Черкеси
Черке́си (самоназва адиге) — один з адигських народів Північного Кавказу (Росія).
Зміст |
Загальні відомості [ред.]
Найменування [ред.]
.jpg)
Самоназва черкесів адиге є спільною для всіх адигських народів, тобто черкесів, кабардинців і адигейців (адигейських народностей).
Етнонім черкеси, за яким народ відомий у світі, також нерідко виступає метаетнонімом для адигських народів, особливо поза межами Росії. Зокрема, під «черкесами» традиційно у Туреччині й країнах Близького Сходу розуміють, крім власне черкесів,також інших адигів, а нерідко й представників неадигських народів Північного Кавказу, предки яких у 2-й половині XIX століття масово емігрували туди від утисків Російської імперії після включення кавказьких земель до складу імперії.
Мова [ред.]
Черкеси розмовляють черкеським діалектом кабардино-черкеської мови (спільним із кабардинцями) абхазо-адигської гілки північнокавказької сім'ї.
У 1920-1925 рр. північнокавказька інтелігенція, користуючись існуючою у ці роки більшою свободою, намагалася надолужити згаяне в попередні роки, проте ця можливість тривала недовго. У 1922 р., у зазначений період відносної свободи, у Кисловодську була скликана «Конференція з освіти горців». У результаті цієї Конференції на Північному Кавказі були відкриті школи з рідними мовами навчання, а до 1925 р. створена писемність на латинській графічній основі.
Проте, навіть тоді більшовики постаралися розділити не тільки народи Північного Кавказу, але також і єдинокровні субетноси, створивши, наприклад, окремі алфавіти для кяхского і кабардинського діалектів, окремі граматики для говірок однієї і тієї ж кабардино-черкеського мови , хоча поряд з латинізацією, неодноразово порушувалося питання і про уніфікацію всіх північнокавказьких алфавітів, а також про створення єдиної літературної мови для родинних адигських діалектів. З цього питання було проведено ряд конференцій: в Адигеї і Кабардино-Черкесії, в Чечено-Інгушетії, в Карачай-Балкарії і у Дагестанській АРСР, але ці конференції не досягли практичних результатів, так як їх ініціатори були засуджені як буржуазні націоналісти і у більшості ліквідовані.
Історія розселення [ред.]
Єгипет, Персія, Близький Схід [ред.]
У 14 століття черкеси-мамлюки захопили владу у Єгипті і правили там з 1382 по 1517 рр. та пізніше. Загони адигейців-черкесів служили також в Оттоманській Порті, Персії.
Черкеси були знані, як войовничий народ. З раннього дитинства вони займалися професійною військовою підготовкою, добре володіли зброєю, гарно трималися у сідлі. Один такий воїн міг здолати кількох ворогів. Не випадково навіть кримські хани віддавали їм своїх дітей на виховання.
Через князівські чвари, війни з кримчаками, татарами, багато черкес полишало власні домівки та емігрувало у найближчі країни. Ще у 1502 р. вони займали побережжя Азовського моря від Дону до Керченської протоки, але згодом їх почали звідтіля відтісняти[1].
Важливу роль у долі черкесів відігравав релігійний фактор. Після падіння Константинополя у 1453 р. та посилення впливу кримських ханів у регіоні проживання християн-адигів набуває поширення практика агресивного насадження ісламу сунітського напрямку.
Територія проживання і чисельність [ред.]
Сьогодні черкеси у Росії проживають на історичній батьківщині, переважно в Карачаєво-Черкесії, у 17 великих аулах. Також живуть черкеси у суміжних суб'єктах РФ, великих російських містах тощо. Чисельність черкесів у Росії за даними перепису населення 2002 року — 50,8 тис. осіб[2], в тому числі 40,2 тис. осіб в Республіці Карачаєво-Черкесія.
Також черкеські общини проживають у Туреччині, Грузії, Сирії, Йорданії та інших країнах південно-західної Азії.
В Україні, згідно з даними перепису населення 2001 року проживало 199 черкесів, з яких в якості рідної черкеську вказали лише 25 особи, тоді як українську — 20 осіб (бл. 15 %), решта — переважно російську (136 осіб)[3].
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Бларамберг Й. Историческое, топографическое, статистическое и этнографическое описание Кавказа.- Нальчик: Эль-Фа, 1999. — С.114.-115
- ↑ Перепис населення у Росії 2002 року (рос.)
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою
