. | ред. код]

«Черкаси», поштова марка України (2021)

«Черкаси» був зображений на поштовій марці України 2021 року у серії «Краса і велич України».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Росія утилізує захоплені судна ВМС України. Мілітарний. Архів оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 26 червня 2023. 
  2. Морские тральщики проектов 266, 266Э (Yurka), 266М, 266МЭ (Natya), 12660 (Gorya). Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 6 січня 2013. (рос.)
  3. Морской тральщик проекта 266М «Аквамарин». Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 6 січня 2013. (рос.)
  4. а б Морские тральщики проектов 266М, 266МЭ, 02660, 02668. Russian-Ships.info. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 6 січня 2013. (рос.)
  5. В перечне локальных конфликтов не значится (История участия советских моряков в разминировании Красного моря в 1984 году) Сахончик С. М. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 січня 2013. (рос.)
  6. Морской тральщик "Разведчик" Черноморского Флота. www.kchf.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 10 березня 2020. 
  7. Морской тральщик «Черкассы» ВМС Украины. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 6 січня 2013. (рос.)
  8. Тральщик “Черкаси” після спроби прориву зайняв оборону в Донузлаві. Українська правда (укр.). 23 березня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 10 березня 2020. 
  9. На Донузлаві українські моряки майже вирвалися з російської блокади. [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.] «Українська правда», 23.03.2014.
  10. РОСІЙСЬКІ ОКУПАНТИ ЗАХОПЛЮВАЛИ “ЧЕРКАСИ” ПОНАД 2 ГОДИНИ. Прапор лишається до ранку. Українська правда (укр.). 25 березня 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 10 березня 2020. 
  11. Журналісти з'ясували, де знаходиться захоплений РФ тральщик "Черкаси". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020. 
  12. Черкаські депутати вирішили присвоїти капітану легендарного тральщика звання почесного громадянина міста. procherk.info (укр.). 27 березня 2014. Архів оригіналу за 30 березня 2014. 
  13. У Києві відбулась прем'єра фільму «Черкаси» – фото. Радіо Свобода (укр.). 26 березня 2020. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 10 березня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кузык Б. Н., Никольский В. И., Новичков Н. Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
  • Заблоцкий В. П., Костриченко В. В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
  • Jane's Fighting Ships 2009—2010. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2009. — ISBN 0-71062-623-1.

Посилання[ред. | ред. код]