Чхання
Чха́ння (чиха́ння) — безумовний рефлекс дихальної системи ссавців, зокрема людини, захисна реакція організму, що викликається подразненням чутливих нервових закінчень слизової оболонки носа. Сприяє видаленню пилу, слизу і інших подразнюючих речовин з носової порожнини.
Нервова регуляція[ред. | ред. код]
Рефлекторна дуга чхального рефлексу починається чутливими закінченнями гілок трійчастого нерва, які іннервують слизову носа. Нервовий центр розташований у довгастому мозку. Сам рефлекс складається з двох стадій: початкового спазмічного вдиху та різкого видиху через ніс та рот.[1] При видиху голосова щілина[en] лишається закритою.[2] При чханні людина також заплющує очі. При видиху краплинки слизу рухаються зі швидкістю від 150 до 1045 км на годину.[3]
Нервовий центр рефлексу чхання в людини точно не визначений.[4] Натомість у котів центр чхання виявлений у вентромедіальній частині спинномозкового ядра трійчастого нерва та навколишній ретикулярній формації[5].
Окрім безумовного компоненту чхання регулюється й корою головного мозку. Зокрема зусиллям волі можна зупинити чхання під час першої фази вдиху.
Стимули до чхання[ред. | ред. код]
Причинами чхання найчастіше є механічні або хімічні подразнення на слизовій оболонці порожнини носа. До механічних стимулів може належати пил, волоски, інші дрібні тверді часточки. Також стимулювання інших полів інервацій трійчастого нерву, як-то смикання за брови, волосся на голові, ін'єкції поблизу ока, можуть призводити до чхання.[3]
Також причиною чхання може бути патологічний процес в носовій порожнині. В першу чергу, це запалення: алергічні, інфекційні та інші риніти.[3]
У приблизно чверті людства яскраве світло викликає позиви до чхання, так званий світловий чхальний рефлекс[en]. Причини цього невідомі, хоча ще Арістотель припускав, що рух, спричинений теплом, призводить до лоскотання в носі [6]. Наразі, розглядається низка гіпотез, як-то перетин оптичного та трійчастого нервів у стовбурі мозку, так і взаємодія між зоровою та соматосенсорною зонами кори головного мозку.[7] Світловий чхальний рефлекс (синдром аутосомно-домінантного геліоофтальмічного спалаху, синдром ACHOO[8]) є генетично обумовленим і успадковується за аутосомно-домінантним типом[9].
Також в низці досліджень було показано, що в багатьох людей стимулом до чхання є сексуальні фантазії або оргазм[10].
При інфекційних захворюваннях дихальних шляхів (грип тощо) чхання сприяє поширенню збудника інфекції.
Порушення чхання[ред. | ред. код]
Порушення чхання спостерігається при низці неврологічних розладів, зокрема при оптиконевромієліті[en][4], деяких видах епілепсії, інсультах довгастого мозку[3].
Напади частого чхання іноді передують чи супроводжують інсульт у ділянці довгастого мозку[2][11].
У котів та низки собак спостерігається так зване зворотнє чхання[en].
У культурі[ред. | ред. код]
З чханням пов'язана низка забобонів у Європі та Азії. Перші з них згадуються в «Одіссеї» Гомера, коли новороджений Телемах чхає, а Пенелопа загадує бажання та сприймає це як добрий знак. Гіпократ вважав чхання добрим знаком, якщо воно не відбувається впродовж чи після легеневої хвороби. В Римській імперії чхання також розглядали як добрий знак та бажали доброго здоров'я тому, хто чхнув. Язичники вважали, що чхання виганяє демонів з тіла людини. У Середньовіччі під час епідемії чуми чхання почали розглядати як ознаку хвороби, а тому примовка «нехай тебе благословить Бог» для людини, яка чхнула, була оголошена папою Григорієм I короткою молитвою, що допомагає одужати. У Японії, Китаї та Неаполі на початку XXI століття й надалі вважають, що чхання є сигналом про згадування людини іншими людьмі в розмові. В Індії чхнути перед початком роботи вважається поганим знаком.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Seijo-Martinez, M (2006). Sneeze related area in the medulla: localisation of the human sneezing centre?. Journal of Neurology, Neurosurgery & Psychiatry. 77 (4): 559—561. doi:10.1136/jnnp.2005.068601. ISSN 0022-3050.(англ.)
