Чжу Сі

	Джу Сі
	;
Народився	18 жовтня 1130 року; Юсі (Фуцзянь)
Помер	23 квітня 1200 року; Каотін (Фуцзянь);
Відомий	китайський філософ, вчений-енциклопедист, літератор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Пам'ятник Джу Сі перед Академією Білого оленя біля гір Люшаня

Джу Сі (кит. 朱熹 Zhū Xī 18 жовтня 1130 — 23 квітня 1200) — китайський філософ, вчений-енциклопедист, літератор, текстолог і коментатор конфуціанських канонічних творів, педагог, головний представник неоконфуціанства, що надав цьому вченню універсальну і систематизовану форму (Чен [братів] — Чжу [Сі] школа, «лі сюе» — «вчення про принцип»), в якій воно знайшло статус ортодоксальної ідеології і культурного страндарту в Китаї і сусідніх країнах, особливо в Японії і Кореї.

Зміст

1 Біографія
2 Вчення
3 Досягнення Чжу Сі в каліграфії
- 3.1 Каліграфічний стиль
4 Джерела та література
5 Примітки
6 Посилання

[ред.] Біографія

Чжу Сі народився 18 жовтня 1130 року в Юсі, провінція Фуцзянь. Він походив з сім'ї ученого-чиновника, в 18 років отримав вищий вчений ступінь цзіньші, потім протягом 20 років займався головним чином науковою і літературною роботою.

Відбудував академію «Грот білого оленя» і викладав у ній. З 1178 року, тоді на державній службі, Джу Сі неодноразово, але не надовго призначався на високі адміністративні посади. У 1196 році за критичні настрої відносно соціальної дійсності і реформаторську діяльність позбавлений всіх чинів і звань, його учення заборонялося. У 1199 році реабілітований. Помер 23 квітня 1200 в Каотіні, провінція Фуцзянь.

Посмертно отримав титул го-гун («державний князь»), в 1241 році зарахований до найвизначніших конфуціанських авторитетів, в знак чого табличка з його ім'ям розміщена в Храмі Конфуція. З 1313 року, при правлінні чужорідної (монгольської) династії Юань, його учення офіційно включене в систему державних іспитів на вчені ступені і чиновницькі посади (ке цзюй).

[ред.] Вчення

[ред.] Чотири книги

Чжу Сі вибрав для програми навчання майбутніх сановників Чотири книги Конфуція: Велику науку, Доктрину середини, Аналекти та Менцзі. Такий підхід був незвичним для неоконфуціанців, які до того зосереджувалися в основному на Книзі змін. Чжу Сі написав до кожної з обраних книг детальні коментарі. Хоча спочатку ці коментарі не здобули загального визнання, згодом вони лягли в основу іспитів майбутніх урядовців і зберігали таке значення до 1905 року.

[ред.] Ци, лі, тайцзи

Чжу Сі стверджував, що все суще постає як сполучення двох універсальних аспектів реальності: життєвої сили ци (氣) та раціонального принципу лі (理). Джерелом лі є верховне вище тайцзи (太极). Щодо джерела ци Чжу Сі не дав пояснень, тому різні дослідники відносять його або до моністів або до дуалістів.

На думку Чжу Сі фізичні об'єкти і люди мають своє лі, отже, зв'язані з метафізчною сутністю тайцзи. Саме ця вища сутність проявляється в тому, що називають людською душею, розумом, духом.

Ци та лі діють разом і залежні одне від одного. Вони є різними аспектами всіх істот у світі. Ці аспекти проявляються в створенні субстанційних сутностей. Коли дія цих двох аспектів наростає, вона складається в ян, коли спадає — інь. Фази ян та інь неперервно взаємодіють між собою, то здобуваючи, то здобуваючи перевагу над своєю протилежністю. В процесі наростання та спадання цих фундаментальних коливань виникають п'ять елементів: вогонь, вода, дерево, метал та земля. Чжу Сі стверджував, що лі існувало навіть перед Небом та Землею^[1].

Щодо лі та ци погляди Чжу Сі сильно корелюють із буддистським вченням, хоча сам Чжу Сі та його послідовники стверджували, що вони не копіюють буддизм, а вживають поняття, що існували ще до Книги змін.

Щодо поняття тайцзи Чжу Сі стверджував, що верховне вище сумісне з таоїстським дао, але відрізнається від нього активністю. Тайцзи є принципом, що стверджує щось нове, тоді як дао непорушне й мовчазне, прагне до вирівнювання й нерозрізнимості. На думку Чжу Сі існує фундаментальна гармонія, яка має не статичний, а динамічний характер, і по своїй суті верховне вище є неперервним творенням.

