Чикой
| Чикой | |
|---|---|
 | |
 | |
| 50°01′40″ пн. ш. 107°08′47″ сх. д. / 50.02777777780577395° пн. ш. 107.14638888891778379° сх. д. | |
| Витік | Чикоконський хребет[1] |
| • координати | 49°37′41″ пн. ш. 109°56′23″ сх. д. / 49.62806° пн. ш. 109.93972° сх. д. |
| • висота, м | 1800 м[1][2] |
| Гирло | Селенга, за 5 км від селища Новоселенгінська (285 км від гирла Селенги)[1] |
| • координати | 51°03′28″ пн. ш. 106°39′04″ сх. д. / 51.05778° пн. ш. 106.65111° сх. д. |
| • висота, м | 538 м[1][3] |
| Похил, м/км | 1,8 м/км |
| Басейн | Селенга → Байкал → Ангара → Єнісей → Карське море |
| Країни: |
 Росія Монголія |
| Прирічкові країни: |
Росія Монголія |
| Регіон | Забайкальський край |
| Довжина | 769 км[4] |
| Площа басейну: | 46 200 км²[4] |
| Середньорічний стік | 265 м³/с (у гирлі)[5] |
| Притоки: | Menzad, Katantsad, Atsad і Kudarad |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Чико́й (бур. Сγхэ, монг. Цөх) — річка в Забайкальському краї і Бурятії Росії та аймаці Селенге Монголії. Права притока річки Селенги. Належить до водного басейну Карського моря. 2014 року у верхів'ях річці створено Національний парк «Чикой» площею 6 664,68 км².
Географія[ред. | ред. код]
Річка бере свій початок на схилах Чикоконського хребта на висоті ~1800 м над рівнем моря. Тече головним чином вздовж південного краю Малханського хребта, територією Забайкальського краю і Бурятії (Росія), а в середній течії — кордоном із Монголією. У нижній частині річка тече в межах Селенгінського середньогір'я, розбивається на рукави, які утворюють протяжні острови. Впадає у річку Селенгу, з правого берега, за 5 км на південь від селища Новоселенгінська (285 км від гирла Селенги).
Вода річки використовуються для зрошення.
Гідрологія[ред. | ред. код]
Живлення річки переважно дощове. В травні та липні — серпні повені. Середньорічна витрата води у гирлі — 265 м³/с[5]. Замерзає в кінці жовтня — листопаді, у верхів'ях на перекатах перемерзає повністю; розкривається у квітні — на початку травня.
Високий рівень води тримається з кінця весни до ранньої осені, з травня по жовтень, з двома піками: перший у травні через танення снігу; другий у липні — серпні; через інтенсивні опади літнього мусону, який приходить із Тихого океану. У листопаді рівень річки швидко падає, після чого наступає межень, який триває із листопада по квітень включно і збігається із сильними зимовими морозами, які охоплюють весь цей регіон.
За період спостереження (1942–1997) на станції в селі Грем'яча (Красночикойський район, Забайкальський край) за 385 км від гирла, витрата води становила 106 м³/с[6].
Спостереження за водним режимом річки Чикой також проводилось протягом 59 років (1936–1997) на станції в селищі Поворот (Селенгинський район), розташованої за 22 км від гирла, впадіння її у річку Селенгу.[7] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 274 м³/с для водного басейну 44 700 км², що становить близько 97% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 193 міліметра на рік, що може розглядатися як досить поширена, для річок басейну Селенги.
За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 17,7 м³/с (у березні), що становить менше 2,5% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у серпні місяці та становить — 713 м³/с і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 2,45 м³/с (у березні 1936 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1 710 м³/с (у червні 1936 року). Що стосується літнього періоду (з травня по жовтень включно), абсолютний мінімальний місячний стік спостерігався у серпні посушливого 1946 року і становив 78,9 м³/с.
Притоки[ред. | ред. код]
Річка Чикой приймає понад сотню приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 11 (від витоку до гирла):[4][8]
| Назва притоки | Довжина,(км) | Площа водозбірного басейну, (км²) | Відстань від гирла Чикой, (км) | Витрата води,(м³/с) |
|---|---|---|---|---|
| ліві притоки | ||||
| Чикокон | 131 | 2 110 | 646 | |
| Яситай | 67 | 543 | ||
| Аса (Аца) | 85 | 2 150 | 469 | 18,4 (17 км)[1] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] |
| Югал | 56 | 409 | ||
| Менза (Минчжи) | 337 | 13 800 | 357 | 89,9 (12 км)[2] [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.] |
| Катанця (Хаданця) | 150 | 3 330 | 267 | 19 (9 км)[3] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (30 в гирлі) |
| Худер-гол[4] [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] | 65 | 2100 | 215 | |
| Кіран (Хіранг-гол) | 67 | 114 | 1,15 (2,5 км)[5] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] | |
| праві притоки | ||||
| Жергей | 87 | 1 310 | 594 | |
| Урлук | 54 | 249 | ||
| Кудара | 83 | 1 130 | 155 | |
Населенні пункти[ред. | ред. код]
На берегах річки розташовано кілька десятків населених пунктів (від витоку до гирла): села Семиозерря, Усть-Ямаровка, Склозавод, Черемхове, Афонькіне, Шимбилик, Осинівка, Захарове, Красні Рєчки, Большакове, Бикове, Короткове, Барахоєве, Малоархангельськ, Красний Чикой, Архангельське, Грем'яча, Байхор, Приїск Велика Річка, Котий, Нижній Нарим, Гутай, Жиндо-1, Жиндо-2, Усть-Урлук, Усть-Дунгуй, Анагустай, Цаган-Челутай, Шарагол, Хутор, Велика Кудара, Чикой, Дурени, Курорт Киран, Усть-Киран, Хілгантуй, Підгорне, Дебен, Харлун, Хар'яста, Поворот.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Річка Чикой на Kosmosnimki.ru. витік [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.], гирло [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Аркуш карти M-49-88 руд. Мал. Ашинга. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1985 р. (рос.), квадрат: 18х90
- ↑ Аркуш карти M-48-34 Гусиноозёорк. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1987 р. Видання 1994 р. (рос.), квадрат: 14х58
- ↑ а б в Річка Чикой / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б Річка Чикой // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Басейн річки Чикой — Станція: Грем'яча. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ Басейн річки Чикой — Станція: Поворот. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ Валідатор водних об'єктів річки Чикой. [Архівовано 22 червня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано: 2015-06-22 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
,%20Монголи/M49-088%20%20%20руд%20%20МАЛ%20%20АШИНГА%20%2080-85.jpg){kind=link}
,%20Монголи/M48-034%20%20%20ГУСИНООЗЁОРК%20%20%2087-90-94.jpg){kind=link}
- Річка Чикой // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Річка Чикой / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Річка Чикой [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Географічна енциклопедія (рос.)
- Річка Чикой [Архівовано 17 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Забайкалля (рос.)
- Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
- Фотографії річки Чикой (від витоку до гирла): 1, 2[недоступне посилання з серпня 2019], 3[недоступне посилання з серпня 2019], 4[недоступне посилання з серпня 2019], 5[недоступне посилання з серпня 2019], 6[недоступне посилання з серпня 2019], 7[недоступне посилання з серпня 2019], 8[недоступне посилання з серпня 2019], 9[недоступне посилання з серпня 2019], 10[недоступне посилання з серпня 2019], 11[недоступне посилання з серпня 2019], 12[недоступне посилання з серпня 2019], 13[недоступне посилання з серпня 2019], 14[недоступне посилання з серпня 2019], 15, 16[недоступне посилання з серпня 2019], 17[недоступне посилання з серпня 2019] на Panoramio.com