Чорна кам'яниця
| Чорна кам'яниця | ||
|---|---|---|
| м. Львів, Площа Ринок, 4 | ||
 |
||
| Кам'яниця Убальдіні | ||
| Архітектор | Петро Красовський | |
| Замовник | Томасо Альберті | |
| Нинішній власник | Львівський історичний музей | |
|
|
||
| Збудовано | 1577 | |
| Реконструйовано | 1884 | |
|
|
||
| Тип споруди | житловий | |
| Архітектурні стилі | ренесанс | |
Чо́рна кам'яни́ця, житловий будинок № 4 на площі Ринок у Львові, архітектурна пам'ятка. Збудована 1577 П. Красовським у стилі ренесансу. 1875–1877 відновлено аттик і портали, 1884 надбудовано 4 поверх. Фасад і фланкуючі пілястри вкриті тесаним каменем. Фасад оздоблено орнаментами і сюжетною різьбою. У Чорній кам'яниці тепер міститься Львівський історичний музей.
Історія [ред.]
Першим власником цієї кам'яниці, а точніше тієї, яка стояла на місці теперішньої, був Андрій з Києва і тому її називали Київською. У кінці XVI століття представник львівського патриціанського роду Ян Лоренцович відкрив у цьому будинку одну з перших у Львові аптек. Тоді цей будинок називався Лоренцовичівським. Онучка Яна Лоренцовича вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського і вже у XVII столітті кам'яниця називалася «докторівською». Доктор Анчевський тоді ж прикрасив фасад будинку скульптурою свого патрона, Святого Мартина, який відрізає мечем полу свого плаща і віддає її жебракові. Тут ми бачимо також фігуру львівського святого Станіслава Костку, покровителя і захисника міста від пожеж. При вході до будинку із середньовічних часів збереглася кам'яна лавочка, на якій сидів охоронець.
Походження назви [ред.]
Свою назву Чорна кам'яниця одержала у XIX столітті через цілком прозаїчну причину: протягом століть свинцеві білила, які наносилися як ґрунт для поліхромії (багатоколірності), окислювалися під дією повітря і світла і таким чином утворився її таємничий чорний колір, який потім підтримувався поточними ремонтами, хоча у 60-ї роки ХХ століття в народі ходила легенда, що чорний колір кам'яниці надало втирання протягом багатьох років у фасад чорного соку від шкірок зелених грецьких горіхів. Таємничість цієї кам'яниці полягає і в тому, що одна з теорій чорного кольору фасаду, яку, проте, не визнають провідні архітектори Львова, це закопчення золою білого каменю пісковику внаслідок багаторічного опалення кам'яниці.
Джерела та література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Лемко І. Чорна кам'яниця.
