Черн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Черн
Ленківське городище
Країна: Україна Україна
Місце розташування: Cernauti.png Чернівці
Географічні координати: 48°20′06″ пн. ш. 25°53′37″ сх. д. / 48.33500° пн. ш. 25.89361° сх. д. / 48.33500; 25.89361
Будівник: Ярослав Осмомисл
Матеріал: зруб
Завершення будівництва: 1150-ті
Стан: залишились тільки земляні вали,
«Пам'ятка археології»

Черн (Чернъ на Прутѣ) — давньоруське городище на півдні Галицького князівства.

В наш час відоме також як «Ленківецьке городище».

Етимологія[ред.ред. код]

Назва городища (на думку дослідників) пішла від того, що стіни було зроблено з темного зрубу, перемащеного місцевим чорноземом. На відстані городище виглядало суцільно-чорним.

Місце розташування[ред.ред. код]

Черн постав у Прутсько-Дністровському межиріччі, на межі північно-східних схилів Карпат і західної частини Хотинської височини. Городище розташоване в північно-західній частині сучасних Чернівців, у межах мікрорайону Ленківці, неподалік від шосе і залізниці у напрямку Львова.

Alex K Halych-Volhynia 3.png

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (ГВК)
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 13 — НА ПОЧАТКУ 14 СТ.
ГВК
у середині 13 ст.
Приєднання ГВК
(роки приєднання)
Межі земель
і удільних
князівств
Головні
торгівельні
шляхи
Кордони
руських
князівств
"Стольні гради"
(1230—1240)
(1230-ті)
(1252-1254)
(1280 — 1320)
(1289 — 1302)
(1251 — 1252)
(1254)


Історичні передумови[ред.ред. код]

В першій половині XII ст. у пониззі Дунаю почали скупчуватись втікачи з різних руських земель (від князів і бояр) або просто шукачі пригод. Досить часто ці люди, об'єднуючись у групи, чинили розбої й нападали на руські міста. Осередком скупчення стала річка Бирладь та поселення Бирладь, що біля неї. Від цього й пішла назва людей берладники, а місцевість на південь від Галицького князівстваБерладська земля. Крім того, саме там знайшов осідок звенигородський князь Іван Ростиславович після невдалої спроби захопити Галич (1144). Вже в 1146 році він згадується як Берладник.

Закладання городища[ред.ред. код]

В 1153 році галицьким князем став Ярослав Осмомисл. Розуміючи всю небезпеку від Берладської землі та Івана Берладника, Осмомисл прийняв рішення укріпити підступи до Галича. З цією метою на південному прикордонні Галицького князівства того ж року постає городище Черн.
Це городище згадується у «Списку городів руських, дальніх і ближніх» як «Чернъ на Прутѣ».
Після того, як у 1159 році було розбито 6-тисячне військо берладників на чолі з Іваном Берладником, розпочався період підкорення Галицьким князівством бунтівного краю. Черн продовжував активно розвиватись як сторожовий город Берладського торгового шляху від столиці князівства Галича до Малого Галича (Галича на Дунаї).

Розвиток[ред.ред. код]

Захищене з півночі непрохідними болотами урочища Багна, городище складалося з трьох основних частин: укріпленого дитинця (де зосереджувалася військово-феодальна знать), міських посадів (де мешкали ремісники і дрібні торговці) та слободи (де працювали землероби).
Городище було збудовано без жодного цвяха. Оборонні укріплення складалися з декількох ровів, заповнених водою, дерев'яного частоколу і земляного валу завширшки п'ять метрів. Під час ворожого нападу стрімкі глиняні схили поливалися водою. Піднятися по них під градом каміння було майже неможливо.

У центрі дитинця розміщувався великий будинок із підвалом, що, ймовірно, належав воєводі. На території міських посадів мешкали різні ремісники, які становили основну частину населення. А слободою, де мешкали здебільшого землероби, володіла родина Ленца, від якої, власне, і походить назва поселення — Ленківці. Поселення згадується пізніше у літописі 23 лютого 1488 року під назвою «Ленцовичове село».
Навколо городища поступово сформувалась Черновіцка волость.

Знищення[ред.ред. код]

Точного часу, коли Черн було зруйновано, не встановлено. На думку дослідників це відбулося в період боротьби Польського королівства та Молдавського князівства за Шипинську землю (кін. XIV — поч. XV).

Центр волості тимчасово перенесли в Чечунську (Цецинську) фортецю, а волость стала називатись Чечунською.

Мешканці Черну та волості («черновіцкій люд») заснували на правому (безпечнішому) березі Пруту нове місто (Новий Черн) — Чернівці (до 1944 — Черновіци).

Історія дослідження[ред.ред. код]

Дослідження городища почались у XIX ст. Були проведені незначні розкопки під керівництвом професора Чернівецького університету Р. Кайндля. Спорудження валу він відніс до XVII ст., посилаючись на те, що в систему укріплень городища входили п'ятикутні бастіони (рештки одного з них збереглися донині). Відомо, що такі бастіони почали споруджувати не раніше XVI ст. Проте пізніші розкопки показали, що земляний вал городища в XVII ст. лише був добудований. Перший земляний вал спорудили ще за давньоруського часу. Розкопки теж показали, що довкола городища в минулому існували посади і селища, котрі разом з городищем становили одне велике поселення.

Сучасний стан[ред.ред. код]

В давнину вал довкола городища мав форму правильного овалу, витягнутого з півдня на північ, який оточував з усіх боків майданчик діаметром 80 м. Під час будівництва дороги в XIX ст. південна частина валу була знесена. За нашого часу залишки Черну являють собою масивний, підковоподібної форми земляний вал, вкритий травою. Належно впорядкований, об'єкт отримав відповідний статус: «Городище. Пам'ятка археології. Охороняється державою».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]