Чонгар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Чонгар
Центральна площа села
Центральна площа села
Країна Україна Україна
Область Херсонська область Херсонська область
Район/міськрада Генічеський
Рада Чонгарська сільська рада
Код КОАТУУ 6522188001
Картка на сайті ВР Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1922
Населення 1437 (2013)
Територія 62,292 км²
Площа 2,1 км²[1]
Густота населення 23,07 осіб/км²
Поштовий індекс 75570
Телефонний код +380 5534
День села треті вихідні жовтня
Географічні дані
Географічні координати 46°01′51″ пн. ш. 34°32′45″ сх. д. / 46.03083° пн. ш. 34.54583° сх. д. / 46.03083; 34.54583Координати: 46°01′51″ пн. ш. 34°32′45″ сх. д. / 46.03083° пн. ш. 34.54583° сх. д. / 46.03083; 34.54583
Середня висота
над рівнем моря
11 м
Водойми Сиваш
Відстань до обласного центру 217 км
Відстань до районного центру 37 км[2]
Найближча залізнична станція пл. 1334 км
Місцева влада
Адреса ради 75570, Херсонська обл., Генічеський р-н, с.Чонгар, вул.Гагаріна,20а , тел. 3-49-22
Сільський голова Білецька Тетяна Олександрівна
Карта
Чонгар (Україна)
Чонгар
Чонгар
Чонгар (Херсонська область)
Чонгар
Чонгар

Чонга́р — село в Україні, Генічеському районі Херсонської області, центр сільської ради. Населення становить 1437 осіб (2013), налічується 453 двори[2]. День села відзначається у треті вихідні жовтня.

Село розташоване на півострові Чонгар, є найбільшим населеним пунктом півострова і останнім селом на трасі Харків—Сімферополь перед мостом до Автономної Республіки Крим.

Засноване в 1922 році. У 19261928 роках на місці сучасного села створена ділянка №40 для єврейських переселенців, єврейський колгосп «Соцпуть» та єврейська Смідовицька сільська рада. 1958 року село стало садибою колгоспу «Грузія», який протягом понад 30 років очолював Герой Соціалістичної Праці Григорій Легунов. Під керівництвом Легунова колгосп вийшов до числа провідних в УРСР, а село активно розбудовувалося за чітким планом. У березні 2014 року війська Російської Федерації вторглися на територію півострова Чонгар, встановивши біля села блокпост та замінувавши поля навколо села.

Назва[ред.ред. код]

Свою сучасну назву село Чонгар отримало на честь півострова Чонгар, який, своєю чергою, отримав назву від Чонгарського кадилику. Про походження назви Чонгар (крим. Çoñğar, Чонъгъар) ведуться дискусії, але однозначного тлумачення наразі не встановлено. Зокрема, існують такі версії[3]:

  • від тюркських слів «сутичка, суперечка», «спірна територія» (версія Василя Кондаракі) — оскільки на початку XIX століття на півострові ніхто не проживав, крім нечисленних ногайців;
  • від кримського (ногайського) апелятива «чонгар», який означає «широка і плоска рівнина, степ» (версія топоніміста Валерія Бушакова);
  • від етноніма «джунгар» (Джунгарське ханство), оскільки останні ногайські орди були введені на півострів у 1768 році з Джунгарії (версія Арсенія Маркевича). Теорія спростовується тим, що джунгари (сучасні калмики були ворогами Кримського ханства);
  • від монгольського терміну «джаунгар» (старомонгольське Zegün gar, калм. zün γar, перс. جونقار‎), який означає «ліва рука», «ліве крило війська» і трапляється в родоплеменній структурі каракалпаків. Ця версія спростовується фонетичною несумісністю, через яку термін «джаунгар» не міг бути переданий тюркськими мовами як «Чонгар»;
  • від імені тюркського роду чункара (версія Вадима Гарагулі). Ця версія спростовується тим, що свідчення перебування цього роду на Чонгарі відсутні;
  • від йменування етнічної групи «чангар» («що віють зерно») циганського народу, у пам'ять про яких зберігся курган Гарман (версія археолога Юрія Шилова). Ця версія відхилена більшістю наукової спільноти з лінгвістичної та історичної точок зору.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Зупинний пункт 1334 км

Село розташоване у південно-східній частині півострова Чонгар за 37 км на північний захід від райцентру[4][2]. На схід і південь від села розташоване озеро Сиваш, частина якого на захід від Чонгарського мосту входить до складу Азово-Сиваського національного парку. Поблизу села розташоване соляне озеро, ропа якого має рекреаційне значення[5].

Уздовж східної околиці села проходить автошлях М18 (E105) ХарківСімферополь. Чонгар є найпівденнішим населеним пунктом Херсонської області на цьому шляху: за 4 км на південь від села розташований Чонгарський міст над Чонгарською протокою, який сполучає Херсонщину з Автономною Республікою Крим (відстань до Сімферополя — 137 км). Із західної околиці села ґрунтова дорога сполучає Чонгар з селами Атаманню, Попівкою та селищем Сиваш.

На автошляху біля села зупиняються автобуси напрямків ГенічеськСімферополь, а в самому селі зупиняється лише автобус ГенічеськСиваш[6], який курсує раз на добу[7].

На західній околиці Чонгара розташований зупинний пункт 1334 км на лінії НовоолексіївкаДжанкой, на якому зупиняються електропоїзди маршруту НовоолексіївкаСімферополь, забезпечуючи, зокрема, сполучення з іншими селами Чонгарської сільської ради — Залізничним (1 км) і Сивашем (7 км) на південь та Новим Трудом (6 км) і Миколаївкою (10 км) на північ.

Сусідні населені пункти:

Rose des vents Новий Труд Миколаївка Rose des vents
Попівка N оз. Сиваш
W    Чонгар    E
S
Залізничне, Атамань АР Крим

У селі 16 вулиць із житловою забудовою — 50 років СРСР, Берегова, Ворошилова, Гагаріна, Калініна, Легунова, Леніна, Миру, Махарадзе, Молодіжна, Ніколаєва, Нова, Першотравнева, Садова, Учительська та Чхаїдзе. Вулиця Леніна є головною в селі та є широким бульваром з зеленими насадженнями між двома смугами руху.

Клімат[ред.ред. код]

Чонгару притаманний досить різкий клімат. На півострові характерні сильні сухі східні вітри. Літо спекотне, і через вітер знижується врожай хлібу. Зими морозні, і вітри здувають з полів сніг. Кількість опадів становить близько 300—400 мм на рік, влітку часті зливи, а зими малосніжні[8][9].

Температура повітря влітку сягає 44°C, взимку опускається до -35°C[9].

Ґрунти та природні ресурси[ред.ред. код]

Поле поблизу Чонгара

Ґрунти в Чонгарі переважно солончакові, низької родючості. Основним для землеробства є карбонатний шар, для досягнення якого навколо села розорювали солончаки, щоб підняти на поверхню карбонатні породи[10]. Також трапляються світло- та темно- каштанові ґрунти[9].

З природних ресурсів на території Чонгарської сільської ради є сіль, ракушняк, глина, камінь та цілющі грязі[9].

У селі є джерела термальних вод: із двох свердловин поряд із селом тече вода температурою близько 60°C[11].

Історія[ред.ред. код]

Від заснування до Другої світової війни[ред.ред. код]

Засноване в 1922 році на місці, де раніше був степовий пустир.

У 19261928 роках на місці Чонгара була створена ділянка №40, яка була центром ряду створюваних тоді на Чонгарському півострові єврейських поселень[12]. У селі був створений колгосп «Соцпуть» та єврейська Смідовицька сільська рада[9].

Переселення на Чонгар відбувалося в рамках кампанії з аграризації євреїв, яку тоді проводила корпорація «Агро-Джойнт», у Чонгарі його координував американський єврей Ідельсон. Завдяки допомозі американських євреїв на Чонгар було привезено трактори «Джондіри», косарки, плуги, а також коней та корів, крім того, американці субсидували та кредитували будівництво. Євреї, які приїжджали, були переважно з України та не селянами, тому чонгарці вчили їх запрягати коней, а агроном — сіяти[13].

У 1928 році було зібрано перший врожай. Наступний врожай, 1929 року, вже йшов у новий об'єднаний колгосп, який очолив Семен Аронович Скоп, єврей-колоніст із Каунаса. Того ж року «Агро-Джойнт» припинив свою діяльність у селі[13].

У 1929 році в селі було створено ячейку ВКП (б), а в 1931 — комсомольську ячейку[4].

У 1930-ті роки на ділянці №40 була створена єврейська школа, яка до Другої світової війни була однією з двох шкіл на півострові та єдиною єврейською школою. Школа була зруйнована під час війни[14].

У роки Голодомору 1932–1933 років померли 16 мешканців Чонгара (переважно євреїв), з них 4 дітей, а Смідовицька сільська рада була занесена на «чорну дошку»[15].

З середини 1930-х почалася практика змішування населення, нових поселенців приєднували до єврейських колгоспів незалежно від національності. Зокрема, стали приїдждати безробітні у пошуках кращої долі[13].

Через початок Другої світової війни у вересні 1941 відбулася евакуація: з сільського колгоспу були вивезені 11 тисяч овець, всі колгоспні коні та велика рогата худоба. У листопаді 1941 року Чонгар був окупований німецькими військами. Під час війни було зруйновано школу, значну кількість громадських споруд та будинків, знищено 136 га колгоспних садів[16]. 11 квітня 1944 року радянські війська звільнили Чонгар та весь півострів від німецьких військ[17].

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 480 місцевих жителів, 302 з них були нагороджені орденами і медалями, 337 — загинули на війні[4]. На честь воїнів-односельчан, полеглих в роки громадянської та Другої світової воєн, у 1967 році встановлено обеліск Слави. У Миколаївці і Чонгарі знаходяться братські могили радянських воїнів, загиблих в боях за звільнення цих сіл.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Закинуте кафе 1950-х років на трасі Харків—Сімферополь
Пам'ятник радянської доби в центрі села

Після Другої світової війни до села повернувся мало хто. Оскільки населення села було переважно єврейським, більшість мешканців Чонгара евакуювалися, решту вивезли німецькі війська[13]. Сільраду було створено не в Чонгарі (який тоді носив назву Соцпуть), а в сусідній Атамані[18].

У 1950-тих роках село було перейменоване, змінивши назву з Соцпуть на Чонгар[19].

До 1958 року Чонгар був невеликим і дещо занедбаним селом. Ситуація змінилася з об'єднанням в один усіх колгоспів Чонгарського півострова, коли об'єднаний колгосп «Грузія» очолив Герой Соціалістичної Праці Григорій Андрійович Легунов. Місцем для центральної садиби колгоспу обрали саме Чонгар — через вдале розташування в центрі півострова та поблизу автошляху Москва—Сімферополь[20]. У 1960 році до Чонгара з Миколаївки перенесено і сільську раду[2].

Завдяки дружбі між новим головою колгоспу та Героєм Радянського Союзу Серго Чхаїдзе, який очолював колгосп «Україна» в селі Баїлеті Махарадзевського району, розвивалися міжнародні зв'язки. Колгосп «Грузія» у Чонгарі вів соцзмагання з колгоспом «Україна» в Баїлеті, налагоджувалася співпраця між Генічеським і Махарадзевським районами. На честь цієї дружби в Чонгарі названо вулиці Чхаїдзе і Махарадзе, а також встановлено погруддя Серго Чхаїдзе[20].

У 1960-тих роках село розвивалося, поліпшився благоустрій села. Сільський колгосп «Грузія» став передовим: налічувалося 7,5 тисяч голів великої рогатої худоби, 20 тисяч овець, 2 тисячі свиней, діяла птахоферма, де відгодовували близько 15—20 тисяч качок на рік[20]. Діяла колгоспна будівельна бригада, яка зводила нові будинки для селян. Відбудова села проводилася за чітким планом, який був складений за участі Легунова, який був будівельником за освітою[8][21].

У 19651968 роках в Чонгарі збудована нова школа, лазня, пральня та колгоспна їдальня[22].

У 1967 році сільський колгосп нагороджено орденом Леніна, а в 1970 році — Ленінською ювілейною почесною грамотою. У 1979—80 роках колгосп нагороджувався перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР та Укррадпрофу. Голова колгоспу Григорій Андрійович Легунов та 163 передовики виробництва були відзначені орденами та медалями, а чабан І.Ф. Пачин отримав Державну премію УРСР[4].

Станом на початок 1980-х за сільським колгоспом «Грузія» було закріплено 14,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 12,2 тисяч га орної землі, 620 га садів, 192 га виноградників та 187 га баштану. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні зернових культур, овочів, фруктів та винограду, розвивалося вівчарство та м'ясо-молочне тваринництво. В селі працювали млин та комбікормовий завод. Колгосп був членом Товариства радянсько-угорської дружби. В селі діяла школа з інтернатом на 200 місць, консультаційний пункт районної заочної середньої школи, будинок культури з залою на 500 місць, бібліотека з фондом 7,4 тисячі примірників, амбулаторія, ясла-садок, відділення зв'язку та Ощадбанку, будинок побуту, комплексний прийомний пункт райпобукомбінату, пекарня, 4 магазини. Село було телефонізоване, до нього було прокладено водогін завдовжки 11,4 км. У Чонгарі було заасфальтовано 7 км доріг[4].

Часи незалежності[ред.ред. код]

Дренажна насосна станція, збудована в 1991 році

З початком перебудови та формування ринкових відносин колгосп «Грузія» на чолі з Легуновим почав здавати позиції. Ринкова економіка суперечила життєвим принципам Легунова, і він не зміг вписатися в нові реалії.

У 19881994 Легунов передав справи своєму заступнику, молодому Віктору Анатолійовичу Косову, який почав перебудовувати господарство відповідно до нових реалій. Було збудовано зрошувальний канал, який дозволяв зрошувати водою з Дніпра близько 2 тисяч га землі. Збудовано вісім нових цехів — зокрема, пекарню, сироробний, стінових матеріалів, ковбасний, з виробництва плівки і швейний. Швейний цех виготовляв 19 найменувань виробів — від рукавиць до сорочок — які користувалися попитом з огляду на дефіцит товарів на початку 1990-тих. Також у цей період було реконструйовано млин і консервний завод[20][11].

Після Легунова і Косова розпочався занепад колгоспу і господарства села, було закрито ферми, практично повністю припинилося тваринництво, а сам колгосп було реорганізовано у Приватне орендне підприємство «Чонгар». Консервний завод, сирний і ковбасний цехи були закриті[8]. ПОП «Чонгар» очолив Сейтумер Німетуллаєв, якому вдалося вивести підприємство до числа провідних в районі, проте нове підприємство вирощує лише зернові культури[20]. Хоча підприємство і вдалося зберегти, соціальна сфера в цілому перебуває в занепаді[11]. Крім того, Німеттулаєва звинувачували у махінаціях з земельними ділянками, що наносять шкоду місцевим жителям, зокрема у самовільному захопленні землі та в несплаті орендної плати за землю[23][24]

У 2006 році Чонгар отримав обласну відзнаку як один з найкращих населених пунктів області в галузі поліпшення благоустрою, озеленення, забезпечення належного санітарного стану та громадського порядку[25].

У 2008 році в селі було відкрито Кримський туристично-інформаційний центр[26]

Вторгнення російських військ[ред.ред. код]

Блокпост російських військ поблизу Чонгара

З 7 березня 2014 року село Чонгар опинилося в буферній зоні між двома сторонами конфлікту — з боку Криму окопалися російські війська, а з боку Генічеськаукраїнські. Гармати дев'яти російських БТРів направлені безпосередньо в центр села. Поля поблизу Чонгара були заміновані військовими[27].

Російські військові також захопили деякі об'єкти приватної власності, зокрема, готель «Чонгар» біля мосту[28]. За іншою точкою зору, власником цього готелю є колишній голова районної адміністрації від Партії регіонів Сейтумер Німетуллаєв, який їздив за вказівками до Криму та з власної ініціативи розмістив у готелі російських військових[29].

На знак протесту проти перебування російських військових на території Херсонської області, місцевими жителями по всьому селу були вивішені українські прапори[27]. Російську техніку, яка заїхала на територію села, змусили поїхати назад на блокпост обурені селяни. На прохання жителів села українські військові встановили додатковий блокпост біля Чонгара для забезпечення безпеки в селі та на навколишніх полях[30]. У селі також створено міграційний пункт для бажаючих виїхати з Криму[31].

Внаслідок установлення блокпосту на трасі Харків—Сімферополь утворилися багатокілометрові черги, через що в'їзд до села ускладнений, і місцеві жителі можуть оминути чергу лише при перед'явленні документів з місцевою реєстрацією[32].

Наприкінці березня українські військові перенесли основні сили з блокпосту біля Салькового на новий блокпост на південь від Чонгара. Перенесення блокпосту обґрунтоване тим, що були випадки проїзду російського блокпосту та об'їзду українського іншими дорогами. Новий блокпост було облаштовано навпроти російського, а навколо блокпосту для унеможливлення його об'їзду проведено роботи з встановлення інженерних загороджень[33]. У той же час російські війська зменшили кількість особового складу на своєму блокпосту, залишивши переважно співробітників розпущеного спецпідрозділу «Беркут» та працівників [34].

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1431 особу, з них 59,33% зазначили рідною мову українську, 35,15% — російську, 4,47% — вірменську, а 1,05% — іншу[35].

У селі Чонгар поширений степовий діалект української мови, а мова жителів села характеризується значною кількістю тюркізмів. Зокрема, мові жителів села притаманні такі діалектизми як буран (нестримна, різка людина — з тюркської «снігова буря, завірюха, заметіль») або дундук (людина, яка не розуміє, не орієнтується в ситуації — з тюркської «уперта людина, старий холостяк, бовдур»). Для чонгарців характерні такі фразеологізми як їдять балики (мають достаток, з тюркської балик — «просолена та пров'ялена частина осетрової риби»), антонімом якого є сидять голодні, або каюк прийшов (справу викрито або настала смерть, каюк тюркською означає «човен»). Уживається також слово якшатися, але якщо тюркськими мовами воно має значення «бути в хороших стосунках», то для жителів Чонгара слово має більш негативне забарвлення, наприклад, у реченні Знов ці п'яниці поякшалися, жди від них біди[36].

Станом на 2013 рік[2] населення села становило 1437 осіб (у 2012 році в селі проживало 1432 особи). Структура жителів села за віком така:

  • дітей дошкільного віку — 113;
  • дітей шкільного віку — 167;
  • громадян пенсійного віку — 294.

У 2012 році зафіксовано 15 народжень і 17 смертей[2], показник природного приросту становить -1,4.

Економіка[ред.ред. код]

Чонгарський ринок

На території села відсутні промислові підприємства[2], зареєстровано лише ряд підприємств у сфері сільського господарства та житлово-комунального господарства[37]:

  • Приватне орендне підприємство «Чонгар» (колишній колгосп — Колективне сільськогосподарське підприємство «Грузія» — вирощування зернових і технічних культур)[38];
  • Комунальне підприємство «Атлант-Чонгар» (забезпечує водопостачання села);
  • Фермерські господарства «Геліос», «Джамбулук», «Золота нива», «Опитне поле» (вирощування зернових культур);
  • Фермерські господарства «Аврора», «Будцвєт», «Джавахк», «Еліта», «Ізумруд», «Карпикови», «Надіє», «Неліна», «Райдуга», «Рассвєт-2002», «Тетяна», «Фортуна» (вирощування зернових і технічних культур);
  • Фермерське господарства «Дорохов та сини» (змішане сільське господарство).

Працюють кафе-бар «Рассвет», два безіменні кафе-бари та чебуречна з літнім майданчиком. Поблизу села на трасі Харків—Сімферополь знаходяться кафе «Таврика» та «Урарту» (522 км), ближче до Чонгарського мосту — «Джавакх» (525 км) та безіменний кафе-бар (526 км)[38]. На в'їзді на Чонгарський міст діє готель «Чонгар».

Поблизу в'їзду на Чонгарський міст також працює облаштований ринок, який займає великий павільйон уздовж траси Харків—Сімферополь, проте якість продуктів не контролюється належним чином[39].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селі діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, розрахована на 450 місць (навчається 247 дітей), ясла-сад «Червона шапочка» (навчається 81 дитина), Чонгарська сільська амбулаторія, бібліотека з фондом 6401 одиниця, є сільський будинок культури на 400 місць[38].

Спортивна інфраструктура представлена футбольним полем, спортивним майданчиком, приміщенням для спортивних занять та спортивною залою Чонгарської загальноосвітньої школи[38].

Культура[ред.ред. код]

З 1975 року в Чонгарі діє Народна студія декоративного розпису «Чонгар-сад». Студія була створена за ініціативи бібліотекаря Чонгарської загальноосвітньої школи Людмили Вітковської (яка згодом отримала звання Заслуженого майстра народної творчості України), першим керівником студії став мистецтвознавець Григорій Мєстєчкін. 1981 року студії присвоєно звання народного самодіяльного колективу. З 1987 року керівником студії є Надія Іванівна Ліхачова, учениця Людмили Вітковської. В студії «Чонгар-сад» навчають мистецтву декоративного розпису дітей від 10 до 16 років. Організовувалися персональні виставки студійців, роботи студійців брали участь у виставках від місцевого до всеукраїнського рівня та відзначалися почесними грамотами, дипломами та подарунками.

При Чонгарському сільському будинку культури з 1996 року діє Зразковий ансамбль танцю «Грація» (має звання зразкового з 2002 року). В ансамблі 43 учасники від 5 до 14 років, в його репертуарі — сюжетні, народні, сучасні, естрадні танці та танці етнічних меншин, що проживають в Україні. Колектив є переможцем та лауреатом багатьох фестивалів і конкурсів, зокрема, переможцем Всеукраїнського фестивалю творчості дітей села «Золоте зернятко» (2001—2005), призер Всеукраїнського фестивалю національних культур «Таврійська родина» (2004—2009), а також обласних і районних конкурсів.

При будинку культури також діє Народний вокальний ансамбль «Вишиванка». Гурт складається з 11 дівчат і був створений на базі вокального ансамблю «Золоте колосся». Ансамбль виступає з 1996 року, в його репертуарі українські народні пісні та пісні сучасних українських композиторів. Гурт «Вишиванка» дає концерти в сільському будинку культури, виступає в полі в період жнив та стрижки овець тощо. Ансамбль був учасником Всеукраїнського фестивалю національних культур «Таврійська родина» (2002—2009) та районних фестивалів і конкурсів. На базі «Вишиванки» створено вокальне тріо «Веснянка» та дует «Чарівна квітка»[40].

У селі представлена значна вірменська громада, діє вірменська община «Урарту»[37].

Щороку в Чонгарі у треті вихідні жовтня (в 2013 році — 19 жовтня[41], у 2012 — 21 жовтня[42]) відзначається день села, в цей день організовується концертна програма та виставка місцевих майстрів у будинку культури, частування місцевих мешканців з варениками, млинцями, чаєм і булочками від освітян і місцевої влади, кашею від козацьких організацій, а також шашликами і лавашем від вірменської громади[41].

Релігія[ред.ред. код]

Свято-Іллінська церква

У Чонгарі діє Свято-Іллінська церква, яка належить Українській православній церкві (Московський патріархат). Голова парафії — протоієрей Іван Терешко[43], кількість парафіян — близько 15—20. Також є громади Євангельських християн-баптистів (є молитовний будинок, пастор Черніков Володимир Іванович) та Вірменської апостольської церкви[38].

Політика[ред.ред. код]

Голова сільської ради — Білецька Тетяна Олександрівна 1958 року народження, вперше обрана у 2010 році, має вищу освіту, висунута Комуністичною партією України[2].

До складу Чонгарської сільської ради входить 20 депутатів, з них 13 від Партії регіонів, 3 від Комуністичної партії України, 2 від Народної партії та по одному від ВО «Батьківщина» та «Сильної України». Серед цих 20 депутатів дев'ятеро обрані від Чонгара: по 3 від Комуністичної партії України та Партії регіонів, 2 від Народної партії та 1 від «Сильної України»[44].

У селі діють місцеві осередки таких партій: ВО «Батьківщина», «Демократичний союз», «Єдиний центр», Комуністична партія України, Народна партія, Народно-демократична партія, «Наша Україна», Партія регіонів, Республіканська партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), Соціалістична партія України, Партія «Союз» та Українська народна партія[45].

Село Чонгар утворює постійну виборчу дільницю № 650226, яка розташована у будинку культури на вулиці Гагаріна, 19А[46] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця була розташована почергово в сільському будинку культури та школі). Результати виборів:

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Чонгарі зареєстровані такі пам'ятки:

Також у селі встановлене погруддя Героя Радянського Союзу Серго Чхаїдзе, присвячене дружбі між Генічеським районом України і Махарадзевським районом Грузії[2].

Персоналії[ред.ред. код]

Протягом 36 років (з 1958) головою колгоспу в Чонгарі працював Герой Соціалістичної Праці Григорій Андрійович Легунов, який у цей же час обирався депутатом Верховної Ради УРСР. Згодом, після реорганізації колгоспу на ПОП «Чонгар», його директором був Сейтумер Німетуллаєв (*1952) — політик, колишній член Партії регіонів та голова Генічеської РДА.

У Чонгарі в 1974—1987 працювала українська мисткиня Людмила Вітковська (*1950), у 1975—1987 директором студії «Чонгар-сад», створеної за ініціативи Вітковської, працював український мистецтвознавець Григорій Мєстєчкін (1929—2005).

Жительки села Тетяна Іллівна Доній[61], Тетяна Володимирівна Ковальчук[62] та Ганна Йосипівна Філончук[63] отримали відзнаку «Мати-героїня».

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. село Чонгар — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  2. а б в г д е ж и к Паспорт територіальної громади Чонгарської сільської ради
  3. а б Бушаков В. Що означає кримський хоронім Чонгар? // Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. – Львів – Київ – Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 1966. – С. 287 – 297
  4. а б в г д е История городов и сел Украинской ССР. Херсонская область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1983. (рос.)
  5. Інформація про стан навколишнього природного середовища Херсонської області за 2003 рік
  6. Рейс: 3478 АС ГЕНІЧЕСЬК - ОСТ СИВАШ#
  7. Расписание АС Геническ
  8. а б в Голубева Л. Скажи мне, кто твой друг… // Коммунист, 10.09.2008 (рос.)
  9. а б в г д Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 213. (рос.)
  10. Фаин Б. Хлебная Степь // Смена №1112, cентябрь 1973 (рос.)
  11. а б в В.Косов: Я люблю Чонгар, и хочу, чтобы лучше там стало… // Приазовська правда, 24 жовтня 2010 (рос.)
  12. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 209—210. (рос.)
  13. а б в г Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 234—240. (рос.)
  14. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 212. (рос.)
  15. Національна книга пам'яті жертв Голодомору в Україні, Генічеський район
  16. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 249. (рос.)
  17. Совинформбюро - 1944 г. (рос.)
  18. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. Вид. перше / Відп. ред. М. Ф. Попівський. Інформайно-статистичний відділ при Секретаріаті Президії Верховної ради Української РСР. — К.: Українське вид-во політичної літератури, 1947. — С. 623.
  19. Чонгар с — Прадідівська слава
  20. а б в г д Колхоз "Грузия" на Чонгаре // Николай Шумак "Кавалеры золотых звезд" (рос.)
  21. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 247. (рос.)
  22. Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 258. (рос.)
  23. Депутат от КПУ обвиняет частное сельхозпредприятие "Чонгар" в самовольном захвате земли — Новый визит
  24. Пинаев обвиняет главу Генической райгосадминистрации в злоупотреблениях — Новый визит
  25. В області визначено переможців конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» — Херсон. Громада. Ініціатива
  26. В Крыму откроют информационный центр для туристов на трассе Красноперекопск-Армянск — Новости Крыма (рос.)
  27. а б Херсонські поля на кордоні з Кримом заміновані Українська правда, 8 березня 2014 р.
  28. Російські військові захопили приватні об'єкти на півострові Чонгар — Укрінформ, 9 березня 2014
  29. Голова Генічеської РДА на Херсонщині поселив у своєму районі російських окупантів (відео) — DailyLviv.com
  30. Українські військові облаштують вже другий блок-пост на кордоні з АРК — Укрінформ, 10 березня 2014
  31. Інформація щодо місцезнаходження міграційних пунктів і таборів — Херсонщина
  32. Как живется "на кордоне" Украины и Крыма — Сегодня, 27 марта 2014 (рос.)
  33. Вторгнення на південь: російські окупанти захоплюють небо Херсонщини (відео) — fakty.ictv.ua, 3 квітня 2014
  34. На Арабатской стрелке всё больше украинских военных — Геническ Онлайн (рос.)
  35. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  36. Нестеренко В.І. Тюркські елементи в діалектній фразеології степових говірок півдня Херсонщини
  37. а б Організації району «ЧОНГАР» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua
  38. а б в г д Паспорт Генічеського району
  39. "Криминальный Крым" и Геническ — Genichesk.com.ua (рос.)
  40. Народні колективи — Генічеська районна державна адміністрація
  41. а б «Ми з тобою з однієї родини» — Генічеська районна державна адміністрація
  42. Чонгару – 90 — Генічеська районна державна адміністрація
  43. Протоиерей Иоанн Терешко — Новокаховская Православная Епархия (рос.)
  44. Чонгарська сільська рада. Результати виборів депутатів ради
  45. Реєстр структурних утворень політичних партій Генічеського районного управління юстиції Херсонської області
  46. Відділ ведення ДРВ Генічеської РДА
  47. Результати голосування по дільницях: № округу 187, № виборчої дільниці 44
  48. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004 (№ виборчої дільниці 51)
  49. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 188, Херсонська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року (№ виборчої дільниці 87)
  50. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 188, Херсонська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року (№ виборчої дільниці 87)
  51. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року (№ виборчої дільниці 88)
  52. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року (№ виборчої дільниці 88)
  53. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  54. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  55. Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року
  56. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  57. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область
  58. Облікова карта військового поховання № 553
  59. Облікова карта військового поховання № 554
  60. Калитка в Крым — Крымская правда, 18 ноября 2009 (рос.)
  61. Указ Президента України № 846/2007 «Про присвоєння почесного звання „Мати-героїня“»
  62. 17-ти матерям Херсонщини присвоєно почесне звання "Мати-героїня" — Херсонська правда
  63. 100 жінок області отримали почесне звання "Матері-героїні" — Херсонська ОДА

Література[ред.ред. код]

  • Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М.: Сов. писатель, 1975. — С. 206—270. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]