Чернігівський район (Запорізька область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чернігівський район
Герб Чернігівського району Запорізької області.png Cernigivskiy rayon zp prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Запорізька область
Код КОАТУУ: 2325500000
Утворений: 1923
Населення: 17 535 (01.05.2014)
Площа: 1200 км²
Густота: 15.1 осіб/км²
Тел. код: +380-6140
Поштові індекси: 71200—71245
Населені пункти та ради
Районний центр: Чернігівка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 11
Смт: 1
Села: 36
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 71200, Запорізька обл., Чернігівський р-н, смт. Чернігівка, вул. Леніна, 401, 9-14-49
Веб-сторінка: Чернігівська районна рада
Голова РДА: Лісняк Олександр Федорович
Голова ради: Романчук Олександр Павлович
Ріки та населені пункти Чернігівського району

Черні́гівський райо́н  — район України у центрі Запорізької області. Районний центр Чернігівка. Населення району становить 17 675 осіб (на 1 жовтня 2013). Площа району 1200 км². Утворено 1923 року. Найбільшу питому вагу у структурі економіки району займає аграрний сектор, який спеціалізується у галузях: рослинництво і тваринництво.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Його площа становить 1,2 тис. км², що становить 4,4 % від загальної площі Запорізької області. Більша частина розташована на Приазовській височині. Межує з Токмацьким, Пологівським, Куйбишевським, Бердянським, Приморським, Приазовським районами Запорізької області.

Чернігівський район розташований у центральній частині Запорізької області у зоні південного степу України на кристалічному щиті.

Поблизу села Новополтавка недалеко від Токмак Могили бере початок найдовша річка області — Молочна (або Токмак) із притоками Юшанли, Каїнкулак, Сисикулак, Курушани, Бегим-Чокрак, Апанли, а також третя за розмірами річка Приазов'я — Обитічна з її правою притокою Салтичією; також розташоване Каїнкулацьке водосховище.

Відстань до обласного центру: залізницею — 150 км, автошляхами — 152 км.

Тип місцевості — рівнинний, середня висота над рівнем моря 125 м.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат характеризується як дуже теплий і посушливий. Сума активних температур вище 100 рівна 3200-33000. Кількість опадів за рік становить 400–445 мм. Гідротермічний коефіцієнт рівний 0,7-0,8. Середня тривалість безморозного періоду становить 180–190 днів.

Навесні заморозки припиняються в середньому в другій половині квітня, найпізніші відмічені в кінці травня. Восени заморозки настають в середньому в другій декаді жовтня, найраніші відмічені в третій декаді вересня.

Спостерігаються часті інтенсивні суховії, які спостерігаються в 70% років. Чернігівський район відноситься до зони значної водної і вітрової ерозії.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Багатий район одними з найбільших родовищ гранітів у Запорізькій області: Новополтавським та Стульневським. Розвідано Новополтавське родовище апатитів, які є сировиною для виготовлення фосфорних добрив. Воно відноситься до найбільших в Європі. Поряд з апатитами розвідано поклади уранових руд.

На території району розташовані:

1. Родовище апатитів. За 2 км на схід від с. Новополтавка розташоване єдине детально розвідане і унікальне в Україні — Новополтавське родовище апатиту. Унікальність родовища полягає в його практично безвідходній технології переробки апатитових руд. Переробка руд дозволяє отримати до 1650 тис. т апатитового концентрату, який вміщує 38% фосфорного ангідриду.

При видобутку основного компоненту — апатиту, Новополтавське родовище може бути об'єктом вилучення рідкісних земель, ніобію і танталу.

Родовища сірих, розувато-сірих біотітових гранітів, придатних для виробництва буту і щебеню розташовані поблизу населених пунктів: с. Салтичія, ст. Стульневе, с. Новополтавка.

На території району діє ВАТ «Новополтавський кар'єр» (с. Новополтавка).

Історія[ред.ред. код]

Заселення краю розпочалося 100-40 тис. років тому. З VII ст. до н. е. територію заселяли кочові скотарські племена, які заснували перше в Східній Європі державне утворення, назване греками Скіфією. На всій території району знаходяться кургани, частково розорані у 60-70-ті роки XX століття, і, за думкою археологів, скіфи перебували на цих землях до II ст.

Перші землеробські поселення слов'ян, які входили до складу об'єднання ранньослов'янських племен антів, з'явились у перших століттях нашої ери. У ІХ ст. землі району разом з іншими землями Запорізької області були у складі давньоруської феодальної держави Київська Русь.

З ХІІІ ст. вся територія району входить до складу монголо-татарської Золотої Орди. З утворенням у XV столітті Кримського ханства, землі району відійшли до нього.

За часів існування Запорізького козацтва чернігівські землі належали Єдичкульській орді ногайських татар. До складу Російської імперії землі району увійшли після завоювання Криму та розорення Запоріжжя військами цариці Катерини ІІ.

Наприкінці 70-х років XVIII ст. почалося заселення території сучасного Чернігівського району. Ця територія входила до Бердянського повіту Таврійської губернії. Волосний розподіл час від часу змінювався. Північну частину Бердянського повіту заселяли козаки. Тут було багато козацьких зимівників та хуторів. Сюди також переселялися селяни з Полтавської та Чернігівської губерній. Крім українців, царський уряд переселяв сюди німців, що заснували ряд колоній. Вздовж лівого берегу р. Молочної селилися німці-меноніти. Так були засновані села Богданівка (Гнаденфельд), Калинівка (миза Штейнбах), Панфілівка (Марієнталь), Просторе (Гросвейде), Олександрівка (Александрталь), Довге (Континусфельд), Розівка (Руднервейде), Владівка (Вальдгейм, Гіршау), Ланкове (Ландскроне).

У другій половині XIX ст. на території Чернігівського району сформувались 4 волості: Гнаденфельдська, Новомихайлівська, Попівська та Чернігівська, куди входило 27 поселень, селищ та хуторів.

Основою економіки району було сільське господарство. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес, льон. Скотарство було допоміжною галуззю. Наприкінці XIX ст., особливо після введення в дію у 1898 році залізниці Чапліно-Бердянськ, почала розвиватись місцева промисловість. Збільшився вивіз зерна на продаж. Розвивалась освіта і медицина.

Значну роль в духовному житті населення краю відігравала релігія. На початку XX століття в селах району налічувалося 8 православних храмів та католицька церква у с. Просторе.

З весни 1918 р. і до осені 1920 р. територія району була ареною боротьби з австро-німецькими окупантами, денікінцями та врангелівцями. Важливу роль у визволенні території району від німецько-австрійської окупації відіграла Повстанська армія Н.Махна.

Після закінчення громадянської війни в усіх селах району відновили свою діяльність сільські ревкоми.

З 1930 р. в Чернігівському районі розгорнулася масова колективізація. Голодомор 1932–1933 років та репресії 30-х років не обійшли край, забравши життя десятків сотень жителів району.

У перші дні війни з Німеччиною 850 мешканців райцентру стали бійцями Червоної Армії. А всього по району було мобілізовано майже 2,5 тис. осіб. У дні окупації в Чернігівці діяла завчасно створена підпільна група з 13 осіб, яку у травні 1943 року фашисти викрили і розстріляли. У роки Великої Вітчизняної війни 550 юнаків і дівчат району було примусово вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Окупація Чернігівки тривала з 07.10.1941 по 18.09.1943 р. Чотирьом уродженцям району присвоєно звання Героя Радянського Союзу: Г. С. Волошко, А. М. Темнику, І. В. Дубініну, І. Д. Мерзляку.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селишну раду і 11 сільських рад, які об'єднують 41 населених пунктів та підпорядковані Чернігівській районній раді. Адміністративний центр — смт Чернігівка[1].

Населення[ред.ред. код]

Населення району становить 17 675 осіб (на 1 жовтня 2013). На території району розташований 41 населений пункт, що підпорядковані одній селищній і 11 сільським радам. Чисельність населення станом на 1 січня 2011 року дорівнює 18424 особам, у тому числі: міське — 6326 жителів, сільське — 12098 жителів.

Транспорт[ред.ред. код]

Автотранспорт[ред.ред. код]

Загальна довжина транспортних шляхів в районі становить 281,1 км, в тому числі ІІІ кат. — 27,9 км, IV кат. — 253,2 км, територіального значення — 10,3 км, місцевого районного — 210,7 км, місцевого сільського — 60,1 км. Всі дороги з твердим покриттям, тобто становлять 100%.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

По території району проходять дві гілки залізниці: Камиш-Зоря — Федорівка (44,5 км) та Пологи — Бердянськ (25,4 км). Розташовані наступні залізничні станції:

  •  — перевезення вантажів та пасажирів: ст. Верхній Токмак-І (до 50 чол./добу), ст. Стульневе, ст. Синя гора.
  •  — перевезення пасажирів: ст. Верхній Токмак-ІІ (до 20 чол./добу), ст. Низяни.

Залізничні колії Великотокмацької дистанції колії Придніпровської залізниці перетинають наступні сільські ради Чернігівського району:

  •  — напрямок Комиш-Зоря — Федорівка: Новополтавську сільську раду, Чернігівську селищну раду, Стульневську сільську раду;
  •  — напрямок Пологи-Бердянськ: Новополтавську сільську раду, Чернігівську селищну раду, Просторівську сільську раду.

У межах Чернігівського району експлуатуються 12 залізничних переїздів Великотокмацької дистанції колії:

  •  — напрямок Пологи-Бердянськ:
    • перегін Синя Гора — Верхній Токмак І — 117 км + 847 м;
    • станція Верхній Токмак І — 126 км + 170 м;
    • перегін Верхній Токмак І — Нельгівка 137 км + 644 м;
    • перегін Верхній Токмак І — Нельгівка 141 км +177 м;
  •  — напрямок Комиш-Зоря — Федорівка:
    • перегін Низяни — Стульневе 61 км + 809 м;
    • перегін Низяни — Стульневе 57 км + 944 м;
    • перегін Верхній Токмак 2 — Низяни 46 км +388 м;
    • перегін Низяни — Стульневе 53 км + 869 м;
    • перегін Більманка — Верхній Токмак 2 28 км +194 м;
    • перегін Більманка — Верхній Токмак 2 31 км + 265 м;
    • перегін Більманка — Верхній Токмак 2 44 км + 280 м;
    • перегін Більманка — Верхній Токмак 2 49 км + 740 м.

Авіаційного, річкового та морського транспорту в районі немає.

Промисловість[ред.ред. код]

Район є сільськогосподарським. Спеціалізується на вирощуванні зернових культур (пшениця, ячмінь) та соняшнику, у тваринництві — великої рогатої худоби.

Виробництво промислової продукції в Чернігівському районі здійснює підприємство добувної промисловості ВАТ «Новополтавський кар'єр». Крім того, промислову продукцію виробляють ВАТ «Владівське РТП», комунальне підприємство «Чернігівське ВУЖКГ», Ф/Г Годлевського.

Загальна площа Чернігівського району — 120 тис. га. Сільгоспугіддя становлять 108,9 тис. га, із яких рілля — 92,8 тис. га, причому сільгосппідприємства всіх форм власності обробляють 72,8% ріллі, решта — в користуванні особистих селянських господарств і населення, а, так звані, «вільні селяни» обробляють майже 11 тисяч гектар ріллі.

Сільськогосподарською діяльністю в районі займаються 19 агротовариств, кооперативів і приватних підприємств та 124 фермерських господарства.

  • ТОВ а/ф «Солекс»
  • СВК «Світанок»
  • ПСП «Прогрес»
  • ТОВ «Богдан Хмельницький»
  • ТОВ «Токмачани»

Освіта[ред.ред. код]

На території району діє 16 дошкільних закладів, 18 загальноосвітніх шкіл, профтехучилище ПТУ № 61 філія с. Обіточне.

Туристичний потенціал Чернігівського району[ред.ред. код]

Території та об'єкти природно-заповідного фонду[ред.ред. код]

  • Ландшафтний заказник «Урочище скелі»
  • Ботанічний заказник «Цілинна ділянка»
  • Ландшафтний заказник «Цілинна ділянка зі ставком»
  • «Токмак-Могила»
  • Ландшафтний заказник «Салтичійське степове помістя»
  • Ботанічний заказник «Урочище Церкви»
  • Ентомологічний заказник «Цілинна балка з кам'янистими оголеннями»
  • Ботанічний заказник «Водоохоронна зона»
  • Ботанічний заказник «Степова балка»

Заклади культури і мистецтв[ред.ред. код]

  • Будинок-музей менонітів
  • Чернігівський районний історичний музей
  • Чернігівський районний центр культури та дозвілля

Історико-культурні та археологічні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Курганний могильник «Чорна Могила»
  • Могила Луки Вукаловича
  • Курганний могильник «Два кургани»

Історико-архітектурні споруди[ред.ред. код]

  • Садиба поміщика Шабаєва
  • Катерининський міст
  • Помістя німецьких колоністів
  • Навчальний корпус сільськогосподарської школи I розряду 1893–1896 рр.
  • Миза (хутір) Штейбах
  • Будинок земської початкової школи, 1896–1900 рр.

Визначні особи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]