Чесапікський кратер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чесапікський кратер
англ. Chesapeake Bay impact crater
Чорні лінії — внутрішнє та зовнішнє кільце кратера, червоні — ізолінії солоності підземних вод
Чорні лінії — внутрішнє та зовнішнє кільце кратера, червоні — ізолінії солоності підземних вод
37°17′ пн. ш. 76°01′ зх. д. / 37.283° пн. ш. 76.017° зх. д. / 37.283; -76.017Координати: 37°17′ пн. ш. 76°01′ зх. д. / 37.283° пн. ш. 76.017° зх. д. / 37.283; -76.017
Країна США США
Штат Вірджинія
Тип метеоритний
Діаметр 90[1] км
У базах даних EID ПКИСЗ ISW
Чесапікський кратер (США)
Чесапікський кратер
Чесапікський кратер
Чесапікський кратер (Вірджинія)
Чесапікський кратер
Commons-logo.svg Чесапікський кратер на Вікісховищі

Чесапікський кратер (англ. The Chesapeake Bay impact crater) — 90-кілометровий метеоритний кратер, розташований на східному узбережжі США, штат Вірджинія (Чесапікська затока та мис Кейп-Чарльз (англ.)). Утворився в результаті падіння астероїда 35,5±0,3 млн років тому[2], в кінці еоценової епохи палеогенового періоду[3]. Це найбільший відомий метеоритний кратер США[4]. Його поява вплинула на формування обрисів Чесапікської затоки.

У рельєфі сучасної поверхні кратер не видно, бо він заповнений товстим шаром брекчії та вкритий шарами осадів. Однак він добре зберігся — це показують дослідження відбиття сейсмічних хвиль[5]. Окрім того, кратер проявляє себе негативною гравітаційною аномалією[1]. Він був відкритий у 1990-х роках за результатами буріння. Викиди з цього кратеру (тектити, ударний кварц та ін.), розсіяні в породах Атлантичного узбережжя США, були відкриті ще 1983 року[6][5].

Формою кратер нагадує перевернуте сомбреро[5]: у центрі западини діаметром біля 90 км[1] знаходиться 40-кілометрова западина більшої глибини, що має центральну гірку[5].

У час появи кратера рівень моря був вищим, ніж зараз, і воно вкривало місце удару та його околиці[7][5]. Гранітний фундамент був перекритий шаром осадів товщиною 600–1000 м і шаром води товщиною 200–600 м[5]. Розмір астероїда, що створив кратер, оцінюють у 2–3 км, а його швидкість — у 20 км/с[7][5]. Удар, ймовірно, випарував воду, осади та верхній шар граніту й створив потужну ударну хвилю, цунамі та величезну хмару пари[7]. Утворився кратер 2-кілометрової глибини, який швидко заповнився брекчією і породами, що зсунулися з його країв. Згодом він, як і навколишня поверхня, поступово вкривався шарами осадів[7]. Буріння в межах внутрішньої западини кратеру виявило брекчії та інші породи зі слідами впливу астероїдного удару на глибинах більше 1500 м (найглибших шарів таких порід так і не було досягнуто)[8].

Кратер впливає на розподіл солоності підземних вод: у його околицях зона поширення солоних вод заходить «клином» углиб континенту. Механізм утворення цього «клину» не до кінця ясний, але, ймовірно, пов'язаний з тим, що брекчія в кратері має відносно низьку водопроникність[7].

Будова Чесапікського кратера

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Poag C. W. (March 1996). «Structural outer rim of Chesapeake Bay impact crater: Seismic and bore hole evidence». Meteoritics & Planetary Science 31 (2). с. 218–226. Bibcode:1996M&PS...31..218P. doi:10.1111/j.1945-5100.1996.tb02015.x. 
  2. «Chesapeake Bay». Earth Impact Database. Архів оригіналу за 2012-12-18. Процитовано 2015-01-01. 
  3. «International Chronostratigraphic Chart». International Commission on Stratigraphy. 2014-10. Архів оригіналу за 2014-12-24. Процитовано 2015-01-01. 
  4. Collins G. S., Wünnemann K. (2005). «How big was the Chesapeake Bay impact? Insight from numerical modeling». Geology 33 (12). с. 925–928. Bibcode:2005Geo....33..925C. doi:10.1130/G21854.1. 
  5. а б в г д е ж Collins G. S., Wünnemann K. (March 2005). «How Big Was the Chesapeake Bay Impact? Insight from Numerical Modeling». 36th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 14-18, 2005, in League City, Texas, abstract no.1736. Bibcode:2005LPI....36.1736C. 
  6. Poag C. W., Aubry M.-P. (February 1995). «Upper Eocene Impactites of the U.S. East Coast: Depositional Origins, Biostratigraphic Framework, and Correlation». Palaios 10 (1). с. 16–43. 
  7. а б в г д Barlow P. M. (2003). «Ground Water in Freshwater-Saltwater Environments of the Atlantic Coast (U.S. Geological Survey circular 1262)». U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 2014-08-06. Процитовано 2015-01-01. 
  8. Sanford W. E., Doughten M. W., Coplen T. B., Hunt A. G., Bullen T. D. (November 2013). «Evidence for high salinity of Early Cretaceous sea water from the Chesapeake Bay crater». Nature 503 (7475). с. 252–256. Bibcode:2013Natur.503..252S. doi:10.1038/nature12714. PMID 24226889. 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]