[ред.] Людська природа

На думку Чжу Сі людина за своєю природою добра. Навіть тоді, коли люди здійснюють аморальні вчинки, добро залишається основним і верховним регулятивним принципом їхньої поведінки. Причина аморальності в ци. Кожна особа має досконале лі. Тому люди повинні б діяти відповідно до моральних норм, однак, іншою стороною людини є ци, яке затуманює її досконалу моральну природу. Задачею морального виховання є очищення ци. Очищене й збалансоване ци спонукає до моральних вчинків.

[ред.] Дослідження речей і розширення знань

Чжу Сі пропагував принцип gewu, дослідження речей. Як досліджувати і що є джерелом цих речей викликає багато дискусій. За Чжу Сі, речі — це моральні принципи, що включають в себе дослідження і книг і справ^[2], тому що «моральні принципи абсолютно невичерпні»^[3].

[ред.] Знання та дія

[ред.] Релігія

[ред.] Медитація

Чжу Сі практикував щоденну медитацію під назвою jingzuo подібну до, але не зовсім таку ж, як буддистська дхіани або chan ding (Wade-Giles: ch'an-ting). Медитація Чжу Сі не потребувала всіх думок, як у буддизмі; однак вона характеризувалася повною тишею, що допомагала утримувати баланс різних аспектів персональності і допомагала сфокусуватися думкам і концентрації.

Його форма медитації була від природи конфуціанською, в тому розумінні, що вона стосувалася моралі. Чжу Сі намагався розмірковувати і відчувати себе у гармонії зі Всесвітом. Він вважав, що цей тип медитації зблизить людей і принесе їм гармонію.

[ред.] Досягнення Чжу Сі в каліграфії

《Thatched Hut Hand Scroll》

[ред.] Каліграфічний стиль

[ред.] Джерела та література

Чжу Си. Натурфилософия; Природа человека, его сознание, воля и чувства; О воспитании и знании. Перевод М. Л. Титаренко. — В кн.: Антология мировой философии, т. 1, ч. 1. М., 1969 (рос.);
Алексеев В. М. Китайская литература. М., 1978 (рос.);
Зайцев В. В. О формировании филоского учения Чжу Си. — В кн.: Из истории китайской философии: становление и основные направления. М., 1978 (рос.);
Конфуцианство в Китае: проблемы теории и практики. М., 1982 (рос.);
Буддизм, государство и общество в странах Центральной и Восточной Азии в средние века. М., 1982 (рос.);
История китайской философии. М., 1989 (рос.);
Чжу Си. Син. Жэнь у чжи син (Природа-син. Природа-син человека и вещей). Перевод В. В. Зайцева. — В кн.: Человек как филоская проблема: Восток — Запад. М., 1991 (рос.);
Тиллман Х. К. Сознание Неба (Тянь) в системе воззрений Чжу Си. — В кн.: Ретроспективная и сравнительная политология, вып. 1. М., 1991 (рос.);
Китайская философия. Энциклопедический словарь. М., 1994 (рос.);
Голыгина К. И. «Великий предел». Китайская модель мира в литературе и культуре (I—XIII вв.). М., 1995 (рос.)

[ред.] Примітки

↑ Zhu Xi 1986, Zhuzi yulei, Beijing; Zhonghua Shuju, p.1
↑ The Complete Works of Chu Hsi, section 26 in Chan 1963: 609.
↑ The Complete Works of Chu Hsi, section 27 in Chan 1963: 610.

[ред.] Посилання

[0] Zhu Xi 1986, Zhuzi yulei, Beijing; Zhonghua Shuju, p.1

[1] The Complete Works of Chu Hsi, section 26 in Chan 1963: 609.

[2] The Complete Works of Chu Hsi, section 27 in Chan 1963: 610.

[1]

[2]

[3]

Чжу Сі

Зміст

[ред.] Біографія

[ред.] Вчення

[ред.] Чотири книги

[ред.] Ци, лі, тайцзи

[ред.] Людська природа

[ред.] Дослідження речей і розширення знань

[ред.] Знання та дія

[ред.] Релігія

[ред.] Медитація

[ред.] Досягнення Чжу Сі в каліграфії

[ред.] Каліграфічний стиль

[ред.] Джерела та література

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

Особисті інструменти

Простори назв

Варіанти

Перегляди

Дії

Пошук

Навігація

Участь

Панель інструментів

Друк/експорт

Іншими мовами

Джу Сі

Народився	18 жовтня 1130 року Юсі (Фуцзянь)
Помер	23 квітня 1200 року Каотін (Фуцзянь)
Відомий	китайський філософ, вчений-енциклопедист, літератор

	Портал «Філософія»
	Джу Сі у Вікіцитатах^?
	Джу Сі на Вікісховищі^?