Чина куляста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чина куляста (Lathyrus sphaericus)

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Fabeae
Рід: Чина (Lathyrus)
Вид: Чина куляста
Lathyrus sphaericus
Retz. 1783
Синоніми
Lathyrus coccineus (All.)
Lathyrus viciodes DC
Orobus sphaericus (Retz.) Avazneli
Посилання
Вікісховище: Lathyrus sphaericus
Віківиди: Lathyrus sphaericus
EOL: 703186
IPNI: 113146-3
ITIS: 25878
МСОП: 19379058
NCBI: 3861
The Plant List: ild-7779

Чина куляста[1], Горошок кулястий[2] (Lathyrus sphaericus Retz.) — рослина з роду чина, родини бобових.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Чина куляста в Південному Тіролі

Однорічна рослина 50 — 75 см заввишки, прямостояча, від основи гілляста, майже гола, рідше опушена. Прилистки напівстріловидні, майже однакової довжини з віссю листа. Листова вісь у нижніх листків закінчується вістрям, у верхніх листків — довгим негіллястим вусиком. Листя складаються з 1 пари лінійно-ланцетних або лінійних листочків 5 — 8 см завдовжки, 1 — 6 мм завширшки з 3 — 5 жилками. Квітконоси коротші за листову вісь. Квітки поодинокі, 0,8 — 1 см завдовжки, віночок цегляно-червоний. Чашечка трубчасто-дзвонова, до основи звужена, всі зубці однакової довжини, ланцетні, довше трубки. Прапор звужений в довгий нігтик; крила на довгому вузькому нігтику; човник довгастий, на довгому нігтику. Боби вузьколінійні, 3,5 — 6,5 см завдовжки, 3-5 мм завширшки, злегка стислі. Стулки опуклі, з поздовжнім косим жилкуванням. Насіння кулясте, стисле, 2 — 2,5 мм в діаметрі, буре або оливково-зелене, гладке. Каріотип — 2n = 14. Цвіте у квітні — травні, плодоносить у червні.

Екологія[ред. | ред. код]

Росте на відкритих кам'янистих схилах, в ялівцевих лісах, як бур'ян — на полях, по краях доріг.

Поширення[ред. | ред. код]

Загальне поширення: Чина куляста зростає в Східній і Північній Африці, на островах Атлантичного океану, в Південній і Східній Європі, в Західній і Центральній Азії на схід до Гімалаїв.

Країни: Афганістан, Албанія, Алжир, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Кіпр, Данія, Єгипет, Ефіопія, Франція, Угорщина, Греція, Індія, Ірак, Італія, Кенія, Мальта, Марокко, Непал, Пакистан, Португалія, Румунія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Танзанія, Туніс, Туркменістан, Уганда, Україна, Заїр, країни колишньої Югославії. Інтродукована в Австралії, Мексиці, США.

Поширення в Україні[ред. | ред. код]

В Україні зростає в Криму — у передгір'ях та на Південному березі, зазвичай на сухих відкритих схилах, в ялівцевих лісах, садах і виноградниках.

Використання та господарське значення[ред. | ред. код]

Має кормове значення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Галушко А. И. 1980. Флора Северного Кавказа. Определитель. Т.2. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та. С.167.
  • Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 290.
  • Вульф Е. В., Малеева О. Ф. 1969. Мировые ресурсы полезных растений. Пищевые, кормовые, технические, лекарственные и др. Справочник. Л.: Наука. С.233.
  • Флора европейской части СССР. Т.6. 1987 / Под ред. Ан. А. Федорова, Н. Н. Цвелева. Л.: Наука. С.153.
  • Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.493-494.
  • Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с.
  • Комаров В. Л. та ін. Флора СРСР, Т. 1-30 — М.—Л.: вид-во АН СРСР, 1934–1964
  • Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands.
  • Eriksson, O. et al. 1979. Flora of Macaronesia: checklist of vascular plants, ed. 2.
  • Hara, H. et al. 1978–1982. An enumeration of the flowering plants of Nepal.
  • Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds.
  • Izquierdo Z., I. et al., eds. 2004. Lista de especies silvestres de Canarias: hongos, plantas y animales terrestres.
  • Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc.
  • Kingsbury, J. M. 1964. Poisonous plants of the United States and Canada.
  • Lock, J. M. 1989. Legumes of Africa: a checklist.
  • Meikle, R. D. 1977–1985. Flora of Cyprus.
  • Mouterde, P. 1966-. Nouvelle flore du Liban et de la Syrie.
  • Nasir, E. & S. I. Ali, eds. 1970-. Flora of [West] Pakistan.
  • Pignatti, S. 1982. Flora d'Italia.
  • Pottier-Alapetite, G. 1979–1981. Flore de la Tunisie: Angiospermes-Dicotyledones.
  • Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie.
  • Randall, R. P. 2007. The introduced flora of Australia and its weed status.
  • Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica.
  • mythies, B. E. 1984–1986. Flora of Spain and the Balearic Islands: checklist of vascular plants. Englera 3:1-882.
  • Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2.
  • Thulin, M. 1983. Leguminosae of Ethiopia. Opera Bot. 68:1-223.
  • Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq.
  • Troupin, G. 1978-. Flore du Rwanda.
  • Turrill, W. B. et al., eds. 1952-. Flora of tropical East Africa.
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea.
  • Villaseñor, J. L. & F. J. Espinoza-Garcia. 2004. The alien flowering plants of Mexico. Diversity & Distrib. 10:113-123.
  • Yakovlev, G. P. et al. 1996. Legumes of Northern Eurasia.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]