Чичиклія
| Чичиклія | |
|---|---|
 | |
| 47°51′07″ пн. ш. 30°09′07″ сх. д. / 47.852077777805774872° пн. ш. 30.152155555583778579° сх. д. | |
| Витік | на захід від смт Любашівки |
| • координати | 47°51′07″ пн. ш. 30°09′07″ сх. д. / 47.852077777805774872° пн. ш. 30.152155555583778579° сх. д. |
| • висота, м | 182 м |
| Гирло | Південний Буг |
| • координати | 47°23′01″ пн. ш. 31°34′05″ сх. д. / 47.383730555583774446° пн. ш. 31.568169444471777751° сх. д. |
| Країни: |
 УкраїнаОдеська область Миколаївська область |
| Регіон |
Одеська область Миколаївська область |
| Довжина | 156 км |
| Площа басейну: | 2 120 |
| Середньорічний стік | 1,9 м³/с |
| Притоки: |
Стовбова, Балка Суха, Кам'яна Балка (ліві) Балка Грецька, Балка Гадюча (праві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Чичиклія — річка в Україні, в межах Подільського і Березівського районів Одеської області та Врадіївського і Веселинівського районів Миколаївської області. Права притока Південного Бугу (басейн Чорного моря). Назва походить з турецької (тюркської) мови - çiçekler - квіти. Існує легенда, що турки назвали річку так, бо всі її береги були в квітах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 156 км, площа водозбірного басейну 2 120 км². Долина завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м, у нижній течії трапецієподібна. Заплава двобічна, завширшки до 800 м. Річище слабо звивисте (у пониззі сильно звивисте). Щорічно пересихає на 7—8 місяців. Середній стік за 46 км від гирла 1,9 м³/с, найбільший — 318 м³/с. Основне живлення снігове (весняний стік становить 75 % річного). Крига з листопада по лютий. Споруджено бл. 80 ставків.
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на захід від смт Любашівки. Тече територією Причорноморської низовини переважно на південний схід, у пониззі — на схід (у пригирловій частині — на північний схід). Впадає до Південного Бугу на північний схід від села Покровки.
Притоки[ред. | ред. код]
- Стовбова, Балка Суха, Кам'яна Балка (ліві); Балка Грецька, Балка Гадюча (праві).
Населені пункти[ред. | ред. код]
смт Любашівка, смт Миколаївка (Одеська область), смт Веселинове (Миколаївська область).
Історія[ред. | ред. код]
Над річкою восени 1540 року військовий загін Королівства Польського під командуванням барського старости Бернарда Претвича разом із загоном князя Семена Пронського (ВКЛ) розбив загін татар.[1] У місці впадіння річки в Південний Буг існувала турецька фортеця, де працювали фальшивомонетчики. На початку Російсько-турецької війни 1787—1781 років цю фотрецю форсував Суворов.
Кілька мільйонів років тому Чичиклія була самостійною річкою і впадала в Чорне море в районі острова Березань. Протікаючи біля села Покровки дуже близько біля водорозділу з нижчим басейном Південного Бугу, вона його розмила і верхня частина її стала притокою, а нижня залишилась самостійною річкою, яка тепер має назву Березань.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tomczak A. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/3. — Zeszyt 117. — S. 434. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чичиклія
Джерела[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-центр, 2009. — 184 с.
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |