Чернишевський Микола Гаврилович
Чернишевський Микола (1828 — 1889) — російський публіцист і письменник родом з Саратова, ідеолог революційно настроєної інтелігенції. Співробітничав у журналі «Современные Записки», а згодом став ідейним надхненником журналу «Современник», головної трибуни російського опозиційного руху. Засуджений за участь у підпільній організації «Земля і Воля» на каторгу і заслання, пробув майже 20 pоків на Сибіру (1864 — 83). Автор низки творів з політики, економії, філософії і літеротурної критики. Критикував капіталізм й економічний лібералізм, а щодо бажаного суспільно-економічного ладу був утопійним соціалістом; у філософських поглядах був матеріаліст, але не марксист, де в чому близький до народників, противник слов'янофілів, один з представників російських західників; у літературній критиці — послідовний реаліст. Його роман «Что делать» (1863) став програмовим твором російської революційної інтелігенції.
У рухах поневолених народів Чернишевський бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість Тараса Шевченка та інших українських письменників і гостро виступав проти львівського журналу «Слово» за його проросійські наставлення (стаття «Национальная бестактность»). Популяризували Чернишевського І. Франко і М. Павлик. Радянська історіографія переоцінює впливи Чернишевського на цілий ряд українських письменників (Т.Шевченка, П.Мирного, І.Франка, П.Грабовського, Лесю Українку), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив російської революційної демократів» на українських діячів 19 століття П. Тичина в цьому дусі написав поему «Чернишевський і Шевченко».
[ред.] Література
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Чернишевський Микола Гаврилович |
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