- ↑ а б Mathis, Stéphane; Lamy, Matthias; Ciron, Jonathan; Iljicsov, Anna; Arjmand, Roxana; Agius, Pierre; Neau, Jean-Philippe (2014). Paroxysmal Sneezing at the Onset of Syncopes and Transient Ischemic Attack Revealing a Papillary Cardiac Fibroelastoma. Case Reports in Neurological Medicine. 2014: 1—3. doi:10.1155/2014/734849. ISSN 2090-6668.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в г д Songu, Murat; Cingi, Cemal (2009). Sneeze reflex: facts and fiction. Therapeutic Advances in Respiratory Disease. 3 (3): 131—141. doi:10.1177/1753465809340571. ISSN 1753-4658.(англ.)
- ↑ а б López-Chiriboga, A. Sebastian; Huang, Josephine F.; Flanagan, Eoin P.; Cheshire, William P. (2016). Paroxysmal sneezing in NMOSD: Further evidence of the localization of the human sneeze center. Neurology - Neuroimmunology Neuroinflammation. 4 (1): e303. doi:10.1212/NXI.0000000000000303. ISSN 2332-7812.(англ.)
- ↑ Nonaka, S.; Unno, T.; Ohta, Y.; Mori, S. (1990). Sneeze-evoking region within the brainstem. Brain Research. 511 (2): 265—270. doi:10.1016/0006-8993(90)90171-7. ISSN 0006-8993.(англ.)
- ↑ Eriksson, Nicholas; Macpherson, J. Michael; Tung, Joyce Y.; Hon, Lawrence S.; Naughton, Brian; Saxonov, Serge; Avey, Linda; Wojcicki, Anne; Pe'er, Itsik (24 черв. 2010 р.). Web-Based, Participant-Driven Studies Yield Novel Genetic Associations for Common Traits. PLOS Genetics (англ.). Т. 6, № 6. с. e1000993. doi:10.1371/journal.pgen.1000993. ISSN 1553-7404. PMC 2891811. PMID 20585627. Процитовано 9 серпня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Brembs, Björn; Langer, Nicolas; Beeli, Gian; Jäncke, Lutz (2010). When the Sun Prickles Your Nose: An EEG Study Identifying Neural Bases of Photic Sneezing. PLoS ONE. 5 (2): e9208. doi:10.1371/journal.pone.0009208. ISSN 1932-6203.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Dean, Laura (2012). Pratt, Victoria M.; Scott, Stuart A.; Pirmohamed, Munir; Esquivel, Bernard; Kattman, Brandi L.; Malheiro, Adriana J. (ред.). ACHOO Syndrome. Medical Genetics Summaries. Bethesda (MD): National Center for Biotechnology Information (US). PMID 28520355.
- ↑ Peroutka SJ, Peroutka LA (1984) Autosomal dominant transmission of the “photic sneeze reflex”. N Engl J Med 310: 599–600.
- ↑ Bhutta, Mahmood F; Maxwell, Harold (2008). Sneezing induced by sexual ideation or orgasm: an under-reported phenomenon. Journal of the Royal Society of Medicine. 101 (12): 587—591. doi:10.1258/jrsm.2008.080262. ISSN 0141-0768.
- ↑ Then, Ryna; Dominguez, Fatima; Robbins, Matthew S. (2013). Paroxysmal Sneezing Heralding Embolic Cerebral Infarction. Journal of the American Geriatrics Society. 61 (1): 168—169. doi:10.1111/jgs.12052. ISSN 0002-8614.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Чхання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2068. — 1000 екз.
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |