Чому я не хочу вертатись до СРСР?

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка брошури памфлету «Чому я не хочу вертатись до СССР?»

«Чому я не хочу вертатись до СССР?» (інша назва — «Чому я не хочу вертатися на "родіну"?») — лист-памфлет Івана Багряного, у якому викладено політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. У памфлеті Союз Радянських Соціалістичних Республік був представлений як «родіна-мать», що влаштувала геноцид проти власного народу, звідси й виникає інша уживана назва памфлету — «Чому я не хочу вертатися на "родіну"»?

Загальна характеристика та історія написання[ред.ред. код]

Памфлет «Чому я не хочу вертатися до СССР?»  був написаний у 1946 в еміграції — і одразу перекладений багатьма європейськими мовами — як відповідь на облудні заклики радянської пропаганди і безсоромні дії західних урядів, котрі сприяли насильницькій репатріації (поверненню на батьківщину) біженців до СРСР: прямо в концтабори.

Основні тези памфлету[ред.ред. код]

  • «Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а, навпаки, я витерпів за неї третину свого життя по радянських тюрмах і концтаборах ще до війни... Вона мені сниться щоночі і все ж я не хочу вертатись до неї. Чому? Бо там більшовизм».
  • «Замучили вони мого діда за те, що він був заможний український селянин... й був проти «комуни»...Пізніше тими самим шляхами пішов і я, і вся моя родина...»
  • «Український народ в цій страшній трагедії був доведений до людожерства... Наші матері і сестри є з одного найшляхетнішого слов'янського племені, з України, і вони такі ж шляхетні й предобрі, як матері й дівчата Італії або Франції, або Англії. Але... до того ступеня трагізму вони були доведені більшовизмом...»
  • «Крім високої інтелігенції з іменами, в ці два роки було вимордувано безліч інтелігенції безіменної...»
  • «Я не хочу вертатися під більшовизм тому, що я сидів у тюрмах із священиками різних церковних напрямів і бачив, як їх бито і мордовано. За наказом Сталіна їх винищено в СРСР, а церкви поруйновано, і цілих 25 років вибивано з людських душ найменші ознаки християнської релігії. У брутальний, підлий спосіб.»

Критика[ред.ред. код]

Іван Дзюба: «Це була відповідь патріота України, який хотів використати становище емігранта, перебування у вільному світі для боротьби за її свободу»[1].

Олександр Шугай: «Якби сталося так, що І. Багряний, крім памфлету «Чому я не хочу вертатись до СССР?, не створив більше нічого, він би все одно увійшов до історії українського народу як його надійний оборонець, видатний полеміст і політичний діяч»[2].

Лариса Івшина: «Іван Багряний вважав своїм обов'язком розповісти всьому світові правду про цей час...»[3]

Григорій Клочек: «В чому феноменальність цього памфлету? Можна з певненістю твердити, що це перший у світовій публіцистиці твір, який з вражаючою емоційною силою і з абсолютною доказовістю розкрив страхітливу сутність СРСР як імперії, що втілила у собі безмір спрямованого проти людини Зла...»[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. І. Дзюба. Публіцистика Івана Багряного// Сучасність. — 1992. — № 4,— С.64-70
  2. Олександр Шугай, представник Фундації імені Івана Багряного в Україні напередодні 100-річчя від дня народження письменника
  3. Багряний І. На новий шлях. Чому я не хочу вертатися до СРСР?. — К.: «Українська прес-група», 2012. — 112 с. — (Бібліотека газети «День»; серія «Бронебійна публіцистика»).
  4. Багряний І. Тигролови: роман; Чому я не хочу вертатися до СРСР?: памфлет / Біографія Івана Багряного та шкільна версія аналізу роману Григорія Клочека. -Кіровоград: Стеопова Еллада, 2000. - 240 с.

Інтернет-джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дзюба І. М Громадянська і політична прозорливість //Про публіцистику І. Багряного/ I. Багряний. Публіцистика. - К.: Смолоскип. 1996.
  • Багряний І. Наша преса. З доповіді на 4 з'їзді УРДП.
  • Багряний І. Публіцистика. - К: Смолоскип, 1996.
  • Іванов В. Основні функції і принципи преси. - K.1998.- 96 с.
  • Москаленко А., Іванов В., Пономарів О. Українська журналістика-97. /За ред. А. 3. Москаленка.- К, 1997.
  • Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини Канади. - Мюнхен, 1977-332 с.


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.