Чиччоліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чиччоліна
Cicciolina
Cicciolina.jpg
Чиччоліна, 2009
Ім'я при народженні Анна Єлена Шталлер
Дата народження 26 листопада 1951(1951-11-26) (62 роки)
Місце народження Будапешт, Угорщина
Громадянство: Угорщина/Італія
Волосся: білявка
Очі: блакитні
Зріст: 168 см
Груди: силіконові
Орієнтація: бісексуальна
Сценічні імена: Cicciolina, Elena Mercury
Кількість фільмів: 38
IMDb: ID 0580499
AFDb: ID 4869
IAFD: Cicciolina
Офіційний сайт

А́нна Еле́на Шта́ллер (англ. Anna Elena Staller) або Іло́на Шталлер (угор. Ilona Staller), відоміша як Чиччолі́на (італ. la Cicciolina; * 26 листопада 1951, Будапешт, Угорщина) — італійська порноакторка та політик угорського походження. Перша зірка жорсткого порно, яка стала депутатом парламенту, перемігши на виборах.

Біографія[ред.ред. код]

Її вітчим працював у МВС Угорщини, мати була акушеркою.

1964 - почала працювати в модельному агентстві в Будапешті. За її власними спогадами, втратила цноту в 16 років із чорношкірим студентом. В одному з телеінтерв'ю зізналася, що в кінці 1960-х рр. була інформатором угорських спецслужб, яким постачала інформацію про американських дипломатів, що зупинялися в готелі «Інтерконтиненталь», де вона офіційно працювала офіціанткою (за іншими відомостями, покоївкою).

Вийшовши заміж і отримавши італійське громадянство, влаштувалася в Італії. На початку 1970-х познайомилася з режисером порнофільмів Ріккардо Скіккі.

1973 - до неї приходить перша популярність завдяки участі в радіо-шоу Voulez vous coucher avec moi? на Radio Luna. У цьому шоу вона вперше використала ім'я Чиччоліна.

Попри те, що, починаючи з 1970 року, кілька разів з'являлася у фільмах, її першим повноцінним кінодебютом під власним ім'ям можна вважати фільм La liceale (1975), де вона грала лесбіянку Моніку - однокласницю головної героїні.

1978 - у телешоу «C'era due Volte» її голі груди вперше показали на італійському ТБ.

Її перший суто порнографічний фільм Il telefono rosso вийшов 1983 року. У фільмі вона часто з'являється в сценах групового сексу з різними партнерами як чоловічої, так і жіночої статі; сексуальна активність включає в себе сцени анального сексу, подвійного проникнення, урофагіі і, частково, копрофагія.

У виданому 1986 року фільмі Cicciolina Number One — Horsepower, в одному з епізодів партнерка Ілони по зйомках Denise Dior займається оральним сексом з конем, що іноді призводить до помилкових тверджень, ніби оральним сексом з конем займалася сама Ілона. Насправді ж, попри її оприлюднені спогади про те, що вона мала сексуальний досвід із собакою, у фільмах немає жодного епізоду зоофілії з її участю.

Її мемуари під назвою Confessioni erotiche di Cicciolina були опубліковані в Мілані 1987 року. Того ж року вона знялася у фільмі Carne bollente. Її партнером у зйомках був Джон Холмс. Сам фільм став темою гарячих дебатів після того, як з'ясувалося, що тести Холмса показали позитивну реакцію на ВІЛ.

Останній порнофільм за участю Ілони вийшов 1992 року.

1991 - Ілона вийшла заміж за американського скульптора Джеффа Кунса. Кунс створював скульптури та картини, що зображали Ілону та його під час занять сексом. Їхній шлюб розпався 1992 року; їхній син Людвіг народився невдовзі після розлучення. Ілона покинула США разом із дитиною. Попереду на неї чекала тривала боротьба з колишнім чоловіком за право виховувати сина, яка закінчилася поразкою Ілони: Кунс виграв судовий розгляд, але дитина залишилася з матір'ю в Італії.

Крім позування Джеффу Кунсу, Ілона співпрацювала з представництвами журналу Playboy у різних країнах, для яких вона знімалася оголеною. Її перша така поява в журналі відбулася в Аргентині 1 березня 1988 року (у вересні 1990 вона знялася для цього журналу знову). Інші подібні появи були в Угорщині (1 червня 2005 року), Сербії (1 липня 2005 року) та Мексиці (у вересневому випуску журналу Playboy).

1994 - знялася в культовому фільмі Replikator, а 1996 року - в гучній бразильській теленовелі Xica da Silva.

У вересні 1995 року відвідала з офіційним візитом Москву, де, зокрема, зустрічалася з Володимиром Жириновським.

Орієнтовно 2000 року зробила пластичну операцію зі збільшення грудей.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

1979 - була обрана провідним кандидатом від Lista del Sole, першої італійської партії зелених.

1985 - перейшла в Partito Radicale (Радикальна партія; виступала проти поширення атомної енергетики, членства в НАТО, виступала за права людини та допомогу голодуючим в усьому світі).

1987 - успішно балотувалася до італійського парламенту від округу Лаціо, набравши близько 20 000 голосів. На тих виборах вона посіла 2-е місце серед кандидатів Радикальної партії, поступившися лише лідерові партії Марко Панелла. За 5 років перебування в парламенті внесла 12 законопроектів, серед яких були пропозиції про відкриття «парків і готелів кохання», дозвіл «подружніх візитів» до в’язниць і введення сексуальної освіти у школах. Проте на наступних виборах не була переобрана.

1991 - стала одним із організаторів політичного руху Partito dell'Amore (Партія любові).

Коли стало ясно, що війна в Перській затоці неминуча, Ілона публічно заявила: «Я готова зайнятися любов'ю з іракським диктатором Саддамом Хуссейном, щоб зберегти мир на Близькому Сході». Вона підтвердила свою пропозицію 2002 року, коли Ірак відмовився, всупереч міжнародному тиску, допустити перевірку на наявність у нього зброї масового ураження. У квітні 2006 року вона звернулася з аналогічною пропозицією до Усами бін Ладена.

Ілона продовжила активно займатися політикою, виступаючи за безпечне майбутнє, вільне від атомної енергії та за повну сексуальну свободу, включно з правом на секс у в'язницях. Виступає проти будь-яких проявів насильства, включно зі смертною карою, і за заборону знищення тварин заради хутра чи використання їх для наукових експериментів. Виступає за легалізацію наркотиків, проти будь-яких видів цензури, за об'єктивну інформацію про СНІД і за додатковий податок на автомобілі (для зменшення забруднення довкілля).

Підтримує політичну лінію сучасного уряду Бразилії. Під час тижневого візиту в Ріо-де-Жанейро брала участь у несанкціонованому мітингу бразильських геїв.

Музична кар'єра[ред.ред. код]

За свою кар'єру Ілона записала кілька пісень, здебільшого виконаних «вживу». Всі пісні так чи інакше зачіпали тему сексу, бо метою Ілони було привести порнографію в музику. Але результат вийшов радше комічним - дуже відверті тексти в поєднання з «дитячої» музикою. Її найвідоміша пісня, Muscolo Rosso, присвячена чоловічому статевому члену. Через часте використання в тексті ненормативної лексики жодного разу не змогла видати пісню в Італії, проте пісня стала хітом в інших країнах, особливо у Франції, де не всі розуміли текст. Пісня завоювала величезну популярність в Інтернеті, де італомовні користувачі могли почути її вперше. Альбоми Ілони завдяки її власній популярності видавали в багатьох країнах, і зараз вони є раритетами. Попит на її платівки великий, завдяки відвертому оформленню обкладинок та враховуючи, що Ілона є визнаною гей-іконою.

Пенсія[ред.ред. код]

26 листопада 2011 р. Ілоні Шталлер виповниться 60 років і вона вийде на пенсію. Розмір депутатської пенсії в Італії — близько 40 тисяч євро на рік. Цей факт викликає неабияке обурення в певних колах суспільства. «Я заробила на пенсію власною працею і пишаюся цим», — заявила Чіччоліна у відповідь на закиди недоброзичливців [1].

Цитати[ред.ред. код]

  • «Мої груди ніколи нікому не завдали жодної шкоди, тоді як війна Бен Ладена принесла тисячі жертв» (жовтень 2002).
  • «Якось я мала моторошне похмілля — те, чого ніколи не буде у бідняків. Отже, прийшов час допомогти біднякам» (липень 2002).
  • «Я тут не для того, щоби демонструвати свої груди. Я зараз говорю про бідняків, і в цьому немає необхідності — аж ніяк не тому, що у мене, попри мої роки, негарні груди… У цьому немає необхідності, бо бідняків не цікавлять мої груди» (2002).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]