Чжу Хоуцун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чжу Хоуцун
明世宗.jpg
Народився 16 вересня 1507(1507-09-16)
Помер 23 січня 1567(1567-01-23) (59 років)

Інші імена Ши-цзун
Титул імператор
Термін 1521—1567
Попередник Чжу Хоучжао
Наступник Чжу Цзайхоу
Батько Чжу Юджан
Матір панні Ці
Рід Чжу
Дружина 4 імператриці
Діти 8 синів та 5 доньок

Чжу Хоуцун (朱厚熜, 16 вересня 1507 —23 січня 1567) — 11-й імператор династії Мін у 15211567 роках, девіз правління Цзяцзін (Чудесне умиротворення).

Життєпис[ред.ред. код]

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Народився 16 вересня 1507 року у родині Чжу Юджана, князя Сян, молодшого брата імператора Чжу Ютана. Отримав класичну конфуціанську освіту. Чимось особливим не відзначався. Після смерті свого двоюрідного брата у 1521 році за допомоги імператриці-удови Цзянь І та голови «Внутрипалацового кабінету» (Нейге) Ян Тінхе він став новим імператором.

Оскільки до свого правління Чжу Хоуцун перебував поза придворного життя, то, отримавши престол, намагався якомога більше зосередити владу у власних руках. Своє царювання він почав з усунення від справ і страти фаворитів колишнього імператора — сановників Цзянь Ніна і Цзянь Біня, а також ряду інших високопосадовців. Це було пов'язано з протистоянням чиновників та вченим стосовно питання успадкування трону. Справа у тому, що Чжу Хоуцун був сином наложниці. А тому, згідно з конфуціанськими канонами, його син не мав права на успадкування трону, а також сам імператор не міг називати імені свого справжнього батька, в якості нього деякий час вимушен був називати батьком свого дядька Чжу Юбіня. Також імператор не мав прав розмістити табличку з іменем свого справжнього батька у храмі предків. Загалом ця суперечка тривала близько 20 років. Завдяки респресіям, зокрема було страчено відомого поета Ян Шеня, та зміні законів імператорові Чжу Хоуцуну вдалося домогтися бажаного — його син став спадкоємцем, таблицку з іменем справжнього батька розміщено у храмі предків. Втім боротьба вищих чиновників з володарем сприяла розгардіяшу в адміністративному апараті. ослабленню останнього.

У 1539 році відсторонив від посад впливих державних секретарів Ян Суна та Ян Шифана, після чого зовсім перестав спілкуватися з міністрами, покладаючись лише на євнухів. Вплив останніх за цього імператора значно зріс. Все це сприяло корупції в імперії. Чжу Хоуцун свій гарем він поповнив великою кількістю малолітніх дівчаток, до яких мав особливу пристрасть.

Водночас віддаючи перевагу даоської ідеології, Чжу Хоуцун почав переслідування буддистів, вплив яких в країні на той час було досить значним. Зокрема, були конфісковано цінності, накопичені в буддистських монастирях. Останнє пояснюється не тільки суто ідеологічними мотивами, але й прагненням виправити фінансове становище в країні, що мало, у свою чергу, причину у все зростаючій переділі земельної власності — швидкому зростанні великих земельних правлячих верств суспільства (в тому числі великого до того часу клану імператорської рідні) на шкоду дрібноселянського землеволодіння.

Своїм жорстоким відношенням до підлеглих імператор Чжу Хоуцун виклав ненависть оточуючих. Тому у 1542 році було організовано замах на життя імператора. Керувала змовниками улюблена наложниця Чжу Хоуцуна. Проте останньому вдалося врятуватися, а імператриця Лі наказала стратити змовників. Втім Чжу Хоуцун не пробачив імператриці страту улюбленої наложниці й коли у 1547 році в її палаці виникла пожежа, наказав не рятувати імператрицю Лі.

Дії корумпованого та непрофесійного уряду на чолі із євнухами погіршувалися надмірними витратами імператора та стихійними лихами. Так у 1550 році у Пекіні за наказом Чжу Хоуцуна було побудова Зовнішнє місто. У 1556 році великий землетрус у долині р. Вей (Шеньсі) забрав життя 800 000 осіб. Економічний кризис викликав численні повстання, зокрема у 1560 році доволі потужним був бунт у Нанкіні.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

З початком правління Чжу Хоуцуна почале загострюватися і зовнішньополітичне становище імперії. Посилилася контрабанта, викликана непродуманими діями уряду. Почалися напади японських піратів, зокрема доволі зухвалим був напад на м. Нінбо у 1523 році. Після цього за наказом імператора було припинено морську торговлю. Проте це не покращало ситуацію. Навпаки уздовж усього морського узбережжя країни посилилися зіткнення з «японськими піратами», які намагалися силою зламати традиційну китайську політику «морського заборони» — жорсткого контролю і обмеження зовнішньої морської торгівлі з боку китайської влади. Ця піратська війна тривала до 1566 року, коли зрештою китайським військам самооборони вдалося розбити японців.

З 1542 року почастішили напади монголів та ойратів на кордони імперії. Їх очолив Алтан-хан. Військові ситучки тривали до 1550 року, коли у передмісті Пекіну генералу Ці Цзігуану вдалося завдати поразки ворогам. Зрештою було укладено китайсько-монгольський мир.

Останні роки[ред.ред. код]

Наприкінці правління Чжу Хоуцун все більше відсторонявся від реальності, передаючи управління євнухам. Зрештою став відлюдником, шукав безсмертя. Особливий вплив мав даос Дао Чжунвень, який виготовляв пігулки безсмертя з червоного свинцю й білого миш'яку. За рекомендацією Дао імператор став практикувати сексуальні контакти з незайманими дівчатами. У 1552 році було відібрано для цього 800 дівчат віком від 8 до 14 років, а у 1555 році — ще 180. Втім організм Чжу Хоуцуна поступово труїлся «піглуками безсмертя». Це й призвело до його смерті — він помер 23 січня 1567 року.

Джерела[ред.ред. код]

  • Joseph A. Adler, Kenyon College, China Review International, vol. 10, no. 2 (2003)