Чижевський Дмитро Іванович

Дмитро Іванович Чижевський
Народився	5 квітня 1894 Олександрія
Помер	18 квітня 1977 (83 роки) Гейдельберг, Німеччина

Дмитро́ Іва́нович Чиже́вський (*5 квітня 1894, Олександрія, нині Кіровоградської області—†18 квітня 1977, Гайдельберг, ФРН) — учений-енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, славіст, дослідник української і слов'янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовості. Один із найвидатніших славістів останнього тридцятиліття 20 століття, довголітній «патріарх»^{[Джерело?]} німецької славістики, останній^{[Джерело?]} її полігістор.

Біографія

Будинок у якому мешкала родина Дмитра Чижевського в місті Олександрія

Меморіальна дошка на честь Дмитра Чижевського на будинку в Олександрії.

Народився 23 березня 1894 (за старим календарем) у дворянський сімї. Його батько, Іван Констянтинович, був артилерійськім офіцером царської армії. За участь у народницькому гуртку він був виключений із військової академії, заарештований і після двохрічного ув'язнення висланий з Петербургу на Північ, а потім на батьківщину в Олександрію.

Дмитро Чижевський належить до тих інтелектуалів, світогляд яких визначається під впливом духовного світу родини. Мати майбутнього мислителя була художницею, батько — колишній офіцер, поміщик-ліберал, конфліктуючий з владою (невипадково під час першої російської революції батько Д. Чижевського був обраний мером Олександрії). В одній зі своїх біографій Дмитро Чижевський відзначав, що духовні інтереси його батьків досить рано обумовили його власну спрямованість.

Вищу освіту здобув у Петербурзькому (1911—1913) та Київському (1914—1919) університетах. 1921 року виїхав до Німеччини, де навчався в Гейдельберзькому та Фрайбурзькому університетах.

Брав участь у революції 1917 (член Української Центральної Ради). Після окупації УНР військами Росії (1921), виїхав до Німеччини, де в Гайдельберзі і Франкфурті поглиблював студії філософії у Ясперса, Гайдеґґера, Гуссерля й ін.

З 1924 року викладав у Празі: в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова, а з 1929 — в Українському Вільному Університеті. Був дійсним членом Слов'янського інституту у Празі. З 1945 року — уже в Мюнхені. У 1949—56 роках працює на посаді професора Гарвардського університету (США), завідує філософським відділом Української Вільної Академії наук у Нью-Йорку. З 1956 року й до кінця життя обіймає посаду професора, керівника Інституту славістики Гейдельберзького університету (ФРН).

Згодом знову в Німеччині викладав в університеті в Галлє (1932 — 45), зосереджуючися на філософії; зокрема досліджує вплив Геґеля на словянську науку і вплив німецької філософії на російську літературу. При дослідах над німецькою містикою віднайшов в архівах численні рукописи чеського філософа і педагога Яна Коменського і сам зацікавився містицизмом у творах Сковороди, Гоголя і Достоєвського. По війні чинний як професор-гість (нім. Gastprofessor) у Марбурзі (1945 — 51), Гарвардському Університеті (США, 1951 — 56) і знову в Гайдельберзі (з 1956); дійсний член Гайдельберзької Академії (з 1962) і почесний професор (з 1968) і одночасно почесний професор (з 1970) у Кельні. На своїх постах у Галлє, Марбурґу і Гайдельберзі заснував і розбудував славістичні інститути.

Наукова діяльність

У багатогранній науковій діяльності Чижевський виявив велику ерудицію і зробив значний вклад у дослідження історії літератури, у критику, філологію, естетику й філософію (російську, українську, словацьку, чеську, польську й німецьку, хоча з 1,000 наукових праць більшість - близько 200 - присвячено Україні). Наукові праці із славістики, історії літератури, філософії, філології. Д.Чижевський — автор фундаментальних праць «Філософія на Україні», «Нариси з історії філософії на Україні», «Гегель в Росії», «Філософія Сковороди», «Історія української літератури від початків до доби реалізму» та інших. Автор «теорії стилів». З вересня 1949 — професор Гарвардського університету. З 1962 — член Гейдельберзької Академії, член-засновник Української вільної АНМ в США.

Наукова діяльність відтоді стала основою його життя: професор Українського вільного університету, викладач університетів Галле, Єни, Марбургу, Гейдельбергу, Кельна… Паралельно вчиться у мислителів ХХ століття К.Ясперса та М.Хайдеггера (основоположники екзистенціоналізму), Е.Гусерля (фундатора феноменології). Вчений був самовідданим бібліофілом (наприклад, в Гарвард привіз із собою 13 тисяч рідкісних книг, фактично зібраних зі всієї Європи).

Дослідження бароко

Чижевський першим відкрив слов'янське і зокрема українське бароко, а історію української літератури намагався побудувати як історію стилів: підкреслюючи початковий зв'язок з візантійською культурною сферою та вказучи на співзвучну зміну стилів з західними впливами (з 16 ст.).

Разом з тим феномен українського бароко вчений ставив у загальноєвропейський контекст, не вичленовуючи лише стилістику, а підкреслюючи тотальність барокого мислення у ті часи.

У праці "Літературний український барок" він писав: "Часто дивуються, як представник модерної астрономії Кеплер міг разом з тим займатися астрологією, - часто роблять спроби, ігноруючи синтетичний характер культури барока, з'ясувати це "протиріччя" так, що Кеплер, мовляв, займався астрологією для заробітку, а астрономією з власного наукового переконання. Коли трохи заглибитися в читання творів великого швабського вченого, легко побачити, що таке пояснення є цілковитою помилкою: науковий ідеал Кеплера сполучав в собі і стару, і нову науку. Самий стиль суто астрономічних творів Кеплера стоїть в різкому протиріччі до наукового стилю нашої сучасности: Кеплер сполучує надзвичайну екзактність спостережень та віру в асболютну точність числових, геометричних закономірностей у світі з вірою у всебічну гармонію світу, яка відкривається не лише емпіричному дослідженню, а так само і дедукції, навіть фантазії, напівмістичній інтуїції вченого...

Організація української філософського процесу

Дмитро Чижевський вперше здійснив систематизацію історико-філософського процесу в Україні (започаткували цей напрям дослідження Кл.Ганкевич та В.Щурат). Його загальне бачення становлення й розвитку історії української філософії відзначає реальний початок історико-філософського українознавства як самостійної галузі.

Питання культурних ідентичностей

Дмитро Чижевський завжди принципово відрізняв українську культуру і мову від російської (великоруської) і від своїх німецьких колег за фахом вимагав слідувати цьому. В приватному житті та в стосунках з колегами він навпаки — ніколи не ділив людей за етнічною ознакою.

У кінці життя світогляду Д.Чижевського був притаманний космополітизм. Вчений був палко переконаний, що «найважливішим культурним чинником є особисті зв'язки людей, передусім через кордони, що є в Європі такі затісні для націй…Культурні зв'язки народів я вважаю вагомішими за політичні», — твердив мислитель.

Ювілейні збірки на його пошану вийшли в 1954 і 1966 роках. Помер у Гайдельберзі.

Праці

• «Логіка» (1924), «Dostojevskij Studien» (1931),
• «Hegel bei den Slaven» (1934),
• «Štúrova filozofia života» (1941),
• «Geschichte der altrussischen Literatur: Kiever Epoche» (1948 і 1960)
• «Outline of Comparative Slavic Literatures» (1952),
• «On Romanticism in Slavic Literatures» (1957),
• «Das heilige Russland» (1959),
• «Russland zwischen Ost und West» (1961),
• «Russische Literaturgeschichte des 19 Jahrhunderts» (1964),
• «Comparative History of Slavic Literatures» (1971);

з україністики

• «Філософія на Україні» (1926),
• «Нариси з історії філософії на Україні» (1931),
• «Фільософія Г. С. Сковороди» (1934)
• «Укр. літ. барок. Нариси», І — III (1941 — 44),
• «До проблеми бароко» (1947),
• «Культурно-історичні епохи» (1948),
• «Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України» (1948),
• «Поза межами краси (до естетики барокової літератури)», (1952),
• «Історія укр. літератури від початків до доби реалізму» (1956),
• «Skovoroda, Dichter, Denker, Mystiker» (1974),
• «A History of Ukrainian Literature» (1975).

Література

• Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Олекса Мишанич. "Дмитро Чижевський як історик давньої української літератури" у кн. Дм. Чижевський. "Літературний український барок". - Харків, вид-во "Акта". 2003.

Джерела і посилання

• Пам'яті Дмитра Чижевського
• Дмитро Чижевський на сайті "Гордість України"
• Славіст із Олександрії.- Щоденна українська газета "День", 25.02.2005
• Спогади-інтерв'ю Ханса-Георга Гадамера в журналі "Логос"
• Український Центр - 100 видатних імен України - Енциклопедії
• Забутий Чижевський - музей, який ніколи не відкриють
• На сайті "Русская Европа" (рос.)