Чжу Юцзянь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чжу Юцзянь
朱由检.jpg
Інші імена Си-цзун
Народився 6 лютого 1611(1611-02-06)
Помер 25 квітня 1644(1644-04-25) (33 роки)
Пекін
самогубство
Титул імператор
Термін 1627—1644
Попередник Чжу Юцзяо
Батько Чжу Чанло
Матір імператриця Чун
Рід Чжу
Дружина імператриця Чжуан Лі
Діти 8 синів та 2 доньки

Чжу Юцзянь (朱由檢, 6 лютого 1611 —25 квітня 1644) — 16-й імператор династії Мін у 16271644 роках, девіз правління Чунчжень (Піднесене Щастя).

Життєпис[ред.ред. код]

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Народився 6 лютого 1611 року. Був п'ятим сином імператора Чжу Чанло. Отримав гарну освіту. після смерті старшого брата Чжу Юцзяо у 1627 році став імператором. Він стратив фаворита поперднього імператора Вей Чжунсяня і намагався подолати свавілля придворної кліки. Але докорінно змінити назрівала кризову ситуацію в країні було вже важко. Народні виступи проти влади ширилися — у 1628 році почалося нове велике повстання у провінції Шеньсі. Втім у 1638 році у битві при Тунгуані вдалося знищити більшу частину повстанців.

Для подалання внутрішніх проблем Чжу Юцзянь вирішив відмовитися від послуг євнухів, а орієнтуватися на реформаторів. На більшість ключових посад призначив представників партії Дунлінь. Втім дії самого Чжу Юцзяня у виправлені ситуації не завжди були послідовними. Зрештою уряд став ареною боротьби різних клік, що послаблювало центральну владу. До цього додалися голод, посуха, численні напади сарани, послаблення економічної міці держави. Ці обставини стали добрим підґрунтям для початку нової селянської війни під проводом Лі Цзичена у 1640 році.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Водночас посилився тиск маньжурів — боротьба точилася за Корею, області сучасної Внутрішньої Монголії (перемога маньжурів у битві при Суншані). Посилилися дії пірати, що погіршувало стан торгівлі. Для зміни цієї ситуації імператор намагався налагодити союзні відносини із Іспанією, але не встиг цього зробити

Протистояти нападам маньжурів було важко з огляду на глибоку підозрілість імпертаора до більшості військових. Так, попри те, що генерал Юань Чунхуань у 1630 відбив сильний наступ маньжурів на півночі, того було страчено за наклепом. Здібного генерала У Саньгуя переведено на віддалений кордон. В подальшому у 1642 році на бік династії Цін перейшов досвідчений генерал Хун Ченчоу, переможець повстанців у битві 1638 року. Все це призвело до нового наступу маньжурських військ на Китай.

Загибель[ред.ред. код]

У 1641 році почався великий наступ армії Лі Цзичена (майже 1 млн вояків) на північ імперії. У 1641 році він захопив Лоян, у 1642 році оволодів Кайфеном. В подальшому розбив основні мінські війська. При цьому цьому вже неподолік Великого китайського муру стояв цінський військовик князь Доргонь з 140-тисячною армією. У цій критичній ситуації Чжу Юцзянь впав у паніку: призначалися посадовці та генерали, а потім швидко звільнялися, видавалися суперечні один одному накази. В результаті чиновники, місцеве населення стали переходити на бік Лі Цзичена. Вимогу імператора рушити проти повстанців мінський військовик У Саньгуй, що мав під рукоб найбільш боєздатну армію, не виконав. Зрештою Лі Цзичен у квітні 1644 року підійшов до Пекіна, а вже 25 квітня захопив столицю. В цій ситуації Чжу Юцзянь наказав синам тікати, власноруч вбив улюбленю наложниці Чжен та доньку, а згодом й сам наклав на себе руки.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ann Paludan: Chronicle of the Chinese Emperors. Thames & Hudson, London 1998, ISBN 0-500-05090-2