Чина нутова

Чи́на ну́това, або горо́шок ну́товий (Lathyrus cicera) — однорічна рослина родини бобових.

Опис

Чина нутова на Сардинії, Італія

Однорічна рослина 20-30 см заввишки. Стебла гіллясті від основи, голі, висхідні, майже прямостоячі, чіпляються вусиками, дворебристі, двокрилаті. Крила вузькі. Прилистки великі, напівстрілоподібні, 10-13 мм завдовжки, такої ж довжини, як черешки або трохи довше. Листки складаються з 1 пари досить великих листочків, довгастої або ланцетної форми, 3-10 см завдовжки, 2-5 мм завширшки, з трьома — п'ятьма помітними жилками. Черешок листа вузько-крилатий, 10-15 мм завдовжки. Листкова вісь закінчується гіллястим вусиком.

Квітконоси довше черешка, з дрібними шилоподібними приквітками, одно- двоквіткові. Чашечка дзвоникова, її частки ланцетні, загострені, в 2-3 рази довше трубки. Квітки близько 8-10 мм завдовжки, цегляно-червоного кольору. Прапор обернено-яйцеподібної форми, до основи звужений, з виїмкою з темно-червоними жилками, на короткому нігтику. Крила коротше прапора, з вушком при основі, на короткому нігтику. Човник округлий по нижньому краю, блідо-червоний. Плоди — сидячі, довгасті, крилаті боби 19-20 мм завдовжки, близько 5-6 мм завширшки, з опуклою жилкою на верхньому шві, з 3-5 насінинами. Насінини кулясті, до 5 мм завширшки, дещо кутасті, темно-бурі, гладкі, плямисті. Цвіте у квітні-травні, плодоносить у травні-червні.

Екологія

Росте на трав'янистих схилах, серед чагарників. По краях полів і як бур'ян в посівах.

Поширення

• Африка
  • Макаронезія: Португалія — Мадейра; Іспанія — Канарські острови
  • Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс
• Азія
  • Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина
  • Кавказ: Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан
  • Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан
  • Індійський субконтинент: Пакистан
• Європа
  • Середня Європа: Швейцарія
  • Східна Європа: Україна (вкл. Крим)
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; колишня Югославія; Греція (вкл. Крит); Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія
  • Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови)

Використання та господарське значення

Добра кормова рослина, зелена маса — охоче поїдається вівцями і великою рогатою худобою. Чина нутова вивчалась в Йорданському генетичному центрі як кормова культура. Культивується, виведені сорти.

Хімічний склад

У плодах чини нутової знайдені такі жирні кислоти (у %):

• пальмітинова 34,87;
• гептадеканова 1,71;
• стеаринова 10,62;
• олеїнова 8,94;
• лінольова 22,32;
• ліноленова 3,15;
• арахінова 4,81;
• бегенова 1,75;
• ерукова 1,95;

у траві знайдені (у %):

• пальмітинова 21,40;
• пальмітолеїнова 1,53;
• стеаринова 7,69;
• олеїнова 3,57;
• лінольова 14,74;
• ліноленова 32,13;
• арахінова 3,21;
• ерукова 13,60.

Трава чини нутової містить також 6 флавоноїдних сполук та 3 фенолкарбонові кислоти.

Див. також

• Список видів роду Чина

Література

• Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 379.
• Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.524-525.
• Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств. СПб.: Мир и семья. 990 с.
• Hickman, J. C. 1993. The Jepson Manual: Higher Plants of California 1-1400. University of California Press, Berkeley. (англ.)
• Marticorena, C. & M. Quezada. 1985. Catálogo de la Flora Vascular de Chile. Gayana, Bot. 42: 1-157. (ісп.)
• Munz, P. A. 1968. Suppl. Calif. Fl. 1-224. University of California Press, Berkeley. (англ.)
• Nasir, E. & S. I. Ali (eds). 1980–2005. Fl. Pakistan Univ. of Karachi, Karachi. (англ.)
• Zuloaga, F. O., O. Morrone, M. J. Belgrano, C. Marticorena & E. Marchesi. (eds.) 2008. Catálogo de las plantas vasculares del Cono Sur. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 107(1-3): i-xcvi, 1-3348. (ісп.)
• Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
• Ali, S. I. & S. M. H. Jafri, eds. 1976-. Flora of Libya. (англ.)
• Allkin, R. et al. 1986. Names and synonyms of species and subspecies in the Vicieae: issue 3. In: Bisby, F. A. et al., Vicieae Database Project 7:11. (англ.)
• Beetle, A. A. 1970. Recommended plant names. Univ. Wyoming Agr. Exp. Sta. Res. J. 31. (англ.)
• Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
• Demilly, D. et al. 2001. Liste alphabétique des principales espèces de plantes cultivées et de mauvaises herbes. Noms latins et noms français, ed. 7. (фр.)
• Encke, F. et al. 1984. Zander: Handwörterbuch der Pflanzennamen, 13. Auflage. (нім.)
• Eriksson, O. et al. 1979. Flora of Macaronesia: checklist of vascular plants, ed. 2. (англ.)
• Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. (англ.)
• Izquierdo Z., I. et al., eds. 2004. Lista de especies silvestres de Canarias: hongos, plantas y animales terrestres. (ісп.)
• Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. (ісп.)
• Kartesz, J. T. 1994. A synonymized checklist of the vascular flora of the United States, Canada, and Greenland. (англ.)
• Kingsbury, J. M. 1964. Poisonous plants of the United States and Canada. (англ.)
• Mansfeld, R. 1959. Die Kulturpflanze, Beiheft 2. (нім.)
• Mouterde, P. 1966-. Nouvelle flore du Liban et de la Syrie. (фр.)
• Nasir, E. & S. I. Ali, eds. 1970-. Flora of [West] Pakistan. (англ.)
• Pignatti, S. 1982. Flora d'Italia. (італ.)
• Pottier-Alapetite, G. 1979–1981. Flore de la Tunisie: Angiospermes-Dicotyledones. (англ.)
• Quézel, P. & S. Santa. 1962–1963. Nouvelle flore de l'Algerie. (фр.)
• Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
• Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. (англ.)
• Smythies, B. E. 1984–1986. Flora of Spain and the Balearic Islands: checklist of vascular plants. Englera 3:1-882. (англ.)
• Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. (англ.)
• Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. (англ.)
• Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)

Джерела

• Дабабніє Муїн Фуад, О. І. Павлій. Фармакогностичне вивчення трави чини нутової флори Йорданії // Вісник фармації 2(34)2003. УДК 615.322.651.224:577.118:581.84:582
• Смекалова Т. Н. Дикие родичи культурных растений. Lathyrus cicera L. - Чина нутовая [Смєкалова Т. Н. Дикі родичи культурних рослин. Lathyrus cicera L. - Чина нутова.]. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения [Интернет-версия 2.0]. 2008 ((рос.)) . Процитовано 29.11.2014.
• Lathyrus cicera Linn., Sp.P1. 730. 1753. Ali in Biologia 11(2):8.1965. // Flora of Pakistan. eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Процитовано 29.11.2014.
• Ladislav Kovář. Lathyrus cicera L. – hrachor cizrnový. Botany.cz ((англ.) та (чеськ.)) . Процитовано 29.11.2014.
• Lathyrus cicera на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)

Посилання

• Lathyrus cicera на сайті «Plantarium»(рос.)
• Lathyrus cicera в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Lathyrus cicera в базі даних «Global Biodiversity Information Facility» (GBIF) (англ.)
• Lathyrus cicera в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин (англ.)
• Lathyrus cicera на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS) (англ.)