Чиж Іван Сергійович

Чиж Іван Сергійович
Народився	1 травня 1952(1952-05-01) (71 рік) Старосинявський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Київський університет імені Тараса Шевченка
Членство	Верховна Рада України III скликання
Посада	народний депутат України, народний депутат України, Спеціальний гість Парламентської асамблеї Ради Європиd і представник Парламентської Асамблеї Ради Європи
Партія	СПУ
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений журналіст України
Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Сергі́йович Чиж (1 травня 1952, Пишки, Хмельницька область) — український політик. Голова Ради партії «Всеукраїнське об'єднання лівих „Справедливість“» (квітень 2000 — липень 2008). Почесний голова партії «Об'єднані ліві і селяни» (з грудня 2011).

Життєпис

Народився 01 травня 1952 року у селі Пишки, Старосинявського району, Хмельницької області. Українець.

Освіта та кар'єра

Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики, журналіст; юридичний факультет, правознавець; Російська академія управління; фахівець в галузі державного управління.

• З 1969 року — механізатор колгоспу.
• 1970–1972 рр. — служба в армії.
• Працював секретарем виконкому Цимбалівської сільради Старосинявського району.
• З 1975 року — працював у редакціях старосинявської районної газети «Колос» і хмельницької обласної газети «Радянське Поділля».
• 1985–1994 рр. — інструктор, завідувач відділу зв'язків з радами, політичними і громадськими організаціями Хмельницького обкому КПУ; завідувач відділу розвитку соціально-культурної сфери Хмельницького облвиконкому; завідувач відділу розвитку соціально-культурної сфери Хмельницької облдержадміністрації.
• 12 лютого 2003 року по 12 вересня 2006 року — Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Народний депутат України 2-го скликання квітень 1994 року (2-й тур) до квітня 1998 року Летичівський виборчий округ № 414, Хмельницька область, висунутий виборцями. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці.

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998 року по квітень 2002 року виборчий округ № 190, Хмельницька область. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації (07.1998-02.2000).

Під час виборів до парламенту 2002 року був кандидатом в народні депутати України, виборчий округ № 190, Хмельницька область, висунутий Партією "Всеукраїнське об'єднання лівих «Справедливість». Набравши 13,83 % голосів виборців, посів третє місце серед 11 претендентів.

Під час виборів до парламенту 2006 року був кандидатом в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 20 в списку. До Верховної Ради Народний блок Литвина не потрапив, набравши 2,44 % із необхідних 3-х відсотків.

Дійсний член Міжнародної слов'янської академії наук.

Член Національної спілки журналістів України.

Секретар Політради Соціалістичної партія України, жовтень 1994 року по листопад 1999 року.

Відіграв помітну роль у створенні й прийнятті Конституції України, автор понад 20 поправок до проекту Конституції, які увійшли до її основного тексту. Ініціював розроблення і прийняття Верховною Радою низки важливих законів, інших документів. Як заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці став автором і співавтором понад 25 законів соціального спрямування.

Тричі обирався головою підкомітету з проблем демографії Комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з питань міграції, біженців та демографії.

Засновник і голова Благодійного фонду «Справедливість» імені Устима Кармалюка.

Автор книги «Україна в Раді Європи» (2001).^{[джерело?]}

Автор (співавтор) численних Законів України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про межу малозабеченості», «Про захист суспільної моралі» та інших.

Особисте життя

Захоплення — література.

Родина

Одружений. Разом з дружиною Валентиною Володимирівною виховував двох доньок.

• Батько — Сергій Касянович (1907—1997),
• мати — Єлизавета Юхимівна (1908—1972),
• дружина — Валентина Володимирівна (1952) — товарознавець,
• дочка — Алла (1973),
• дочка — Інна (1979).

Нагороди

Орден «За заслуги» III (08.1998), II ст. (06.2004). Почесна грамота Верховної Ради України. Заслужений журналіст України (з квітня 2002). Два ордени Святого рівноапостольного князя Володимира.

Посилання

• Довідка [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]