Чиріков Борис Валеріанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борис Чиріков
Boris Chirikov.png
Борис Чиріков, 2007 р.
Народився 6 червня 1928(1928-06-06)
Орел, СРСР
Помер 12 лютого 2008(2008-02-12) (79 років)
Новосибірськ, Російська Федерація
Місце проживання Новосибірськ, Російська Федерація
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів теоретична фізика, теорія динамічного хаосу
Заклад Інститут ядерної фізики ім. Будкера, РАН
Alma mater Московський физико-технічний інститут,
Російський науковий центр "Курчатовський Інститут"
Вчене звання академік РАН
Науковий керівник Герш Будкер
Відомий завдяки: критерій Чирікова, стандартне відображення

Борис Валеріанович Чиріков (рос. Борис Валерианович Чириков) (6 червня 1928, Орел - 12 лютого 2008) — російський фізик-теоретик, відомий своїми працями в областях нелінійної динаміки та динамічного хаосу. Майже вся наукова кар'єра Бориса Чирікова пов'язана з розташованим в Новосибірському Академмістечку Інститутом ядерної фізики ім. Будкера РАН.

Біографія[ред.ред. код]

У 1952 році закінчив Московський фізико-технічний інститут. Після закінчення інституту почав працювати під керівництвом Герша Будкера в Російський науковий центр «Курчатовський Інститут» АН СРСР. У вересні 1959 року Будкер переїхав до Новосибірська, де він заснував Інститут ядерної фізики (що згодом став носити його ім’я). Разом із своїм керівником до Новосибірська переїхав і Чиріков. В 1983 році став членом-кореспондентом АН СРСР, а в 1992 році — дійсним членом РАН. До своєї смерті в 2008 році він продовжував працювати в інституті Будкера.

Наукові результати[ред.ред. код]

З ім'ям Бориса Чирікова асоціюється низка яскравих фундаментальних результатів з теорії динамічного хаосу та основ статистичної механіки. В 1959 році Чиріков запропонував [1] критерій виникнення класичного хаосу в гамільтонових системах, зараз відомий як критерій Чирікова. В тій самій праці він застосував свій критерій для пояснення щойно одержаних в Курчатовському інституті загадкових екпериментальних результатів з конфайнменту плазми у відкритих дзеркальних пастках. Це була перша фізична теорія хаосу, яка змогла пояснити конкретний експеримент та яку було розвинуто задовго до можливості комп'ютерного моделювання хаосу.

Ще одним важливим відкриттям Бориса Чирікова є відображення, що згодом отримало назву стандартного відображення Чирікова, квантовий аналог якого широко використовується для опису явища динамічної локалізації, яке спостерігається в експериментах з атомами водню та рідбергівськими атомами в мікрохвильових полях та в бозе-ейнштейнівських конденсатах на оптичних гратках.

До інших результатів, отриманих Чиріковим разом зі своїми співробітниками належать такі: аналіз переходу со сильного хаосу в задачі Фермі-Паста-Улама; вивід границі хаосу для моделі прискорення Фермі; чисельний розрахунок ентропії Колмогорова-Синая для відображень, що зберігають площу; дослідження слабких нестійкостей в багатовимірних гамільтонових системах (дифузія Арнольда та модуляційна дифузія); демонстрація додатності ентропії Колмогорова-Синая для однорідних моделей Янга-Міллса, а отже їхньої неінтегровності; встановлення ступеневого закону спадання повернень Пуанкаре для гамільтонових систем з розділеним фазовим простором; демонстрація хаотичності динаміки комети Галлея.

Посилання[ред.ред. код]

  1. B.V.Chirikov, «Resonance processes in magnetic traps», At. Energ. 6: 630 (1959) (російською [1])(Англійський переклад, J. Nucl. Energy Part C: Plasma Phys. 1: 253 (1960)[2]

Інші відомі праці Бориса Чирікова[ред.ред. код]

  • B.V.Chirikov, «Research concerning the theory of nonlinear resonance and stochasticity», Preprint N 267, Institute of Nuclear Physics, Novosibirsk (1969), (Engl. Trans., CERN Trans. 71-40 (1971))
  • B.V.Chirikov, «A universal instability of many-dimensional oscillator systems», Phys. Rep. 52: 263 (1979)
  • B.V.Chirikov, «Time-dependent quantum systems» in «Chaos and quantum mechanics», Les Houches Lecture Series, Vol. 52, pp.443-545, Eds. M.-J.Giannoni, A.Voros, J.Zinn-Justin, Elsevier Sci. Publ., Amsterdam (1991)(2009)

Зовнішні посилання[ред.ред. код]