Чирчик (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чирчик
узб. Chirchiq, Чірчіқ
Чирчик
Основні дані
Країна Узбекистан Узбекистан
Регіон Ташкентська область
Статус міста 1935
Населення 143 600 ч. (2010)
Площа міста 34 км²
Густота населення 4224 осіб/км²
Поштові індекси 111700
Географічні координати 41°28′00″ пн. ш. 69°35′00″ сх. д. / 41.46667° пн. ш. 69.58333° сх. д. / 41.46667; 69.58333Координати: 41°28′00″ пн. ш. 69°35′00″ сх. д. / 41.46667° пн. ш. 69.58333° сх. д. / 41.46667; 69.58333
Часовий пояс UTC+5
Висота над рівнем моря 582 м
Міська влада
Мер міста Ф. Х. Хайруллаєв
Чирчик (Узбекистан)
Чирчик
Чирчик

Чирчик (узб. Chirchiq, Чірчіқ) — місто Ташкентської області Республіки Узбекистан. Місто Чирчик отримало свою назву від однойменної річки — Чирчик, на березі якої і розташоване. Залізнична станція в 32 км на північний схід від центру Ташкента.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване на півночі Узбекистану в долині самої багатоводної річки Ташкентської області — Чирчик (у перекладі «шумлива», «гучна»). Долина річки має тектонічне походження і розташована між відрогами Каржантау і Чаткальского хребта.

Історія[ред.ред. код]

На карті 1926 року п. Троїцький входить в Ташкентський район Ташкентського округу.

Історія будівництва міста Чирчик починається з 28 квітня 1932 коли Рада Праці і Оборони СРСР своєю постановою почало будівництво електрохімкомбіната (нині ВАТ «Maxam-Chirchik») і Чирчик-Бозсуйського каскаду ГЕС. 1 травня 1934 року відбулася церемонія закладки міста, 27 квітня 1934 року постановою Президії ЦВК Узбецької РСР був утворена Чирчикська міська рада. Офіційним днем ​​народження міста вважається дата 1 травня 1935 року.

У роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років місто стало центром машинобудування. На базі обладнання евакуйованих підприємств були побудовані заводи «Чирчиксельмаш», «Узбекхіммаш», трансформаторний завод, комбінат тугоплавких і жароміцних металів «УзКТЖМ».

Економіка[ред.ред. код]

У місті знаходяться підприємства будіндустрії, легка і харчова промисловість представлена взуттєвою і швейною фабриками, м'ясокомбінатом та ін. Машинобудівна галузь представлена ​​Чирчикським трансформаторним заводом. Також у місті є великий хімічний завод ВАТ «Maxam-Chirchiq» (колишній «Електрохімпром»). У середині 40-х років XX століття це підприємство виконувало вельми складні і відповідальні роботи в рамках науково-дослідних і проектно-технічних робіт, що велися в СРСР з атомного проекту під керівництвом академіка Ігоря Курчатова.

З об'єктів оборонної сфери в місті є Чирчикський авіаційно-ремонтно-механічний завод, який займається ремонтом та реставрацією військових вертольотів Мі-8 і Мі-9 (Мі-8ІВ).

У гаю західніше танкового училища є Чирчикський танкоремонтний завод. Також у межах міста розташовані 15 ДШБр (розгорнута в 9 мкрн. На базі колишнього 467 УП СпП ГРУ МО СРСР), бригада важкої гаубичної артилерії, полк охорони аеродрому, танкова бригада, в селищі Азадбаш (4 км від межі міста у бік трансформаторного заводу) на базі легендарної 15 обрСпН розгорнутий навчальний антитерористичний центр, на виїзді з міста на північний схід (за 3 мкрн.) розташований діючий аеродром базування штурмової та винищувальної авіації (у тому числі вертолітної). Велика тюремна зона суворого режиму «Таваксай» (знаходиться на території Бостанликського району в селищі Таваксай в 15 км від межі міста).

Населення[ред.ред. код]

У місті в основному проживають казахи. Також є киргизи, таджики, росіяни, українці, вірмени, татари, корейці, євреї, узбеки та інші народності.

Освіта[ред.ред. код]

  • Чирчикське Вище Танкове Командне Інженерне Училище (ЧВТКІУ), за Радянської влади, носило ім'я маршала Рибалко. (Спочатку училище було ТВТКУ-Ташкентським Вищим Танковим командним училищем)
  • Вечірній факультет Ташкентського політехнічного інституту (з 1995 року — Чирчикський Державний технічний коледж. Втратив статус ВНЗ, нині — ССУЗ)
  • Академічний ліцей
  • Чирчикський соціально-економічний коледж
  • Індустріальний технікум
  • Медичне училище
  • 26 середніх шкіл
  • Дитяча Школа Мистецтв № 3 ім. М.Ашрафі
  • Дитяча Школа Мистецтв № 15 ім. П. І. Чайковського
  • Дитяча Школа Мистецтв № 7 ім. Хамзи

ЗМІ[ред.ред. код]

  • Газета «Чирчик» (російською мовою)
  • Газета «Хімік» (друковане видання ВАТ «Maxam-Chirchiq»).

Транспорт[ред.ред. код]

Основним засобом пересування містом є приватні маршрутні таксі та автобуси Isuzu NP37, всього близько 20 міських маршрутів. На міжміських маршрутах у Ташкент, Газалкент, Чарвак, Янгибазар використовуються автобуси, на невеликих за протяжністю маршрутах використовуються мікровени Daewoo Damas. Через Чирчик проходить залізнична гілка Ташкент — Ходжікент. У самому місті розташовано 3 залізничні станції «Боз-су», «Чирчик» і «Аранчі» і два зупиночних пункти, які активно використовуються для доставки і відправлення сировини та продукції підприємств «Максам-Чирчик» і «Чирчикського Трансформаторного заводу». Для перевезення пасажирів використовується електричка «Ташкент — Ходжікена».

Архітектура та міське планування[ред.ред. код]

Чирчик — місто з прямокутною сіткою вулиць, широкими магістралями, типовими житловими будинками (генеральні плани: 1933–1936, «ГІДРОБУДПРОЕКТ», Москва, архітектори Г. М. Орлов, М. І. Тараканов, В. А. Лавров і ін, при консультації В. А. Весніна; 1964, «Уздержпроект», головний архітектор П. А. Дуда-Дудинський.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Краєзнавчий музей.
  • Церква Георгія Побідоносця в Троїцькому.
  • Стелла «Журавлі».
  • Пам'ятник Алішеру Навої
  • Пам'ятник Бабуру
  • Пам'ятник Вальдемару Шаландіну
  • Пам'ятник Воїну інтернаціоналісту

Особи[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]