Четверта книга Макавеїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Четверта книга Макавеїв — текст, що відносяться до апокрифів Старого Завіту. У деяких православних церквах признається як додаток до Біблії. У захіних церквах — відсутній. Традиція приписує авторство Четвертої книга Макавеїв Йосипу Флавію.

Назва і час написання[ред.ред. код]

Текст, що відомий за назвою Четверта книга Макавеїв, називався раніше — «Про самовладання та силу суджень». Однак ця назва не прижилася і текст отримав назву за описом подій, які також передаються у Другі книзі Макавеїв- про мученика Елеазара, його матір і семеро братів. Текст написаний у 90 роках першого століття у Сирії чи Малій Азії.

Зміст[ред.ред. код]

Текст поділяється на 2 частини (4Мак 1,1-3,18; 4Мак 3,19-17,6). Перша частина — філософського змісту, а друга опис мучеництва, здебільшого повторення історії з Другої книги Макавеїв. Перша частина за своєю будовою і викладом є філософсько-етичною промовою. Автор пробує довести, що здоровий глузд панує над потягом і використовує при цьому приклади з Другої книги Макавеїв. Так у у 9 строфі автор пише — «Оскільки ці на болі незважали, показали вони, що здоровий глузд є над потягом до насильства». Так автор(и) закликали юдеїв вірності Торі. Четверта книга Макавеїв служить свідченням того, що еллінізм та юдейське благочестя можуть співіснувати разом і елліністична форма викладу та юдейська думка можуть служити разом.

Див. також[ред.ред. код]

Макавейські книги

Посилання[ред.ред. код]

  • Stephanie von Dobbeler: Makkabäerbücher 1-4. У: Michaela Bauks, Klaus Koenen (Hrsg.): Das wissenschaftliche Bibellexikon im Internet (WiBiLex), Stuttgart 2006 ff.(нім.)